Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №1512/3763/2012
Постанова КЦС ВП від 17.08.2023 року у справі №1512/3763/2012

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 1512/3763/2012

провадження № 61-16924 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідачі: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, виконавчий комітет Одеської міської ради;

представник ОСОБА_4 - адвокат Свида Катерина Володимирівна;

особа, яка подала апеляційну скаргу та заяву про забезпечення позову, - ОСОБА_8;

представник ОСОБА_8 - адвокат Воронюк Максим Олександрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 - на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Князюка О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності, стягнення моральної шкоди, визнання договорів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2003 року між нею та ОСОБА_11 була укладена домашня угода купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1442 га, та розташованого на ній незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Вказувала, що ОСОБА_11 зобов'язувався нотаріально оформити угоду після отримання ним правовстановлюючих документів на будинок і земельну ділянку.

Проте, у жовтні 2003 року ОСОБА_11 раптово захворів, у зв'язку з чим вона змушена була звернутися до суду з позовом про визнання угоди від 05 вересня 2003 року дійсною та визнання за нею права власності на вказане майно.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 березня 2004 року за нею було визнано право власності на земельну ділянку та розташований на ній недобудований житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1. Того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер.

Вказувала, що ОСОБА_6, підробивши на договорах купівлі-продажу від 10 жовтня 2004 року та від 16 серпня 2004 року її підпис, звернулась до Приморського районного суду м. Одеси, який 08 грудня 2004 року ухвалив рішення про визнання за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок та земельну ділянку, площею, 0,1442 га, розташовані по АДРЕСА_1.

В подальшому, 28 січня 2005 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування передала у власність своєму чоловікові - ОСОБА_5 вказаний житловий будинок.

01 квітня 2005 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, площею, 0,1442 га, розташованих по АДРЕСА_1.

Вказувала, що після смерті спадкодавця ОСОБА_11 його спадкоємці, відповідачі по справі, отримали не лише право на спадкування, а й обов'язки по виконанню умов угоди купівлі-продажу спірного майна.

Зазначала, що з 2004 року позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись належним їй на праві власності нерухомим майном, у зв'язку з чим їй завдано моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку, площею 0,1442 га, що знаходяться по АДРЕСА_1; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, моральну шкоду у розмірі 300 000
грн, визнати недійсними договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, укладений 28 січня 2005 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_5; визнати надійним договір купівлі-продажу будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки, площею 0,1442 га, розташованих по АДРЕСА_1, укладений 01 квітня 2005 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7.

У липні 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва, договорів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та вселення.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті їх батька - ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1442 га, що знаходяться по АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця від першого шлюбу - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, друга дружина спадкодавця - ОСОБА_2 та дитина від другого шлюбу - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Посилаючись на те, що свої спадкові права вони не можуть оформити належним чином, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд визнати недійсним розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09 липня 2004 року № 943; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане 16 липня 2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_1; визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,1442 га, розташовану по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1; визнати недійсним нотаріально посвідчений 21 січня 2005 року договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5; визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,1442 га, по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6; визнати недійсним нотаріально посвідчений 01 квітня 2005 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1442 га, по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; визнати недійсним нотаріально посвідчений 01 квітня 2005 року договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,1442 га, по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7; визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_4 за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька право власності на 1/4 частину житлового будинку та 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,1442 га, що знаходяться по АДРЕСА_1; витребувати на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1442 га, що знаходяться по АДРЕСА_1; вселити ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у житловий будинок по АДРЕСА_1.

У травні 2013 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_1, про визнання права власності, визнання договорів недійсними, скасування реєстрації права власності, стягнення коштів.

Зустрічний позов мотивовано тим, що вона та ОСОБА_3 є відповідно дружиною та сином ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. До спадкової маси після померлого ОСОБА_11 увійшов незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 96 % та земельна ділянка, площею 0,1442 га, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Посилаючись на перешкоди у нотаріальному оформленні спадкових прав через судові рішення про визнання права власності на спадкове нерухоме майно за іншими особами та послідуюче відчуження майна на підставі нотаріально посвідчених договорів, ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним нотаріально посвідчений 28 січня 2005 року договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5; визнати недійсним нотаріально посвідчений 01 квітня 2005 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1442 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; визнати недійсним нотаріально посвідчений 01 квітня 2005 року договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_11 право власності на 1/4 частину житлового будинку та 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,1442 га, що знаходяться по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_11 право власності 1/4 частину житлового будинку та 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,1442 га, що знаходяться по АДРЕСА_1; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_7 на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1442 га, що знаходяться по АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення боргу померлого чоловіка грошові кошти в сумі 795 000 грн, еквівалентних по кусу НБУ станом на 2003 рік 150 000 дол. США.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалась у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1, позову ОСОБА_4 та ОСОБА_4, зустрічного позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_4, представника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_2, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, задоволено частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2014 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_7 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_7, виконавчого комітету Одеської міської ради, Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_7, за участю третьої особи ОСОБА_1, задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,1442 га, цільового призначення "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", розташовану по АДРЕСА_1, оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на землю.

Визнано за ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,1442 га, цільового призначення "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", розташовану по АДРЕСА_1, оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на землю.

Визнано за ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,1442 га, цільового призначення "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", розташовану по АДРЕСА_1, оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на землю.

Визнано за ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,1442 га, цільового призначення "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", розташовану по АДРЕСА_1, оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на землю.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 022681, виданий Одеським міським управлінням земельних ресурсів 02 серпня 2004 року на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 березня 2004 року у справі № 2-2321/04, що скасовано, та рішення Одеської міської ради від 15 жовтня 2001 року № 2989-ХХШ на ім'я ОСОБА_16 на земельну ділянку, площею 0,1442 га, цільового призначення "для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель", розташовану по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 062573, виданий Одеським міським управлінням земельних ресурсів 27 січня 2005 року на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2004 року у справі № 2-9225/04, що скасовано, на ім'я ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0,1442 га, цільового призначення "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", розташовану по АДРЕСА_1.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,1442 га, цільового призначення "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", розташованої по АДРЕСА_1.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,1442 га, цільового призначення "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", розташованої по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 383,8 кв. м, що складається з підвалу, загальною площею 160,5 кв. м, підсобною площею 160,5 кв. м (1-1 більярдна, площею 92,1 кв. м; 1-2 кладова, площею 19,7 кв. м; 1-3 коридор, площею 2,6 кв. м; 1-4 пральня, площею 14,2 кв. м; 1-5 кладова, площею 12,0 кв. м; 1-6 котельня, площею 19,9 кв. м); першого поверху, загальною площею 163,2 кв. м, підсобною площею 163,2 кв. м (1-7 хол, площею 15,0 кв. м; 1-8 кухня-столова, площею 28,4 кв. м; 1-9 вітальня, площею 88,0 кв. м; 1-10 бібліотека, площею 19,1 кв. м; 1-11 санвузол, площею 5,0 кв. м; 1-12 приміщення охорони, площею 7,7 кв. м); другого поверху, загальною площею 168,1 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 60,1 кв. м (1-13 хол, площею 29,7 кв. м; 1-14 житлова кімната, площею 20,1 кв. м; 1-15 санвузол, площею 5,9 кв. м; 1-16 гардеробна, площею 11,2 кв. м; 1-17 житлова кімната, площею 21,8 кв. м; 1-18 житлова кімната, площею 13,3 кв. м; 1-19 житлова кімната, площею 26,2 кв. м; 1-20 житлова кімната, площею 20,6 кв. м; 1-21 житлова кімната, площею 19,3 кв. м); господарських будівель і споруд: літ. "Б " - басейн, літ. "В " - гараж, літ. "Г" - навіс, № 1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_1, що належало спадкодавцю ОСОБА_11 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2003 року у справі № 2-4860/2003, з правом здачі житлового будинку, господарських будівель і споруд в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно.

Визнано за ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 383,8 кв. м, що складається з підвалу, загальною площею 160,5 кв. м, підсобною площею 160,5 кв. м (1-1 більярдна, площею 92,1 кв. м; 1-2 кладова, площею 19,7 кв. м; 1-3 коридор, площею 2,6 кв. м; 1-4 пральня, площею 14,2 кв. м; 1-5 кладова, площею 12,0 кв. м; 1-6 котельня, площею 19,9 кв. м); першого поверху, загальною площею 163,2 кв. м, підсобною площею 163,2 кв. м (1-7 хол, площею 15,0 кв. м; 1-8 кухня-столова, площею 28,4 кв. м; 1-9 вітальня, площею 88,0 кв. м; 1-10 бібліотека, площею 19,1 кв. м; 1-11 санвузол, площею 5,0 кв. м; 1-12 приміщення охорони, площею 7,7 кв. м); другого поверху, загальною площею 168,1 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 60,1 кв. м (1-13 хол, площею 29,7 кв. м; 1-14 житлова кімната, площею 20,1 кв. м; 1-15 санвузол, площею 5,9 кв. м; 1-16 гардеробна, площею 11,2 кв. м; 1-17 житлова кімната, площею 21,8 кв. м; 1-18 житлова кімната, площею 13,3 кв. м; 1-19 житлова кімната, площею 26,2 кв. м; 1-20 житлова кімната, площею 20,6 кв. м; 1-21 житлова кімната, площею 19,3 кв. м); господарських будівель і споруд: літ. "Б " - басейн, літ. "В " - гараж, літ. "Г" - навіс, № 1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_1, що належало спадкодавцю ОСОБА_11 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2003 року у справі № 2-4860/2003, з правом здачі житлового будинку, господарських будівель і споруд в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно.

Визнано за ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 383,8 кв. м, що складається з підвалу, загальною площею 160,5 кв. м, підсобною площею 160,5 кв. м (1-1 більярдна, площею 92,1 кв. м; 1-2 кладова, площею 19,7 кв. м; 1-3 коридор, площею 2,6 кв. м; 1-4 пральня, площею 14,2 кв. м; 1-5 кладова, площею 12,0 кв. м; 1-6 котельня, площею 19,9 кв. м); першого поверху, загальною площею 163,2 кв. м, підсобною площею 163,2 кв. м (1-7 хол, площею 15,0 кв. м; 1-8 кухня-столова, площею 28,4 кв. м; 1-9 вітальня, площею 88,0 кв. м; 1-10 бібліотека, площею 19,1 кв. м; 1-11 санвузол, площею 5,0 кв. м; 1-12 приміщення охорони, площею 7,7 кв. м); другого поверху, загальною площею 168,1 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 60,1 кв. м (1-13 хол, площею 29,7 кв. м; 1-14 житлова кімната, площею 20,1 кв. м; 1-15 санвузол, площею 5,9 кв. м; 1-16 гардеробна, площею 11,2 кв. м; 1-17 житлова кімната, площею 21,8 кв. м; 1-18 житлова кімната, площею 13,3 кв. м; 1-19 житлова кімната, площею 26,2 кв. м; 1-20 житлова кімната, площею 20,6 кв. м; 1-21 житлова кімната, площею 19,3 кв. м); господарських будівель і споруд: літ. "Б " - басейн, літ. "В " - гараж, літ. "Г" - навіс, № 1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_1, що належало спадкодавцю ОСОБА_11 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2003 року у справі № 2-4860/2003, з правом здачі житлового будинку, господарських будівель і споруд в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно.

Визнано за ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 383,8 кв. м, що складається з підвалу, загальною площею 160,5 кв. м, підсобною площею 160,5 кв. м (1-1 більярдна, площею 92,1 кв. м; 1-2 кладова, площею 19,7 кв. м; 1-3 коридор, площею 2,6 кв. м; 1-4 пральня, площею 14,2 кв. м; 1-5 кладова, площею 12,0 кв. м; 1-6 котельня, площею 19,9 кв. м); першого поверху, загальною площею 163,2 кв. м, підсобною площею 163,2 кв. м (1-7 хол, площею 15,0 кв. м; 1-8 кухня-столова, площею 28,4 кв. м; 1-9 вітальня, площею 88,0 кв. м; 1-10 бібліотека, площею 19,1 кв. м; 1-11 санвузол, площею 5,0 кв. м; 1-12 приміщення охорони, площею 7,7 кв. м); другого поверху, загальною площею 168,1 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 60,1 кв. м (1-13 хол, площею 29,7 кв. м; 1-14 житлова кімната, площею 20,1 кв. м; 1-15 санвузол, площею 5,9 кв. м; 1-16 гардеробна, площею 11,2 кв. м; 1-17 житлова кімната, площею 21,8 кв. м; 1-18 житлова кімната, площею 13,3 кв. м; 1-19 житлова кімната, площею 26,2 кв. м; 1-20 житлова кімната, площею 20,6 кв. м; 1-21 житлова кімната, площею 19,3 кв. м); господарських будівель і споруд: літ. "Б " - басейн, літ. "В " - гараж, літ. "Г" - навіс, № 1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_1, що належало спадкодавцю ОСОБА_11 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2003 року у справі № 2-4860/2003, з правом здачі житлового будинку, господарських будівель і споруд в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно.

Визнано недійсним розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09 липня 2004 року № 943 "Про затвердження державного акту прийняття в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 громадянкою ОСОБА_1".

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 16 липня 2004 року серії НОМЕР_1 на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09 липня 2004 року № 943 про належність ОСОБА_17 на праві приватної власності домоволодіння, що складається в цілому з одного житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, басейну літ. "Б ", гаражу літ. "В ", навісу літ. "Г", відображених у технічному паспорті від 21 серпня 2003 року, розташованого по АДРЕСА_1.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 383,8 кв. м, що складається з підвалу, загальною площею 160,5 кв. м, підсобною площею 160,5 кв. м (1-1 більярдна, площею 92,1 кв. м; 1-2 кладова, площею 19,7 кв. м; 1-3 коридор, площею 2,6 кв. м; 1-4 пральня, площею 14,2 кв. м; 1-5 кладова, площею 12,0 кв. м; 1-6 котельня, площею 19,9 кв. м); першого поверху, загальною площею 163,2 кв. м, підсобною площею 163,2 кв. м (1-7 хол, площею 15,0 кв. м; 1-8 кухня-столова, площею 28,4 кв. м; 1-9 вітальня, площею 88,0 кв. м; 1-10 бібліотека, площею 19,1 кв. м; 1-11 санвузол, площею 5,0 кв. м; 1-12 приміщення охорони, площею 7,7 кв. м); другого поверху, загальною площею 168,1 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 60,1 кв. м (1-13 хол, площею 29,7 кв. м; 1-14 житлова кімната, площею 20,1 кв. м; 1-15 санвузол, площею 5,9 кв. м; 1-16 гардеробна, площею 11,2 кв. м; 1-17 житлова кімната, площею 21,8 кв. м; 1-18 житлова кімната, площею 13,3 кв. м; 1-19 житлова кімната, площею 26,2 кв. м; 1-20 житлова кімната, площею 20,6 кв. м; 1-21 житлова кімната, площею 19,3 кв. м); господарських будівель і споруд: літ. "Б" - басейн, літ. "В " - гараж, літ. "Г" - навіс, № 1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_1.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 383,8 кв. м, що складається з підвалу, загальною площею 160,5 кв. м, підсобною площею 160,5 кв. м (1-1 більярдна, площею 92,1 кв. м; 1-2 кладова, площею 19,7 кв. м; 1-3 коридор, площею 2,6 кв. м; 1-4 пральня, площею 14,2 кв. м; 1-5 кладова, площею 12,0 кв. м; 1-6 котельня, площею 19,9 кв. м); першого поверху, загальною площею 163,2 кв. м, підсобною площею 163,2 кв. м (1-7 хол, площею 15,0 кв. м; 1-8 кухня-столова, площею 28,4 кв. м; 1-9 вітальня, площею 88,0 кв. м; 1-10 бібліотека, площею 19,1 кв. м; 1-11 санвузол, площею 5,0 кв. м; 1-12 приміщення охорони, площею 7,7 кв. м); другого поверху, загальною площею 168,1 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 60,1 кв. м (1-13 хол, площею 29,7 кв. м; 1-14 житлова кімната, площею 20,1 кв. м; 1-15 санвузол, площею 5,9 кв. м; 1-16 гардеробна, площею 11,2 кв. м; 1-17 житлова кімната, площею 21,8 кв. м; 1-18 житлова кімната, площею 13,3 кв. м; 1-19 житлова кімната, площею 26,2 кв. м; 1-20 житлова кімната, площею 20,6 кв. м; 1-21 житлова кімната, площею 19,3 кв. м); господарських будівель і споруд: літ. "Б" - басейн, літ. "В " - гараж, літ. "Г" - навіс, № 1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_1.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_7, виконавчого комітету Одеської міської ради, Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, вселення відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_7, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання недійсними договору дарування та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, стягнення грошових коштів відмовлено.

У листопаді 2018 року ОСОБА_8, який не брав участі у справі, звернувся до апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2014 року.

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_8 - адвокат Воронюк М. О. подав до апеляційного суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту та заборону відчуження на об'єкт нерухомого майна, незавершеного будівництвом (готовністю 96 %), житловий будинок, загальною площею 491,8 кв. м, розташований по АДРЕСА_1; заборони будь-яким державним реєстраторам, державним або приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, передачі в оренду, та/або в користування за будь-якими угодами об'єкту нерухомого майна, незавершеного будівництвом (готовністю 96 %), житлового будинку, загальною площею 491,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1; накладення арешту та заборону відчуження на земельну ділянку, загальною площею 0,1442 га, що знаходиться по АДРЕСА_1; заборони будь-яким державним реєстраторам, державним або приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, передачі в оренду, та/або в користування за будь-якими угодами земельної ділянки, загальною площею 0,1442 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказував, що він є фактичним співвласником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, оскільки вказаний будинок було придбано відповідачем ОСОБА_7 у період перебування з ним у шлюбі, а отже, це майно є сумісною власністю подружжя.

22 жовтня 2020 року йому випадково стало відомо про наміри ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 відчужити спірний житловий будинок та земельну ділянку, які є предметом спору у цій справі, тому вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення його апеляційної скарги та скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року та додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2014 року, оскільки можливе відчуження ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 спірного майна зробить неможливим повернення цього майна у його власність.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_8 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову у цій справі № 1512/3763/2012 шляхом заборони усім державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства, здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна, незавершеного будівництвом (готовністю 96 %), житлового будинку, загальною площею 491,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1, та земельної ділянки, загальною площею 0,1442 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, до вирішення спору по суті.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки право власності ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на спірний будинок оскаржується апелянтом ОСОБА_8, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому можливого рішення суду. Тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову частково шляхом заборони відчуження спірного майна, зауваживши, що вказані заходи забезпечення позову не обмежують власників у праві користування спірним нерухомим майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано виділені матеріали цивільної справи № 1512/3763/2012 із Одеського апеляційного суду.

У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року справу за заявою ОСОБА_8 про забезпечення позову призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на охорону інтересів саме позивача від потенційних зловживань відповідача задля забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення. ОСОБА_8 не звертався до суду з відповідним позовом щодо нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1, не приймав участі у розгляді справи № 1512/3763/2012, питання про порушення його прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків оскаржуваними ним судовими рішеннями судом апеляційної не з'ясовувалось, а тому застосування апеляційним судом заходів забезпечення позову щодо майна позивачів за заявою особи, яка не є позивачем у справі, спростовує саму суть таких заходів. Жодних доказів щодо наміру ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відчужити нерухоме майно ОСОБА_8 суду не надав.

Апеляційним судом не враховано, що спір про право власності на вказане нерухоме майно був вирішений на користь позивачів рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року, яким, зокрема, встановлено, що ОСОБА_7 не мала жодних прав на це майно. Вказане судове рішення набрало законної сили п'ять років тому та на цей час виконано, право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за позивачами у відповідній частині за кожним, тому вжиття судом заходів забезпечення позову порушує майнові права позивачів. Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року у справі № 20/11429/17 скасовано запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на спірний житловий будинок та виселено ОСОБА_7 із будинку. Таким чином спірне нерухоме майно не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8, проте, цей факт не було враховано апеляційним судом при постановлені оскаржуваної ухвали.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_18 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у в якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права; апеляційний суд постановив законну та обґрунтовану ухвалу про забезпечення позову, яка відповідає вимогам процесуального закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності, стягнення моральної шкоди, визнання договорів недійсними.

У липні 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва, договорів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та вселення.

У травні 2013 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_1, про визнання права власності, визнання договорів недійсними, скасування реєстрації права власності, стягнення коштів.

Справа розглядалась у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1, позову ОСОБА_4 та ОСОБА_4, зустрічного позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_4, представника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_2, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, задоволено частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2014 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_7 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_7, виконавчого комітету Одеської міської ради, Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_7, за участю третьої особи ОСОБА_1, задоволено частково.

У листопаді 2018 року ОСОБА_8, який не брав участі у справі, звернувся до апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2014 року.

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_8 - адвокат Воронюк М. О. подав до апеляційного суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту та заборону відчуження на об'єкт нерухомого майна, незавершеного будівництвом (готовністю 96 %), житловий будинок, загальною площею 491,8 кв. м, розташований по АДРЕСА_1; заборони будь-яким державним реєстраторам, державним або приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, передачі в оренду, та/або в користування за будь-якими угодами об'єкту нерухомого майна, незавершеного будівництвом (готовністю 96 %), житлового будинку, загальною площею 491,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1; накладення арешту та заборону відчуження на земельну ділянку, загальною площею 0,1442 га, що знаходиться по АДРЕСА_1; заборони будь-яким державним реєстраторам, державним або приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, передачі в оренду, та/або в користування за будь-якими угодами земельної ділянки, загальною площею 0,1442 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказував, що він є фактичним співвласником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, оскільки вказаний будинок було придбано відповідачем ОСОБА_7 у період перебування з ним у шлюбі, а отже, є сумісною власністю подружжя. 22 жовтня 2020 року йому випадково стало відомо про наміри ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 відчужити спірний житловий будинок та земельну ділянку, які є предметом спору у цій справі, тому вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення його апеляційної скарги та скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року та додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2014 року, оскільки можливе відчуження ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 спірного майна зробить неможливим повернення цього майна у його власність.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно абзацу другого частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами 1 та 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

За змістом частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Заходи забезпечення позову застосовуються виключно з метою гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у ~law10~, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім цього, як роз'яснено Верховним Судом України у пункті 10 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а відповідач фактично не позбавлений користуватись спірним майном за винятком відчуження такого.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_8 - ОСОБА_18 про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, не врахував, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, задля забезпечення позивачу реального та ефективного виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

Апеляційним судом не враховано, що інститут забезпечення позову спрямований на захист прав та інтересів саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, а отже не може перешкоджати реалізації його прав.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_8 не звертався до суду з відповідним позовом щодо цього майна, тому апеляційний суд безпідставно застосував заходи забезпечення позову на заявою ОСОБА_8, не врахувавши, що застосування таких заходів не направлено на захист прав та інтересів позивача ОСОБА_4, такі заходи очевидно та безпосередньо впливають на його права та перешкоджають виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, за яким ОСОБА_4 набув у власність частину спірного нерухомого майна.

Отже, ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_8 про забезпечення позову шляхом заборони проведення дій щодо державної реєстрації прав відносно нерухомого майна, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що заявником наведено достатні підстави для застосування вказаних заходів забезпечення позову.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але допущено неправильне застосування норм процесуального права, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_8 - ОСОБА_18 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону відчуження на об'єкт нерухомого майна, незавершеного будівництвом (готовністю 96 %), житловий будинок, загальною площею 491,8 кв. м, розташований по АДРЕСА_1; заборони будь-яким державним реєстраторам, державним або приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, передачі в оренду, та/або в користування за будь-якими угодами об'єкту нерухомого майна, незавершеного будівництвом (готовністю 96 %), житлового будинку, загальною площею 491,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1; накладення арешту та заборону відчуження на земельну ділянку, загальною площею 0,1442 га, що знаходиться по АДРЕСА_1; заборони будь-яким державним реєстраторам, державним або приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, передачі в оренду, та/або в користування за будь-якими угодами земельної ділянки, загальною площею 0,1442 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович