Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.08.2019 року у справі №644/1950/19
Ухвала КЦС ВП від 03.09.2019 року у справі №644/1950/19

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 664/1950/19

провадження № 61-13415св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 діючий в інтересах держави в особі Харківської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора області на ухвалу Ордженікідзевського районного суду м. Харкова від 29 березня 2019 року у складі судді Сітало А. К. та постанову Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3, діючого в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання спадщини відумерлою та передачу спадкового майна у власність територіальної громади.

В обґрунтування позовної заяви вказував на те, що Харківською міською прокуратурою № 3 під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12018220530001056 від 04 травня 2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, за фактом заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

УхвалоюОрдженікідзевського районного суду м. Харкова від 29 березня 2019 року,залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019року, позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якої погодився й суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Правом на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою наділений орган місцевого самоврядування, яким в даному випадку є територіальна громада в особі Харківської міської ради. Тобто в разі наявності для того підстав Харківська міська рада, може самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав в інтересах територіальної громади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

29 серпня 2019 року ухвалою Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що аналіз положень пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України,частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор має право представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Виключними випадками, у яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави у суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». «Інтерес держави» охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора із позовом. За наявності органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Контитуції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким єЗакон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Судами встановлено, що заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3, діючого в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання спадщини відумерлою та передачу спадкового майна у власність територіальної громади.

Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив з порушення, на його думку, законності укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, іпотечного договору та тим, що після скасування записів про їх державну реєстрацію, і визнання спадщини відумерлою вказана квартира перейде у власність територіальної громади м. Харкова. Таким чином прокурор вважає, що зволікання з визнання спадщини відумерлою та набуття права комунальної власності на спірну квартиру обмежує можливості виконання Харківською міською радою завдань, пов`язаних з реалізацією державної політики в сфері забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Наведене на думку прокурора, вказує на необхідність прокурорського втручання з метою захисту інтересів держави в особі Харківської міської ради, які випливають із встановленогостаттею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.

Однак, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18.

В позовній заяві прокурором не зазначено на захист якого саме «інтересу держави» окрім як формальної вказівки на бездіяльність Харківської міської ради виступає прокурор, не визначено в чому саме полягає неможливість або неналежність захисту «інтересів держави» Харківською міською радою.

Разом з тим право на звернення до суду із вимогою про визнання спадщини відумерлою виникло лише через один рік після відкриття спадщини.

Як свідчать матеріали справи, спадщина, яку прокурор в інтересах Харківської міської ради просить визнати відумерлою, відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином право на звернення з відповідною заявою у Харківській міській раді виникло після 29 січня 2019 року.

Отже, судом вірно зазначено, що підстав, ухилення або зволікання із зверненням до суду Харківською міською радою не вбачається.

Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 487/10132/14-ц було зроблено висновок щодо повноважень прокурора у представництві інтересів міської ради, а саме:необґрунтованими є довід касаційної скарги про те, що прокурор без достатніх підстав замість Миколаївської міської ради заявив вимогу про повернення спірної земельної ділянки шляхом її витребування, а також довід касаційної скарги про те, що, звернувшись із позовом, прокурор втрутився у право власності територіальної громади м. Миколаєва на спірну земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи та за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, зокрема підвищеного інтересу громадськості до збереження у м. Миколаєві зеленої зони загального користування і прибережної захисної смуги Бузького лиману, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

З аналізу вказаної правової позиції можна зробити висновок, що при зверненні до суду в інтересах міської ради прокурор повинен довести підвищений інтерес громадськості до предмету спору, і це надає йому право звертатись до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави. І, як зауважив апеляційний суд, цього зроблено не було.

Встановивши, що вказані заступником керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 підстави звернення до суду належним чином не підтверджені та необґрунтовані, покладення законом повноважень звернення до суду про відшкодування збитків і витрат, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання спадщини відумерлою та передачу спадкового майна у власність територіальної громади, суди зробили правильний висновок про повернення позовної заяви прокурору.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положеньстатті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, судові рішення без змін.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора області залишити без задоволення.

Ухвалу Ордженікідзевського районного суду м. Харкова від 29 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик