Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 753/20314/15-ц

провадження № 61-15830 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Коренюк А. М.

від 27 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.

від 02 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення з останнього на їх користь 39 641 грн 96 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди та 10 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5

38 141 грн 96 коп. на відшкодування майнової шкоди та 6 тис. грн - моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що залиття належної позивачу квартири сталося з вини відповідача, який є власником квартири АДРЕСА_2, що знаходиться поверхом вище. Вартість витрат на відновлення пошкоджень позивачами повністю доведений та відповідачем не спростований. Крім того, внаслідок залиття квартири позивачам завдано моральних страждань, що виразились у позбавлені нормальних санітарних умов проживання, а тому з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 тис. грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів майнової шкоди, завданої останнім залиттям належної позивачам квартири, розмір якої

ОСОБА_6 спростовано не було. При цьому суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди вийшов за межі позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що його вина у завданні позивачам шкоди не доведена. Матеріали справи не містять доказів наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Акт про залиття від 08 вересня 2015 року, який суди поклали в основу рішення, не є належним доказом встановлення його вини.

Судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в іншій частині не переглядаються.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, щоОСОБА_4 та

ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яка розташована на 14 поверсі.

Поверхом вище у квартирі НОМЕР_1 у вказаному будинку зареєстрований та проживає ОСОБА_6

30 серпня 2015 року сталося залиття належної позивачам квартири, яке відповідно до акту комісії об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий Едем» від 08 вересня 2015 року, знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із діями мешканця квартири НОМЕР_1 - відповідача у справі ОСОБА_6

Так, вказаною комісією встановлено, що залиття належної позивачам квартири відбулося внаслідок недбалого ставлення мешканців квартири

НОМЕР_1 до користування сантехнічним обладнанням, підлога кухні та коридору залиті водою, що призвело до залиття квартири НОМЕР_2 у вказаному будинку.

Вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення пошкоджень, заподіяних внаслідок залиття належної позивача квартири, становить 38 141 грн 96 коп., про що свідчить висновок/звіт, складений суб'єктом оціночної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю

«ЄСП Оцінка-Капітал».

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Установивши, що внаслідок залиття належної позивачам на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 що сталося з вини відповідача, позивачам завдано майнової шкоди, яка відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності становить 38 141 грн 96 коп. та розмір якої ОСОБА_6 спростовано не було, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про покладення на відповідача обов'язку з відшкодування цієї шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що акт комісії ОСББ «Новий Едем» є неналежним доказом наявності його вини у залитті належної позивачам квартири безпідставні, оскільки він повністю відповідає формі, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», та в якому містяться такі обставини: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилось залиття; подія, що трапилась; наслідки залиття; а також причини залиття.

Тобто, наданий позивачами акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачем не спростовані.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що його квартира не оглядалася, він акт не підписував, спростовується змістом такого акту, із якого вбачається, що підлога квартири відповідача залита водою, тобто комісія оглядала квартиру останнього, а непідписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотного останній не довів.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва

від 27 вересня 2016 року в нескасованій частині судом апеляційної інстанції та рішення Апеляційного суду міста Києва від 02 березня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта