ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12липня 2024 року

м. Київ

справа № 495/1719/18

провадження № 61-9250св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв Павло Олегович, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, у складі судді Прийомової О. Ю., від 06 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Громіка Р. Д.,

Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., від 26 вересня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

2. Позов обґрунтований тим, щоз 27 червня 2001 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який 16 січня 2013 року було розірвано рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 1505/6821/2012.

3. Зазначав, що за час перебування у шлюбі сторони придбали дві квартири в м. Білгород-Дністровському, а саме квартиру

АДРЕСА_1 , а також квартиру АДРЕСА_2 .

4. Право власності на вказані квартири зареєстровано за ОСОБА_2 , проте оскільки вони є спільною сумісною власністю подружжя, тому мають бути поділені між сторонами порівну.

5. Посилаючись на викладене,ОСОБА_1 просив суд:

- визнати квартиру АДРЕСА_1 та квартиру

АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири

АДРЕСА_1 та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

6. У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ боргового зобов`язання подружжя.

7. Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтований тим, щопід час перебування у шлюбі з позивачем вона уклала з ТОВ «Чорномор`є Плюс» договір № 23 від 12 червня 2007 року про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, за умовами якого він є договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру під будівельним номером

АДРЕСА_3 .

8. Пунктом 5.2 зазначеного договору передбачено, що ціна паю становить 188 231,68 грн.

9. Стверджувала, що з метою оплати внеску за договором № 23

від 12 червня 2007 року в розмірі 188 231,68 грн, вона 14 червня 2007 року уклала договір позики на суму 37 000 доларів США.

10. Зазначала, що зобов`язання за цим договором позики є спільними із ОСОБА_1 , на час звернення до суду із зустрічним позовом не припинені, сума позики не повернута.

11. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати грошові зобов`язання за договором позики від 14 червня 2007 року, укладеним з ОСОБА_3 , в сумі 967 025,23 грн (37 000 доларів США в гривневому еквіваленті станом на 31 травня 2018 року) солідарним борговим зобов`язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та розподілити їх по 1/2 частині за кожним.

12. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2018 року поновлено строк для подання зустрічного позову, зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження із позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано квартиру

АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на

1/2 частину квартири

АДРЕСА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано боргові зобов`язання за договором позики від 14 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в сумі 37 000 доларів США, що станом на момент стягнення у судовому порядку з боржника було еквівалентно 976 759,3 грн, - об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У порядку поділу спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поділено боргові зобов`язання, що виникли за договором позики від 14 червня

2007 року в сумі 37 000 доларів США, по 1/2 частині за кожним із сторін, тобто по 488 379,65 грн.

14. Суд першої інстанції вказав, що квартира

АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_4 , проте ОСОБА_1 звернувся із позовом щодо поділу вказаної квартири з пропуском строку позовної давності. При цьому суд врахував, що оскільки позивач не вказує про момент обізнаності ним про порушене право, тому доцільно пов`язати його з датою розірвання шлюбу між сторонами.

15. Квартира АДРЕСА_2 може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя за умови визнання боргового зобов`язання, що виникло у зв`язку з укладанням ОСОБА_2 договору позики від 14 червня 2007 року, об`єктом права спільної сумісної власності.

16. Застосування строку позовної давності в такому випадку буде недоцільним з підстав того, що оформлення права власності на спірне нерухоме майно відбулось за ОСОБА_2 30 червня 2016 року,

а позивач звернувся до суду з позовом 01 березня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

17. Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2021 року в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на

1/2 частину квартири

АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

18. Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції в частині задоволення вимог як за позовом ОСОБА_1 , так і за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

19. Водночас апеляційний суд вказав на помилкове застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності до вимог щодо поділу квартири АДРЕСА_1 , оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 міг дізнатись лише з моменту визнання права власності на вказану квартиру, тобто з моменту винесення судового рішення від 15 лютого 2017 року, що виключає можливість застосування наслідків пропуску строку позовної давності за позовом, поданим у березні 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат

Васильєв П. О. просить скасувати постанову апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позовну ОСОБА_2 про поділ боргового зобов`язання подружжя та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. 21 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Васильєв П. О. подав касаційну скаргу.

22. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв П. О., на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

23. У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

24. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 23 квітня 2024 року у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_5 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18, від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц,

від 20 липня 2022 року у справі № 237/3566/17, від 30 червня 2020 року

у справі № 638/18231/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження використання ОСОБА_2 коштів, одержаних за договором позики у розмірі 37 000 доларів США в інтересах сім`ї, а боргова розписка та рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 вересня

2018 року у справі № 495/5764/18 не містять відомостей щодо використання ОСОБА_2 позичених коштів для придбання квартири

АДРЕСА_2 .

27. Звертає увагу, що зустрічний позов ОСОБА_2 підлягав поверненню, як поданий поза межами строку для подання відзиву. Крім того, матеріали справи не містять ухвали суду першої інстанції про поновлення строку для подання зустрічного позову, як і не містять відповідного клопотання ОСОБА_2 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У серпні 2023 року ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

29. Зазначає, що з огляду доходи сторін, їм не вистачало власних коштів на придбання квартири АДРЕСА_2 , яка була придбана саме за рахунок запозичених коштів, що підтверджено матеріалами справи.

30. Зауважує, що договір позики нею був укладений в інтересах сім`ї для придбання трьохкімнатної квартири, яка визнана спільним майном подружжя. При цьому у розписці вказано цільове призначення отримання у борг коштів, тоді як ОСОБА_1 , заперечуючи ці обставини, не вказує за які кошти була придбана вказана квартира.

31. Вважає, що суд першої інстанції правильно прийняв до розгляду зустрічний позов, чим забезпечив їй право на доступ до суду.

Фактичні обставини справи

32. Із 27 червня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 16 січня 2013 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі №1505/6821/2012 було розірвано.

33. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 3167/Б

від 29 листопада 2001 року, зареєстрованого на Одеській товарній біржі, придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 .

34. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року у справі № 495/76/17 визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 29 листопада 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру.

35. 11 травня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру.

36. 12 червня 2007 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Чорномор`є Плюс» договір № 23 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, за яким товариство зобов`язалось передати у власність ОСОБА_2 пай,

а ОСОБА_2 зобов`язалася прийняти пай і сплатити за нього товариству ціну паю.

37. За умовами договору № 23 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, пай - це безумовне майнове право на новозбудоване майно (після здавання об`єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою пайовика) стає правом власності пайовика на новозбудоване майно як нерухомість.

38. За вказаним договором новозбудоване майно - це квартира

АДРЕСА_5 .

39. У пункті 5.2 договору № 23 від 12 червня 2007 року, сторони договору обумовили, що ціна паю становить 188 231,68 грн.

40. Згідно з розпискою від 14 червня 2007 року ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_3 кошти в сумі 37 000 доларів США для купівлі майнових прав на квартиру за договором № 23 про пайову участь і будівництві від 12 червня 2007 року та зобов`язалась повернути суму позики за вимогою ОСОБА_3 .

41. На підтвердження наявності вказаних грошових коштів у позикодавця, ОСОБА_2 надала договір № 674/77 банківського рахунку між

АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 від 18 квітня 2007 року, а також квитанції на видачу грошових коштів.

42. 15 червня 2007 року ОСОБА_2 за договором № 23 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна внесла на рахунок

ТОВ «Чорномор`є Плюс» 188 231,68 грн, що складає 100% вартості майна.

43. 30 червня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

44. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 495/5764/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 934 675,95 грн.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

46. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

48. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

49. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

50. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

51. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

52. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

53. Подібні положення містить і стаття 368 ЦК України.

54. Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

55. За правилами частини першої статті 69, частини першої статті 70

СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

56. Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

57. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

58. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.

59. З огляду на зміст статей 60 65 СК України, при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

60. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.

61. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц.

62. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що отримані ОСОБА_2 кошти за договором позики були витрачені в інтересах сім`ї на придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , дійшли обґрунтованого висновку про поділ боргових зобов`язань між колишнім подружжям.

63. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки за обставин цієї справи праву ОСОБА_1 на частину квартири, придбаної за договором від № 23 від 12 червня 2007 року, кореспондує боргове зобов`язання - повернення грошових коштів, позичених для придбання цього нерухомого майна.

64. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині поділу спірної квартири, зокрема вважали, що вона може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя за умови визнання спільними боргових зобов`язань, що виникли у зв`язку з укладанням

ОСОБА_2 договору позики від 14 червня 2007 року.

65. Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження використання ОСОБА_2 коштів, одержаних за договором позики у розмірі 37 000 доларів США, в інтересах сім`ї, спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

66. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

67. Крім того, колегія суддів наголошує, що у розглядуваній справі ОСОБА_2 , окрім розписки про отримання грошових коштів, в якій зазначено про цільове призначення позики - купівлю майнових прав на спірну квартиру, також надала й інші докази (див. п. 41 цієї постанови), які у своїй сукупності підтверджують як факт отримання позики 14 червня

2007 року, так і використання її 15 червня 2007 року для оплати придбаних майнових прав на спірну квартиру.

68. Натомість ОСОБА_1 , заперечуючи обставини придбання спірної квартири за кошти, отримані ОСОБА_2 у позику, не підтвердив наявності у подружжя власних коштів, достатніх для її придбання.

69. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

70. Питання щодо поновлення ОСОБА_2 строку для подання зустрічного позову обґрунтовано вирішено ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2018 року, з мотивами якої погоджується й Верховний Суд.

71. За обставин, встановлених у розглядуваній справі, висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 листопада 2023 року у справі № 308/7268/17, та не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду

від 07 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18, від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 237/3566/17,

від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

72. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

73. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

74. Судові рішення щодо зустрічного позову ОСОБА_2 є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для правильного вирішення справи.

75. Верховний Суд, переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

76. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

77. За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а тому відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні з викликом учасників справи, про що просив

ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

78. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2021 року, з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду, та постанова Одеського апеляційного суду

від 26 вересня 2022 року в частині вирішення позову ОСОБА_1

у касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв Павло Олегович, залишити без задоволення.

2. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 26 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников