Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.06.2023 року у справі №554/11066/20
Постанова КЦС ВП від 12.06.2023 року у справі №554/11066/20
Постанова КЦС ВП від 12.06.2023 року у справі №554/11066/20

Постанова

Іменем України

12 червня 2023 року

м. Київ

справа № 554/11066/20

провадження № 61-641св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Кіндяком Олександром Ігоровичем , на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (далі - АТ «КРЕДОБАНК», банк) про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 12 квітня 2019 року між ним та АТ «КРЕДОБАНК» укладений кредитний договір № 23750/2019, відповідно до пункту 2.1. якого надано кредит в розмірі 383 162,66 грн.

Згідно з пунктом 3.4 кредитного договору визначено умови періоду дії ставки (перша процентна ставка в розмірі 10,49 %). Перебіг першого періоду дії ставки завершується 30 квітня 2020 року. Тривалість другого та всіх наступних періодів дії ставки дорівнює трьом календарним місяцям.

Згідно графіку платежів (таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки), як додатку до кредитного договору, кожного місяця з 21 травня 2019 року по квітень 2026 року розмір ануїтетного платежу складає 4 896 грн.

У квітні 2020 року банк надіслав повідомлення про зміну процентної ставки від 07 квітня 2020 року за вих. № 07 04 2020/1451, в якому було зазначено, що з 01 травня 2020 року за кредитним договором буде діяти процентна ставка в розмірі 18,57 %, розмір щомісячного ануїтетного платежу буде становити 6 019,00 грн.

З даним повідомленням позивач не погодився та направив банку заяву про необхідність надання банківських виписок та незаконність підвищення ставки, повернення в попередній стан.

06 липня 2020 року банк повторно направив позивачу повідомлення про зміну процентної ставки, в якому вказано, що з 01 серпня 2020 року за вищевказаним кредитним договором буде діяти процентна ставка у розмірі 16,98 %.

Через карантинні обмеження, зменшення фінансового стану, підвищення процентної ставки, позивач звернувся до банку із проханням надати кредитні канікули, тобто відстрочити сплату чергових платежів на складний період.

Банк надав позивачу на 3 місяці кредитні канікули, шляхом не сплати тіла кредиту, а оплати лише відсотків в розмірі 2 407,60 грн, внаслідок чого вони уклали додаткову угоду № 1 від 25 травня 2020 року до кредитного договору.

Проте, на думку позивача, банк ввів його в оману, так як зазначив, що договір укладається для зниження навантаження по оплаті кредиту та відновлення платоспроможності позичальника, однак зі змісту умов договору вбачається навпаки збільшення кредиторського навантаження, збільшення суми оплати по кредиту та збільшення відсоткової річної ставки.

Другою істотною умовою незаконності додаткового договору є те, що він прямо суперечить закону та матеріальному праву, а саме, внесеним змінам до Цивільного кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність». Укладення суперечливих угод є неправомірним, а тому вони є недійсними.

Вважає, що такі дії є неправомірними та порушують Закон України «Про захист прав споживачів», а тому відповідачем нанесена моральна шкода, яку він оцінює у 10 000 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:

визнати неправомірними дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року;

визнати недійсним додатковий договір № 1 від 26 травня 2020 року до кредитного договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року;

зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» по кредитному договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року перерахувати розмір ануїтетного платежу в первинний стан на 4 896,00 грн та повернути в попередній стан розмір процентної ставки на 10,49 % з моменту 01 травня 2020 року по дату набрання рішенням законної сили;

зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» зарахувати сплачені ОСОБА_1 грошові кошти за період з 01 травня 2020 року по дату здійснення обрахування в розмірі котрий більше 4 896,00 грн, а саме 6 288,00 грн, на погашення кредиту (тіла кредиту);

стягнути з АТ «КРЕДОБАНК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн;

стягнути з АТ «КРЕДОБАНК» на користь ОСОБА_1 понесені протягом розгляду справи судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до АТ «КРЕДОБАНК» в особі відділення АТ «КРЕДОБАНК» у м. Полтава, про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди, задоволено частково.

Визнано неправомірними дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року.

Зобов`язано АТ «КРЕДОБАНК» згідно кредитного договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року перерахувати розмір ануїтетного платежу в первинний стан на 4 896,00 грн та повернути в попередній стан розмір процентної ставки на 10,49 % з моменту 01 травня 2020 року по дату набрання рішенням законної сили.

Зобов`язано АТ «КРЕДОБАНК» зарахувати сплачені ОСОБА_1 грошові кошти за період з 01 травня 2020 року по дату здійснення обрахування в розмірі, котрий більше 4 896,00 грн на погашення кредиту (тіла кредиту).

В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

у період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором;

за пунктом 3.3 кредитного договору, на момент укладення цього договору сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки, надалі первинна процентна ставка в розмірі 10,49 % річних;

відповідно до додаткової угоди № 1 від 25 травня 2020 року до кредитного договору банк надав позивачу на 3 місяці кредитні канікули, шляхом несплати тіла кредиту, а оплати лише відсотків в розмірі 2 407,60 грн. Однак, умова додаткової угоди № 1 суперечить визначеній вище умові пункту 3.3, що є неприпустимим та підлягає визнанню недійсним;

підставою укладення додаткового договору був введений карантин, а додатковий договір був спрямований на зменшення платежів та відстрочки. Однак, як вбачається з нового графіку платежів до додаткового договору, з 12 вересня 2020 року позичальник мав би платити не 4 896,00 грн, як визначено в первісному договорі, а 6 235,77 грн, що не відповідає та суперечить пункту 3.3 кредитного договору. Додатково в графіку вказано, що процентна ставка є не 10,49 % річних, а 19,88 % річних, що також суперечить умовам пункту 3.3 кредитного договору;

таким чином, сам додатковий договір суперечить як мотивам укладення, він не спрямований на зменшення кредитного навантаження та платоспроможності Позичальника, так і умовам кредитного договору;

банк, надаючи 26 травня 2020 року додаткову угоду № 1 на підпис позичальнику, неправомірно збільшив кредиторське навантаження, суми оплати по кредиту, та збільшив відсоткову річну ставку, оскільки норми вищевказаних законів щодо заборони підвищення процентної ставки за кредитним договором носять імперативний характер, дотримання яких є обов`язковим. Отже, зважаючи на вказане, банк, укладаючи додаткову угоду до кредитного договору щодо зміни істотних умов, зокрема у частині збільшення процентних ставок за кредитним договором з клієнтом, зобов`язаний дотримуватись норм чинного законодавства, зокрема вимог Закону № 540;

судом встановлено, що додатковим договором № 1 від 26 травня 2020 року було збільшено як суму ануїтетного платежу так і процентну ставку, що з урахуванням норм законодавства є незаконним;

враховуючи вищевикладене та той факт, що додатковий договір суперечить вищезазначеним нормам матеріального права, такі дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року є незаконними, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

нормами параграфів 1 і 2 глави 71 ЦК України, а також договором про надання споживчого кредиту від 05 лютого 2015 року № АВНОRX145350629 не передбачено право позичальника на відшкодування моральної шкоди;

посилання позивача на погіршення самопочуття та порушення звичайного ритму життя, у зв`язку з неправомірними діями банку, як на підставу відшкодування йому майнової шкоди у розмірі 10 000,00 грн не підтверджуються матеріалами справи, у судовому засіданні також підтвердження не знайшли;

вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди ґрунтується виключно на факті порушення банком умов кредитного договору в частині підвищення процентних ставок, тому відсутні правові підстави для задоволення цієї вимоги.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2022 року заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіндяка О. І. про ухвалення додаткового рішення про визнання недійсним додаткового договору та про стягнення судових витрат, понесених стороною позивача у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «КРЕДОБАНК» в особі відділення вул. Європейська, 21 АТ «КРЕДОБАНК» у м. Полтава, про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди, задоволено.

Стягнуто з АТ «КРЕДОБАНК» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн понесених судових витрат на правничу допомогу.

Визнано недійсним додатковий договір № 1 від 26 травня 2020 року до кредитного договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту сплати вказаної суми адвокату. При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд зробив висновок, що сума, зазначена позивачем до відшкодування, є реальною, розумною та співмірною з наданими послугами;

в рішенні суду встановлено, що банк, надаючи 26 травня 2020 року додаткову угоду № 1 на підпис позичальнику, неправомірно збільшив кредиторське навантаження, суми оплати по кредиту, та збільшив відсоткову річну ставку, оскільки норми вищевказаних законів щодо заборони підвищення процентної ставки за кредитним договором носять імперативний характер, дотримання яких є обов`язковим.

Отже, зважаючи на вказане, банк, укладаючи додаткову угоду до кредитного договору щодо зміни істотних умов, зокрема, у частині збільшення процентних ставок за кредитним договором з клієнтом, зобов`язаний дотримуватись норм чинного законодавства, зокрема, вимог Закону № 540.

Проте, судом встановлено, що додатковим договором № 1 від 26 травня 2020 року було збільшено як суму ануїтетного платежу так і процентну ставку, що є незаконним.

Ураховуючи вищевикладене та той факт, що додатковий договір суперечить нормам матеріального права, суд першої інстанції зробив висновок, що такі дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року є незаконними, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, в резолютивній частині судового рішення щодо визнання додаткової угоди недійсною вказано не було.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника відповідача АТ «КРЕДОБАНК» Єлишева К. Ю. задоволено частково.

Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2022 року скасовано.

Стягнуто з АТ «КРЕДОБАНК» на користь ОСОБА_1 4 000,00 грн понесених судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

В задоволенні заяви представника позивача, адвоката Кіндяка О. І., про ухвалення додаткового рішення у справі в частині визнання недійсним додаткового договору № 1 від 26 травня 2020 року до кредитного договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

відповідно до збільшених позовних вимог, предметом позову у справі були вимоги про:

визнання неправомірними дій АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року;

визнання недійсним додаткового договору № 1 від 26 травня 2020 року до кредитного договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року;

зобов`язання АТ «КРЕДОБАНК» по кредитному договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року перерахувати розмір ануїтетного платежу в первинний стан на 4 896,00 грн та повернути в попередній стан розмір процентної ставки на 10,49% з 01 травня 2020 року по дату набрання рішення законної сили;

зобов`язання АТ «КРЕДОБАНК» зарахувати сплачені ОСОБА_1 грошові кошти за період з 01 травня 2020 року по дату здійснення обрахування в розмірі, який більше 4 896,00 грн, а саме, 6 288 грн, на погашення кредиту (тіла кредиту);

стягнення з АТ «КРЕДОБАНК» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн;

у вступній частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року зазначено стислий виклад позиції позивача з урахуванням уточнених позовних вимог;

в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції наведено наступні висновки по суті заявлених позовних вимог:

«…..Таким чином, сам додатковий договір суперечить як мотивам укладення, він не спрямований на зменшення кредитного навантаження та платоспроможності Позичальника, так і умовам кредитного договору… Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що банк, надаючи 26 травня 2020 року додаткову угоду № 1 на підпис позичальнику, неправомірно збільшив кредиторське навантаження, суми оплати по кредиту, та збільшив відсоткову річну ставку, оскільки норми вищевказаних законів щодо заборони підвищення процентної ставки за кредитним договором носять імперативний характер, дотримання яких є обов`язковим. Отже, зважаючи на вказане, банк, укладаючи додаткову угоду до кредитного договору щодо зміни істотних умов, зокрема у частині збільшення процентних ставок за кредитним договором з клієнтом, зобов`язаний дотримуватись норм чинного законодавства, зокрема вимог Закону № 540. Проте, судом встановлено, що додатковим договором № 1 від 26 травня 2020 року було збільшено як суму ануїтетного платежу так і збільшення процентної ставки, що з урахуванням норм вищевказаного законодавства є незаконним... Так, посилання позивача на погіршення самопочуття та порушення звичайного ритму життя, у зв`язку з вищевказаними діями банку, як на підставу відшкодування йому матеріальної шкоди у розмірі 10 000 грн суд не бере до уваги, оскільки такі доводи не підтверджуються жодними матеріалами справи та у судовому засіданні свого підтвердження не знайшли… З огляду на зазначені приписи закону й вимоги Постанови Пленуму ВСУ та зважаючи на те, що вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди ґрунтується виключно на факті порушення банком умов кредитного договору в частині підвищення процентних ставок, відсутні правові підстави для задоволення цієї вимоги позивача…»;

в резолютивній частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року зазначено:

«Визнати неправомірними дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором №23750/2019 від 12 квітня 2019 року;

Зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» згідно кредитного договору №23750/2019 від 12 квітня 2019 року перерахувати розмір ануїтетного платежу в первинний стан на 4 896,00 грн та повернути в попередній стан розмір процентної ставки на 10,49% з 01 травня 2020 року по дату набрання рішенням законної сили;

Зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» зарахувати сплачені ОСОБА_1 грошові кошти за період з 01 травня 2020 року по дату здійснення обрахування в розмірі котрий більше 4 896,00 грн на погашення кредиту (тіла кредиту);

В іншій частині позову - відмовити»;

зазначаючи в резолютивній частині рішення «В іншій частині позову - відмовити» суд першої інстанції ухвалив рішення стосовно всіх позовних вимог, з приводу яких сторони подавали свої докази і давали пояснення;

у такому випадку наявне протиріччя між мотивувальною та резолютивною частиною рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року, яке неможливо усунути шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України. Усунення такого протиріччя можливе лише шляхом перегляду рішення суду по суті справи, а не ухвалення додаткового рішення;

адвокатом Кіндяком О. І. під час розгляду справи судом першої інстанції, до закінчення судових дебатів у справі, було подано заяву про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн, разом із доказами понесення таких витрат;

відповідачем подано заяву про зменшення таких витрат у зв`язку із їх неспівмірністю;

при ухваленні рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року по суті справи судом першої інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат;

суд першої інстанції надав належну оцінку доказам на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції, зокрема, дослідив договір про надання правової допомоги та додаткову угоду № 1 до нього, акт виконаних робіт та квитанцію про фактичну оплату позивачем послуг адвоката у справі у сумі 5 000 грн. Разом із тим, не навів жодних висновків щодо заяви відповідача про зменшення таких витрат та не врахував принцип пропорційності розподілу судових витрат, оскільки позовні вимоги по суті спору було задоволено частково;

відсутні підстави для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням представника АТ «Кредобанк» у зв`язку із недоведеністю відповідачем його неспівмірності;

посилання скаржника на статистичні дані по середній заробітній платі в Полтавській області не свідчать про неспівмірність розміру витрат позивача на правову допомогу, понесених ним у справі у сумі 5 000,00 грн у розумінні частини четвертої статті 137 ЦПК України. Такі витрати є доведеними належними доказами, обґрунтованими, розумними та реальними, а їх розмір не завищений з огляду на обсяг проведених адвокатом робіт та складність справи;

однак, враховуючи часткове задоволення судом першої інстанції позовних вимог по суті спору, витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені ним під час розгляду справи у суді першої інстанції підлягають частковому відшкодуванню - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 4 000,00 грн;

представник АТ «КРЕДОБАНК» був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Неприбуття представника АТ «КРЕДОБАНК», належним чином повідомленого, у судове засідання 26 квітня 2022 року в режимі відеоконференції, не є перешкодою, в силу вимог частини четвертої статті 270 ЦПК України, для розгляду судом першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника Кіндяка О. І. , у якій просить відстрочити сплату судового збору до розгляду касаційної скарги, постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року скасувати, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2022 року залишити без змін, стягнути витрати на правову допомогу при складанні та подачі касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

13 грудня 2022 року судом не було проголошено весь текст вступної та резолютивної частини постанови. Зокрема, текст «в задоволенні заяви представника позивача, адвоката Кіндяка О. І. про ухвалення додаткового рішення у справі в частині визнання недійсним додаткового договору № 1 від 26 травня 2020 року до кредитного договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року - відмовити», проголошено не було.

апеляційний суд зробив помилковий висновок, що в рішенні суду першої інстанції від 23 грудня 2021 року вказано, що в іншій частині відмовити, а тому це є відмовою і у визнанні недійсною додаткової угоди. Однак, у додатковому рішенні було вказано підстави та причини неухвалення рішення щодо позовної вимоги і були усунені недоліки шляхом ухвалення додаткового рішення та визнання додаткової угоди недійсною;

підставою укладення додаткового договору був введений карантин, а додатковий договір був спрямований на зменшення сплати платежів та відстрочки. Однак, банк ввів споживача в оману, скористався нечесною підприємницькою діяльністю та підвищив як процентну ставку в договорі так і суму платежу;

оспорюваний додатковий договір прямо суперечив закону та матеріальному праву, зокрема, внесеним змінам до Цивільного кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність». Укладення суперечливих угод є неправомірним, а тому додатковий договір є недійсним;

при скасуванні постанови апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в частині додаткового договору, будуть підстави для перегляду судового рішення щодо зменшення витрат на правову допомогу з 4 000,00 грн, залишення в силі додаткового рішення щодо стягнення витрат в розмірі 5 000,00 грн та визнання додаткового договору № 1 від 26 травня 2022 року недійсним;

відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено: відкрито касаційне провадження у справі № 554/11066/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Кіндяком О. І. , на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року повернуто.

У квітні 2023 року матеріали цивільної справи № 554/11066/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року у задоволенні заяви АТ «КРЕДОБАНК», яке підписано представником Єлишевим К. Ю., про розгляд справи за участю та з викликом представника відповідача відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 січня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Щодо додаткового рішення стосовно позовної вимоги про визнання недійсним додаткового договору

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення (пункт 1 частина перша статті 270 ЦПК України).

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:

визнати неправомірними дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року;

визнати недійсним додатковий договір № 1 від 26 травня 2020 року до кредитного договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року;

зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» по кредитному договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року перерахувати розмір ануїтетного платежу в первинний стан на 4 896,00 грн та повернути в попередній стан розмір процентної ставки на 10,49 % з моменту 01 травня 2020 року по дату набрання рішенням законної сили;

зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» зарахувати сплачені ОСОБА_1 грошові кошти за період з 01 травня 2020 року по дату здійснення обрахування в розмірі котрий більше 4 896,00 грн, а саме 6 288,00 грн, на погашення кредиту (тіла кредиту);

стягнути з АТ «КРЕДОБАНК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн;

стягнути з АТ «КРЕДОБАНК» на користь ОСОБА_1 понесені протягом розгляду справи судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

В резолютивній частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року зазначено:

«позов ОСОБА_1 до АТ «КРЕДОБАНК» в особі відділення АТ «КРЕДОБАНК» у м. Полтава, про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року.

Зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» згідно кредитного договору № 23750/2019 від 12 квітня 2019 року перерахувати розмір ануїтетного платежу в первинний стан на 4 896,00 грн та повернути в попередній стан розмір процентної ставки на10,49 % з моменту 01 травня 2020 року по дату набрання рішенням законної сили.

Зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» зарахувати сплачені ОСОБА_1 грошові кошти за період з 01 травня 2020 року по дату здійснення обрахування в розмірі, котрий більше 4 896,00 грн на погашення кредиту (тіла кредиту).

В іншій частині позову - відмовити».

Отже, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним додаткового договору та стягнення моральної шкоди, з приводу яких сторони подавали свої докази і давали пояснення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що наявна суперечність між мотивувальною та резолютивною частиною рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року, яку неможливо усунути шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 357/8194/19 (провадження № 61-8059св22), з посиланням на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу».

У справі, що переглядається:

у липні 2021 року представник ОСОБА_1 Кіндяк О. І. подав заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено: копія договору про надання правової допомоги від 20 квітня 2020 року, додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 30 листопада 2020 року, акт виконаних робіт від 29 червня 2021 року, квитанція № 2 від 30 листопада 2020 року про сплату 5 000,00 грн;

07 лютого 2022 року АТ «КРЕДОБАНК» подало клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, яке мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів розумності таких витрат;

враховуючи часткове задоволення судом першої інстанції позовних вимог по суті спору, співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, відсутність підстав для зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача понесені ним під час розгляду справи у суді першої інстанції витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що у судовому засіданні 13 грудня 2022 рокубуло проголошено не повний текст резолютивної частини постанови, колегія суддів зазначає, що зміст технічного запису судового засідання підтверджує, що суд відмовив в ухваленні додаткового рішення в частині визнання недійсним додаткового договору.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 357/8194/19 (провадження № 61-8059св22), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Кіндяком Олександром Ігоровичем залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук