Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 16.05.2018 року у справі №520/548/18 Ухвала КЦС ВП від 16.05.2018 року у справі №520/54...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 520/548/18

провадження № 61-17557св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи за первісним позовом:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Глобальний Бізнес Рішення",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Торгова компанія "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), ОСОБА_3,

треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний", Публічне акціонерне товариство "Банк Восток",

учасники справи за позовом третьої особи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Глобальний Бізнес Рішення",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Торгової компанії "Алмі" (підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю),ОСОБА_3, Акціонерного товариства акціонерний банк "Південний" та Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" на постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С, Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Глобальні бізнес Рішення" (далі - ТОВ "Група Компаній "Глобальні бізнес Рішення") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Торгової компанії "Алмі" (підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (далі - Торгової компанії "Алмі") та з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати за ним право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, вбудоване у багатоквартирний житловий будинок, загальною площею 2 612 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу цього нежитлового приміщення, укладений 03 березня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2; та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 вказане нежитлове приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що07 жовтня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 2 612 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" стало власником зазначеного приміщення.

У жовтні 2017 року ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно випадково дізналось про зміну власника належного їм нежитлового приміщення, а саме, що 03 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, а на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2017 року ОСОБА_2 відчужив це нежитлове приміщення Торговій компанії "Алмі".

Товариство зазначало, що ОСОБА_1 здійснила відчуження спірного нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу від 03 березня 2017 року на підставі заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2017 року в справі № 520/15970/16-ц, яке оскаржується в Апеляційному суді Одеської області.

Отже, ОСОБА_1 не мала права відчужувати спірне нежитлове приміщення, і, відповідно, Торгова компанія "Алмі" права власності на нього не набула.

Таким чином, оскільки нежитлове приміщення вибуло з володіння ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" внаслідок недійсного правочину та було придбано Торговою компанією "Алмі", а в подальшому придбано ОСОБА_3 в особи, яка не мала права його відчужувати, тобто вибуло з володіння законного власника не з його волі іншим шляхом, це майно відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України підлягає витребуванню на користь ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення".

У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06 серпня 2018 року відбулися електронні торги, на яких він придбав об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 2 612 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку за цією ж адресою. Вказаний об'єкт нерухомого майна було придбано за ціною 34 633 787,39 грн, розрахунок здійснено в повному обсязі згідно з протоколом № 350042.

14 серпня 2018 року на підставі протоколу № 350042 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби видав акт № 565 "Про реалізацію предмета іпотеки". 17 серпня 2018 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Т. В. видала свідоцтво про придбання ним об'єкта нерухомого майна з торгів та внесла відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначав, що ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" не допускає його до об'єкта нерухомого майна, посилаючись на те, що вказане приміщення належить їм. 06 вересня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що його право власності на нежитлові приміщення площею 2 612 кв. м, яке було зареєстроване 17 серпня 2018 року за № 27541542, вилучено, а саме право, без жодної на те підстави, відновлене за ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення", запис від 26 вересня 2013 року № 2657223.

З цих підстав просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення площею 2 612 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,1400 га, що знаходиться за цією адресою; усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями площею 2 612 кв. м, та земельною ділянкою площею 0,1400 га, шляхом їх вилучення та передачі йому; та заборонити ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" та будь-яким іншим особам чинити перешкоди в користуванні йому цими нежитловими приміщеннями та земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року в задоволенні позову ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" відмовлено, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення площею 2 612 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та право власності на земельну ділянку, площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди в користуванні вищевказаними нежитловими приміщеннями та земельною ділянкою шляхом їх вилучення у ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" й передачі ОСОБА_3 та заборонено ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні цими нежитловими приміщеннями та земельною ділянкою.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 17 січня 2018 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння власника ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" поза його волею, однак реалізація цього майна відбулася в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому це майно не може бути витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_3. Разом з тим, у зв'язку із невизнанням ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" права власності ОСОБА_3 на спірне майно, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення його позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" про витребування майна з чужого незаконного володіння та вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишено без змін.

