Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.05.2023 року у справі №676/6113/19
Постанова КЦС ВП від 09.05.2023 року у справі №676/6113/19

Постанова

Іменем України

09 травня 2023 року

м. Київ

справа № 676/6113/19

провадження № 61-8050св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

позивач - прокурор - заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти»,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 ,

третя особа - Кам`янець-Подільська міська рада Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2022 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2019 року заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти») з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , третя особа - Кам`янець-Подільська міська рада Хмельницької області, про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі, за яким державним актом від 1983 року № 041795, виданим виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів, закріплено в безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Однак розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації в березні 2003 року припинено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, загальною площею 65,50 га та передано цю земельну ділянку до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради. В подальшому вказана земельна ділянка відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області передана у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства. Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року, № 22-2035-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0009). На підставі зазначеного наказу 22 вересня 2015 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44», яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, наданою в постійне користування ПТУ № 44 у с. Зіньківці Хмельницької області, загальною площею 65,50 га, та передано її до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.

З огляду на викладене, прокурор просив суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року № 22-2035-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0009, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та витребувати у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку на користь держави.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2022 року позов заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в частині в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , третя особа - Кам`янець-Подільська міська рада Хмельницької області, про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України.

Залишаючи без розгляду позовну заяву заступника керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», суд першої інстанції виходив з того, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є безпідставним.

Водночас суд першої інстанції також врахував правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 61-3530св21).

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу керівника Кам`янець-Подільського окружної прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2022 року - без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що оскаржувана ухвала суду є законною та відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства і в межах доводів апеляційної скарги відсутні підстави для її скасування.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У серпні 2022 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає частину другу статті 389 ЦПК України та вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» наділений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відтак є суб`єктом, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави.

Також у касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що державну політику у сфері освіти реалізують органи виконавчої влади у сфері освіти, органи місцевого самоврядування, інші державні установи та організації. Державні установи - це організації, що здійснюють соціально-культурну, наукову, навчально-виховну та інші види невиробничої діяльності з методо створення духовних цінностей і фінансуються цілком чи частково за рахунок державного бюджету. Це неприбуткові організації: дошкільні дитячі установи, школи, училища, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, театрі, музеї, лікарні, санаторії та ін. Отже, державні установи відрізняються від органів держави, але їх не можна протиставляти, оскільки усі вони є державними організаціями, які діють у єдності та взаємозв`язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності установ, якими керує.

Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій проігнорували, що відповідно до листа Міністерства освіти та науки України від 15 квітня 2019 року директор навчального закладу, який діє відповідно до Закону України «Про освіту» та статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», несе особисту відповідальність за функціонування установи, зобов`язаний дотримуватись вимог чинного законодавства України, забезпечувати статутну діяльність, вчиняти весь можливий комплекс дій щодо збереження майна установи.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури від інших учасників справи не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 серпня 2022 року касаційну заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури з підстав визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області матеріали цивільної справи № 676/6113/19; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У листопаді 2022 року матеріали справи № 676/6113/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пунктів 1.1, 7.1 статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 22 січня 2016 року № 47, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» підпорядкований Міністерству освіти і науки України, є державним професійно-технічним навчальним закладом, порядок фінансування та матеріально технічне забезпечення якого визначаються Бюджетним кодексом України, законами України «Про освіту», «Про професійну технічну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», іншими законодавчими актами.

Тобто, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, а є державною установою (організацією).

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури, поданий в інтересах ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц, 13 грудня 2022 року у справі № 676/2301/20, від 04 квітня 2023 року у справі № 676/6112/19.

Доводи касаційної скарги про те, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» наділений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відтак є суб`єктом, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником чинних норм Конституції України ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру».

Верховний Суд наголошує, що прокурор може здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та їх правильність не спростовують.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Отже, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак