Постанова

Іменем України

12 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 686/10651/18

провадження № 61-305св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Прокуратура Хмельницької області, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2018 року у складі судді: Козак О.В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 3 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Корніюк А.П., П'єнти І.В., Талалай О.І.

ВСТАНОВИВ :

В травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади.

Позов мотивовано тим, що в провадженні слідчих УФР ГУ ДФС в Хмельницькій області знаходиться порушене за його заявою кримінальне провадження №32016240000000045. Постановою слідчого УФР ГУ ДФС в Хмельницькій області Беринди А.А. від 31 березня 2017 року закрито кримінальне провадження, яка постановою Хмельницького міськрайонного суду від 18 грудня 2017 року скасована, чим було спричинено позивачу моральну шкоду, яка полягає у марнуванні його часу, витраченого на скасування незаконної постанови; моральних стражданнях, які він переніс під впливом цього незаконного рішення та докладанні додаткових зусиль для організації свого життя. ОСОБА_4 вказує, що порушення його прав та необхідність вжиття заходів для їх захисту він сприймає як зверхнє ставлення до нього, як до людини та відчуває себе приниженим і морально подавленим, тому завдану йому моральну шкоду оцінює у 1 000 000 грн., яку і просить суд стягнути із відповідачів. Крім того позивач вказує, що йому було завдано і майнову шкоду, яка полягає у понесених ним витратах на ксерокопіювання документів, проїзд до суду та підготовку справи, що складає 40000,42 грн. Оскільки органи прокуратури проявили бездіяльність під час процесуального керівництва у кримінальному провадженні, що порушене за заявою позивача, а саме не скасували незаконну постанову про закриття слідчим поліції даного кримінального провадження, ОСОБА_4 вважає, що прокуратура має нести солідарну відповідальність у відшкодуванні шкоди на його користь.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2018 року, залишене без зміни постановою Хмельницького апеляційного суду від 3 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходили з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок прийняття слідчим УФР ГУ ДФС в Хмельницькій області Бериндою А.А. постанови від 31 березня 2017 року про закриття кримінального провадження №3201640000000045, чи діями групи наглядових прокурорів, було заподіяно шкоди його правам та інтересам, в тому числі моральної та майнової шкоди.

26 грудня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 3 грудня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідності до положень ст. 1174 ЦК України він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його прав, внаслідок неправомірної, недобросовісної та некваліфікованої діяльності працівників органу прокуратури та Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області. Скаржник зазначає, що судами не було надано належної правової оцінки наданим у справі доказам, зокрема квиткам на проїзд до суду та витраченого особистого часу на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження. Крім того, зазначає, що судами взагалі не надано оцінки доказам щодо відшкодування майнової шкоди.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області № 686/10651/18.

У січні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.

31 січня 2019 року надійшов відзив Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни, посилаючись на те, що суди встановили всі фактичні обставини справи та постановили судові рішення яке відповідає вимогам закону. В своєму відзиві зазначає, що жодних із причин нанесення шкоди, вказаних в ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» позивачу не завдано. Також апелянтом не надано доказів про наявність шкоди, протиправної поведінки та вини відповідачів, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідачів. Також ОСОБА_4 не наведено доказів про істотність змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу ділової репутації, не надано доказів щодо обґрунтованості розміру шкоди, тяжкості вимушених змін та зусиль, які знадобилися для нормального життя.

12 лютого 2019 року надійшов відзив заступника Прокуратура Хмельницької області, в якому просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни, посилаючись на те, що суди встановили всі фактичні обставини справи та постановили судові рішення яке відповідає вимогам закону. В своєму відзиві зазначає, що підстав для відшкодування позивачу шкоди на підставі ст. 1174 ЦК України у держави немає та позивачем не надано належних доказів того, що дії відповідачів є неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є їх вина.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами встановлено, що 20 грудня 2016 року на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201640000000045 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 212 КК України та розпочато досудове розслідування, за результатами якого 31 березня 2017 року винесено постанову про закриття цього кримінального провадження з підстав відсутності складу кримінального правопорушення.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2017 року в справі №686/7019/17 задоволено скаргу ОСОБА_4 та скасовано постанову слідчого УФР ГУ ДФС в Хмельницькій області Беринди А.А. від 31 березня 2017 року про закриття кримінального провадження №3201640000000045 як таку, що є невмотивована, винесена передчасно та прийнята без дотримання вимог ст. ст. 9, 91 - 93, 110, 284 КПК України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В силу положень статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Положеннями ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. 1167 ЦК України.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в ч. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок по відшкодуванню шкоди.

Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд першої та апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справі, дійшли до обґрунтованого висновку, що позивачем не надано доказів про наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення для покладання на відповідачів відповідальності щодо відшкодування завданої йому шкоди прийняттям слідчим УФР ГУ ДФС в Хмельницькій області Бериндою А.А. постанови від 31 березня 2017 року про закриття кримінального провадження. Адже сам факт скасування прийнятого слідчим поліції в порядку КПК України процесуального документу про закриття кримінального провадження на підставі скарги ОСОБА_4 не є доказом заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 3 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. О.Лесько

С. Ю.Мартєв