Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 638/16622/17

провадження № 61-13752св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року у складі судді Омельченко К. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлака І. В., Колтунової А. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, у якому просила: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити опіку над малолітньою дитиною, призначивши її опікуном; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на дитину у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано у листопаді 2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. Позивач є рідною тіткою малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері малолітня ОСОБА_3 залишилась проживати в сім?ї позивача ОСОБА_1 .

Позивач указала, що за життя ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , через вади здоров`я потребувала сторонньої допомоги для себе та у вихованні дочки. Відповідач покинув сім?ю ще до розлучення, не виявляв ніякої зацікавленості до дочки, не піклувався про матеріальне становище своєї сім?ї, є злісним неплатником аліментів на дитину, має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 81 316,91 грн, надав нотаріально посвідчену заяву, якою відмовився від матеріального забезпечення своєї дочки.

Наказом Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 18 жовтня 2017 року малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштована в сім?ю рідної тітки ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 не звертався з питанням повернення йому дитини для спільного проживання та виховання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року позов задоволено.

Побавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено її опікуном ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню ОСОБА_3 у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Суд дійшов висновку, що інтереси дитини будуть якнайкраще забезпечені у разі встановлення опіки над нею рідною тіткою ОСОБА_1 , в сім`ї якої проживає дитина після смерті матері, де створено належні умови для життя та її розвитку.

В апеляційному порядку суди справу переглядали неодноразово.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року - без змін.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції від 02 липня 2019 року вбачається, що рішення місцевого суду в частині призначення опікуна та стягнення аліментів ОСОБА_2 не оскаржене, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині в апеляційному порядку не перевірялась.

Залишаючи без змін рішення місцевого суд, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків з виховання дочки та з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, він дійшов обґрунтованого висновку про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначив ОСОБА_1 її опікуном та стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на дитину.

Апеляційний суд вказував, що після скасування постанови Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 443 від 25 червня 2019 року повторно визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доказів того, що під час розгляду справи у суді, в тому числі і після скасування постанови відповідач змінив своє ставлення до виховання дитини, не має; з відповідей адміністрації Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча поліклініка № 14», адміністрації Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 150, наданих вже після скасування судового рішення судом касаційної інстанції апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, станом її здоров`я не цікавиться.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині позбавлення його батьківських прав.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду про позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним, оскільки ухвалений при неповному встановленні фактичних обставин справи. Судом апеляційної інстанції не було враховано висновків зроблених у постанові Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року зроблених у цій справі.

Так, заявник вказує, що з акту обстеження матеріально-побутових умов встановлено, що його квартира знаходиться в задовільному стані, отже є придатною для проживання його малолітньої доньки. Встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно відповідача застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або, що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов`язків.

Касаційна скарга містить посилання на те, що допит малолітньої ОСОБА_3 був проведений у присутності представника органу опіки та піклування, яка заінтересована у справі та повністю налаштована позбавити відповідача батьківських прав.

Суди не врахували, що з боку позивача створювались перешкоди у спілкуванні з дитиною, заявник вказує, що після того, як він приїхав поспілкуватись із донькою, двері відчинила колишня теща, яка почала його проганяти та повідомила, що доньки немає вдома, а де вона знаходиться повідомити відмовилась. Заявник був змушений викликати працівників поліції для з`ясування місця знаходження доньки, працівниками поліції було роз`яснено позивачеві та її матері недопущення створення перешкод у спілкуванні батька з донькою.

Доводом касаційної скарги є також те, що суди не встановили винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання ним своїх батьківських обов`язків, а також того, чи можливо змінити поведінку останнього в кращу сторону, не сприяли захисту інтересів малолітньої дитини щодо її права на батьківське піклування. Крім того, суд не врахував факт заперечення проти позовних вимог про позбавлення батьківських прав, подачу апеляційної та касаційних скарг, що свідчить про наявність у відповідача бажання піклуватись про малолітню дочку.

Заявник вказує, що акт згідно висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки та відповідність її інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 складений взагалі без врахування ставлення його до дитини, він складений виключно на підставі бажання ОСОБА_1 проте суд все одно зайняв позицію позивача.

Касаційна скарга містить посилання на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосували до нього крайній захід впливу - позбавлення батьківських прав. Висновки судів щодо відмови відповідача від сплати аліментів не відповідають дійсності, вказував, що у 2015-2016 роках ним на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було перераховано 33 000,00 грн саме на утримання своєї доньки. Мотиви написання та походження нотаріальної заяви про відмову від матеріального забезпечення дитини місцевим судом не з`ясовувались, на думку відповідача місцевий суд взагалі проігнорував його заперечення проти позовних вимог. Судом не прийнято також твердження відповідача про те, що у 2017 році ним неофіційно виплачувались аліменти у сумі 2 500,00 грн щомісяця, придбано ноутбук для дитини вартістю 7 500,00 грн, придбавалися продукти харчування, оплачувались поїздки в парк розваг ім. Горького, зоопарк, музеї, було надано кошти на поїздку дитини на море.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 в якій, ОСОБА_1 посилаючись на необґрунтованість останньої просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У поданому відзиві позивач вказує, що приводом та підставою для подання відповідачем касаційної скарги є не захист прав дитини, а захист його прав на дитину, хоча свої обов`язки перед дитиною, як батько він ніколи не виконував. Будучи допитаним у судовому засіданні відповідач не зміг виразно пояснити чому протягом багатьох років не цікавився яким чином зростає та розвивається його донька та чому існує заборгованість із виплати аліментів.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідач утримувати дитину не в змозі у зв`язку із тим, що він ніде не працює, за весь тривалий час судового розгляду жодних висновків для себе не зробив, своє ставлення до дитини та її виховання не змінив. Заборгованість зі сплати аліментів становить понад 96 000,00 грн, адже 17 липня 2019 року Дзержинським судом м. Харкова було прийнято рішення про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

За майже два роки, після смерті матері, відповідач не змінив свого відношення до дитини, матеріально не утримує, участі у житті доньки не бере, вихованням не займається.

18 червня 2019 року ОСОБА_2 був запрошений для участі в засіданнях комісії у справах неповнолітніх, на яку були запрошені і позивач з дитиною. Після прийняття рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав ОСОБА_2 , після засідання, почав хапати дитину за руки і тільки завдяки втручання оточуючих його вдалося вгамувати. Представниками опікунської ради було роз`яснено відповідачеві, що фізичне та психологічне насильство щодо дитини не припустимо, було викликано працівників поліції та складений відповідний матеріал.

05 та 06 червня 2019 року за місцем проживання позивача відповідач влаштував сварку та вимагав передати йому дитину, однак почувши що позивач та дитина не бажають нікуди з ним іти викликав працівників поліції, хоча сама дитина відмовилась від спілкування з ним. Позивач зазначала також, що 05 червня 2019 року відповідач погрожував їй та членам її сім`ї розправою, за фактом чого вона звернулася до поліції за результатами чого з відповідачем було проведено роз`яснювальну бесіду, а позивача про її наслідки повідомлено письмово.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з 03 листопада 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 11 листопада 2010 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 квітня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Д. С. було посвідчено заяву ОСОБА_2 , якою він відмовився від надання матеріального забезпечення своїй малолітній доньці ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_5 донька проживала з нею в квартирі АДРЕСА_2 . Позивач у справі проживає у квартирі АДРЕСА_3 .

Відповідач у справі в судовому засіданні 02 липня 2019 року пояснив, що фактично покійна ОСОБА_5 та її сестра ОСОБА_1 проживали як одна сім`я.

17 жовтня 2017 року Службою у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради з метою вирішення питання подальшої долі малолітньої ОСОБА_3 було складено акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 , яка є рідною сестрою померлої ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 створено належні умови для проживання та розвитку дитини: місце для навчання, окреме спальне місце, відведено зону для розваг та відпочинку, дитячі речі зберігаються у шафі, в сім`ї добрі, теплі, родинні стосунки.

Рішенням Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 34 від 18 жовтня 2017 року малолітню ОСОБА_3 після смерті матері влаштовано в сім`ю рідної тітки ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації адміністрації комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 430 Харківської міської ради», адміністрації Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 150, адміністрації Комунального закладу охорони здоров?я «Харківська міська дитяча поліклініка № 14» ОСОБА_2 ніколи не цікавився життям, вихованням, розвитком, навчанням та станом здоров?я своєї дочки. Малолітня ОСОБА_3 постійно проживає в сім?ї ОСОБА_1 , та знаходиться на її утриманні. Всі рекомендації щодо розвитку, виховання, навчання та стану здоров?я дитини виконує ОСОБА_1 .

Відповідно акту опитування малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не визнає ОСОБА_2 своїм батьком та не бажає бачитись з ним.

Висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 20 листопада 2017 року № 672 визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначеним висновком встановлено, що після смерті матері ОСОБА_3 залишилась проживати в сім`ї своєї тітки ОСОБА_1 . Батько дитини - ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 покинув сім`ю коли дитині було 10 місяців, не цікавився її розвитком, здоров`ям, не надавав матеріальної допомоги. Малолітня ОСОБА_3 постійно проживала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_5 . Малолітня ОСОБА_3 перебувала під медичним спостереженням у Комунальному закладі охорони здоров`я «Харківська міська дитяча поліклініка № 14», огляд дитини в якому лікарями спеціалістами здійснювався в присутності матері або тітки ОСОБА_1 . Малолітня ОСОБА_3 відвідувала до зарахування до школи комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 430» Харківської міської ради. Розвитком дитини займалась виключно її мати та родичі. Батько у вихованні дитини участі не приймав. З першого класу ОСОБА_3 навчається в Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 150. Батько зв`язок зі школою не підтримував, навчанням доньки не цікавився. Після смерті матері, малолітня ОСОБА_3 фактично залишилась без батьківського піклування. Дитина проживає в сім`ї своєї тітки, ОСОБА_1 , яка є кандидатом в опікуни і має наміри у подальшому опікуватись племінницею. Зазначені обставини викладені та підтверджуються листами керівників вказаних вище установ.

Після скасування постанови Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 443 від 25 червня 2019 року повторно визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З висновку вбачається, що ОСОБА_2 письмово відмовлявся від надання пояснень щодо виконання ним батьківських обов`язків та особистого підпису під офіційним попередженням про неприпустимість ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини. Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було додатково розглянуто на Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради за участю ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Апеляційний суд встановив, що доказів того, що під час розгляду справи у суді, в тому числі і після скасування постанови Харківського апеляційного суду змінив своє ставлення до виховання дитини, не має.

Відповідно до актів опитування малолітньої ОСОБА_3 , проведеного завідувачем сектору служби у справах дітей по Шевченківському району Управління служби у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 задоволена тим, що живе в сім`ї ОСОБА_1 (так дівчинка звикла називати тітку), в неї є двоюрідна сестричка ОСОБА_9 . Дівчата між собою товаришують, разом малюють, граються, гуляють. Дap'я продемонструвала свій одяг та іграшки, які їй купують, своє ліжко, місце для занять та розваг. Повідомила, що Віта дуже смачно готує, а Костя (чоловік ОСОБА_1 ) дуже добрий, завжди пригощає цукерками, купує подарунки. В сім`ї ніхто не свариться. У вихідні дні всі разом йдуть в парк, зоопарк, просто подорожують. Влітку їздять на море. Дар`я із задоволенням повертається зі школи додому, тому що її там люблять, чекають. Про всі свої події в житті дівчинка розповідає тітці ОСОБА_1 . ОСОБА_3 вважає ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 своєю сім`єю, в подальшому бажає жити з ними, тому що її тут всі люблять.

Опитана Харківським апеляційним судом в судовому засіданні 12 листопада 2018 року за участю педагога ОСОБА_3 пояснила, що проживає разом з мамою ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_11 , сестрою ОСОБА_9 та бабусею. Відвідує школу, забезпечена всім необхідним. Батька бачила останній раз за два роки до того, як не стало мами, а потім лише в суді. Вдома у батька вона ніколи не була, він їй не телефонує, до школи ніколи не приходив, коли вона хворіла і знаходилась в лікарні батько її не відвідував, приходив на день народження, але нічого не подарував. Боїться батька та того, що він забере її від мами ОСОБА_13 , хоче і надалі проживати разом з мамою ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 02 липня 2019 року відповідач ОСОБА_2 пояснив, що до смерті колишньої дружини не було перешкод у спілкуванні з дитиною, дитина нормально відноситься до нього та бажає спілкуватись з ним. По вихідним дням він спілкувався з нею.

З акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2 було встановлено, що відповідач проживає в батьками. Батько відповідача зазначив, що його онука бажає проживати з батьком.

Опитана без участі сторін у справі за участю педагога в судовому засідання 02 липня 2019 року ОСОБА_3 повідомила, що у неї відсутні почуття до батька, вона його практично не знає. На день народження батько приїздив один раз, до школи не приходив, з ним вона не спілкується, подарунки не дарував. Своєю сім`єю вважає сім`ю ОСОБА_1 , а дідусем та бабусею батьків чоловіка ОСОБА_1 , а також ОСОБА_14 (мати ОСОБА_5 ). Зазначила, що батьків ОСОБА_2 ніколи не бачила. Вказала, що мріє про закінчення судів та проживання з ОСОБА_1

Завідувач сектору з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства щодо дітей Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, педагог за освітою, ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_3 надавала правдиві показання та остання категорично не бажає спілкуватись з батьком. Вказані твердження ОСОБА_3 надавала також і під час вирішення питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Після допиту ОСОБА_3 відповідач пояснив, що його батьки бачили онуку лише один раз після її народження.

З відповідей адміністрації Комунального закладу охорони здоров?я «Харківська міська дитяча поліклініка № 14», адміністрації Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 150, наданих вже після скасування судового рішення судом касаційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, станом здоров`я не цікавиться.

ОСОБА_2 в судовому засіданні 02 липня 2019 року зазначав, що бажав спілкуватись з дитиною у школі, але цьому перешкоджав директор. Разом з тим, відповідні докази, що директор учбового закладу перешкоджав ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, суду не надав.

З повідомлення КЗОЗ Обласна клінічна лікарня від 15 серпня 2018 року № 1 щодо курсу лікування ОСОБА_3 у червні 2018 року, тобто в період часу коли справа знаходилась на розгляді в суді першої інстанції, вбачається, що з 13 червня 2018 року до 22 червня 2018 року дитина перебувала на стаціонарному лікуванні, дитина надійшла до лікарні у тяжкому стані, Дар`ю щоденно відвідувала ОСОБА_1 , яка придбала необхідні медикаменти на суму 7054, 65 грн. Батько дитину в стаціонарі не відвідував, її з стаціонару після виписки забрала опікун ОСОБА_1 .

З інформації Зміївського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області встановлено, що на виконанні в відділі знаходиться виконавче провадження за АСВП 57946063 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на малолітню ОСОБА_3 , починаючи з 03 листопада 2017 рок і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 31 грудня 2018 року складала 13 230, 50 грн, станом на 21 травня 2019 року складає 14 496, 42 грн.

З розрахунку заборгованості Зміївського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області від 17 січня 2018 року встановлено, що, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на підставі виконавчого листа № 2-7842 виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 20 липня 2010 року за період з 27 квітня 2010 року до 31 грудня 2017 року становить 81 316, 91 грн. При цьому, протягом 2010-2011 років аліменти ОСОБА_2 не сплачувались, у 2012 році сплачено 1 200 грн, 2013 році - 1 200 грн; 2014 році - 300 грн, 2015 році - 2 517, 56 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дзержинського районного суду м. Харкова.

27 грудня 2019 року справа № 638/16622/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Апеляційна скарга не містила доводів в частині призначення опікуна та стягнення аліментів, а тому його законність рішення місцевого суду та обґрунтованість в цій частині в апеляційному порядку не перевірялись.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду про задоволення позову апеляційний суд, погодився з його висновками про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційний суд урахував висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 20 листопада 2017 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 23 квітня 2015 року про відмову від надання матеріального забезпечення малолітній дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , акти опитування малолітньої дитини та її показання в судовому засіданні апеляційного суду, а також повторний висновок органу опіки та піклування від 19 червня 2019 року.

З останнього висновку, від 19 червня 2019 року, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 письмово відмовлявся від надання пояснень щодо виконання ним батьківських обов`язків та особистого підпису під офіційним попередженням про неприпустимість ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини. Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було додатково розглянуто на Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради за участю ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Проте колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

З огляду на вказане вище, колегія суддів вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проти позову в частині позбавлення його батьківських прав по відношенню до доньки заперечував, намагається відновити спілкування із дитиною.

У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів зазначає, що лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання батьком свого обов`язку щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Верховний Суд зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що дитина проживає з тіткою по лінії матері, проте ОСОБА_2 не є байдужим до своєї дитини і бажає налагодити з нею контакт, який був втрачений.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що відповідач бажає приймати участь у вихованні та спілкуванні з донькою, а тому на цей час відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є помилковими, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та умисного злісного ухилення від виконання ним батьківських обов`язків, а також необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до доньки є передчасними, адже після засідання органу опіки та піклування та складання 25 червня 2019 року висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та попередження його про неприпустимість ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини до часу постановлення апеляційним судом рішення - 02 липня 2019 року пройшло менше двох тижнів. Тобто пройшло занадто мало часу для доведення чи спростування факту зміни чи відсутності змін у ставленні ОСОБА_2 до виконання ним своїх батьківських обов`язків щодо дитини.

Суди попередніх інстанцій, у порушення норм процесуального права не надали належну оцінку запереченням відповідача та обставинам, на які відповідач посилався, пояснюючи свою поведінку, а тому рішення судів у частині позбавлення відповідача батьківських прав не можна вважати обґрунтованим, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

Висновок Верховного Суд про наявність підстав для скасування рішень судів також ґрунтується на усвідомленні того, що дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Результат судового розгляду сімейних спорів повинен забезпечувати захист інтересів дитини, у тому числі і при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав одного чи обох батьків. Отже, у справі про позбавлення батьківських прав судом повинно бути встановлено не тільки наявність передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав, а й що таке позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

За таких обставин, у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки за матеріалами справи недоведені виключні підстави, тобто свідоме, умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою для позбавлення останнього батьківських прав, а також те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідатиме інтересам малолітньої ОСОБА_3 .

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій у частині позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову з одночасним попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської радиконтроль за виконанням ним батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська