Історія справи

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 711/340/17

провадження № 61-30737св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2017 року у складі судді Бондаренко С. І.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі - ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал») про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, в якому просила стягнути з відповідача на її користь суму банківського вкладу у розмірі 15 000,00 дол. США та проценти на суму вкладу в розмірі 4 869,04 дол. США за договором строкового банківського вкладу (депозиту) від 29 грудня 2012 року № 3/03/ВФЛ/0501.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором строкового банківського вкладу (депозиту) від 29 грудня 2012 року № 3/03/ВФЛ/0501, а саме вклад в сумі 15 000,00 дол. США та проценти в сумі 4 934,79 дол. США, всього 19 934,79 дол. США.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судового збору.

Не погоджуючись із наведеним заочним рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2017 року відмовлено в прийнятті апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2017 року.

Ухвала суду апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки відповідач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку лише у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або ухвалення повторного заочного рішення, однак скаржник не звертався до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

У жовтні 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не брав участі у справі, однак вважає, що заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2017 року ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржив його в апеляційному порядку як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Однак оскаржуваною ухвалою апеляційного суду було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з порушенням порядку оскарження заочного рішення.

У зв'язку з цим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, проте цю заяву залишено без руху та запропоновано скаржнику уточнити свій процесуальний статус у справі: відповідача або третьої особи. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є відповідачем у справі, усувати зазначені недоліки апеляційної скарги не було сенсу, тому що в цьому випадку оскарження заочного рішення відбувається в загальному порядку. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 серпня 2017 року заява про перегляд заочного рішення була повернута заявнику.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб стверджував, що у зв'язку з викладеними обставинами змушений був повторно оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2017 року, однак у відкритті апеляційного провадження було відмовлено з огляду на наявність ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2017 року, яка набрала законної сили.

У касаційній скарзі зазначено, що постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є відповідачем у справі, оскільки Фонд взагалі не брав участі у справі та до нього не пред'являлося будь-яких вимог.

У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4, подані її представником ОСОБА_6, на касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У запереченнях зазначено позицію позивача по суті спору, а також вказано, що оскаржувана ухвала апеляційного є законною та обґрунтованою. У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 просила залишити касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Частиною четвертою статті 231 ЦПК України 2004 року передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У частині третій статті 232 ЦПК України 2004 року зазначено, що повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на положення зазначених норм право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, без попередньої подачі і розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення, відповідач має лише у випадку залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а також у разі ухвалення судом повторного заочного рішення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», апеляційний суд правильно виходив із того, що заявник, який є представником банку згідно зі статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а, отже, й відповідачем у справі, звернувся з апеляційною скаргою на заочне рішення без дотримання встановленого законом порядку його перегляду, тобто без попереднього подання і розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оскаржив заочне рішення як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, безпідставні, оскільки відповідно до статті 35 ЦПК України 2004 року Фонд такою особою не є. У даному випадку ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» є відповідачем у справі, а уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є його представником за законом.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.М. Сімоненко

С.П. Штелик