Постанова

Іменем України

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 520/9674/19

провадження № 61-4032св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1, Державний реєстратор комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондар Олексій Миколайович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Одеська міська рада звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1, Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара О. М. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення тимчасової споруди, скасування реєстрації права власності.

Одночасно, позивач звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви Одеська міська рада зазначила, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником нерухомого об'єкта - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, однак, з нею було укладено лише договір на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності до 08 грудня 2018 року. Право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за відповідачем зареєстровано на підставі технічного паспорту, виданого ПП "УКРЕЛТРАНС" 07 грудня 2017 року, акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, виданого 19 січня 1998 року інспекцією Держархбудконтролю. Однак, ані Одеська міська рада, ані її уповноважені органи земельну ділянку за вказаною адресою відповідачу чи третім особам у власність чи користування не надавали.

Також представник Одеської міської ради посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь територіальної громади м. Одеси, а також призвести до порушення прав третіх осіб, на користь яких можуть бути відчужені вищезазначені об'єкти нерухомості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 травня 2019 року заяву Одеської міської ради про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на нежитлову будівлю - магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1435828551101, індексний номер: 38688971, номер запису про право власності: 23896729. Заборонено суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірну нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1435828551101, індексний номер: 38688971, номер запису про право власності:
23896729.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь територіальної громади м. Одеси, а також призвести до порушення прав третіх осіб, на користь яких можуть бути відчужені вищезазначені об'єкти нерухомості.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просила скасувати вказане судове рішення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 травня 2019 року скасовано.

У задоволенні заяви Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення, подану одночасно із позовною заявою, раніше ніж вирішив питання про відкриття провадження у справі, дійшов передчасного висновку про необхідність її задоволення, а також порушив встановлений законом процесуальний порядок розгляду такої заяви. Так, у даному випадку, судом у першу чергу необхідно було вирішити питання про можливість відкриття провадження у справі, і, разі відкриття провадження у справі, вирішувати питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 лютого 2020 року, через засоби поштового зв'язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, в якій просило скасувати це судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Витребувано із Київського районного суду міста Одеси цивільну справу № 520/9674/19 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення тимчасової споруди, скасування реєстрації права власності.

У травні 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд скасовуючи заяву про забезпечення позову, не звернув уваги на те, що ЦПК України не регламентує обов'язок суду першочергово вирішити питання підсудності позову даному суду,, перевірити відповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 176, 177 ЦПК України, а тільки потім вирішувати питання про можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив по справі не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2019 року Одеська міська рада звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1, Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара О. М. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення тимчасової споруди, скасування реєстрації права власності (а. с. 3-13).

Одночасно, позивач звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (а. с. 45-48).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно вимог ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими ст. 152 ЦПК України для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими ст. 152 ЦПК України;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів. Вказане зумовлене тим, що у разі подання заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі у суду немає жодних відомостей про характер правовідносин, які можуть стати в майбутньому предметом судового розгляду, та й справа як така відсутня.

Однак, враховуючи, що у даному випадку заява про забезпечення позову була подана одночасно із позовною заявою, суд першої інстанції першочергово повинен був вирішити питання, чи підсудна дана справа цьому суду, чи відповідає позовна заява вимогам ст.ст. 175, 176, 177 ЦПК України, та, відповідно, чи є можливість відкриття провадження у справі, і вже у випадку позитивного вирішення вказаного питання, розглядати доцільність вжиття заходів забезпечення позову у справі.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення, подану одночасно із позовною заявою, раніше ніж вирішив питання про відкриття провадження у справі, дійшов передчасного висновку про необхідність її задоволення, а також порушив встановлений законом процесуальний порядок розгляду такої заяви.

Так, у даному випадку, судом у першу чергу необхідно було вирішити питання про можливість відкриття провадження у справі, і, разі відкриття провадження у справі, вирішувати питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, висновок апеляційного суду є обґрунтований, а саме, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим ухвала Київського районного суду м. Одеси від 11 травня 2019 року вірно була скасована.

Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and
Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОдеської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров