Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 355/771/19-ц

провадження № 61-13216св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап",

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Державна авіаційна служба України,

третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору на стороні позивача - Громадська організація "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Громадської організації "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів", на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мостової Г. І., Писаної Т. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап", третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Державна авіаційна служба України, третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору - Громадська організація "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів", про захист прав споживачів, припинення дії, яка порушує право, та примусове виконання обов'язку в натурі,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" (далі - ТОВ "Авіакомпанія Скайап"), про захист прав споживачів, в якому просила: припинити дії відповідача щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров'ю пасажирів і порушують права позивача на якісну продукцію, обслуговування та безпеку продукції, передбачені в Законі України "Про захист прав споживачів"; зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які порушують умови ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, яка видана ТОВ "Авіакомпанія Скайап" на підставі наказу Державної авіаційної служби України від 18 травня 2018 року № 454 "Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом" та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Одночасно з позовною заявою до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до вирішення спору по суті шляхом зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, яка видана ТОВ "Авіакомпанія Скайап" на підставі наказу Державної авіаційної служби України від 18 травня 2018 року №454 "Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом" та шляхом заборони ТОВ "Авіакомпанія Скайап" здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів повітряним транспортом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, яка видана ТОВ "Авіакомпанія Скайап" на підставі наказу Державної авіаційної служби України від 18 травня 2018 року № 454 "Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом" до вирішення даного позову по суті.

У задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони ТОВ "Авіакомпанія Скайап" здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів повітряним транспортом до вирішення спору по суті відмовлено.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, яка видана ТОВ "Авіакомпанія Скайап" на підставі наказу Державної авіаційної служби України від 18 травня 2018 року № 454 "Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом" до вирішення цього позову по суті, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову та застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, матиме наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, зменшить ризик порушення прав громадян-споживачів зі сторони неналежної діяльності ТОВ "Авіакомпанія Скайап" до закінчення розгляду справи щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров'ю пасажирів і порушують їх конституційні права.

При цьому місцевий суд вважав, що вжиття таких заходів не вплине на можливість реалізації ТОВ "Авіакомпанія Скайап" своєї діяльності на підставі відповідної ліцензії після розгляду справи по суті, оскільки забезпечення позову є тимчасовим заходом, який не скасовує чинність ліцензії, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі та не є втручанням у діяльність відповідача.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24 липня 2019 року до участі у цій справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Громадську організацію "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів" (далі - ГО "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів"). Прийнято до спільного розгляду з первісним позовом позов ГО "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів" про захист прав споживачів, відшкодування моральної і майнової шкоди, припинення протиправної бездіяльності і зобов'язання вчинити дії. Позов ГО "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів" об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Авіакомпанія Скайап", третя особа - Державна авіаційна служба України, про захист прав споживачів, припинення дії, яка порушує право, і примусове виконання обов'язку в натурі.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Авіакомпанія Скайап" задоволено. Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ТОВ "Авіакомпанія Скайап" відмовлено у повному обсязі.

Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосований судом вид забезпечення позову ніяким чином не захищає права позивача на випадок можливого ухвалення рішення на її користь та суперечить положенню частини 10 статті 150 ЦПК України, згідно якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи забезпечення позову, які запропоновані ОСОБА_1 та вжиті судом першої інстанції, не забезпечують виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову в межах заявлених позовних вимог і жодним чином не впливають на ефективний захист, або поновлення права споживача, за захистом якого вона звернулася до суду.

Суд апеляційної інстанції зазначав, що такі заходи забезпечення позову, як зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом фактично перешкоджатимуть здійсненню відповідачем господарської діяльності, оскільки саме вказана ліцензія дає право суб'єкту господарської діяльності на перевезення пасажирів повітряним транспортом

Крім того апеляційний суд зазначав, що він витребував в суду першої інстанції матеріали вказаної вище цивільної справи № 355/771/19, з яких вбачається, що 25 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з власноручно написаною заявою про відмову від позову у зв'язку з тим, що між нею та ТОВ "Авіакомпанія Скайап" жодних правовідносин не було і немає, вона ніколи не була клієнтом авіакомпанії.

У зв'язку з відсутністю вимог до відповідача позивач просила суд закрити провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ГО "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та прийняти нову, якою ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при винесенні постанови не взяв до уваги той факт, що заходи забезпечення позову, які існували відповідно до ухвали Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року виступали своєрідною гарантією недопущення порушення прав великої кількості осіб, які можуть постраждати внаслідок протиправної та незаконної діяльності ТОВ "Авіакомпанія Скайап".

Доводом касаційної скарги є те, що факт існування реальної загрози для життя, здоров'я, та майна сотень осіб, які щоденно користуються послугами авіаперевізника, який надає їх з численними порушеннями, і тимчасових обмежень, до вирішення судової справи по суті, через вжиття заходів забезпечення позову, можливості здійснювати діяльність, яка може призвести до людських жертв та колосальних втрат майнового характеру не можна вважати неспівмірними.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

27 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ГО "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів" від ТОВ "Авіакомпанія Скайап" в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Представник ТОВ "Авіакомпанія Скайап" вказує на те, що суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу місцевого суду, дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

27 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу ГО "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів" від Державної авіаційної служби України в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Представник Державної авіаційної служби України вказує на те, що суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу місцевого суду дійшов до правильного висновку, оскільки місцевий суд фактично втрутився у господарську діяльність ТОВ "Авіакомпанія Скайап".

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Баришівського районного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Авіакомпанія Скайап", про захист прав споживачів, в якому просила: припинити дії відповідача щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров'ю пасажирів і порушують права позивача на якісну продукцію, обслуговування та безпеку продукції, передбачені в Законі України "Про захист прав споживачів"; зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які порушують умови ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, яка видана ТОВ "Авіакомпанія Скайап" на підставі наказу Державної авіаційної служби України від 18 травня 2018 року № 454 "Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом" та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Одночасно з позовною заявою до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до вирішення спору по суті шляхом зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, яка видана ТОВ "Авіакомпанія Скайап" на підставі наказу Державної авіаційної служби України від 18 травня 2018 року №454 "Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом" та шляхом заборони ТОВ "Авіакомпанія Скайап" здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів повітряним транспортом.

25 червня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позову у зв'язку з тим, що між нею та ТОВ "Авіакомпанія Скайап" жодних правовідносин не було і немає, вона ніколи не була клієнтом авіакомпанії. У зв'язку з відсутністю вимог до відповідача позивач просила суд закрити провадження у справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених статей 12, 81 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно із статтею 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, у тому числі, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, предмет і ціну позову, інші відомості, необхідні для вирішення питання про забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд не звернув увагу на те, що такі заходи забезпечення позову, як зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом фактично перешкоджатимуть здійсненню відповідачем господарської діяльності, оскільки саме вказана ліцензія дає право суб'єкту господарської діяльності на перевезення пасажирів повітряним транспортом.

Апеляційний суд правильно зазначав, що статтею 2 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" визначено, що статтею 2 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Як вбачається з вказаного вище закону та "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1001, нормами вказаних актів не визначено правової можливості зупиняти дію ліцензії.

З огляду на вищенаведене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд забезпечив позов способом, що не передбачений чинним законодавством.

Одночасно колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно вказував, що місцевий суд не взяв до уваги те, що забезпечення позову шляхом зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, яка видана ТОВ "Авіакомпанія Скайап" на підставі наказу Державної авіаційної служби України від 18 травня 2018 року № 454 "Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом" до вирішення даного позову по суті може порушувати права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а саме осіб, які уже придбали авіаквитки на рейси відповідача.

Разом з тим, сама позивач доказів того, що вона була та/або є споживачем послуг з перевезення повітряним транспортом, виконавцем яких є ТОВ "Авіакомпанія Скайап" (авіаквиток) ні до матеріалів позовної заяви, ні до заяви про забезпечення позову не надала.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що факт існування реальної загрози для життя, здоров'я, та майна сотень осіб, які щоденно користуються послугами авіаперевізника, який надає їх з численними порушеннями можна вважати співмірними із заходами забезпечення позову вжитими місцевим судом не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Таким чином, оскільки 25 червня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позову у зв'язку з тим, що між нею та ТОВ "Авіакомпанія Скайап" жодних правовідносин не було і немає, вона ніколи не була клієнтом авіакомпанії і у зв'язку з відсутністю вимог до відповідача позивач просила суд закрити провадження у справі суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність між ОСОБА_1 ТОВ "Авіакомпанія Скайап" спору з приводу здійснення пасажирських перевезень, а відтак і підстав для забезпечення позову.

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що із позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду відповідачем з огляду на категорію спору та характер заявлених позовних вимог. Крім того, при апеляційний суд дійшов правильного висновку, що застосований судом вид забезпечення позову ніяким чином не захищає права позивача на випадок можливого ухвалення рішення на її користь та суперечить положенню частини 10 статті 150 ЦПК України, згідно якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, Верховний Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову апеляційний суд у межах вимог чинного ЦПК України здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений позивачем спосіб.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення заяви про забезпечення позову та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова апеляційного суду відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядається в межах доводів касаційної скарги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І.

М. Фаловська