Постанова

Іменем України

12 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 524/3242/15-ц

провадження № 61-3147св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О.,

КузнєцоваВ. О.,

ОлійникА. С. (суддя-доповідач),

УсикаГ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року у складі судді Андрієць Д. Д. та рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Омельченко Л. М., Буленка О. О., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - ОСОБА_5, про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, вимоги за яким у листопаді 2015 року збільшив у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 є держателем банківської картки НОМЕР_1 ПАТ КБ «ПриватБанк», на якій станом на 19 березня 2015 року знаходились належні йому грошові кошти в сумі 150 039,22 грн.

18 березня 2015 року його карта була заблокована відповідачем, у зв'язку з чим він позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами, а блокування банківської картки спричинило йому нервовий стрес та душевні страждання, у зв'язку з чим йому завдано моральну шкоду, яку оцінює в 25 000 грн.

Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просив суд розірвати договір на обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_2, укладеного між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», стягнути з останнього грошові кошти в розмірі 150 039,22 грн, пеню у розмірі 1 044 272,97 грн, 3% річних у розмірі 2 861,2 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 45 326,85 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року позов задоволено частково.Розірвано договір на обслуговування карткового рахунку НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк». В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 18 березня 2015 року внаслідок здійснення операції з повернення позивачу, як покупцю, грошових коштів, їх було повернуто за рахунок банківських коштів, а не третьої особи ОСОБА_5, а подальші дії відповідача щодо повернення помилково перерахованих ним грошей були вчинені відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, тому суд відмовив ОСОБА_4 у стягненні з відповідача грошових коштів у розмірі 150 039,22 грн, пені у розмірі 1 044 272,97 грн, 3% річних у розмірі 2 861,2 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 45 326,85 грн. Крім того, суд, відмовивши позивачу у задоволенні його вимог про відшкодування моральної шкоди, керувався тим, що правовідносини між сторонами маютьдоговірний характер, а відшкодування такої шкоди не передбачено укладеним договором і чинним законодавством.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення грошових коштів з банку, оскільки станом на 18 березня 2015 року на рахунку третьої особи ОСОБА_5 було недостатньо коштів, тому їх повернення позивачу відбулося з транзитного рахунку, що не передбачено умовами укладених між сторонами договорів.

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на ухвалені у справі судові рішення, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошових коштів та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

18 травня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

12 грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено справу до судового розгляду.

22 січня 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивовано тим, що згідно статті 1069 ЦК України у разі відсутності на розрахунковому рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 достатніх грошових коштів для здійснення операції повернення, банк мав збільшити на 149 000 грн його дебетовий рахунок, а не списувати з нього такі кошти.

Ініціатива банку щодо самостійного переказу власних коштів законодавчо не врегульована, суперечить розпорядженню як клієнта ОСОБА_4, адже він не звертався до відповідача з відповідною заявою, так і клієнта фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, який надав розпорядження банку перерахувати отримані ним кошти з його рахунку на рахунок позивача.

Суди не звернули уваги на положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», аналіз яких свідчить про те, що не можна вважати помилковим переказ, який здійснено з рахунку належного платника на рахунок належного отримувача, навіть за рахунок власних коштів банку.

Позбавлення можливості користування позивачем карткою та подальше безпідставне списання коштів з його рахунку порушує його право, як власника, вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном - грошовими коштами, що завдало йому моральну шкоду.

ОСОБА_5 на пропозицію суду касаційної інстанції надати заперечення на касаційну скаргу у серпні 2016 року надіслав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ письмові пояснення, в яких зазначив, що підтримує касаційну скаргу, вважає судові рішення незаконними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_6 без задоволення, а судових рішень - без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір на обслуговування карткового рахунку, на виконання якого позивачу була видана картка GOLD для виплат НОМЕР_1, при укладенні якого сторони керувалися статтею 634 ЦК України, норми якої регулюють укладення договору приєднання, тому основні умови такого визначені в Умовах і правилах надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно анкети - заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 від 25 грудня 2012 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та третьою особою було укладено договір банківського обслуговування на послугу «Еквайринг». Підписавшитаку заяву ОСОБА_5 погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», тарифами банку, які разом з цією заявою та інструкцією «Порядок проведення операцій з використанням платіжних карт» складають договір банківського обслуговування на послугу «Еквайринг» (Т. 1, а.с. 79-80).

Відповідно до поданої заяви, банківський термінал відповідачем було встановлено у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, а відповідальною особою по роботі з POSтерміналом визначено третю особу - ОСОБА_5

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що17 березня 2015 року ОСОБА_4 здійснив у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» оплату товаруна суму 149 999 грн. Перерахування цих грошових коштів на рахунок ОСОБА_5 було проведено позивачем з картки покупця НОМЕР_1 через POS термінал відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», розташований у цьому магазині.

18 березня 2015 року ОСОБА_4 зажадав від продавця ОСОБА_5повернення грошових коштів за товар на суму 149 999 грн. Операція повернення коштів у цей же день була здійснена через POS термінал ПАТ КБ «ПриватБанк», встановлений у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Встановивши у результаті перевірки, що станом на 18березня 2015 року на рахунку НОМЕР_3 третьої особи ОСОБА_5 було недостатньо коштів та що повернення грошових коштів позивачу відбулося через POS термінал відповідача з транзитного рахунку, що не передбачено умовами укладених між сторонами договорів, ПАТ КБ «ПриватБанк» призупинив дію картки позивача на час проведення службового розслідування службою безпеки банку (Т.1, а.с.184-187, 217-219).

25 червня 2015 року грошові кошти в сумі 149 999 грн списані ПАТ КБ «ПриватБанк» з рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_2 (Т. 1, а.с. 197).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, пунктом 2.1.1.4.1 Умов і правил банківських послуг встановлено, що банк має право призупинити дію картки, а також відмовити у продовженні строку дії картки в разі здійснення операції, що суперечить інтересам банку, з використанням картки (Т.1, а.с. 159).

Згідно п. 2.1.1.4.2 вказаних вище Умов, клієнт дає свою згоду, що банк може блокувати можливість використання картки при здійсненні ризикових операцій, а так само на підставі внутрішніх процедур банку та операційних правил міжнародних платіжних систем.

У пункті 2.1.1.5.8 зазначених Умов передбачено, що у випадку помилкового зарахування грошових коштів на картрахунок держатель зобов'язаний повернути ці кошти і доручає банку здійснити їх повернення шляхом списання з відповідного картрахунку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18 березня 2015 року внаслідок операції з повернення покупцю ОСОБА_4 коштів йому були повернуті кошти за рахунок банківських коштів, а не коштів з рахунку продавця - фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 Тому дії банку щодо повернення помилково перерахованих коштів було вчинено відповідно до Умов і правил надання банківських послуг.

З огляду на зазначені вище положення закону та встановлені судами фактичні обставини, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові в частині стягнення з банку грошових коштів з огляду на те, що повернення грошових коштів на рахунок позивача було здійснено із загального банківського транзитного рахунка по розрахунках Еквайрингу згідно стандартної процедури розрахунків, а умовами укладених між сторонами договорів не передбачено обов'язок розрахунку власними коштами банку, тому обґрунтовано здійснив списання належних банку коштів, що передбачено Умовами і правилами банківських послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_4 не позбавлений права звернутися до суду з позовом до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів, перерахованих за товар, від придбання якого у подальшому позивач відмовився.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції правильно зазначив, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами носять договірний характер і відшкодування моральної шкоди в такому випадку законом не передбачено.

Касаційний суд не має повноважень встановлювати або (та) вважати доведеними обставини справи, надавати оцінку доказам.

Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції фактичними обставинами, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409-415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Г. І. Усик