Історія справи

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 639/221/13-ц

провадження № 61-69св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2016 року у складі суддів: Котелевець А. В., Гуцал Л. В., Трішкової І. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначала, що вона є власником ? частини житлового будинку та господарських будівель АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 є власником іншої ? частини будинку. Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, знаходиться у їх спільному користуванні. Між нею та відповідачем фактично склався порядок користування будинком та земельною ділянкою. Посилаючись на положення статей 364, 367 ЦК України, просила суд поділити будинок в натурі, виходячи з фактичного користування приміщеннями будинку, та визначити порядок користування земельною ділянкою згідно з технічним паспортом, виготовленим Харківським міським бюро технічної інвентаризації 17 жовтня 2012 року. Уточнивши свої позовні вимоги, просила вирішити спір, виходячи з другого варіанту поділу, визначеного судовою будівельно-технічною експертизою від 17 грудня 2014 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Виділено позивачу та відповідачу частки будинку АДРЕСА_1 натурі згідно другого варіанту поділу, визначеного судовою будівельно-технічною експертизою, складеного 17 грудня 2014 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса.

У користування ОСОБА_4 виділено житлові приміщення: в літ. «А-1» - приміщення 2-1 площею 8,4 кв. м., 2-2 площею 10,9 кв. м., в літ. «а6» - приміщення 1-1 площею 12,3 кв. м., загальною площею 31,6 кв. м; господарські будівлі - прибудову «а4», ганок «а5», сарай літ. «З», льох літ. «Г», 1/2 частину огорожі № 9, вимощення № 3, огорожі № 8, № 14, № 15, хвіртку № 12. Усього - майна на суму 92 507,50 грн, що складає 40/100 частки домоволодіння, замість 50/100.

У користування ОСОБА_5 виділено житлові будівлі: в літ. «А-1 - приміщення 1-1 площею 8,5 кв. м., 1-2 площею 11,2 кв. м., в літ. «а» - приміщення 1-4 площею 7,7 кв. м., в літ. «А-3» - приміщення 1,5 площею 9,7 кв. м. загальною площею 37,1 кв. м; по надвірним спорудам - льох літ. «В», гараж літ. «К», вбиральню літ. «Ж», ворота № 1, 1/2 частину огорожі № 9, огорожу № 10. Усього - майна на суму 138 956, 50 грн, що складає 60/100 частки домоволодіння, замість 50/100.

З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто грошову компенсацію за зменшення її частки у праві власності у розмірі 10/100 частин будинку в розмірі 23 224, 50 грн.

Виділено у користування ОСОБА_4 земельну ділянку, що межує з земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова довжиною 38,2 м., з боку АДРЕСА_1 - 1/2 огорожі № 9 довжиною 7,2 м., далі по лінії розподілу житлового будинку та по прямій лінії до тильної частини огорожі, розділивши її на відрізки довжиною 7,1 м. та 6,9 м., залишивши в користуванні ОСОБА_4 земельну ділянку довжиною 6,9 м. по тильній частині огорожі, що примикає до земельної ділянки територіальної громади м. Харкова.

Виділено у користування ОСОБА_5 земельну ділянку, що межує з домоволодінням АДРЕСА_2 довжиною 35,8 м., з боку АДРЕСА_3 - по 1/2 огорожі № 9 довжиною 6,8 м., далі по лінії розподілу житлового будинку та по прямій лінії до тильної частини огорожі, розділивши її на відрізки довжиною 7,1 м. та 6,9 м., залишивши в користуванні ОСОБА_5 земельну ділянку довжиною 7,1 м. по тильній частині огорожі, що примикає до земельної ділянки територіальної громади м. Харкова.

Встановлено ОСОБА_4 земельний сервітут площею 7,9 кв. м для обслуговування стіни сараю літ. «З» та стіни прибудови літ. «а4», літ. «а3» відповідно до додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 998,65 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для вирішення спору підлягає врахуванню варіант 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2014 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, оскільки він не порушує права сторін щодо користування будинком та земельною ділянкою.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 березня 2015 року скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено частково: Виділено в натурі частки співвласників будинку АДРЕСА_1 згідно першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2016 року.

У користування ОСОБА_5 виділено: житлові приміщення: в літ. «А-1» - приміщення 1-1 площею 8,5 кв. м., вартістю 6 328 грн, 1-2 площею 11,2 кв. м., вартістю 8 338 грн, коридор літ. «а» вартістю 7 684 грн; господарські будівлі: льох літ. «В» вартістю 7 717 грн Усього - на суму 30 067,00 грн, що на 5 438,50 грн більше, ніж підлягає виділенню ОСОБА_4 Будівлі побудовані особисто: прибудова літ. «а3» вартістю 35 541 грн; гараж літ. «К» вартістю 71 220 грн; вбиральня літ. «Ж» вартістю 2 941 грн; огорожі № 10 вартістю 6 227 грн, № 14 вартістю 6 168 грн та № 9 вартістю 4 625 грн, ворота № 1 вартістю 2 113 грн. Усього - 158 902 грн, що становить 59/100 частки.

У користування ОСОБА_4 виділено житлові приміщення: в літ. «А-1» - приміщення 2-1 площею 8,4 кв. м., вартістю 6 253 грн; 2-2 площею 10,9 кв. м., вартістю 8 114 грн; по надвірним спорудам - льох літ. «Г», вартістю 4 823 грн. Усього - на суму 19 190 грн, що на 5 438, 50 грн менше, ніж підлягає виділенню ОСОБА_5 Особисто побудовані будівлі: прибудови літ. «а6» вартістю 40 445 грн та літ. «а4» вартістю 8 254 грн; ганок літ. «а5» вартістю 1 819 грн; сарай літ. «З» вартістю 15 245 грн; літній душ літ. «М» вартістю 6 140 грн; вбиральня літ. «Л» вартістю 2 941 грн; ворота № 13 вартістю 4 615 грн; вимощення № 3 вартістю 1 383 грн; огорожі № 8 вартістю 1 001 грн, № 11 вартістю 7 416 грн та № 7 вартістю 2 178 грн; хвіртка № 12 вартістю 1 022 грн. Усього - 111 649 грн, що становить 41/100 частки.

Перерозподілено та визначено частки будинку: ОСОБА_5 - у розмірі 59/100; ОСОБА_4 - у розмірі 41/100.

Виділено в користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 800 кв. м., а ОСОБА_4 - 385 кв. м. Визначено, що лінія розділу земельної ділянки повинна проходити наступним чином: по АДРЕСА_1, розділивши огорожу на відрізки 18,17 м. та 6,8 м., далі по прямій лінії до житлового будинку літ. «А-1», по лінії розподілу житлового будинку з прибудовами та по прямій лінії до сараю лі. «З», ліворуч по титульній стороні споруд літ. «О» та літ. «Н», розділивши огорожу на відрізки 16,35 м. та 24,55 м.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що для вирішення спору підлягає врахуванню варіант перший висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2016 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз М. С.Бокаріуса, який не порушує права сторін щодо користування будинком та земельною ділянкою, відповідає вимогам закону та з яким погодилися представники сторін.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2016 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано із Жовтневого районного суду м. Харкова зазначену справу.

10 жовтня 2016 року від ОСОБА_5 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2016 року, які мотивовані тим, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції вирішив спір із врахування прав та інтересів сторін у справі.

21 жовтня 2016 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла зазначена справа.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

У лютому 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_4 та матеріали справи, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки викладені в ній доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що на підставі договору дарування, посвідченого 23 квітня 1981 року П'ятою Харківською нотаріальною конторою, ОСОБА_4 є власником 1/2 частини будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 у місті Харкові, а ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 20 березня 1994 року є власником іншої ? частини цього будинку.

Зазначений будинок фактично складається з двох окремих домогосподарств ірозташований на земельній ділянці площею 514 кв. м. За будинком закріплена земельна ділянка 600 кв. м. відповідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 07 червня 1994 року № 519.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (частина друга статті 367 ЦК України).

Суд першої інстанції, за клопотанням позивача, з яким погодився й відповідач, ухвалою від 08 серпня 2013 року призначив судову будівельно-технічну експертизу щодо поділу в натурі між співвласникам житлового будинку з господарськими будівлями та визначення порядку користування земельною ділянкою.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса від 17 грудня 2014 року експертом запропоновано два варіанти поділу в натурі будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 в місті Харкові та один варіант визначення порядку користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції поділив між сторонами будинок з господарськими будівлями в натурі, обравши другий варіант, запропонований експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2014 року, та визначив порядок користування земельною ділянкою згідно варіанту, наведеного у вказаному висновку, оскільки вважав, що ці варіанти не порушують права сторін щодо користування будинком та земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції виходячи з того, що здійснений судом першої інстанції поділ між співвласниками будинку з господарськими будівлями в натурі відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2014 року не ґрунтується на положеннях закону, оскільки до переліку спільного майна, яке підлягає поділу між сторонами, увійшло майно, що не є їх спільною власністю, а також не враховано, що частина будівель та споруд, які підлягали поділу між співвласниками, частково знесені, а визначаючи порядок користування земельною ділянкою сторонами суд першої інстанції не зазначив площу земельної ділянки, яка виділяється сторонам в користування, ухвалою від 02 липня 2015 року призначив додаткову будівельно-технічну експертизу.

Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2016 року експертом запропоновано три можливі варіанти поділу в між співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями натурі, та один варіант фактичного користування земельною ділянкою. Зазначений висновок визначає перелік майна, що підлягає поділу, та майно, що є не є спільною власністю сторін.

Враховуючи, що будівлі та споруди, які підлягали поділу між співвласниками були частково знесені, а також побудовані сторонами за рахунок власних коштів будівлі, що призвело до зміни часток при розрахунку, розмір грошової компенсації експертом під час складання висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2016 року не розраховувався.

Під час судового засідання у суді апеляційної інстанції представники позивача та відповідача не заперечували проти вирішення спору за першим варіантом та варіантом фактичного користування земельною ділянкою, наведених у висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2016 року.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про поділ в натурі між співвласниками будинку з господарськими будівлями відповідно до першого варіанту та визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанту фактичного користування земельною ділянкою, наведених у висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2016 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права, що виходить за межі компетенції касаційного суду.

Інші доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило