Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.08.2019 року у справі №756/8388/17

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 756/8388/17-ц

провадження № 61-30392св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва

від 18 жовтня 2017 року в складі судді Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду м.

Києва з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліку, зокрема сплати судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав того, що у встановлений строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив із того, що за подання апеляційної скарги заявником не сплачено судовий збір та у встановлений судом строк вимоги суду не виконані, у зв'язку із чим були застосовані положення статей 121 297 ЦПК України 2004 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду.

Як на доводи касаційної скарги заявник посилався на те, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Разом з тим посилався на важкий майновий стан у зв'язку із чим немає можливості сплатити судовий збір у розмірі 9 504,00 грн та на те, що у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 82 ЦПК України 2004 року суд може звільнити від сплати судового збору або зменшити такий розмір. Неможливість сплати є перешкодою звернення до суду для захисту його прав.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху у зв'язку із несплатою судового збору за подання скарги, апеляційний суд, посилався на те, що спеціальним законом, який регулює питання сплати судового збору є Закон України "Про судовий збір" та у відповідності до норм якого з 01 вересня

2015 року споживачі за позовами, пов'язаними зі порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, а тому посилання на положення статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не можуть бути взяті до уваги.

Проте із таким висновком суду колегія суддів не погоджується.

У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз статті 5 Закону України "Про судовий збір" і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (статтею 5 Закону України "Про судовий збір"), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" у частині 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 7, ст. 84) слова "державного мита" замінені словами "судового збору".

Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

У постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17 висловлена правова позиція про те, що споживач звільняється від сплати судового збору лише при поданні позовної заяви і має сплатити судовий збір за подання до суду, зокрема апеляційної скарги.

Зобов'язуючи ОСОБА_1 сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги, апеляційний суд посилався на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-185цс17.

Проте, Велика Палата Верховного Суду відійшла від указаної правової позиції та 21 березня 2018 року прийняла постанову в справі № 761/24881/16-ц у якій зазначено, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 "Про захист прав споживачів", стаття 1 ЦПК України у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, стаття 2 ЦПК України).

Отже, апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, дійшов помилкового висновку про те, що споживачі за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Разом з тим, стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Враховуючи те, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, апеляційний суд належним чином не встановив чи є позивач взагалі споживачем у розумінні статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів".

Частиною 4 статті 406 та частиною 6 статті 411 ЦПК Українипередбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вищенаведених норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У зв'язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення слід скасувати і передати справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року скасувати, справу передати для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило