Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №565/1557/15-ц Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №565/15...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 565/1557/15-ц

провадження № 61-6326 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») про визнання порушеними права приватної власності та прав споживача, зміну правовідношення, стягнення процентів на банківський вклад, стягнення трьох процентів річних, пені та відшкодування збитків.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та ПАТ «Дельта Банк» у 2013 році було укладено ряд договорів строкового банківського вкладу, після закінчення строку розміщення вкладів за якими, він звернувся до банку із вимогою про повернення грошових коштів, однак банк грошові кошти не повернув, і не повідомив причини відмови у їх поверненні. Вважав, що відповідач істотно порушив умови укладених договорів, а тому вони можуть бути змінені за рішенням суду відповідно до частини другої статті 651 ЦК України. Крім того, до відповідача повинні бути застосовані санкції за неналежне виконання зобов'язань, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України та пунктом 2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Посилаючись на наведене, просив визнати протиправними дії відповідача щодо неповернення депозитних коштів; внести зміни до пункту 1.4 договорів строкового банківського вкладу №016-17520-241213, №015-17520-241213, №005-17518-030913, №001-17518-030913, №002-17518-030913, №001-17518-250613, №002-17518-250613,009-17518-270613, №004-17518-270613, №005-17518-270613, №014-17518-270613, №013-17518-270613, №001-17519-051113зазначивши, що з 17 липня 2014 року процентна ставка на суму вкладу становить облікову ставку НБУ, відповідно до частини першої статті 1061 ЦК України, доповнити пункт 1.3 зазначених вище договорів банківського вкладу положенням про те, що строк залучення вкладу подовжується до повного повернення коштів банком вкладнику; стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами, 3 проценти річних у розмірі 1 277,67 євро та

16,75 доларів США, пеню у розмірі 1 835,99 євро та 23,27 доларів США; стягнути з відповідача на відшкодування збитків 12 638,84 грн, та звільнити її від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 жовтня

2016 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від

03 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від

07 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 вересня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року залишено без розгляду.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 вересня

2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2016 року відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, надано строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні, оскільки споживач, право якого порушене відповідно до статті 22 Закон України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору лише за подання позовної заяви до суду першої інстанції, та зобов'язаний сплатити судовий збір при вчиненні відповідних дій у всіх інших судових інстанціях.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник у визначений судом строк не виконав вимоги ухвали суду про усунення недоліків.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 жовтня 2017 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що за змістом статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду, а не тільки під час подання позовної заяви.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

22 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо.

Ураховуючи, що Законом України «Про захист прав споживачів» регулюються відносини між споживачами товарів і послуг та продавцями товарів і послуг, а також визначається механізм захисту прав споживачів товарів і послуг, положення Закону України «Про захист прав споживачів» підлягають застосуванню до спірних правовідносин нарівні з іншими актами цивільного законодавства України.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

В статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний аналіз зазначеного закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок про те, що відсутність у переліку такої категорії, як споживачі, не означає, що вони не звільнені від сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, зокрема частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 7, ст. 84) слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права підлягають захисту як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України 2004 року, стаття 2 ЦПК України).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

Суд апеляційної інстанцій установивши, що ОСОБА_1 є споживачем, наведене не урахував, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обгрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 жовтня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І. Усик

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст