ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 645/5124/23

провадження № 61-16561св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року у складі судді Тимош О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 22 квітня 2020 року у відділенні АТ «Акцент-Банк» нею було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відповідно до умов яких їй було відкрито банківські карткові рахунки, а саме:

НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ), на який банком зараховано заощаджену після розірвання депозитного договору суму у розмірі 1 980,40 доларів США;

НОМЕР_3 (картка № НОМЕР_4 ), відкритий з метою здійснення розрахунків у гривні, залишок на якому складав 308,90 грн;

НОМЕР_5 (картка № НОМЕР_6 ), залишок на якому складав 300 грн.

Позивачка зазначала, що у подальшому при спробі розпорядитися вищевказаними коштами, розміщеними на зазначених банківських рахунках, було виявлено, що здійснення банківських операцій по них унеможливлено банком без будь-яких підстав з 15 червня 2023 року.

На її та представника неодноразові спроби з`ясувати обставини блокування вказаних рахунків виявилися безрезультатними, зняття вищенаведених обмежень не відбулося. Звернення її представника, у тому числі з вимогою про зняття обмежень на право розпорядження грошовими коштами, залишилися без відповіді банку.

Позивачка вважала, що блокування її рахунків пов`язані із обмеженням права користування банківськими рахунками приватного підприємства «Нью-Ківі» (далі - ПП «Нью-Ківі»), директором якого вона є. У зв`язку з незаконним блокування банком рахунків вказаного підприємства, останнє звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до АТ «Акцент-Банк» про відновлення порушеного права. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 червня 2023 року у справі № 922/1253/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22 серпня 2023 року, позов ПП «Нью-Ківі» до АТ «Акцент-Банк» задоволено. Зобов`язано АТ «Акцент-Банк» зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Нью-Ківі», відкритому в АТ «Акцент-Банк». Тобто рішенням суду, що набрало законної сили, констатовано незаконність дій з боку банку та зобов`язано останнього зняти обмеження щодо користування банківським рахунком підприємства.

Отже, дії банку щодо блокування її рахунків, на яких розміщенні належні їй грошові кошти, є незаконними, у зв`язку з чим нею були підготовлені відповідні заяви до правоохоронних органів про скоєння відповідачем кримінальних правопорушень. Фактично банк в односторонньому порядку припинив виконання своїх зобов`язання за договором банківського обслуговування. Вона позбавлена можливості користуватися своїми грошовими коштами та змушена звертатися до знайомих за позиками. При цьому, вона намагалася відкрити рахунки в інших банках, проте працівники таких банків повідомляли їй, що не бажають співпрацювати з «неблагонадійними» клієнтами, в яких відбулися проблеми по взаємовідносинах з іншими банками.

Посилаючись на викладене, а також на положення статей 1066 1068 1074 ЦК України, статей 6, 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ОСОБА_1 просила суд:

- визнати порушеним її право на розпорядження грошовими коштами на банківських карткових рахунках, відкритих у АТ «Акцент-Банк»;

- зобов`язати АТ «Акцент-Банк» зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на її банківських карткових рахунках, відкритих в АТ «Акцент-Банк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано порушеним право ОСОБА_1 на розпорядження грошовими коштами на банківських карткових рахунках. Зобов`язано АТ «Акцент-Банк» зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківських карткових рахунках ОСОБА_1 , відкритих в АТ «Акцент-Банк». Стягнуто з АТ «Акцент-Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що «Акцент-Банк» належним чином не обґрунтував й не надав належних доказів правомірності блокування (обмеження використання) карткового рахунку, відкритого на ім`я позивачки, не надав доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку банку, дії клієнта, не довів порушення позивачкою вимог законодавства, зокрема, Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», за наслідками порушення яких було заблоковано її карткові рахунки, порушивши строки зупинення фінансових операцій, передбачені вказаним Законом України без належного обґрунтування.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, у сумі 59 тис. грн.

Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що понесені позивачкою судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, які відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача у розмірі 59 тис. грн із заявлених 79 тис. грн, так як в описі виконаних адвокатом робіт помилково зазначено двічі суму у розмірі 20 тис. грн за ведення справи, яка підлягає стягненню один раз. Суд першої інстанції виходив ізкритеріїв реальності наданих адвокатом послуг, співмірності та справедливості. При цьому, суд першої інстанції врахував відсутність заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають відповідати усім вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Матеріали справи не містять обґрунтувань підстав зупинення здійснення фінансових операцій за рішенням спеціально уповноваженого органу в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Банком не було дотримано зазначених вище вимог Закону щодо повідомлення ОСОБА_1 про встановлення їй, як клієнту, неприйнятно високого рівня ризику, витребування у останньої відповідних документів для перевірки тих чи інших операції, які викликали сумніви.

