Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 522/7285/16-ц

провадження № 61-33750св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит",

ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року в складі судді Загороднюка В. І. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2017 року в складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", Банк), ОСОБА_2 про повернення залишку валютного депозитного вкладу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 30 грудня 2013 року між нею та

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір валютного вкладу № 328823/12963/370-13 на суму 500,00 дол. США. 06 січня 2015 року Банк повернув їй нараховані на вклад відсотки та частину депозиту, однак залишок коштів у розмірі 487,30 дол. США їй не повернуто.

07 лютого 2014 року між нею та Банком укладено договір банківського вкладу № 328823/3676/370-14 на суму 48 729,26 грн терміном до 12 лютого 2015 року. Після закінчення строку дії договору вони дійшли згоди про сплату їй відсотків та 10
000,00 грн, а на залишок вкладу в розмірі 38 729,26 грн між нею та Банком укладено договір № 328823/126028/07-15 "Блискуча сімка". Після закінчення строку дії цього договору кошти їй не повернуто. Із коштів у розмірі 10 000,00 грн, про які була домовленість з Банком, їй повернуто лише 4 000,00 грн.

07 липня 2014 року між нею і Банком укладено договір банківського вкладу № 328823/55001/370-14 на суму 9 293,23 дол. США терміном до 12 липня 2015 року.

Після закінчення строку дії договору кошти їй не повернуто.

06 січня 2015 року між нею та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір банківського вкладу № 328823/114048/370-15 на суму 34 731,32 грн терміном до 11 січня 2016 року, кошти за яким їй також не повернуто.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" їй через Банк "Південний" виплачено 200 000,00 грн, залишок заборгованості Банку перед нею за договором від 07 липня 2014 року № 328823/55001/370-14 становить 4 465,27 дол. США. Період прострочення Банком виплати заборгованості - з 12 липня 2015 року до 01 травня 2016 року, становить 294 дні. Отже, відсотки за несплаченим залишком депозиту за прострочений період становлять 435,20 дол. США, 3 % річних - 107,90 дол. США, всього 5 008,37 дол. США. Крім того, діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінила у 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач отримала гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) суму відшкодування коштів за вкладами в розмірі 200
000,00 грн, а відшкодування моральної шкоди, як за договорами, укладеними між сторонами, так і нормами чинного законодавства за вказаними правовідносинами, не передбачено.

Сторонами в спірних правовідносинах є ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", тобто правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виникли.

Аргументи учасників справи

ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що вона до Фонду претензій не мала, оскільки договорів з ним не укладала, а звернулася до суду з позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 як власника Банку про повернення залишку валютного депозитного вкладу та відшкодування моральної шкоди.

Відзив іншими учасниками справи на касаційні скарги не подано.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження

в цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 30 грудня 2013 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір № 328823/12963/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 370 днів в іноземній валюті, згідно

з пунктами 1,2 якого вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти

в іноземній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 500,00 дол. США терміном з 30 грудня 2013 року до 04 січня 2015 року зі сплатою

11,10 % річних.

07 лютого 2014 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір № 328823/3676/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Класік" на 370 днів в національній валюті, згідно з пунктами 1,2 якого вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_2 у сумі 48 729,26 грн терміном

з 07 лютого 2014 року до 12 лютого 2015 року зі сплатою 21,50 % річних.

За договором від 07 лютого 2014 року № 328823/3676/370-14 ОСОБА_1 частково повернуто грошові кошти у сумі 3 000,00 грн та заявою про видачу готівки від 17 лютого 2015 року № 1 на суму 1 000,00 грн.

На залишок суми за договором від 07 лютого 2014 року № 328823/3676/370-14

в розмірі 38 729,26 грн позивач уклала з Банком договір від 12 лютого 2015 року № 328823/126028/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) "Блискуча сімка" в національній валюті на суму 38 729,26 грн.

07 липня 2014 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір № 328823/55001/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 370 днів в іноземній валюті на суму 9 293,23 дол. США терміном з 07 липня 2014 року до 12 липня 2015 року, згідно з пунктом 2 якого процентна ставка становить 12,10 % річних.

06 січня 2015 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір № 328823/114048/370-15 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 370 днів в національній валюті на суму 34 731,32 грн терміном з 06 січня 2015 року до 11 січня 2016 року, згідно з пунктом 2 якого процентна ставка становить 25,50 % річних.

Частиною 1 статті 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом,

а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані

з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Постановами Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 та від 17 грудня 2015 року № 898 відповідно ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" визнано неплатоспроможним, прийнято рішення про ліквідацію Банку.

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 та розпочато процедуру ліквідації Банку.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, далі - Закон), який є спеціальним і є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з пунктами 1,2 частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені статтею 46 Закону.

Уповноважена особа Фонду затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої статтею 52 Закону. Зокрема, вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються у четверту чергу.

ОСОБА_1 була включена до переліку вкладників, які мають можливість отримати гарантовані Фондом 200 000,00 грн, і їй через банк "Південний" виплачено 200
000,00 грн.

21 січня 2016 року позивачем уповноваженій особі Фонду заявлено кредиторську вимогу до Банку на суму 4224,05 дол. США.

Статтею 52 Закону встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.

Частиною п'ятою статті 52 Закону передбачене право Фонду звернутися

з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

Результат аналізу норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дозволяє зробити висновок, що лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону, можливо встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Відповідно до частини 6 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент віднесення Банку до категорії неплатоспроможних) на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, для стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників має бути доведений факт заподіяння такої шкоди внаслідок винних дій або бездіяльності указаних осіб, як і інші складові елементи складу цивільного правопорушення.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня

2019 року у справі 757/21639/15-ц (провадження № 61-19063св18), від 26 червня 2019 року у справі № 757/172/16-ц (провадження №61-31386св18).

Відповідно до частин 1 -4 статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених частин 1 -4 статті 60 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи, що відповідні кредиторські вимоги позивача до Банку підлягають задоволенню в порядку, встановленому Законом, процедура ліквідації Банку на час розгляду справи не завершена, тому вимоги позивача до ОСОБА_2

є недоведеними та передчасними.

За таких обставинсуди обґрунтовано відмовили в задоволені позовних вимог ОСОБА_1.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, судові рішення? без змін.

Згідно з частиною 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков