Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 127/11492/16-ц

провадження № 61-40353св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи:Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департамент архітектури - будівельного контролю Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року у складі судді Федчишена С. А. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Медяного В. М., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департамент архітектури - будівельного контролю Вінницької міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 розпочав будівництво прибудови до житлового будинку на першому АДРЕСА_1 . Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області здійснювалася перевірка законності виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до вказаного житлового будинку та перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 здійснює будівельні роботи без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, з порушенням державних будівельних норм, санітарних норм і правил.

Вказані дії, на їх думку, призвели до часткового пошкодження бетонної основи їх паркану (наявна тріщина зі зміщенням у напрямку житлового будинку ОСОБА_3 ) та часткове порушення верхнього шару ґрунту біля основи житлового будинку.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд усунути перешкоди у користуванні власністю - земельною ділянкою та будинком, шляхом: припинення самочинного будівництва та знесення за рахунок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самочинно розпочатого будівництва прибудови до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка межує із земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; відновлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зруйнованого (тріщина зі зміщенням) фундаменту паркану і засипання котловану біля межі земельної ділянки на АДРЕСА_3 та приведення земельної ділянки до первинного стану.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачами не надано доказів на підтвердження неможливості усунення допущених відповідачем порушень та проведення перебудови, а знесення самочинного будівництва є єдиним способом захисту порушених прав співвласника, оскільки таке знесення є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли неможливо усунути порушення прав інших осіб в інший спосіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку поданим ними доказам, не врахували, що відповідачі порушують їх права спірною самочинною перебудовою.

Суди не звернули увагу, що матеріалами справи чітко доведено, що самочинним будівництвом їм завдано майнової шкоди, а саме пошкодження їх забору.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказують, що її доводи є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правильно встановленими судами обставинами справи. Вказують, що суди дійшли обґрунтованих висновків, що позивачі не довели порушення своїх прав самочинним будівництвом, а також неможливості вирішити їх претензії іншим шляхом, тому просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року у складі судді Олійник А. С. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної документації».

Положенням частини другої статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц (провадження № 61-663св18), від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19).

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

У пунктах 5, 22, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року у справі було призначено судову інженерно-технічну експертизу.

З огляду на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 19 лютого 2018 року №3909/17/21 будівництво прибудови літ. «А2» до житлового будинку літ. «А» по АДРЕСА_1 та влаштування котловану для її будівництва біля межі земельних ділянок між домоволодіннями по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1 , призвело до часткового на даний час пошкодження бетонної основи паркану між домоволодіннями та часткового порушення верхнього шару ґрунту біля вимощення житлового будинку позивачів за рахунок зсуву ґунту.

Враховуючи ту обставину, що земельна ділянка у місці розташування паркану між домоволодіннями має похилий рельєф, можливо стверджувати, що прискорення зсуву ґрунту могло супроводжуватись стіканням атмосферних опадів.

Для призупинення наявних руйнувань необхідно здійснити будівництво підпірної бетонної стіни, яка зміцнить схил та буде захистом вимощення та фундаменту житлового будинку (позивачів) від впливу бічних зрушень.

Виконання робіт по будівництву підпірної бетонної стіни повинно здійснюватись на основі попередньо проведених розрахунків з дотриманням вимог нормативних документів, діючих в галузі будівництва на території України.

Знесення чи перебудова прибудови «А2» до житлового будинку «А», який входить до складу домоволодіння АДРЕСА_1 не є обов?язковим.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли неможливо усунути порушення прав інших осіб в інших спосіб, у той час, як у даному випадку було встановлено, що знесення спірної прибудови не є обов?язковим, а припинити руйнування та зсуву ґрунту можливо за рахунок будівництва підпірної бетонної стіни.

Доводи касаційної скарги про те, що самочинним будівництвом їм завдано майнової шкоди, а саме пошкодження їх забору, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржувані судові рішення не позбавляють позивачів можливості звернутися до суду з відповідним позовом про відшкодування майнової шкоди.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачами норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявників доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк