Історія справи

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 734/2072/17-ц

провадження № 61-42757св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі:и ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року в складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В .М., Губар В. С.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про виселення.

Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідачі у справі проживають за указаною адресою, не маючи на те жодних правових підстав, самоправно зайняли вказане житлове приміщення, чим створюють позивачам перешкоди у здійсненні права власності.

Враховуючи викладене, позивачі просили виселити із житлового будинку АДРЕСА_1 відповідачів без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів, які б підтверджували факт проживання відповідачів за указаною адресою.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що відповідачі не є співвласниками спірного житлового приміщення, не є членами сім'ї власників, вселилися в житловий будинок для проживання без законних підстав, що створює безумовні перешкоди у володінні та користуванні їх власністю, що має бути усунено шляхом їх виселення.

У серпні 2018 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який було доповнено 13 грудня 2018 року, в якому зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить 1/2 частини житлового будинку, що розташований в будинку АДРЕСА_1, яка була подарована останньому, відповідно до договору дарування квартири від 14 квітня 2006 року, що підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно. Інша 1/2 частини даного будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 травня 2011 року №2-448 належить ОСОБА_5

22 березня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 було укладено договір найму житлового приміщення, термін якого закінчився 22 березня 2010 року.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було виселено зі спірного будинку.

У подальшому, ОСОБА_6 самовільно, всупереч установленому законом порядку, вселився до належного ОСОБА_4 та ОСОБА_5 будинку і проживає разом зі своєю сім'єю по теперішній час.

Положеннями частини першої статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частини третьої статті 12 та статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12 81 ЦПК України, встановивши, що відповідачі не є співвласниками спірного житлового приміщення, не є членами сім'ї власників та після того, як термін дії, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 договору найму житлового приміщення закінчився (22 березня 2010 року), вселилися в житловий будинок для проживання без законних підстав, що створює позивачам безумовні перешкоди у володінні та користуванні своїм майном, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що право позивачів підлягає захисту шляхом виселення відповідачів.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська