Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.07.2018 року у справі №127/8266/17

Постанова

Іменем України

11 червня 2018 року

м. Київ

справа № 127/8266/17

провадження № 61-33609 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представник позивача - ОСОБА_5;

відповідачі: ОСОБА_6, територіальна громада м. Вінниці в особі Вінницької міської ради;

представник Вінницької міської ради- Кріпак Олена Миколаївна;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2017 року у складі судді Сичука М. М. та ухвалу апеляційного суду Вінницькоїобласті від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Медяного В. М., Денишенко Т. О., Іващука В. А.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, територіальної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати - ОСОБА_8, після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 27 квітня 2000 року.

Її спадкоємцями є він та його брат - ОСОБА_6Зазначав, що у встановлений законом шестимісячний строк він не міг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки на момент смерті матері був громадянином Російської Федерації та постійно проживав на території вказаної країни. 5 квітня 2017 року він звернувся до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщину, проте увидачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено через пропуск визначеного законом строку для прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене позивач просив суд визначити йому додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк для прийняття спадщини позивачем пропущено без поважних причин, оскільки та обставина, що він на момент відкриття спадщини був громадянином Російської Федерації та постійно проживав на території даної країни саме по собі не є поважною причиною, пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо оформлення спадкових прав. Зокрема, позивач не був позбавлений права поштою надіслати заяву про прийняття спадщини чи через інші засоби зв'язку.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факту пропуску ним строку для прийняття спадщини з поважних причин, а перебування позивача тривалий час на території іншої держави, його необізнаність про порядок прийняття спадщини на території України, зокрема фізичну неможливість надіслати поштою заяву про прийняття спадщини за обставин даної справи, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки судом встановлено, що вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що він на час смерті його матері працював у селищі Шукачів у Заполярному муніципальному районі Ненецького автономного округу Росії, тобто в умовах Крайньої Півночі.

Праця в умовах Крайньої Півночі та польових умовах передбачає особливі обставини, які пов'язані з тяжкими умовами праці і побуту працівників, розміщенням виробничих об'єктів за межами населених пунктів, на великій відстані від об'єктів зв'язку, пошти тощо.

Таким чином він не мав змоги направити заяву про прийняття спадщини поштою. Дана обставина свідчить про те, що на той час існували об'єктивні, непереборні, істотні труднощі щодо оформлення спадкових прав. Вважав, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини у справі та помилково не застосував положення статті 1272 ЦК України щодо поновлення пропущеного строку для прийняття спадщини, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції.

Зазначав, що його в'їзд на територію України відбувся лише 12 жовтня 2016 року, тобто після смерті ОСОБА_8, і тоді він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відтак, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_8 сплив 20 березня 2009 року.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 4 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

Звертаючись з позовом, позивач послався на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, так як він проживав у Російській Федерації, працював в умовах Крайньої Півночі, а тому не мав можливості подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Вирішуючи спір, врахувавши положення частини третьої статті 1272 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), суди дійшли правильного висновку про те, що безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надав, що усилу статті 10, 60 ЦПК України 2004 року є його процесуальним обов'язком. Саме по собі проживання в Російській Федерації не свідчить про наявність об?єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Крім того, згідно з пунктом 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, чинної на час відкриття спадщини, позивач не був позбавлений можливості надіслати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори поштою.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують на законність судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При цьому пропуск строку на прийняття спадщини є доволі значним (майже дев'ять років) і за цей час у позивача була реальна можливість реалізувати свої спадкові права, перешкоджань не було.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2017 рокута ухвалу апеляційного суду Вінницькоїобласті від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк