Історія справи

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 450/583/17

провадження № 61-30145св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - відкрите акціонерне товариство «Львівагротранссервіс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Яцишин Андрій Володимирович, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 травня 2017 року у складі судді Мусієвського В. Є. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Львівагротранссервіс» (далі - ВАТ «Львівагротранссервіс») про визнання недійсними записів у трудовій книжці, зобов'язання внесення нових записів, стягнення середнього заробітку, виплату майнової та моральної шкоди, визнання недійсним правочину.

Позовна заява мотивована тим, що судовими рішеннями від 06 серпня 2014 року та від 23 грудня 2014 року, які набрали законної сили, стягнуто на користь ОСОБА_2 з ВАТ «Львівагротранссервіс» кошти за порушення трудового законодавства та зобов'язано відповідача внести відповідний запис у трудову книжку про недійсність запису № 18 від 10 жовтня 2005 року, проте вказані судові рішення не виконані належним чином. У подальшому судовим рішенням від 05 листопада 2015 року зобов'язано відповідача внести в трудову книжку виправлення в записі № 19 в графі «дата запису» 10 жовтня 2005 року та в записі № 21 в графі «06.07.2015 року» відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58). Однак 05 січня 2015 року відповідач знову умисно допустив помилку при внесенні запису в трудову книжку № 23, що порушує трудові права позивача, і підлягає виправленню. Трудову книжку відповдіач неодноразово витребовував, однак станом на 28 лютого 2017 року у трудовій книжці містяться недостовірні записи, які не відповідають вимогам Інструкції № 58. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу знижено розмір пенсії та неможливо здійснити її перерахунок відповідно до чинного законодавства. У подальшому в трудову книжку також були внесені неправдиві записи, які суперечать нормам трудового законодавства, зокрема Інструкції № 58. Позивачу не видано належним чином оформлену трудову книжку. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди.

На підставі викладеного ОСОБА_2 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати записи у трудовій книжці від 10 жовтня 2005 року № 18, від 10 жовтня 2005 року № 19, від 06 червня 2015 року № 21, від 05 січня 2016 року № 22, від 10 жовтня 2005 року № 23, від 05 січня 2016 року № 24, від 05 січня 2016 року № 25, від 05 січня 2016 року № 26, від 06 липня 2015 року № 27 недійсними; визначити розмір збитків і моральну шкоду за правилами частини четвертої статті 235 КЗпП України та частини другої статті 230 ЦК України з урахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями: від 23 грудня 2014 року у справі № 450/3077/14-ц, від 05 листопада 2015 року у справі № 450/2477/15-ц, від 11 липня 2016 року у справі № 450/1224/16-ц щодо середньоденної зарплати позивача, яка становить 109,62 грн, з відповідними відрахуваннями соціального внеску відповідно до закону та компенсації відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці»; надати правову оцінку діям посадових осіб ВАТ «Львівагротранссервіс» та посадових осіб Пустомитівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - Пустомитівський РВ ДВС ГУЮ у Львівській області) щодо неналежного виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року та від 05 листопада 2015 року, з винесенням окремої ухвали; зобов'язати ВАТ «Львівагротранссервіс» провести виплату моральної шкоди; визнати правочин щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі з 10 жовтня 2005 року відповідно до записів трудової книжки № 19 і № 23 недійсним, вчиненим під впливом обману; стягнути з ВАТ «Львівагротранссервіс» на користь позивача 36 850 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, визначеною рішенням апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2013 року та рішеннями Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2014 року, від 05 листопада 2015 року, від 11 липня 2016 року; зобов'язати відповідача провести остаточний розрахунок з позивачем відповідно до статей 47, 95, 116, 117, 237 КЗпП України, статті 230 ЦК України та статей 24, 34 Закону України «Про оплату праці».

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 травня 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано ВАТ «Львівагротранссервіс» внести у трудову книжку ОСОБА_2 виправлення у записі № 23, зазначивши у графі «дата запису» 10 жовтня 2005 року відповідно до Інструкції № 58. Стягнуто з ВАТ «Львівагротранссервіс» у дохід держави 640 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що записи № 18, 19, 21 у трудовій книжці позивача були предметами судового розгляду, а тому підстав для задоволення позовних вимог у цій частині немає. Записи № 22, 24, 25, 26, 27 у трудовій книжці позивача виконані відповідно до Інструкції № 58. Запис № 23 від 10 жовтня 2005 року у трудовій книжці виконаний з порушенням вимог Інструкції № 58, а саме неправильно зазначено дату запису. Безпідставними є посилання позивача на вчинення правочину, зокрема під впливом обману, оскільки немає підстав для застосування норм ЦК України: правовідносини, які виникли між сторонами, є трудовими та врегульовані нормами КЗпП України. Застосування поняття збитків до трудових правовідносин не передбачено. Позивач належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач заподіяв йому моральну шкоду, суду не надав. Посилання позивача на визначення розміру збитків і моральної шкоди не може бути взяте судом до уваги, оскільки саме на позивача покладається обов'язок визначення такого розміру. Щодо вимог позивача про надання правової оцінки діям посадових осіб, то такі не можуть бути предметом розгляду цієї цивільної справи, оскільки він звернувся до суду з трудовим спором, а не з адміністративним (цивільним) позовом про визнання дій неправомірними. Усі заявлені позивачем позовні вимоги, крім визнання запису № 23 від 10 жовтня 2005 року в трудовій книжці ОСОБА_2 недійсним, є необгрунтованими, немотивованими та не підтверджені жодними доказами.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 235 КЗпП України підстав для виплати середнього заробітку за час затримки трудової книжки немає, оскільки вона видана позивачу на руки. Також немає підстав для задоволення решти позовних вимог, оскільки такі не доведені належними та допустимими доказами.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Яцишин А.В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідач порушив норми трудового законодавства (Інструкції № 58) при оформлення трудової книжки позивача, зокрема, в частині вчинення записів у ній, внаслідок чого ВАТ «Львівагротранссервіс» всупереч частині першій статті 47 КЗпП України не видало ОСОБА_2 в день звільнення належним чином оформленої трудової книжки. У трудову книжку внесено записи з недостовірними відомостями, самі записи виконані з порушенням порядку ведення та вчинення таких записів. Неправомірні дії відповідача також підтверджено висновками проведеної перевірки відповідними контролюючими уповноваженими органами, які викладені у листі від 22 березня 2017 року. Проте суди не надали належної оцінки вказаним обставинам і наявним у матеріалах справи доказам.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди встановили, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року у справі № 450/3077/14-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2015 року, стягнуто з ВАТ «Львівагротранссервіс» на корись ОСОБА_2 4 424,38 грн недонарахованої та недоплаченої заробітної плати за період з 15 листопада 2013 року до 02 червня 2014 року; 15 785,28 грн середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2014 року до 23 грудня 2014 року, з відповідними відрахуваннями соціального податку відповідно до закону, та 245,86 грн компенсації відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці»; зобов'язано ВАТ «Львівагротранссервіс» внести у трудову книжку ОСОБА_2 запис про недійсність запису № 18 від 10 жовтня 2005 року відповідно до пункту 2.10 Інструкції № 58.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем ДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області Вентик Х. М. 17 вересня 2015 року, закінчено примусове виконання виконавчого листа № 450/3077/14-ц про зобов'язання ВАТ «Львівагротранссервіс» внести у трудову книжку ОСОБА_2 запис про недійсність запису № 18 від 10 жовтня 2005 року відповідно до пункту 2.10 Інструкції № 58 та встановлено внесення згаданих вище відомостей у трудову книжку позивача.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року у справі № 450/2477/15-ц стягнуто з ВАТ «Львівагротранссервіс» на корись ОСОБА_2 23 677,92 грн середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 грудня 2014 року до 05 листопада 2015 року включно з відповідними відрахуваннями соціального податку відповідно до закону та 11 318,04 грн компенсації відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці». Стягнуто з ВАТ «Львівагротранссервіс» на корись ОСОБА_2 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Зобов'язано ВАТ «Львівагротранссервіс» внести у трудову книжку ОСОБА_2 виправлення в записі № 19 в графі «дата запису» 10 жовтня 2005 року та в записі № 21 в графі «дата запису» 06 липня 2015 року відповідно до Інструкції № 58.

Постановою про закінчення виконавчого провадження, винесеною державним виконавцем ДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області Антощук Б. В. 08 лютого 2016 року, закінчено примусове виконання виконавчого листа № 450/2477/15-ц про зобов'язання ВАТ «Львівагротранссервіс» внести у трудову книжку ОСОБА_2 виправлення в записі № 19 в графі «дата запису» 10 жовтня 2005 року та в записі № 21 в графі «дата запису» 06 липня 2015 року відповідно до Інструкції № 58 та встановлено внесення згаданих відомостей у трудову книжку позивача.

Встановлено, що записом № 22 від 05 січня 2016 року у трудовій книжці позивача визнано недійсним запис № 19 на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року.

Записом № 24 від 05 січня 2016 року визнано недійсним запис № 21 на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року.

Записом № 25 від 05 січня 2016 року визнано недійсним запис № 24.

Записом № 26 від 05 січня 2016 року визнано недійсним запис № 21 на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року.

Записом № 27 від 06 липня 2015 року визнано недійсним запис № 18 на підставі рішення Путомитівського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

До трудової книжки вносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частини четверта та п'ята статті 48 КЗпП України).

Порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією № 58.

Згідно з пунктом 2.3 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.4 глави 2 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (пункти 2.6, 2.9 глави 2 Інструкції № 58).

Згідно з пунктом 2.10 глави 2 Інструкції № 58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем вимог Інструкції № 58 під час оформлення трудової книжки, а також вказував, що ці обставини підтверджено, зокрема, листом Головного управління держпраці у Львівській області від 22 березня 2017 року та приписом на забезпечення дотримання вимог законодавства про працю, який винесено голові ліквідаційної комісії ОСОБА_3

У мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Головне управління держпраці у Львівській області встановило, що відсутність запису про поновлення ОСОБА_2 на роботі у записах № 21, 27 графи «відомості про роботу» та відсутність у записах № 19, 23 запису про визнання запису за № 18 недійсним у графі «відомості про роботу» трудової книжки позивача свідчить про порушення вимог пункту 2.10 глави 2 Інструкції № 28 при заповненні цієї трудової книжки. Запис № 19 здійснено з порушенням вимог пункту 2.10 глави 2 Інструкції № 58, тому, відповідно, всупереч вимогам частини першої статті 47 КЗпП України, ОСОБА_2 при звільненні видано неналежним чином оформлену трудову книжку (лист Головного управління держпраці у Львівській області від 22 березня 2017 року).

За результатами перевірки Головне управління держпраці у Львівській області склало акт, голові ліквідаційної комісії ОСОБА_3. внесено припис на забезпечення дотримання вимог законодавства про працю, про що зазначено в листі Головного управління держпраці у Львівській області від 22 березня 2017 року.

Встановлено, що у матеріалах справи цей припис на забезпечення дотримання вимог законодавства про працю відсутній.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 вказував, що порушення відповідачем вимог трудового законодавства під час оформлення та видачі трудової книжки підтверджено листом Головного управління держпраці у Львівській області від 22 березня 2017 року та приписом на забезпечення дотримання вимог законодавства про працю.

Проте суди не спростували заявлених позивачем вимог, зокрема не дослідили лист Головного управління держпраці у Львівській області від 22 березня 2017 року та припис на забезпечення дотримання вимог законодавства про працю і, відповідно, не дали їм належної правової оцінки.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суди не витребували припис на забезпечення дотримання вимог законодавства про працю, який винесено голові ліквідаційної комісії ОСОБА_3., та не дослідили його у сукупності з іншими доказами у справі.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Отже, суди не дослідили всіх доказів у справі, не витребували нових доказів на підтвердження або спростування заявлених ОСОБА_2 вимог та дійшли передчасного висновку, що всі записи у трудовій книжці, крім запису № 23, вчинено відповідно до Інструкції № 58.

Також не можна погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Під час розгляду справи суди не надали правової оцінки негативним наслідкам (втратам) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з порушенням його трудових прав та інтересів з боку відповідача.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суди не забезпечили у процесі розгляду справи справедливих судових процедур, спрямованих на ефективний захист прав осіб, які беруть участь у справі, не сприяли всебічному та повному дослідженню доказів та не вирішили спір по суті в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судам необхідно об'єктивно дослідити наявні у даній справі докази, встановити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, врахувати зазначені вище норми матеріального права та вирішити всі заявлені позивачем вимоги згідно з вимогами чинного законодавством.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За наведених обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Яцишин АндрійВолодимирович, задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С.П. Штелик