Натомість, встановлено, що АТ «Акцент-Банк» направило лист-повідомлення на електронну адресу позивачки, як власнику ПП «Нью-Ківі», та наголошувало, що саме в діях ПП «Нью-Ківі» убачається порушення правил встановлених банком. Тоді як будь-яких листів на адресу ОСОБА_1 щодо причин та підстав блокування її рахунків, як фізичної особи, та запиту на отримання від неї відповідної інформації, банком не надсилалося.

Водночас, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 09 жовтня 2019 року у справі № 761/28762/18, провадження № 61-6736св19; від 21 листопада 2022 року у справі № 757/35987/20, провадження №61-1659св22; за відсутності обставин, які б свідчили про те, що банком під час встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику було дотримано процедури, встановлені законодавством та/або внутрішніми документами банку, що підтверджується відповідними доказами, розірвання договорів є неправомірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали зМосковського районного суду м. Харкова. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, за касаційною скаргою АТ «Акцент-Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «Акцент-Банк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки належним чином не дослідили всіх обставин справи. Судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачкою було допущено порушення банківського законодавства, а саме режиму використання рахунків фізичної особи для ведення підприємницької діяльності. Саме це стало підставою для встановлення клієнту (позивачці) неприйнятного високого ризику й, відповідно, відмови від підтримання ділових відносин. Водночас, відмова від підтримання ділових відносин є підставою для обмеження позивачки в користуванні її рахунками, як фізичної особи, що спонукало банк до направлення їй листа з повідомленням про розірвання відносин та надання нею реквізитів в іншому банку для перерахування залишків з її рахунків. При цьому, судами було встановлено факт використання позивачкою рахунків фізичної особи для ведення підприємницької діяльності. Посилання судів на господарську справу № 922/1253/23 є безпідставними, оскільки вказана справа стосувалася спору між юридичними особами і позов до банку було задоволено через ненадання суду документів по перевірці, які у цій справі банком надано.

Висновки апеляційного суду про те, що будь-яких листів на адресу ОСОБА_1 щодо причин та підстав блокування її рахунків, як фізичної особи, та запиту на отримання від неї відповідної інформації, банком не надсилалося, є помилковими, оскільки банк запитував інформацію по рахунках позивачки, як фізичної особи, і позивачка надавала за ними інформацію на підтвердження витрат коштів, які містяться в матеріалах справи.

Суди попередніх інстанцій правильно послалися на відповідні правові висновки Верховного Суду, проте невірно їх застосували.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на касаційну скаргу АТ «Акцент-Банк», в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Обставини справи, яка переглядається, та обставини господарської справи № 922/1253/23, в якій рішенням Господарського суду Харківської області від 15 червня 2023 року, що набрало законної сили, позов ПП «Нью-Ківі», де директором є позивачка, до АТ «Акцент-Банк» задоволено, є ідентичними. Обмеження на особисті рахунки позивачки, які є предметом розгляду цієї справи, взагалі було безпідставно накладено банком у день ухвалення вищевказаного рішення Господарського суду Харківської області від 15 червня 2023 року у справі № 922/1253/23, що свідчить про незаконність дій банку. Правомірність обмеження права користування рахунками позивачки є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки. Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції банком не надано обґрунтованих доказів щодо необхідності накладення обмежень на рахунки позивачки. При цьому, банком у добровільному порядку ще на стадії апеляційного перегляду цієї справи було знято обмеження на користування рахунками позивачки, а грошові кошти, які на них були розміщенні, повернуто. Зазначене свідчить про визнання банком позовних вимог позивачки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 квітня 2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вАТ «Акцент-Банк», тим самим підтвердила укладення між нею та банком договору про надання банківських послуг (т. 1, а. с. 230)

Відповідно до виписки по картці № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_1 , 10 липня 2023 року на картку відбулося зарахування коштів по депозиту у сумі 1980,69 USD (т. 1, а. с. 6).

Відповідно до виписки по картці № НОМЕР_4 , рахунок НОМЕР_3 , станом на 12 вересня 2023 року операцій немає (т. 1, а. с. 7).

Відповідно до виписки по картці № НОМЕР_6 , рахунок НОМЕР_5 , відбувалися операції: 22 червня 2023 року, 12 травня 2023 року, 06 квітня 2023 року, 04 квітня 2023 року, 04 березня 2023 року, 03 березня 2023 року. Станом на 19 вересня 2023 року баланс 300 грн (т. 1, а. с. 8).

13 вересня 2023 року представник позивачки звертався до відділення АТ «Акцент-Банк» з адвокатським запитом щодо блокування карткових рахунків НОМЕР_1 , НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 9-16).

15 вересня 2023 року представник позивачки звертався до відділенняАТ «Акцент-Банк» з вимогою про зняття встановленого обмеження права на розпорядження грошовими коштами (т. 1, а. с. 17-24).

Відповідно до скріншотів картки позивачки заблоковані та обмежені (т. 1, а. с. 25, 26, 27).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 червня 2023 року у справі № 922/1253/23 позов ПП «Нью-Ківі» до АТ «Акцент-Банк» задоволено. Зобов`язано АТ «Акцент-Банк» зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Нью-Ківі», відкритому в АТ «Акцент-Банк» (т. 1, а. с. 30-37).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22 серпня 2023 року рішення Господарського суду Харківської області від 15 червня 2023 року у справі № 922/1253/23 залишено без змін (т. 1, а. с. 38-53).

Постановою Верховного Суду від 09 січня 2024 року у справі № 922/1253/23 рішення Господарського суду Харківської області від 15 червня 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22 серпня 2023 року залишено без змін (т. 1, а. с. 211-217).

Відповідно до наданої банком довідки по клієнту - фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 банком проводився аналіз діяльності ПП «Нью-Ківі» та пов`язаної особи ФОП ОСОБА_1 . На рахунки ФОП ОСОБА_1 надходили кошти від пов`язаних осіб - ПП «КІПАРИС-М», оплата за послуги 997 540 грн, ПП «Нью-Ківі», оплата за обладнання - 1 126 600 грн. На запит банку ФОП ОСОБА_1 надала документи та пояснення, що не відповідали проведеним операціям за рахунками. Під час аналізу виписки ФОП у банку встановлено, що кошти в подальшому з рахунків ФОП перераховувалися на рахунки фізичної особи - ОСОБА_1 в АТ «Акцент-Банк» (знімалася у подальшому готівкою) та на рахунки фізичної особи - ОСОБА_1 в ПриватБанк (закупівлі обладнання з рахунка ФОП ОСОБА_1 не здійснювалося). Враховуючи наявність ідентифікатора подання клієнтом чи його представником банку недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману банк, відповідальною особою було прийнято рішення встановити клієнту неприйнятно високого ризику та розірвати відносини з ФОП ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 126).

Банком надано виписку по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_7 IBAN НОМЕР_3 за період з 01 листопада 2022 року по 11 січня 2024 року (т. 1, а. с. 127-134), виписку по рахунку ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_8 IBAN НОМЕР_9 за період з 01 листопада 2022 року по 11 січня 2024 року (т. 1, а. с. 135-155).

19 січня 2023 року на електронну адресу ОСОБА_1 банком направлено лист про те, що ним прийнято рішення розірвати з позивачкою ділові відносини і перерахувати залишки з рахунків «2600» в їх банку на рахунки позивача «2600» в іншому банку (т. 1, а. с.154).

30 червня 2023 року ФОП ОСОБА_1 на адресу АТ «Акцент-Банк» було направлено пояснення та на запит від 29 червня 2023 року № б/н надала документи (т. 1, а. с. 222-223).

Надані банком відомості про вантаж, товарно-транспортна накладна від 27 червня 2023 року № 6, видаткова накладна від 27 червня 2023 року № 93, акт № 3 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактура від 02 червня 2023 року № 63, видаткова накладна від 02 червня 2023 року № 63, рахунок-фактура від 05 червня 2023 року № 64, видаткова накладна від 05 червня 2023 року № 64, сертифікація, договір поставки від 17 травня 2023 року № 64, акт приймання-передачі виконаних послуг до договору від 29 травня 2023 року № 89 про виконання інвестиційного проекту від 23 червня 2023 року, договір на виконання інвестиційного проекту (пакет бізнес-планування на 2023-2024 років) від 29 травня 2023 року № 89, лист ФОП ОСОБА_1 до АТ «Акцент-Банк»від 30 червня 2023 року № 9, посвідчення № 110/2022 волонтера на ім`я ОСОБА_1 , лист звернення від 01 червня 2023 року вих. № 15, квитанція № 2, звіти ОСОБА_1 , як ФОП, підтверджують надання позивачкою, як ФОП, документів на вимогу банку (т. 1, а. с. 112-125).

17 січня 2024 року представник позивачки звертався з адвокатським запитом до Національного банку України щодо обставин блокування карткових рахунків на ім`я ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 206-207).

Національний банк України надав відповідь на вказаний адвокатський запит, в якій зазначив, що законом не передбачено розкриття банком банківської таємниці на адвокатські запити. Також зазначено, що нормативно-правові акти, які б запроваджували у банківській системі існування «чорних списків», Національним банком України не приймалися (т. 1, а. с. 208-210).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «Акцент-Банк» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

У статті 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: 1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; 3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 4) в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 1075 ЦК України).

28 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», відповідно до Прикінцевих та перехідних положень якого статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка регулювала обов`язок щодо ідентифікації клієнтів, виключено.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим (частина перша статті 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ «Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 08 липня 2017 року № 584 (далі - Критерії) суб`єкт самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. Суб`єкт періодично переглядає власні критерії ризику, а також заходи з управління ризиками з метою їх актуалізації та врахування змін, які відбулися в діяльності самого суб`єкта та в законодавстві у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У пункті 1 розділу VІ Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, визначені у додатку 2 до цих Критеріїв. Суб`єкт самостійно може визначати додаткові критерії ризику для фінансових операцій з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. У разі виявлення суб`єктом фінансової операції, яка може мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, суб`єкт вживає всіх необхідних заходів для з`ясування, чи підлягає така фінансова операція внутрішньому фінансовому моніторингу. Суб`єкт самостійно визначає, які критерії ризику (крім критеріїв, передбачених Законом, нормативно-правовими актами відповідного суб`єкта державного фінансового моніторингу) використовуються ним під час встановлення ділових (договірних) відносин, а які - у процесі подальшого обслуговування клієнтів з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.

У пункті 2 додатку № 2 Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення для суб`єктів, крім банків, при наданні клієнту будь-яких послуг, зокрема, у випадках очевидної невідповідності вхідних/вихідних платежів дійсному призначенню платежу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (частина перша статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Отже, норма статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» надає банкам право відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, зокрема, шляхом розірвання договорів.

Верховний Суд у постановах: від 21 листопада 2022 року у справі № 757/35987/20, від 09 жовтня 2019 року у справі № 761/28762/18 виснував, що за відсутності обставин, які б свідчили про те, що банком під час встановленя позивачу неприйнятно високого рівня ризику було дотримано процедури, встановлені законодавством та/або внутрішніми документами банку, що підтверджується відповідними доказами, розірвання договорів є неправомірним.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договорів з вказаних підстав не може бути необмеженим, у зв`язку із чим необхідним є дослідження підстав та обґрунтованості встановлення клієнту відповідної категорії ризику, виходячи з обставин кожної конкретної справи (див.: постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/34905/22-ц, від 30 жовтня 2023 року у справі № 522/14008/21, від 28 грудня 2022 року у справі № 757/57487/20 та інші).

Згідно з положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки, яка здійснюється в разі, зокрема, проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.

Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції належна перевірка клієнта здійснюється також у разі проведення ним кількох фінансових операцій, що можуть бути пов`язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону, тобто фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 000,00 грн.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу (абзац 1 частини другої статті 7 Закону).

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 вересня 2024 року у справі № 405/6265/23, провадження № 61-7500св24.

Судом установлено, що відповідно до наданої банком довідки по клієнту - ФОП ОСОБА_1 банком проводився аналіз діяльності ПП «Нью-Ківі» та пов`язаної з ним особи ФОП ОСОБА_1 . На рахунки ФОП ОСОБА_1 надходили кошти від пов`язаних осіб - ПП «КІПАРИС-М», оплата за послуги 997 540 грн, ПП «Нью-Ківі», оплата за обладнання - 1 126 600 грн. На запит банку ФОП ОСОБА_1 надала документи та пояснення, що не відповідали проведеним операціям за рахунками. Під час аналізу виписки ФОП у банку встановлено, що кошти в подальшому з рахунків ФОП перераховувалися на рахунки фізичної особи - ОСОБА_1 в АТ «Акцент-Банк» (знімалася у подальшому готівкою) та на рахунки фізичної особи - ОСОБА_1 в АТ «КБ «ПриватБанк» (закупівлі обладнання з рахунка ФОП ОСОБА_1 не здійснювалося). Враховуючи наявність ідентифікатора подання клієнтом чи його представником банку недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману банк, відповідальною особою банку було прийнято рішення встановити клієнту неприйнятно високого ризику та розірвати відносини з ФОП ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 126).

Зазначеним підтверджуються доводи банку, який, заперечуючи проти задоволення позову, вказував про те, що на рахунки позивачки, як ФОП, надійшли кошти від пов`язаних осіб - ПП «КІПАРИС-М» у розмірі 997 540 грн та ПП «Нью-Ківі» у розмірі 1 126 600 грн. У подальшому зазначені кошти перераховувалися позивачкою зі свого рахунку, як ФОП, на свої рахунки, як фізичної особи, відкриті в АТ «Акцент-Банк» та АТ «КБ «ПриватБанк», та знімалися готівкою. Банком з метою перевірки вказаних фінансових операцій було запитано у позивачки документи щодо здійснення таких переводів від ПП «КІПАРИС-М» та ПП «Нью-Ківі» на рахунки позивачки, як ФОП. Позивачкою було зазначено про продаж обладнання. Проте жодних підтверджень щодо наявності вказаного обладнання у ФОП (з рахунків ФОП вказане обладнання не купувалося) позивачкою не було надано. Банком також було запитано цільове призначення щодо перерахунку коштів з рахунку ФОП на рахунки фізичної особи позивачки, на що останньою була надана інформація про закупівлі турнікетів та виплату заробітної плати співробітникам. Проте, банк вірно зазначив, що оплата заробітної плати співробітникам, як і закупівля турнікетів, не повинні проходити через рахунки фізичної особи та перевід коштів в готівку. Суди попередніх інстанцій на вказане належної оцінки не надали.

Доводячи правомірність своїх дій, банк надав суду: запит інформації від банку по рахунках позивачки, як фізичної особи «2620»; відповідь позивачки на вказаний запит, в якому вона зізнається у витраті коштів з рахунку фізичної особи «2620» на свої потреби, як ФОП; висновки відповідної служби банку про виявлення вказаних порушень та відповідні внутрішні документи банку, на підставі яких було проведено зазначену перевірку.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із доводами банку про те, що позивачка використовувала свої рахунки, як фізичної особи, для ведення господарської діяльності.

У пункті 14 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, яка була чинною на час виникнення у позивачки договірних відносин із відповідачем, заборонялося використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Отже, позивачкою було допущено порушення банківського законодавства, а саме режиму використання рахунків фізичної особи для ведення підприємницької діяльності. Саме це стало підставою для встановлення клієнту (позивачці) неприйнятного високого ризику й, відповідно, відмови від підтримання ділових відносин. Водночас, відмова від підтримання ділових відносин є підставою для обмеження позивачки в користуванні її рахунками, як фізичної особи, що спонукало банк до направлення їй листа з повідомленням про розірвання відносин та надання нею реквізитів в іншому банку для перерахування залишків з її рахунків.

Рішення розірвати укладені з фізичною особою договори та закрити поточні рахунки прийняті банком на підставі абзацу третього частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки банком ризику клієнта.

Зазначаючи, що банком не було надано доказів звернення до правоохоронних органів, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно до статті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» вказаним повинен займатися не банк, а спеціально уповноважений орган і лише у випадку, якщо йому буде повідомлено про ознаки вчинення кримінального правопорушення. При цьому, банк не застосовував положення статті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» і не посилався на вказану статтю в процесі доказування.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав та інтересів з боку АТ «Акцент-Банк», як і неправомірність дій з боку банку.

Посилання судів попередніх інстанцій на судове рішення у господарській справі № 922/1253/23 є безпідставними, оскільки вказана справа стосувалася спору між юридичними особами і позов до банку було задоволено через ненадання суду документів по перевірці, проте у цій справі такі документи банком надано. Указане судове рішення не є преюдиційним для обставин цієї справи.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо оскарження додаткового рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року

У касаційній скарзі АТ «Акцент-Банк» додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року не оскаржувало.

Згідно з статями 13 389 409 ЦПК України суд касаційної інстанції в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства не може вийте за межі доводів касаційної скарги, а тому додаткове рішення районного суду перегляду у касаційному порядку не підлягає.

Разом з тим, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

У постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, провадження № 12-39гс22, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, то додаткове рішення цього суду також підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій і відмову у задоволенні позову, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь банку: 4 026 грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції; 5 368 грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, а всього 9 394 грн.

Клопотання представника АТ «Акцент-Банк» - Омельченка Є. В., заявлене в касаційні скарзі, про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду, оскільки заявником не зазначено ні суми таких витрат, ні письмових доказів понесення відповідачем таких витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року, додаткове рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати зі сплати судового збору, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 9 394 грн (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець