Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа №466/7546/16-ц

провадження №61-37367св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_6, неповнолітньої ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

2. Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності. Дана квартира загальною площею 57 кв. м, складається з трьох кімнат житловою площею 39,1кв. м, кухні та комунальних вигод.

3. Позивач указує, що у квартирі проживає лише він та його мати ОСОБА_7 Відповідачі зареєстровані, але не проживають у квартирі більше ніж останні шість місяців, що підтверджується актами ЛКП «Збоїща 408». Відповідач ОСОБА_2 має на праві власності житловий будинок в с. В. Грибовичі, де проживає з дочкою

ОСОБА_3 та онуком ОСОБА_4 Відповідачі

ОСОБА_6, ОСОБА_6 проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, співвласником якої є дружина ОСОБА_6

4. Реєстрація відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6 у спірній квартирі відбулася автоматично, як неповнолітніх дітей до батьків, без згоди інших членів сім'ї наймача.

5. Посилаючись на те, що відповідачі у квартирі фактично не проживають, позивач вважає, що поважні причини для продовження строку збереження за ними спірного житла відповідно до частини другої та третьої статті 71 ЖК України, відсутні, просить позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня

2017 року у складі судді Луців-Шумської Н. Л. у задоволенні позову відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведенням позивачем факту непроживання відповідачів у спірній квартирі понад встановлені законом строки без поважних причин. Відповідачі у спірній квартирі проживають періодично, для відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_8 та їх малолітніх дітей ця квартира є єдиним жилим приміщенням, на користування яким вони мають право.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою апеляційного суду Львівської області від 08 травня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня

2017 року в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6 скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживають разом однією сім'єю за обраними ними місцем проживання одного із подружжя, до спірної квартири не проявляють жодного інтересу як місця свого проживання, не беруть участі у веденні господарської діяльності у квартирі, не несуть витрат щодо утримання квартири у належному стані та не несуть витрат по комунальних платежах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6, просять скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував той факт, що спірна квартира є єдиним жилим приміщенням, на користування яким мають правовідповідачі, у томі числі малолітні діти. У спірній квартирі знаходяться меблі, особисті речі та сезонний одяг заявників. В кухні є окреме місце для посуду, в коридорі знаходяться холодильник та шафа з одягом, що не оспорюється позивачем та третьою особою. Від вхідних дверей спірної квартири та займаної заявниками кімнати у них є ключі. Щомісячно ними солідарно оплачуються комунальні послуги. Факт тимчасового непроживання зумовлений лише проведенням ремонтних робіт в займаній заявниками кімнаті спірної квартири. На даний час по усній домовленості вони тимчасово винаймають житло до завершення ремонтних робіт в спірній квартирі.

12. Причиною непроживання є особисті неприязні відносини,

ОСОБА_7 та ОСОБА_1 систематично звертаються з безпідставними позовами до заявників.

13. Касаційна скарга також містить посилання на те, що позивач в спірній квартирі не проживає, оскільки з 1992 року постійно проживає разом зі своєю дружиною за адресою: АДРЕСА_1. В спірну квартиру навідується періодично.

Доводи інших учасників справи

14. Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. У спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 7 осіб, які є відповідачами по справі: ОСОБА_2 дочка основного квартиронаймача ОСОБА_7, яка підтримує позовні вимоги, син ОСОБА_1, ОСОБА_6 внук та його дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 внучка та її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

16. Квартира складається із трьох кімнат житловою площею 39,1 кв. м, кухні та комунальних вигод. Загальна площа квартири 57 кв. м.

17. Між сторонами склалися неприязні стосунки.

18. З 1983 року відповідач ОСОБА_2 не спілкується з матір'ю ОСОБА_7 та братом ОСОБА_1, а її діти та внуки ніколи не підтримували родинних відносин із бабою, до квартири, як місця проживання, не проявляють жодного інтересу.

19. У 2006 році відповідач ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті батька набула право власності на житловий будинок у АДРЕСА_3 що знаходиться в межах 10 км від м. Львова.

20. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 серпня 2011 року відмовлено ОСОБА_7 у позові про визнання

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 (справа 2-468/2011).

21. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2012 року відмовлено ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1, ОСОБА_7, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права на укладення окремого договору житлового найму (справа 1328/2-1028/11).

22. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2015 року відмовлено ОСОБА_7 у позові про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 (справа 466/3002/15-ц).

23. Наведені судові рішення набрали законної сили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

24. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

26. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

27. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

29. Правова підстава визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування кімнатою у гуртожитку, позивач указала статтю 71 ЖК УРСР.

30. За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

31. Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

32. Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

33. Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

34. Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

35. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

36. Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, від 02 грудня 2010 року).

37. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

38. Згідно положень статті 212 ЦПК України, у редакції яка була чинною на момент пред'явлення позову, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

39. Крім того, за правилами частини першої статті 57 ЦПК України, у редакції яка була чинною на момент предявлення позову, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

40. З обставин справи, встановлених судом, убачається, що основним квартиронаймачем спірної квартири є третя особа ОСОБА_7 Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 - діти основного квартиронаймача. Відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - внуки; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, -правнуки по відношенню до основного квартиронаймача спірної квартири.

41. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог до

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для визнання останніх таким, що втратили право користування житловим приміщенням.

42. При ухваленні судового рішення, суд апеляційної інстанції та виходив із наступного.

43. ОСОБА_6 та його малолітня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживали та не проживають у спірній квартирі. Їх місце постійного проживання - квартира АДРЕСА_2, що належить дружині ОСОБА_6. Намірів вселитися у спірне житло не проявляли, не підтримують із позивачем та третьою особою, як основним квартиронаймачем, ніяких відносин, спільного господарства не ведуть, а відтак, згідно статей 64, 65 ЖК УРСР не є членами однієї сім'ї. Згідно пояснень відповідача ОСОБА_2 зареєстровані лише з метою отримати свою частку під час приватизації, фактчино не проживають в квартирі, оскільки для цього не дозволяє житлова площа 10 кв. м, яку ОСОБА_2 вважає своєю часткою у квартирі та часткою своїх дітей та внуків.

44. ОСОБА_3 та її неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані у квартирі. З 2015 року ОСОБА_3 у квартирі не була жодного разу, чого не заперечила відповідач ОСОБА_2, що підтверджується поясненнями позивача та третьої особи.

45. Згідно пояснень відповідача ОСОБА_2 її діти та внуки у квартирі не проживають, не підтримують господарської діяльності щодо утримання квартири, не можуть жити однією сім'єю із позивачами, однак вона бажає, щоб такі мали частку у квартирі та залишалися зареєстровані.

46. Дійшовши вказано висновку, апеляційним судом не було надано належної оцінки доказам, на які відповідачі посилалися, заперечуючи проти позову, а саме наявність тривалого конфлікту у родині.

47. Крім того, визнаючи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування спірною квартирою, апеляційний суд не спростував висновок місцевого суду про те, що спірна квартира є їх єдиним жилим приміщенням, на користування яким, вони мають право.

48. Проживання ОСОБА_6. та малолітньої

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі, належній його дружині, матері малолітньої, не може бути підставою для позбавлення їх права користування спірним жилим приміщенням.

49. Спростовуючи надані позивачем акти про не проживання відповідачів, складені комісією ЛКП «Збоїща-408», місцевий суд указав, що обставини у цих актах вказані зі слів сусідів. Комісія не з'ясовувала наявність у квартирі речей відповідачів, не зафіксувала того, що одна з кімнат квартири знаходиться у користуванні відповідачів і закривається на ключ, не з'ясовувала причини відсутності відповідачів на час перевірки. У актах не вказано, в який час проводилася така перевірка. Якщо така здійснювалася в робочий час, то відповідачі знаходилися на роботі і не могли бути присутніми у квартирі. В акті від 10 листопада 2015 року вказано про відмову сусідів з розташованих поруч квартир №66, №67, №68 підписувати вказаний акт.

50. Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивача, які підписували акти комісії, пояснили, що не бачили відповідачів багато років, хоча часто бувають у спірній квартирі. Підтвердили, що одну з трьох кімнат відповідачі закривають на ключ і доступу до неї

ОСОБА_1, ОСОБА_7 не мають.

51. Інших доказів, які б доводили факт відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, матеріали справи не містять.

52. Ураховуючи конкретні обставини справи, а саме, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви, а для відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_8 та їх малолітніх дітей спірна квартира є єдиним жилим приміщенням, на користування яким вони мають право, суд першої інстанції прийшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГ

53. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

54. При вирішенні даної справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, ухвалив судове рішення, яке відповідає критеріям законності і обґрунтованості.

ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

55. Ураховуючи задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 2 204,80 грн ( по 1 102,40 грн кожному).

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 задовольнити.

2. Постанову апеляційного суду Львівської області від 08 травня

2018 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду

м. Львова від 22 червня 2017 року залишити в силі.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 102, 40 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 102, 40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

А.О. Лесько

С. Ю.Мартєв

В. М.Сімоненко

І.М. Фаловська