Постанова

Іменем України

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 343/1227/21

провадження № 61-13171св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Долинська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в складі колегії суддів Томин О. О., Пнівчук О. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), треті особи: ОСОБА_3 , Долинська міська рада про усунення перешкод у користуванні дорогою (проїздом).

Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0746 га, кадастровий номер 2622086004:01:002:0103, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . Однак користуватись в повному обсязі цією земельною ділянкою він не має можливості, оскільки в березні 2019 року відповідач разом зі своєю дочкою ОСОБА_4 та зятем ОСОБА_5 самовільно перекрили єдиний існуючий до неї заїзд, встановивши паркан з металевих стовпчиків і сітки. Після перекриття заїзду залишилась лише вузька стежка для проходу. Тому позивач позбавлений можливості під`їхати до своєї земельної ділянки. У зв`язку з порушенням своїх прав він звертався із заявою до Долинської міської ради, де було створено відповідну комісію щодо розгляду його звернення. Остання 14 травня 2021 року склала акт, яким встановлено факт перекриття відповідачем єдиного під`їзду до його земельної ділянки. Крім того, перекритий проїзд (дорога) відзначений і на кадастровому плані його земельної ділянки.

На неодноразові прохання прибрати огорожу з проїжджої частини дороги загального користування, що веде до земельної ділянки позивача, відповідач відповідає агресією та вчиняє сварки і скандали. Тому за захистом своїх прав і законних інтересів він змушений звернутися до суду. Просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер: 2622086004:01:002:0103, розташованою на АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу металевої огорожі з проїзної частини дороги, яка веде до земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими доказами не підтверджено факт існування дороги (проїзду) зі сторони вул. Шевченка до земельної ділянки позивача, про усунення перешкод в користуванні якою заявлено позов, а тому відсутні докази порушення його прав, що є підставою для відмови в позові.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката (витрат на професійну правничу допомогу) є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання цих робіт, значенням справи для відповідача.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року залишено без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2022 року задоволено частково. Додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської від 24 червня 2022 року змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 4 000,00 грн.

Апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю та недоведеністю таких. Матеріали справи не містять об`єктивних та належних доказів того, що ОСОБА_2 створює перешкоди позивачу у користуванні належною йому відповідною земельною ділянкою.

Змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вказав, зокрема, таке. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 10500,00 грн. витрат за надання правничої допомоги в суді першої інстанції, з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд взяв до уваги категорію справи, майновий стан сторін; клопотання сторони позивача про відмову відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, мотивоване, зокрема, тим, що завлений розмір витрат необґрунтований та завищений зважаючи на складність справи.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії: необхідності та значимості наданих послуг адвокатом у справі, реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, майнового стану сторін, заперечень позивача, апеляційний суд вважав за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з 10 500,00 грн до 4 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 січня 2023 року ОСОБА_2 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року.

У касаційній скарзі вона просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в частині зміни додаткового рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2022 року та присудження до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та залишити в силі додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2022 року

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року та витребувано справу з суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Узагальнення доводів касаційної скарги

Підставою касаційного оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року відповідач вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 910/4277/21.

Касаційна скарга подана за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до у визначений судом строк до Верховного Суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до касаційної скарги постанова апеляційного суду, визначена в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За змістом касаційної скарги, постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року оскаржується відповідачем в частині вирішення питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон України № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші обставини. Гонорар має бути розумним та врахований витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України та частини першої статті 417 ЦПК України висновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма матеріального права, є обов`язковим для застосування судами.

Апеляційний суд встановив, що 27 травня 2022 року до закінчення судових дебатів у справі представником відповідача - адвокатом Кобилинець Т. В. було подано суду заяву про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу. У строк, визначений у частині восьмій статті 141 ЦПК України (31 травня 2022 року) про ухвалення додаткового рішення - стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 500,00 грн. До заяви було долучено: договір про надання правової допомоги від 20 вересня 2021 року адвокатом Кобилинець Т. В., додаток № 1 до цього договору (розрахунок вартості наданих послуг), акт наданих послуг від 01 травня 2022 року на суму 10 500,00 грн, квитанція до прибуткового касового ордера № 12 від 01 травня 2022 року на суму 10 500,00 грн. Разом із цим, у справі також наявний ордер представника ОСОБА_2 - адвоката Кобилинець Т. В. серії ІФ № 009854 від 29 вересня 2021 року на представництво відповідача у Долинському районному суді Івано-Франківської області.

У розрахунку вартості наданих послуг, акті наданих послуг від 01 травня 2022 року викладено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Відповідно до акту наданих послуг від 01 травня року, адвокат надала таку правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції: зустріч, усні консультації, ознайомлення з матеріалами (5 год) - 3 721,50 грн; вивчення правової позиції, аналіз доказів матеріалів справи, підготовка позову до суду (3 год) - 5 210,10 грн; участь у судових засіданнях - 1 736,70 грн; всього (9 год) - 10 668,30 грн, договір сума до оплати - 10 500,00 грн.

Апеляційний суд правильно визнав необґрунтованими зазначені витрати в сумі 5 210,10 грн., оскільки стороною відповідача не було належно (зрозуміло) зазначено, яку правову позицію адвокат вивчала, які докази аналізувала та який позов готувала, оскільки є представником відповідача.

Також апеляційний суд правильно визнав завищеною суму витрат - 3 721,50 грн, оскільки усна консультація та ознайомлення з матеріалами справи не вимагали від адвоката витрат часу у вказаному обсязі, а подання заяв та клопотань зі сторони відповідача неспівмірні з підготовкою позову до суду, а відзив на позовну заяву суду теж не подавався.

Разом із цим, апеляційний суд взяв до уваги клопотання сторони позивача про відмову відповідачу у стягненні заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Зокрема, вказував, що представником відповідача не доведено реальність та необхідність витрат саме в сумі 3 721,50 грн за усні консультації та ознайомлення з матеріалами справи; вважав неналежно обґрунтованими витрати в сумі 5 210,10 грн; вказував, що з урахуванням складності справи заявлені витрати в цілому є завищеними.

Апеляційний суд також врахував категорію (складність) цієї справи.

Такими чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи, пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, критерії: необхідності та значимості наданих адвокатом послуг у цій справі, реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, заперечень позивача, дійшов правильного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з 10 500,00 грн до 4 000,00 грн.

За частиною третьою статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, в тому числі: пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Ураховуючи зазначене, а також категорію (складність) справи зважаючи на предмет позову, позицію сторін, апеляційний суд, керуючись засадами розумності, справедливості та пропорційності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 4 000,00 грн.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином, постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в частині вирішення питання про стягнення з позивача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою.

Щодо доводів касаційної скарги.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо ухвалення оскаржуваної постанови без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 910/4277/21, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі № 755/9215/15-ц (про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку) Верховний Суд, приймаючи додаткову постанову, вказав таке. Витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 64 074,40 грн, оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у цій справі та заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, починаючи з 2015 року, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому Велика Палата Верховного Суду врахувала заперечення представника позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування.

У справі № 596/2305/18-ц (про визнання договорів оренди та суборенди нерухомого майна недійсними) Верховний Суд, скасовуючи додаткову постанову апеляційного суду (в частині відмови у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського В. М. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді) та постановляючи нове рішення про задоволення заяви, вказав, зокрема, таке. Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського В. М. до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 100,00 грн, апеляційний суд не врахував умови договору про надання правової (правничої) допомоги від 08 квітня 2019 року, що відповідна сума є складовою частиною гонорару адвоката. При цьому суд не навів доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності зі складністю справи та її значенням для позивача. Разом з тим загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, 12 500,00 грн, що, на думку Верховного Суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У справі № 910/7586/19 Верховний Суд, залишаючи без змін додаткову постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду (про стягнення з ТОВ «ФК «Арбо Фінанс» на користь ПрАТ «Оболонь» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 103 620,46 грн. після закриття провадження у справі про солідарне стягнення 111 465 096,13 грн) зазначив, зокрема, таке. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач був належним чином повідомлений про розгляд цієї заяви судом. Проте, жодних доказів або аргументів на підтвердження завищення адвокатом вартості години роботи та часу для підготовки процесуальних документів позивачем суду надано не було. Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви ПрАТ «Оболонь» щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.

У справі № 922/2604/20 (про стягнення 1 700 000,00 грн безпідставно набутих коштів) Верховний Суд, залишаючи без змін додаткову постанову апеляційного суду (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн), вказав, зокрема, таке. Під час розгляду справи місцевим господарським судом надав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, в якому заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, аргументуючи їх неспівмірністю. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування. Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Отже, такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. Вирішуючи питання щодо стягнення з позивача заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дослідив надані представником відповідача докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та визнав правомірним стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу на суму 11 500,00 грн, оскільки саме таку суму, за висновком суду, фактично витратила/понесла (сплатила) сторона, що підтверджується квитанцією про оплату 11 500,00 грн.

У справі № 641/7612/16-ц (про перерозподіл часток, виділ майна в натурі, визнання права власності, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою) Верховний Суд, залишаючи без змін додаткову постанову апеляційного суду (про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 17 200,00 грн з кожного) в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, зокрема, таке. Висновки апеляційного суду про співмірність понесених ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг є правильними. Крім того, такі витрати були фактичними та реальними. Ураховуючи те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 не довела наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_5, оскільки вона надала беззаперечні докази понесення нею таких витрат саме у розмірі, заявленому до стягнення. Отже, судом апеляційної інстанції правильно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку з відсутністю підстав для такого зменшення та доведеністю відповідачем вартості понесених витрат. При цьому апеляційний суд надав обґрунтовану оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначив необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу.

У справі № 910/4268/21 (за первісним позовом ТОВ «Китта» до ТОВ «ДЦ Україна» про стягнення боргу в розмірі 991 938,52 грн та за зустрічним позовом ТОВ «ДЦ Україна» до ТОВ «Китта» про зобов`язання забрати зі складу залишки товару) Верховний Суд, скасовуючи додаткову постанову апеляційного суду (про стягнення з ТОВ «Китта» на користь ТОВ «ДЦ Україна» 5 000,00 грн судових витрат з оплати послуг адвоката в суді апеляційної інстанції (3 500,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, 1 500,00 грн - за участь представника у судовому засіданні) та ухвалюючи нове рішення про стягнення з ТОВ «Китта» на користь ТОВ «ДЦ Україна») 17 125,00 грн витрат з оплати послуг адвоката в суді апеляційної інстанції, вказав, зокрема, таке.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову, зазначив, що до відшкодування витрат належить ураховувати лише той час, який адвокат провів у засіданні. Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції помилково зменшив розмір вартості послуг на правничу допомогу («прибуття до Північного апеляційного господарського суду, очікування та участь у судовому засіданні») із заявлених 3 000,00 грн до 1 500,00 грн, а тому відшкодуванню підлягає уся визначена адвокатом сума. Ураховуючи обставини цієї справи, наявні у ній докази, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ТОВ «Китта» витрат на правничу допомогу у розмірі 17 125,00 грн (зокрема: за надання адвокатом послуг з отримання від клієнта інформації про справу та документів (3 000,00 грн), ознайомлення з матеріалами справи, уточнення інформації, аналіз рішення суду та апеляційної скарги (6 875,00 грн), формування правової позиції та її погодження зі скаржником (750,00 грн), за підготовку відзиву на апеляційну скаргу (4 125,00 грн), за участь представника у судовому засіданні (3 000,00 грн).

У справі № 910/4277/21 (про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та розміру часток його учасників, скасування реєстраційної дїї / запису в Єдиному державному реєстрі) Верховний Суд у додатковій постанові присуджуючи до стягнення з позивача (ТОВ «Автоальянс-Стар») на користь відповідача (ОСОБА_1) 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, вказав, зокрема, таке. Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Як було зазначено, до заяви про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_1 додав, зокрема, копію додаткової угоди, якою визначено вартість 1 години роботи адвоката щодо перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції в розмірі 2 000,00 грн, що свідчить про обґрунтованість зміни вартості роботи адвоката при перегляді справи у суді касаційної інстанції у порівнянні із такою вартістю при розгляді справи судом першої інстанції. Дослідивши зміст заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій, Верховний Суд встановив, що всі заявлені витрати були безпосередньо пов`язані із розглядом справи. Докази, надані до заяви про ухвалення додаткового судового рішення (угода, додаткова угода, акт) підтверджують надання правової допомоги саме ОСОБА_1. Верховний Суд погоджується із доводами позивача, що, оскільки ОСОБА_1 зазначив орієнтовний розмір судових витрат у розмірі 15 000,00 грн (7,5 год), то на момент написання відзиву він та адвокат Січевлюк В. А. достовірно знали скільки було затрачено часу на його написання, а вказаний у заяві час на написання відзиву на касаційну скаргу у обсязі 14 год. свідчить про його завищеність. Оскільки заявлений обсяг витраченого на написання відзиву на касаційну скаргу часу є завищеним, то він підлягає зменшенню - до 7 год (14 000,00 грн). Враховуючи, що заявник документально підтвердив понесення витрат на правову допомогу, а також те, що позивач обґрунтував часткове завищення їх розміру, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій підлягає частковому задоволенню - у розмірі 24 000,00 грн.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди у справі, що переглядається, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, відмінними є, зокрема, встановлені фактичні обставини.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив всі обставини у справі, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за змістом статті 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.

Проаналізувавши зміст постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційним судом ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року).

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за їх межі судом касаційної інстанції не встановлено.

Верховний Суд вважає, що апеляційним судом в частині вирішення питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук