Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 360/723/16-ц

провадження № 61-22702сво18

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київобленерго»,

третя особа - Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Київській області Державного підприємства Національна енергетична компанія Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 19 січня 2017 року у складі судді Унятицького Д. Є. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який змінила у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго»), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - ПрАТ «Київобленерго») про стягнення неотриманого прибутку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі договору про користування електричною енергією від 18 травня 2011 року № НОМЕР_3 вона є споживачем послуг з електропостачання за адресою: АДРЕСА_1. 18 квітня 2016 року вона виявила в поштовій скрині відривний корінець наряду на підключення/відключення від 18 квітня 2016 року із зазначенням боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 7 349 грн 88 коп. з датою виникнення боргу - 14 лютого 2016 року. ПАТ «Київобленерго» протягом тривалого часу надавало неякісні послуги з електропостачання, у зв'язку з чим вона неодноразово направляла заявки щодо фіксації перепадів напруги, які не були виконані, заходи щодо стабілізації напруги в мережі не вжиті. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: зобов'язати відповідача усунути недоліки в електропостачанні щодо стабілізації напруги в електромережі у вищевказаному будинку; зобов'язати ПАТ «Київобленерго» провести перерахунок її боргу з урахуванням тривалості терміну надання неякісних послуг за період з 13 березня 2016 року по день звернення до суду; стягнути з ПАТ «Київобленерго» на її користь 45 000 грн неотриманого прибутку та понесенні судові витрати за складання протоколу за результатами вимірювань показників якості та параметрів електричної енергії від 12 жовтня 2016 року в сумі 4 201 грн 97 коп.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 27 травня 2016 року залучено Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Київській області Державного підприємства Національна енергетична компанія Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Держенергонагляд у Київській області) як третю особу до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київобленерго» про захист прав споживача.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 також звернулася до суду з позовом, який змінила у процесі розгляду справи, до ПАТ «Київобленерго» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 2015 року вона помітила фіксування засобом обліку електричної енергії кількості кіловат (далі - кВт), які фактично нею не споживалися. У жовтні 2015 року за її заявою було замінено електричний лічильник та списано зайво нараховані грошові кошти. У лютому 2016 року вона отримала електронною поштою рахунок для оплати за надану електричну енергію за січень, який містив відомості про місячну спожиту кількість електричної енергії 4 976 кВт, яку вона не могла спожити. З цього часу вона намагалася власними зусиллями з'ясувати причину такої невідповідності, оскільки ПАТ «Київобленерго» повідомило про наявність у мережі самотоку, що може бути причиною визначення лічильником такої кількості електричної енергії. 04 квітня 2016 року вона звернулася з листом до ПАТ «Київобленерго», в якому зазначила про неможливість споживання нею такого обсягу електричної енергії. Незважаючи на зобов'язання здійснити перевірку приладу обліку, ПАТ «Київобленерго» надіслало їй повторну роздруківку квитанції про сплату заборгованості та не вирішило питання, викладені у її зверненні. 12 травня 2016 року ПАТ «Київобленерго» незаконно відключило її від електричної мережі, чим порушило її права на отримання послуг за договором про користування електричною енергією. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати дії ПАТ «Київобленерго» з відключення її як споживача послуг з електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 незаконними; визнати незаконною відмову ПАТ «Київобленерго» від надання їй послуг з електропостачання у вищевказаний житловий будинок; зобов'язати ПАТ «Київобленерго» вчинити дії з відновлення електропостачання та стягнути на її користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним відключенням її як споживача від електропостачання та незаконною відмовою від надання послуг, 20 000 грн.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 16 грудня 2016 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 19 січня

2017 року позови задоволено частково. Визнано дії ПАТ «Київобленерго» з відключення ОСОБА_1 як споживача послуг з електропостачання по АДРЕСА_1 та відмову в наданні послуг з електропостачання незаконними. Зобов'язано ПАТ «Київобленерго» відновити електропостачання ОСОБА_1 за вказаною адресою. Стягнуто з ПАТ «Київобленерго» на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 9 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після отримання платіжного документа ПАТ «Київобленерго» про оплату послуг з постачання електричної енергії ОСОБА_1 повідомила товариство про невідповідність показників приладу обліку фактичному споживанню електричної енергії в її житловому будинку, у зв'язку з чим товариство повинно було вчинити дії відповідно до вимог пункту 29 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила від 26 липня 1999 року № 1357), протягом 5 днів від дня подання заяви перевірити рахунок, а в разі потреби протягом 20 днів перевірити засіб обліку та повідомити побутового споживача про результати перевірки. Однак відповідач цього не зробив. Тому дії ПАТ «Київобленерго» щодо відключення споживача послуг з енергопостачання не відповідали вимогам чинного законодавства, а ОСОБА_1 має право на відновлення енергопостачання та на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Київобленерго» відхилено, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 19 січня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ПАТ «Київобленерго» повинно було виконати зобов'язання з перевірки рахунку споживача та в разі необхідності - приладу обліку, повідомивши ОСОБА_1 про результати перевірки, однак від виконання таких дій відповідач ухилився і не вирішив питання, викладені у зверненні позивача, здійснивши відключення її житлового будинку від енергопостачання у зв'язку із спірною заборгованістю. Крім того, зі спливом місячного строку після відключення споживача від електропостачання за відсутності заборгованості, зафіксованої судовим рішенням, в енергопостачальника не було підстав для подальшого припинення електропостачання і воно має бути відновлене.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У квітні 2017 року ПАТ «Київобленерго», правонаступником якого є ПрАТ «Київобленерго», подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Бородянського районного суду Київської області від 19 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях не вказані обставини та не наведено оцінки доказів, на підставі яких судами було задоволено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 9 000 грн, тому зазначена позовна вимога повинна бути залишена без задоволення.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в касаційному порядку тільки в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому переглядаються Верховним Судом лише в цій частині.

У серпні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боряк Г. Ю. подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, посилаючись на те, що обставини, якими мотивована касаційна скарга, є суб'єктивною точкою зору заявника, а судові рішення містять належне обґрунтування викладених у них висновків. ПАТ «Київобленерго» не заперечує факту завдання позивачу моральної шкоди. Не можуть бути скасовані правильні по суті і справедливі судові рішення з одних лише формальних міркувань.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року до участі у справі як правонаступника ПАТ «Київобленерго» залучено ПрАТ «Київобленерго».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Бородянського районного суду Київської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 травня 2018 року справу № 360/723/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 рокусправу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року справу № 360/723/16-ц передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу прийнято до розгляду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судами встановлено, що 08 травня 2011 року між ОСОБА_1 і Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (далі - ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»), правонаступником якого є ПрАТ «Київобленерго, було укладено договір № НОМЕР_3 про користування електричною енергією по АДРЕСА_1.

01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 замінено прилад обліку електричної енергії НІК 2301 АП3 на НІК 2301 АП2 на підставі акта про порушення № 030736, перевірено працездатність обладнання, про що ПАТ «Київобленерго» складено акт № 152544.

Згідно з рахунком від 29 січня 2016 року ОСОБА_1 спожито за січень 2016 року 4976 кВт електричної енергії, у зв'язку з чим їй необхідно сплатити 10 699 грн 88 коп.

12 березня 2016 року ПАТ «Київобленерго» видало повідомлення про відключення електричної енергії, а 13 березня 2016 року працівниками Бородянського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» в присутності ОСОБА_1 складено акт обстеження, згідно з яким при замірах напруги за вищевказаною адресою значення напруги становило 247 В, а значення реле напруги на одній із фаз - 257 В. До інших двох фаз доступ неможливий у зв'язку з незгодою ОСОБА_1 на зняття пломби.

16 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Київобленерго» із заявою, в якій повідомила, що є сумлінним користувачем послуг товариства, однак за відсутності економічно обґрунтованої, підтвердженої компетентним органом ціни за товар та визнання боргу споживачем відключення від електропостачання є недопустимим, тому просила провести розрахунок боргу за економічно обґрунтованими тарифами і надати їй у п'ятиденний строк економічне обґрунтування вартості послуг на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

29 березня 2016 року ПАТ «Київобленерго» надало відповідь № 144 на звернення ОСОБА_1 від 16 березня 2016 року, в якій повідомило, що тарифи на електричну енергію, яка відпускається населенню, в період з 01 квітня 2015 року до 01 березня 2017 року включно встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26 лютого 2016 року № 220, тому поставлені у зверненні питання не відносяться до компетенції товариства. Наголошено на необхідності здійснення оплати коштів за спожиту електричну енергію в терміни, зазначені в отриманому повідомленні про відключення № 8175855207. Також попереджено, що в разі відсутності оплати постачання електричної енергії буде припинено на підставі пункту 35 Правил від 26 липня 1999 року № 1357.

04 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Бородянського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» із заявою, в якій зазначила, що не споживає таку кількість електричної енергії, тому не згідна її оплачувати, повідомила про відсутність боргу у зв'язку з попереднім перерахунком та пропонувала надати інший варіант розрахунку або звернутися до суду.

18 квітня 2016 року ПАТ «Київобленерго» сформувало наряд на відключення від електричної енергії житлового будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з несплатою заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 7 349 грн 88 коп.

Листом від 29 квітня 2016 року № 235/07/305 ПАТ «Київобленерго» надало відповідь на заяву ОСОБА_1 від 04 квітня 2016 року, яким повідомило, що електропостачання до житлового будинку позивача здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією від 18 січня 2011 року № НОМЕР_3, за умовами якого та пункту 19 Правил від 26 липня 1999 року № 1357 розрахунки за спожиту електричну енергію здійснювалися на підставі фактичних показників приладу обліку № 0827710 за діючими тарифами (цінами) для населення. Показники приладу обліку, повідомлені та зафіксовані контролером, рознесені на особовий рахунок НОМЕР_3 до інформаційної бази даних товариства для розрахунків. В період з 2008 року до 2016 року тарифи регулювалися Порядком застосування тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженим постановою НКРЕ від 10 березня 1999 року № 309, та постановою НКРЕКП від 23 квітня 2012 року № 497 «Про встановлення тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню». Товариство проводить розрахунки з населенням відповідно до діючих на момент розрахунку законодавчих актів України. 01 жовтня 2015 року був знятий прилад обліку з показниками 47055 згідно з актом технічної перевірки № 152544, лічильник працював у класі точності. Борг в розмірі 4 799 грн 74 коп. у споживача ОСОБА_1 виник в результаті неоплаченої в повному обсязі, але спожитої електричної енергії. 01 жовтня 2015 року з показниками 14793 було виконано другу заміну приладу обліку НІК 2301 АП2. 12 березня 2016 року контролером Бородянського районного підрозділу було знято показники приладу обліку 26643, на 31 березня 2016 року борг становив 15 209 грн 98 коп.

10 травня 2016 року ПАТ «Київобленерго» сформувало наряд № 9002860182 на відключення від електричної енергії житлового будинку № АДРЕСА_1 у зв'язку з несплатою заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 6 594 грн 60 коп.

Листом від 01 липня 2016 року № 03/21-3486 Держенергонагляд у Київській області повідомив ОСОБА_1, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за показниками електролічильника типу НІК 2301 АП2 № 0827710, який розміщений на фасаді її житлового будинку. В порушення Правил від 26 липня 1999 року № 1357 та умов договору про користування електричною енергією, укладеного між ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», правонаступником якого є ПрАТ «Київобленерго, та ОСОБА_1, розрахунки за спожиту електричну енергію заявник здійснює не за платіжними документами, виданими енергопостачальником, не за фактичними показниками електролічильника, не щомісяця та не в повному обсязі. За 2014 рік ОСОБА_1 здійснено оплату за спожиту електричну енергію лише в лютому на суму 4 063 грн 15 коп. та в березні на суму 1 700 грн, за 2015 рік - в лютому - 1 000 грн, у квітні - 7 000 грн, в серпні - 3 850 грн та у грудні - 4 800 грн, що суперечить вимогам пунктів 19-21 Правил від 26 липня 1999 року № 1357. Не погоджуючись з проведеними енергопостачальником нарахуваннями за спожиту електричну енергію та сумнівами у правильності роботи електролічильника, ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Київобленерго» із заявою. На день розгляду звернення енергопостачальник не провів демонтаж електролічильника та не забезпечив проведення його експертизи, що є порушенням пункту 16 Правил від 26 липня 1999 року № 1357 та Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 червня 2003 року № 322.

29 червня 2016 року Держенергонаглядом у Київській області за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 було складено акт, яким запропоновано представникам ПАТ «Київобленерго» відновити електропостачання до житлового будинку № АДРЕСА_1 на підставі пункту 36 Правил від 26 липня 1999 року № 1357, після відновлення електропостачання у присутності представника Держенергонагляду у Київській області встановити еталонний лічильник електричної енергії, а заявнику провести перевірку внутрішньобудинкових мереж сертифікованою лабораторією та надати акт перевірки Держенергонагляду у Київській області після відновлення електропостачання і провести перевірку якості електричної енергії в житловому будинку.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з пунктом 29 Правил від 26 липня 1999 року № 1357 у разі виявлення в платіжному документі помилкових показів засобу обліку побутовий споживач зобов'язаний повідомити про це енергопостачальника. Представник енергопостачальника повинен протягом 5 днів від дня подання заяви перевірити рахунок, а в разі потреби протягом 20 днів перевірити засіб обліку та повідомити побутового споживача про результати перевірки.

Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 20 лютого 2019 року, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що статтею 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами від 26 липня 1999 року № 1357 передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання з постачання електричної енергії. Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. У разі порушення прав споживача енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Вказаний висновок відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16.

Разом з тим у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 490/8831/15-ц (провадження № 61-4309св18), ухваленій за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з посиланням на положення статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дійшла висновку, що ОСОБА_4 зазнала певних незручностей як під час переїзду, так і після, через нерозв'язання спірної ситуації позасудовим способом, витрачання свого особистого часу на звернення до суду, у зв'язку з неможливістю захистити порушене право споживача, що негативно позначилося на її психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань. Таким чином, судом було визнано доведеними позовні вимоги ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди, та стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь позивача 1 500 грн на її відшкодування.

Зазначене свідчить про різне тлумачення положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за доцільне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати судової палати Касаційного цивільного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 490/8831/15-ц (провадження № 61-4309св18), оскільки в пункті 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. При цьому згідно із Законом України від 19 травня 2011 року № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», розмежовано підстави відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Так, у разі заподіяння споживачу шкоди, небезпечної для життя і здоров'я людей продукцією, споживач лише в такому разі має право на відшкодування моральної шкоди.

При цьому колегія суддів не вбачала підстав для відступу від правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16.

Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних і тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Усуваючи розбіжності в застосуванні норм матеріального права у подібних правовідносинах, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду виходить з такого.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній до 16 вересня 2011 року, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» від 19 травня 2011 року № 3390-VІ пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» було викладено в такій редакції: споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Отже, з 16 вересня 2011 року право споживача на відшкодування моральної шкоди не пов'язується виключно із заподіянням її небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією. Відповідно до частин першої-третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» цей Закон регулює відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні. До відносин, не врегульованих цим Законом, застосовуються положення цивільного, процесуального законодавства та законодавства про захист прав споживачів. Цей Закон не обмежує будь-яких прав потерпілого згідно з договірними чи недоговірними зобов'язаннями, що встановлюють іншу, ніж передбачена цим Законом, відповідальність, зокрема права на відшкодування моральної шкоди або права на відшкодування шкоди в окремих сферах цивільних відносин відповідно до законодавства. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що протиправні дії ПАТ «Київобленерго», які виразилися в порушенні прав споживача, призвели до необхідності застосування додаткових зусиль для організації свого побуту та професійної діяльності, тобто позивачу була завдана моральна шкода у вигляді душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї, що дає їй право на відшкодування такої шкоди. Розмір відшкодування визначений судом з урахуванням всіх обставин справи та вимог розумності, добросовісності, справедливості.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 490/8831/15-ц (провадження № 61-4309св18).

У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16, на яку послався Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 20 лютого 2019 року у справі № 360/723/16-ц (провадження № 61-22702св18), якою ця справа була передана на розгляд Об'єднаної палати, наведена правова позиція про те, що енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Однак у справі, яку переглядав Верховний Суд України, було встановлено, що порушення енергопостачальником прав споживача, яке полягало у відключенні його будинку від електропостачання, мало місце у 2006 році, тобто під час дії попередньої редакції пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою право на відшкодування моральної шкоди споживачу пов'язувалося з її заподіянням продукцією, небезпечною для життя і здоров'я людей, тоді як у цій справі спірні правовідносини виникли після внесення змін в зазначену правову норму.

Отже, зміст згаданої постанови Верховного Суду України не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Обставини цієї справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися встановленого статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 19 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», третя особа - Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Київській області державного підприємства Національна енергетична компанія Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:Б.І.Гулько В.І.Крат Д.Д. Луспеник М.Є.Червинська