Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 484/3687/16

провадження № 61-33165св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Фермерське господарство «Меркурій Б»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року у складі суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Меркурій Б» (далі - ФГ «Меркурій Б») про розірвання договору оренди землі.

Позов мотивовано тим, що 01 вересня 2010 року між нею та ФГ «Меркурій Б» був укладений договір оренди землі, згідно з яким вона передала в оренду в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,30 га, з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка належить їй на праві приватної власності та знаходиться в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Строк дії договору становить 8 років.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору оренди, відповідач зобов'язався сплачувати щороку орендну плату у розмірі не менше трьох процентів від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Додатком №1 до вищевказаного договору передбачено, що орендна плата може сплачуватися орендарем в натуральній формі у наступному розмірі: пшениця - 1300 кг, ячмінь -1300 кг, соняшник - 170 кг, цукор - 50 кг, солома 1 тонна, оранка городів 0,50 га. Однак відповідач свої зобов'язання за договором виконував не належним чином, оренду плату сплачував не в повному обсязі.

Ураховуючи викладене ОСОБА_4 просила розірвати договір оренди землі, укладений 01 вересня 2010 року між нею та ФГ «Меркурій Б».

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Розірвано договір оренди землі від 01 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ФГ «Меркурій Б». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач не в повному обсязі виконував зобов'язання щодо сплати орендної плати, у розмірі, який визначений договором оренди землі, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 рокуапеляційну скаргу ФГ «Меркурій Б» задоволено частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем своїм вимог, оскільки сплата орендної плати не в повному обсязі, відповідно до статті 41 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» не є підставою для розірвання договору оренди землі.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов передчасного висновку про те, що часткова невиплата орендної плати не носить систематичний характер та не є суттєвою по відношенню до виконаної, оскільки відповідач за весь період дії договору сплачував орендну плату не в повному обсязі, що є порушенням статті 526 ЦК України. При цьому апеляційний суд не перевірив чи допускають умови договору оренди землі та статті 13, 21, 32 Закону України «Про оренду землі», стаття 141 ЗК України оплату орендної плати у іншому розмірі і чи свідчить це про належне виконання умов договору.

25 вересня 2017 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, щодо законності та обґрунтованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5.30 га, з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 №574044 від 29 грудня 2001 року.

01 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ФГ «Меркурій Б» укладено договір оренди землі, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді 22 листопада 2010 року за №041048300079, згідно з яким ОСОБА_4 передала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 5,30 га, з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка належить їй на праві приватної власності та знаходиться в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Строк дії договору становить 8 років.

Пунктом 1 розділу «Орендна плата» вищевказаного договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем у формі та розмірі не менше 3 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору, але не пізніше, як у строк до 01 грудня щороку.

Згідно із додатком до цього договору, який не містить дати та укладений між ФГ «Меркурій Б» та ОСОБА_4, орендна плата сплачується орендарем у формі та розмірі з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб (видача на руки): пшениця -1 300 кг , ячмінь - 1 300 кг, соняшник - 170 кг, цукор - 50 кг, солома -1 тонна, оранка городів - 0,50 га. Зазначений додаток №1 підписаний орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем ФГ «Меркурій Б» в особі ОСОБА_6

З наданих відповідачем відомостей про отримання сільськогосподарської продукції, розрахунків по нарахуванню та видачі орендної плати, убачається, що позивач в рахунок орендної плати отримувала сільськогосподарську продукцію, але у меншому розмірі, ніж зазначено в Додатку № 1 до договору, а саме: пшениці - 1 тонна, ячменя - 1 тонна, соняшника - 100 кг, цукру - 50 кг, соломи - 1 тонна.

Відповідно до повідомлення ФГ «Меркурій Б» від 23 вересня 2016 року вих. №206 ОСОБА_4 нараховувалась орендна плата за період з 2013 року по 2015 рік згідно умов договору із розрахунку не менше 3% від грошової оцінки землі, а саме: за 2013 рік - 4 741,17 грн, за 2014 рік - 4 791,17 грн, 2015 рік - 5 521,08 грн. За бажанням орендодавця на нараховану орендну плату вона щорічно отримувала: пшениці - 1 тонна, ячменя - 1 тонна, соняшника - 100 кг, цукру - 50 кг, соломи - 1 тонна, оранка городів - 0,40 га.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_4, як на підставу для розірвання договору оренди землі, посилалася на порушення відповідачем умов договору, що полягала в систематичній несплаті в повному обсязі орендної плати.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки «систематичність», має значення саме несплата орендної плати, тоді як у вказаній справі має місце сплата орендної плати у меншому розмірі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в рахунок орендної плати отримувала сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю - 1 тонну, ячмінь - 1 тонну, соняшник - 100 кг, цукор - 50 кг, солома - 1 тонна, що менше ніж передбачено Додатком №1 до договору оренди землі.

Отже, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплачував орендну плату, однак у меншому розмірі. При цьому апеляційним судом правильно зазначено про те, що позивач не зверталася до відповідача з претензією щодо сплати орендної плати не в повному обсязі та не зверталася до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що судом апеляційного суду не враховано, що відповідач за весь період дії договору сплачував орендну плату не в повному обсязі, що є підставою для розірвання договору оренди, зводяться до переоцінки досліджених судом доказів у справі, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, умовами договору передбачена відповідальність орендаря за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 0, 02 % від суми недоплати за кожний день прострочки, що не позбавляє можливості ОСОБА_4 звернутися з такими вимогами та отримати від відповідача грошові кошти за несвоєчасну виплату грошових сум за невиконання умов договору.

Аналізуючи наведене необхідно дійти висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді : В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г.І. Усик