Направляючи справу в частині вищевказаних позовних вимог на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, зокрема зазначив, що апеляційний суд не взяв до уваги, що спірне нерухоме майно було придбано ОСОБА_4 у результаті електронних торгів, проведених на виконання виконавчого напису нотаріуса, а не на виконання судового рішення; не надав належної правової оцінки доводам ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" щодо добросовісності поведінки ОСОБА_4 як набувача нежитлового приміщення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" про витребування майна з чужого незаконного володіння та вимог третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності скасовано.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" нежитлове приміщення загальною площею 2 612 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне майно було придбане в порядку виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на нежитлове приміщення, а тому висновки районного суду про неможливість витребування майна через його реалізацію в примусовому порядку є помилковими.

Водночас урахувавши, зокрема, що за період з лютого 2017 року по грудень 2017 року спірне нерухоме майно змінило кількох власників, набуття майна ОСОБА_3 відбулося після пред'явлення ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" позову в цій справі та під час дії заходів забезпечення позову, при цьому ОСОБА_3 міг перевірити інформацію щодо цього майна в Державному реєстрі заборон та відчуження, апеляційний суд вважав, що добросовісність набувача не підтверджена, у зв'язку з чим не має обмежень для витребування майна.

Таким чином, установивши, що спірні нежитлові приміщення вибули з володіння власника на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для витребування майна на користь ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення".

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

23 листопада 2020 року Торгова компанія "Алмі" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року й залишити в силі рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18, Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі 653/1096/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц, Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 204/198/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19, Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року в справі № 711/5328/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц, Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 757/26746/17-ц та Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року в справі № 750/3281/15-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 1 статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3 на час розгляду справи не був фактичним володільцем витребуваного об'єкта нерухомості, оскільки такий був поділений в натурі між ним та ОСОБА_5, яка до участі в справі в якості співвідповідача не залучена, що унеможливлювало задоволення позовних вимог ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" про витребування цього майна.

Також апеляційний суд не взяв до уваги, що ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" не довело, що є власником витребуваного об'єкта нерухомості; не врахував, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна (доказів протилежного матеріали справи не містять), придбав це майно на електронних торгах, що були проведені на підставі подання державного виконавця, тобто в порядку виконання судових рішень, у зв'язку з чим безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення частини 2 статті 388 ЦК України.

Окрім цього зазначають, що суд апеляційної інстанції вирішив справу неповноважним складом суду, оскільки справу розглянуто за участі суддів Сєвєрової Є. С. та Вадовської Л. М., які раніше брали участь в розгляді цієї справи.

06 січня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року й залишити в силі рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17, від 13 червня 2018 року в справі № 742/388/16-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 09 квітня 2020 року в справі № 908/1194/18, від 10 квітня 2019 року в справі № 161/5413/16-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц, від 26 вересня 2019 року в справі № 2/4352/11, від 15 жовтня 2019 року в справі № 911/3749/17, від 16 жовтня 2019 року в справі № 522/23155/16-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16-ц, від 27 листопада 2019 року в справі № 461/2328/16-ц, від 05 лютого 2020 року в справі № 183/7765/15, від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19, від 19 лютого 2020 року в справі № 713/1312/18 та від 10 червня 2020 року в справі № 914/1419/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 3 статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що він придбав спірне нерухоме майно на електронних торгах у особи (Державна виконавча служба), яка мала право його відчужувати, електронні торги, які відбулися 06 серпня 2018 року, є дійсними і не були визнані недійсними в судовому порядку, а тому підстав для витребування майна в порядку статті 388 ЦПК України в суду апеляційної інстанції не було.

До того ж зазначає, що апеляційний суд не врахував його доводи про те, що спірне нежитлове приміщення та земельна ділянка, на якій це приміщення розташоване, є одним цільним об'єктом, що унеможливлює його витребування за обставин, коли позивач за первісним позовом ніколи не був власником земельної ділянки.

Також вказує, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив надані ним докази щодо незаконності набуття ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" права власності на нежитлові приміщення, не врахував, що спірне нерухоме майно належить на праві спільної сумісної власності йому та його дружині ОСОБА_5, яка до участі в справі не залучена, а тому безпідставно задовольнив позовні вимоги ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" про витребування майна.

22 січня 2021 року Акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" (далі - АБ "Південний") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, у якій просить скасувати цю постанову й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 285/3414/17 та від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним 12 грудня 2017 року між АБ "Південний" та Торговою компанією "Алмі", на підставі договору іпотеки спірне нежитлове приміщення було передано в іпотеку банку. Іпотечне майно могло бути реалізоване АБ "Південний" на публічних торгах, оскільки іпотека була зареєстрована раніше, ніж накладений судом арешт. На дату ухвалення оскаржуваного судового рішення торги, які були проведені в порядку встановленого для виконання судових рішень, були дійсними.

Проте суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, внаслідок чого зробив безпідставний висновок про недобросовісність ОСОБА_3 як нового власника майна.

26 січня 2021 року Публічне акціонерне товариство "Банк Восток" (далі - ПАТ "Банк Восток") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 204/198/16-ц, від 26 вересня 2019 року в справі № 2-4352/11, від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16-ц та від 12 серпня 2020 року в справі № 522/21850/15-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що 22 серпня 2018 року для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, укладеним того ж дня між ним та ПАТ "Банк Восток", в іпотеку банку передано спірні нежитлові приміщення.

Перебування спірного майна в іпотеці ПАТ "Банк Восток" підтверджує відсутність будь-яких сумнівів у добросовісності ОСОБА_3 як набувача витребуваного майна, оскільки процедура укладення договору іпотеки включає перевірку відомостей у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а відтак підстав для його витребування у ОСОБА_3 не було.

До того ж суд апеляційної інстанції безпідставно вирішив справу без залучення до участі в справі співвласника нежитлових приміщень ОСОБА_5.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Торгової компанії "Алмі", витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалами Верховного Суду від 29 січня 2021 року, від 29 березня 2021 року та від 27 квітня 2021 року відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3, ПАТ "Банк Восток" та АБ "Південний".

09 лютого 2021 року справа № 520/548/18 надійшла до Верховного Суду.

Представник ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" Халдай І. В. надіслав відзиви на касаційні скарги ОСОБА_3, ПАТ "Банк Восток" та АБ "Південний", у яких просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 07 жовтня 2011 року між ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху та підвалу вбудованого у багатоквартирний житловий будинок, загальною площею 2 612 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на зазначене нежитлове приміщення було зареєстровано за ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" 09 листопада 2011 року.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого

2017 року в справі № 520/15970/16-ц за позовом ОСОБА_1,

ТОВ "Торговий центр "Південний" до ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення", ПАТ "Дельта Банк" про витребування майна позов

задоволено частково, витребувано в ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" на користь ТОВ "Торговий центр "Південний" нежитлове приміщення загальною площею 2 612 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1.

24 лютого 2017 року право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 лютого 2017 року.

03 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке у цілому складається з нежилих приміщень загальною площею 2 612 кв. м.

03 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1400 га, кадастровий номер undefined.

13 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та Торговою компанією "Алмі" було укладено договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких ОСОБА_2 передав у власність Торговій компанії "Алмі" вищевказані нежитлове приміщення та земельну ділянку.

Право власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку було зареєстроване за Торговою компанією "Алмі" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 грудня 2017 року.

13 грудня 2017 року нежитлове приміщення та земельна ділянка були передані в іпотеку АБ "Південний" в рахунок забезпечення виконання зобов'язань Торгової компанії "Алмі", які виникли на підставі кредитного договору від 12 грудня 2017 року № АС2017-04949 та всіх додаткових угод до нього, що підтверджується договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. 13 грудня 2017 року.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року в справі № 520/15970/16-ц рішення Київського районного суду міста Одеси

від 07 лютого 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення ", ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення", ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого, майна, витребування майна відмовлено. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2017 року в частині позовних вимог ТОВ "Торговий центр "Південний" до ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення ", ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Торговий центр "Південний" до ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення", ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна закрито.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 520/15970/16-ц (провадження № 14-415цс18) постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року залишено без змін.

16 травня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. видано виконавчий напис № 2162 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

06 серпня 2018 року відбулися електронні торги, за результатами яких ОСОБА_3 придбав об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 2 612 кв. м та земельну ділянку

площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер лота № 290838, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 350042.

Вказаний об'єкт нерухомого майна було придбано ОСОБА_3 за ціною 34 633 787,39
грн
, розрахунок за об'єкт нерухомого майна було здійснено в повному обсязі.

14 серпня 2018 року на підставі протоколу № 350042 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д. Є. видано акт № 56504979 про реалізацію предмета іпотеки.

17 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про те, що йому на праві власності належить майно, що складається з нежитлового приміщення загальною площею 2 612 кв. м та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Того ж дня право власності на це нежитлове приміщення було зареєстроване за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

22 серпня 2018 року нежитлове приміщення загальною площею 2 612 кв. м та земельна ділянка площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1, були передані в іпотеку ПАТ "Банк Восток" з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 22 серпня 2018 року № ОК2018-0443.

04 вересня 2018 року державним реєстратором КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Никифоровим В. О. за ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 2 612 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року, якою було скасовано рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2017 року в справі № 520/15970/16-ц.

11 вересня 2018 року за ОСОБА_3 на підставі дубліката свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 11 вересня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В., повторно було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 2 612 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Виникнення права власника на витребування майна від добросовісного набувача врегульовано частиною 1 статті 388 ЦК України, якою передбачено перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача, а саме:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї статті майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У справі, яка переглядається, установлено, що спірне нежитлове приміщення загальною площею 2 612 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, яке було набуто у власність ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" за договором купівлі-продажу від 07 жовтня 2011 року, правомірність якого не оспорено, вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, тобто за відсутності волі власника.

На час розгляду цієї справи в суді першої інстанції вищевказане нежитлове приміщення зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3, який придбав це майно в результаті електронних торгів, проведених на виконання виконавчого напису нотаріуса.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач, згідно зі статтею 388 ЦК України, має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача також не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

У випадку, якщо набувач речі знав чи, принаймні, повинен був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Оцінюючи добросовісність ОСОБА_3 як набувача спірного нерухомого майна, апеляційний суд виходив, зокрема з того, що за період з лютого 2017 року по грудень 2017 року спірне нерухоме майно змінило кількох власників, набуття майна ОСОБА_3 відбулося після пред'явлення ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" позову в цій справі та під час дії заходів забезпечення позову, при цьому ОСОБА_3 міг перевірити інформацію щодо цього майна в Державному реєстрі заборон та відчуження, у зв'язку з чим вважав, що відсутні обмеження для витребування майна. До того ж суд апеляційної інстанції урахував, що представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 здійснював також представництво інтересів попереднього відчужувача спірного нежитлового приміщення - Торгової компанії "Алмі" і знав про наявність перешкод у доступі до цього об'єкта нерухомості.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, так як ОСОБА_3, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірне майно вибуло з володіння власника з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів його добросовісність під час набуття ним спірного майна у власність.

За викладених обставин обґрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" в частині витребування майна з чужого незаконного володіння та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 з огляду на його безпідставність.

При цьому, оскільки спірне нерухоме майно було придбано ОСОБА_4 у результаті електронних торгів, проведених на виконання виконавчого напису нотаріуса, а не на виконання судового рішення, правильним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 388 ЦК України, яка захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, і доводи касаційних скарг цього не спростовують.

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення посилання заявників у касаційних скаргах на незалучення до участі в справі дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка є співвласником спірного нежитлового приміщення на підставі укладеного між ними договору про поділ майна подружжя від 26 лютого 2020 року, оскільки такий укладено після ухвалення рішення суду першої інстанції й, відповідно, вказана обставина не існувала на час розгляду справи в суді першої інстанції, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення на час вирішення спору судом першої інстанції.

Посилання Торгової компанії "Алмі" в касаційній скарзі на вирішення справи неповноважним складом апеляційного суду є безпідставними, оскільки судді Сєвєрова Є. С. та Вадовська Л. М. не брали участі під час першого апеляційного розгляду цієї справи, що підтверджується постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, а їх участь у апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову від 17 січня 2018 року не свідчить про порушення апеляційним судом положень частини 3 статті 37 ЦПК України.

Інші аргументи касаційних скарг не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки фактично зводяться до незгоди заявників з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Щодо поновлення виконання судового рішення

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що виконання постанови Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року було зупиненоухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року, то в зв'язку із залишенням касаційних скарг без задоволення необхідно поновити її виконання.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Торгової компанії "Алмі" (підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю),ОСОБА_3, Акціонерного товариства акціонерний банк "Південний" та Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю.

Тітов
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст