Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 702/508/17

провадження № 61-25551 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - адвокат Підчасюк Вадим Юрійович;

відповідач - Шабастівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області на рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина на все її майно. За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 20 березня 2013 pоку, посвідчений секретарем Жовтневої сільської ради Монастирищенського району Черкаської області Завальною О. О., зареєстрований в реєстрі за № 05, згідно якого заповіла їй усе своє майно. Спадкове майно складається із двох земельних ділянок, площею 2,521 га (кадастровий номер 7123488500:03:001:0227), та площею 2,5216 га (кадастровий номер 7123488500:03:001:0226), які розташовані в адміністративних межах Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області. Вказані земельні ділянки належали спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі державних актів на право приватної власності на землю: серії ЧР № 0253079 від 02 червня 2003 року та серії ЯЕ № 143285 від 01 серпня 2007 року.

Зазначала, що 05 червня 2015 року зверталась до приватного нотаріуса Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбунової М. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, на підставі якої була відкрита спадкова справа № 120-2013.

Вказувала, що 25 січня 2017 року подала до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки. Разом з тим, листом № 69/02-14 від 01 лютого 2017 року приватний нотаріус Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбунова М. І. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Вказувала, що пред'явити оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно не має можливості, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_2 не збереглися.

Неможливість оформлення права власності на спадкове майно та отримання свідоцтв про право на спадщину за заповітом стала підставою для її звернення до суду з цим позовом.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на земельні ділянки, площею 2,5216 га (кадастровий номер 7123488500:03:001:0227), та площею 2,5216 га (кадастровий номер 7123488500:03:001:0226), розташовані в адміністративних межах Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно інформації, яка міститься в оголошенні, поданим у районну газету "Алекс" № 30 від 17 серпня 2017 року, втрачені два державних акти на право приватної власності на землю (ЯЕ № 143285 від 01 серпня 2007 року та ЧР № 0253079 від 02 червня 2003 року), видані на ім'я ОСОБА_2, слід вважати недійсними. Згідно заяви ОСОБА_3 від 05 вересня 2017 року повідомлено суд про те, що зазначені державні акти, які оголошені втраченими, в дійсності знаходяться у неї, як спадкоємця земельних ділянок. Суд виходив з того, що заява ОСОБА_3 від 05 вересня 2017 року є належним та допустимим доказом, містить інформацію щодо предмета доказування, а саме наявності оригіналів державних актів, про втрату яких, як перешкоду для оформлення права власності в нотаріальній конторі, зазначала позивач у позові.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту втрати оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки спадкодавця ОСОБА_2, що, в свою чергу, стало підставою для відмови у видачі свідоцтв на право власності на земельні ділянки, та не надано доказів звернення позивача до ОСОБА_3 з вимогою про повернення оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом від 20 березня 2013 року після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку, площею 2,5216 га (кадастровий номер 7123488500:03:001:0227) та на земельну ділянку, площею 2,5216 га (кадастровий номер 7123488500:03:001:0226), розташовані в адміністративних межах Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався лише на заяву ОСОБА_3, яка не є стороною у справі, заяви про порушення прав та участь у цій справі не подавала, тому ця заява не може бути належним та допустимим доказом у справі. Суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що ОСОБА_3 є спадкоємицею спірних земельних ділянок, оскільки вказані обставини не підтверджені належними доказами, а заповіт від 26 березня 2013 року, виданий ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року визнано нікчемним. Разом з тим, наданими позивачем доказами підтверджується, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт від 20 березня 2013 pоку, згідно якого усе своє майно заповіла ОСОБА_1 Наявність спадкового майна у померлої ОСОБА_2 підтверджується архівними копіями державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 0253079 від 02 червня 2003 року та серії ЯЕ № 143285 від 01 серпня 2007 року. У листі від 01 лютого 2017 року на звернення позивача приватний нотаріус фактично відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Отже, фактична відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно - оригіналів державних актів на земельні ділянки позбавили нотаріуса можливості видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємиці ОСОБА_1, а тому наявні правові підстави для задоволення її позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року Шабастівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 702/508/17із Монастирищенського районного суду Черкаської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права у зв'язку з чим було скасовано законне та обґрунтоване судове рішення. Заявник вважає, що ОСОБА_1, з метою захисту своїх прав, мала звернутися з позовом до ОСОБА_3 про витребування оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, але цього не зробила, тому суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо предмету доказування, а саме наявності оригіналів державних актів, правомірно визнав заяву ОСОБА_3 від 05 вересня 2017 року належним та допустимим доказом у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Інших доводів касаційна скарга не містить.

Доводи особи, яка подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу

У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а. с. 7).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 20 березня 2013 pоку, посвідчений секретарем Жовтневої сільської ради Монастирищенського району Черкаської області Завальною О. О., зареєстрований в реєстрі за № 05, згідно якого усе своє майно заповіла ОСОБА_1 (а. с. 8).

Спадкове майно складається із земельних ділянок, площею 2,521 га (кадастровий номер undefined), та площею 2,5216 га (кадастровий номер undefined), розташованих в адміністративних межах Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Зазначені земельні ділянки належали спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі державних актів на право приватної власності на землю: серії ЧР № 0253079 від 02 червня 2003 року та серії ЯЕ № 143285 від 01 серпня 2007 року, що підтверджується архівними копіями цих державних актів (а. с. 11,12).

05 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбунової М. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, на підставі якої була відкрита спадкова справа № 120-2013 (а. с. 26,32).

Приватний нотаріус Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбунова М. І. листом № 69/02-14 від 01 лютого 2017 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю у оригіналів правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності спадкодавця на спадкове майно (а. с. 10).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Половинчицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, ОСОБА_3 визнано нікчемним заповіт від імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 від 26 березня 2013 року № 19, посвідчений секретарем Половинчицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області. Рішення набрало законної сили 04 січня 2016 року (а. с. 74-82).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статті 15, 16 ЦК України та стаття 3 ЦПК України 2004 року закріплюють право кожної особи на звернення до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно частини 1 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Згідно з вимогами до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Статтею 328 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину розглядові у судовому порядку не підлягають.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами належність спірних земельних ділянок на праві приватної власності померлій ОСОБА_2

Протилежного заявником не доведено, як і не доведено того, що спірні земельні ділянки не передавались у власність спадкодавця, або ж були передані у порушення вимог чинного законодавства, або ж вони знаходяться у власності іншої особи.

Враховуючи те, що спірні земельні ділянки увійшли до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2, апеляційний суд, у зв'язку із відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що стало підставою для відмови нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за спадкоємцем права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач, з метою захисту своїх прав, мала звернутися з позовом до ОСОБА_3 про витребування оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, але цього не зробила, - не є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення у силі рішення першої інстанції, оскільки такі зводяться до переоцінки доказів, що з огляду на статтю 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович