Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.04.2025 року у справі №607/5191/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 607/5191/24

провадження № 61-2082св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Виконавчий комітет Тернопільської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: комунальний заклад Тернопільської міської ради «Тернопільський міський центр соціальних служб», Тернопільський ліцей № 21 - спеціалізована мистецька школа

ім. І. Герети Тернопільської міської ради Тернопільської області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Семченко Галина Сергіївна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2024 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 січня 2025 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М., ухвалив таке судове рішення.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У березні 2024 року Виконавчий комітет Тернопільської міської ради як орган опіки та піклування звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: комунальний заклад Тернопільської міської ради «Тернопільський міський центр соціальних служб», Тернопільський ліцей № 21 - спеціалізована мистецька школа ім. І. Герети Тернопільської міської ради Тернопільської області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відібрання неповнолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

2. На обґрунтування позовних вимог Виконавчий комітет Тернопільської міської ради зазначав, що батьками неповнолітнього ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

3. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2023 року у справі № 607/7871/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.

4. Неповнолітній ОСОБА_1 проживав разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка працює за кордоном у Чеській Республіці, у м. Тернопіль приїжджає періодично.

5. Посилався на те, що питання виконання батьківських обов`язків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 неодноразово розглядалися на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини, а саме: 28 квітня 2023 року, 26 травня 2023 року, 30 червня

2023 року, 25 серпня 2023 року. Орган опіки та піклування здійснював візити та обстеження умов проживання батька ОСОБА_4 та дитини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час яких проводились також бесіди з ОСОБА_5 щодо перевірки звернень його матері ОСОБА_2 про забезпечення його належним харчуванням, побутом, бажанням проживати спільно з батьком чи матір`ю, необхідністю бачитись з нею, участі у його вихованні, щодо налагодження їхніх стосунків.

6. 02 травня 2023 року в ході бесіди ОСОБА_6 повідомив, що його мати прибула із закордону, де перебувала тривалий період часу, та 25 квітня 2023 року влаштувала суперечку з ним та співмешканкою батька за адресою його проживання. У подальшому у нього з матір`ю виник конфлікт, він залишив матір, повідомивши, що не бажає спілкуватись та бачитись з нею через її агресивну поведінку та стиль спілкування.

7. Згідно з інформацією Тернопільського ліцею № 21 спеціалізована мистецька школа ім. І. Герети від 27 квітня 2023 року № 02/12-116, батьки приділяють належну увагу вихованню сина, вихованням в Україні неповнолітнього ОСОБА_7 займається батько, а згідно з інформацією цієї школи

від 18 травня 2023 року, ОСОБА_2 не цікавилася навчанням сина, успішністю та станом відвідування навчальних занять сином.

8. 23 травня 2023 року, 12 червня 2023 року та 13 червня 2023 року спеціалістом служби у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей спільно з іншими фахівцями проведено бесіду з дитиною, під час якої з`ясовано, що ОСОБА_6 відмовляється спілкуватися та проживати з матір`ю з власної волі, без впливу батька, а також зазначив, що мати часто агресує до нього без об`єктивних на це підстав, він не може знайти з матір`ю спільної мови, так як вона ображає його при спілкуванні у месенджерах. Неповнолітній висловив бажання проживати з батьком, мотивуючи тим, що він скоріше може знайти порозуміння та компромісне рішення з ним.

9. Повідомляли, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2023 року у справі № 607/11356/23 батька неповнолітнього ОСОБА_8 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. На час звернення до суду з позовом ОСОБА_4 відбуває покарання у місцях позбавлення волі.

10. З метою захисту прав та інтересів дитини, 08 лютого 2024 року проведено бесіду з ним щодо вирішення питання його влаштування та було запропоновано службою у справах дітей поспілкуватися з матір`ю ОСОБА_2 , налагодити з нею контакт та прийняти рішення про місце його проживання. Однак, 12 лютого 2024 року надійшло повідомлення від ДПП УПП в Тернопільській області та Тернопільського РУП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про те, що за адресою: кв. АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 чинила тиск на свого сина, ображала його, виражалась нецензурною лайкою, намагалась потрапити в квартиру, де він проживає. ОСОБА_6 повідомив, що не хоче проживати з матір`ю, оскільки вона ображає його, не годує, не виконує свої батьківські обов`язки, вчиняє щодо нього домашнє насильство, тому він втікає з дому.

11. Відносно матері ОСОБА_2 10 лютого 2024 року органом поліції винесено тимчасовий заборонний припис серія АА № 438117 на 5 діб, складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 та статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

12. 12 лютого 2024 року проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_7 , про що складено відповідний акт. Висновок щодо рівня безпеки дитини - небезпечно.

13. У зв`язку із цим неповнолітній ОСОБА_1 12 лютого

2024 року написав заяву, в якій просив розглянути питання про відібрання його від матері. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини було розглянуто питання про відібрання неповнолітнього ОСОБА_9 від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав, проведено неодноразово профілактичні бесіди з матір`ю щодо належного виконання батьківських обов`язків, налагодження стосунків із сином, щодо необхідності вирішення питання встановлення способу участі у вихованні дитини.

14. 14 лютого 2024 року прийнято рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради, яким затверджено висновок органу опіки та піклування про відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 від матері без позбавлення батьківських прав та влаштування його у сім`ю ОСОБА_3 .

15. Виконавчий комітет Тернопільської міської ради посилався на те, що зазначені факти, як кожен окремо так і в сукупності, свідчать про свідоме усунення та нехтування матір`ю своїми обов`язками по догляду та утриманню дитини, вчинення щодо неповнолітньої дитини домашнього насильства.

16. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради просив суд: відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав; залишити неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після відібрання його у матері, у сім`ї ОСОБА_3 ; стягувати з ОСОБА_2 на особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на його утримання у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.

Стислий виклад позиції інших учасників спору

17. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність. Зазначала, що 05 вересня 2022 року вони разом із сином приїхали в Україну, однак її чоловік ОСОБА_4 не впускав їх до квартири.

18. 05 вересня 2022 року та 08 вересня 2022 року вона повідомляла Тернопільське РУП ГУНП про те, що її чоловік перебуває у стані алкогольного сп`яніння, не впускає її з дитиною додому та вчиняє домашнє насильство. Як наслідок, на ОСОБА_4 складено протокол за частиною першою

статті 173-2 КУпАП.

19. Посилалася на те, що 28 жовтня 2022 року ОСОБА_6 поїхав в Україну на канікули до батька, вони домовились, що вона забере його після канікул. Перші декілька днів після прибуття в Україну ОСОБА_6 спілкувався з нею, однак в подальшому вимкнув телефон. Приїхавши в Україну, вона не змогла поспілкуватися з сином, тому 16 листопада 2022 року повернулася до Чехії. З 21 березня 2023 року по

26 березня 2023 року вона знову прибула до України, однак поспілкуватись із сином їй знову не вдалось.

20. Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 607/11356/23, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України та призначено покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі.

21. 24 квітня 2023 року вона приїхала в Україну, однак до своєї квартири її не впускали та повиносили її особисті речі.

22. Посилалася на те, що вона неодноразово зверталась до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, однак служба у справах дітей належним чином не реагувала на її звернення. Вважала, що батько ОСОБА_7 - ОСОБА_4 та його співмешканка ОСОБА_10 налаштовували дитину проти неї, постійно говорили їй про те, що через його брата ОСОБА_11 батько буде відбувати покарання та єдиним виходом є те, щоб ОСОБА_6 відмовився від матері та залишився проживати з батьком. На її думку, ОСОБА_4 маніпулював сином, що зумовило висунення сином їй умов, щоб вона зробила так, щоб батько не був у місцях позбавлення волі.

23. Зазначала, що дитина перебувала під впливом зовнішніх факторів, яким через неповнолітній вік неспроможна надавати об`єктивну оцінку. Після того, як ОСОБА_4 вчинив злочин, він перебував під домашнім арештом, не працював, однак служба у справах дітей дозволяла проживати ОСОБА_7 разом із батьком та у них не виникало питання, яким чином матеріально забезпечується дитина та чи купуються дитині продукти харчування та одяг, взуття. Також зазначила, що у квартирі, де проживав неповнолітній, було відключено електроенергію у зв`язку із заборгованістю.

24. У повідомленнях, які вона писала своєму синові, вона вказувала, що його батько зіпсував йому життя. Однак її син не може змиритись із тим, що його батько у місцях позбавлення волі та вважає її та старшого брата винними у цьому.

25. Також посилалася на те, що третя особа ОСОБА_3 , у сім`ї якої на цей час проживає дитина, негативно налаштована щодо неї. ОСОБА_3 заблокувала її у телефоні та не повідомляє про дитину жодної інформації.

26. Посилалася на те, що вона готова оплачувати проживання дитини в закладах, де з ним будуть займатись та працювати психологи і сприяти відновленню їх родинних стосунків. Заперечувала проти відібрання від неї дитини, оскільки син повинен бути з матір`ю. Зауважувала, що її дії були спрямовані на те, щоб її дитина не попадала від вплив асоціальних людей, що свідчить про її інтерес до своєї дитини. Звертала увагу, що вона матеріально забезпечена, має власне житло, стабільний дохід, може надати дитині все для нормального проживання та розвитку.

27. ОСОБА_4 не заперечував щодо передання дитини під тимчасову опіку класному керівнику ОСОБА_3 та відібрання неповнолітнього від матері ОСОБА_2 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

28. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02 серпня 2024 року позов задоволено частково.

29. Тимчасово відібрано неповнолітню дитину - ОСОБА_1 від матері ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав, залишено неповнолітню дитину - ОСОБА_1 після відібрання у сім`ї ОСОБА_3 до налагодження психологічного контакту та стосунків неповнолітньої дитини з матір`ю.

30. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини

ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 196,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 06 березня

2024 року, і до повернення дитини матері або досягнення дитиною повноліття.

31. Зобов`язано Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради вжити заходів, направлених на налагодження відносин та встановлення психологічного контакту між неповнолітнім ОСОБА_12 та його матір`ю ОСОБА_2 , усунення негативного впливу на дитину конфлікту між її батьками.

32. Рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

33. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зібрані у справі докази у їх сукупності підтверджують наявність підстав для тимчасового відібрання неповнолітнього ОСОБА_9 від матері. Зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам неповнолітнього, з огляду на вчинення відповідачкою домашнього насильства стосовно своєї дитини, побоювання самої дитини, конфліктні ситуації між ними, а також подальший розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним. Крім того, з огляду на відсутність інших родичів, які б звернулись до органу опіки та піклування з відповідними заявами про передачу їм у сім`ю неповнолітнього ОСОБА_9 , а також його тимчасове проживання у сім`ї ОСОБА_3 та висловлене ним бажання проживати там надалі, суд дійшов висновку про залишення неповнолітнього ОСОБА_9 у сім`ї ОСОБА_3 .

34. При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходив з встановленого станом на 01 січня 2024 року розміру прожиткового мінімуму для дітей віком від 06 до 18 років.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

35. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня

2024 року залишено без змін.

36. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що залишення дитини у матері є безумовно небезпечним для морального виховання ОСОБА_7 , а тимчасове відібрання дитини без позбавлення батьківських прав відповідача та влаштування ОСОБА_7 в сім`ю ОСОБА_3 до налагодження психологічного контакту та стосунків неповнолітнього з мамою є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дитини та максимально можливою мірою здорового розвитку. Крім того, апеляційним судом враховано, що після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, а також протягом перебування справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не здійснила жодних спроб для налагодження контакту із сином ОСОБА_13 , не зверталась до органу опіки і піклування, а також не спілкувалася із сином. Розмір аліментів визначено судом першої інстанції з урахуванням усіх істотних обставин, що могли вплинути на визначення розміру аліментів, положень Закон України «Про прожитковий мінімум», інтересів дитини.

Узагальнені доводи касаційної скарги

37. 19 лютого 2025 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат

Семченко Г. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 січня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

38. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 226/817/19, від 26 січня 2022 року у справі № 457/726/17, від 16 вересня 2022 року у справі № 642/2316/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частини першої статті 170, статей 175 180-182 Сімейного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того звертає увагу, що ОСОБА_4 не був залучений до участі у справі як співвідповідач (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

39. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 170 СК України, не врахували, що при відібранні дитини від матері відсутні правові підстави для залишення дитини у чужій сім`ї. ОСОБА_3 не є родичем неповнолітнього ОСОБА_9 , а тому суд передчасно вирішив залишити його у сім`ї ОСОБА_3 , перебравши на себе дискреційні повноваження органу опіки та піклування. Крім того, ОСОБА_3 категорично налаштована проти неї, а тому залишення неповнолітнього ОСОБА_7 з нею, може вплинути на налагодження стосунків матері з сином, що не відповідатиме найкращим інтересам дитини та не наддасть можливості матері налагодити психологічний контакт з сином.

40. Зазначає про відсутність доказів її ухилення від виконання батьківських обов`язків, а суперечки дитини підліткового віку та мамою щодо способу життя, який хоче вести дитина, не є підставою для відібрання дитини в матері та влаштування його в чужу сім`ю.

41. Зазначає, що вонапротягом року постійно просила Службу у справах дітей і орган опіки та піклування перевірити де знаходиться її син, оскільки він перебував в оточенні людей, які на нього здійснюли негативний вплив, що мало наслідком зміни його ставлення до неї. Крім того, приходила до школи, спілкувалась з директором, просила надати їй логін та пароль до електронного щоденника дитини.

42. Вважає, що відсутність участі у справі незалежного психолога позбавила суд можливості об`єктивно встановити усі фактичні обставини справи.

43. Посилається на те, що при визначенні розміру аліментів, суди вийшли за межі позовних вимог, не врахували обов'язок батька здійснювати утримання дитини та безпідставно стягнули аліменти до заявлення таких позовних вимог (подання уточнених вимог).

44. Наголошує на розгляді справи з неналежним суб'єктним складом, оскільки ОСОБА_4 не залучений до участі у справі в якості відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

45. Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

46. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року поновлено

ОСОБА_2 строк на касаційне оскарженнярішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 січня 2025 року, відкрито касаційне провадження у справі № 607/5191/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

47. 21 березня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 607/5191/24.

48. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

49. 27 березня 2025 року Виконавчий комітет Тернопільської міської ради через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

50. Відзив обґрунтований посиланням на те, що залишення неповнолітнього ОСОБА_7 у ОСОБА_3 було зумовлене тим, що у дитини склалися хороші, довірливі відносини з нею, теперішні умови його проживання є комфортними, ОСОБА_3 забезпечує його усім необхідним, турбується про нього та допомагає йому з навчанням у школі, що було підтверджено дитиною як і в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. До того ж, дитина сама виявила бажання проживати у ОСОБА_3 , у той час як інші родичі чи знайомі не виявили бажання забрати неповнолітнього ОСОБА_14 до себе у сім`ю та не звернулися до компетентних органів з відповідною заявою.

51. Суд апеляційної інстанції правильно врахував, що за весь час судового розгляду справи, зокрема після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, а також протягом перебування справи у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 не здійснила жодних спроб для налагодження контакту із сином ОСОБА_13 , не зверталася до органу опіки і піклування, а також не спілкувалася із сином. Крім того судом апеляційної інстанції було оголошено перерву у судовому засіданні з 10 грудня 2024 року до 09 січня 2025 року, в тому числі для надання додаткової можливості порозуміння та налагодження контакту між матір`ю та сином, однак відповідачка не скористалася наданими їй можливостями та не здійснила жодних спроб для налагодження контакту із сином.

52. Зауважує, що ОСОБА_6 не є дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування. Він тимчасово залишений без батьківського піклування і його влаштування у сім`ю ОСОБА_3 здійснено відповідно до пункту 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

53. Наголошує, що органом опіки та піклування здійснюються дії щодо налагодження контакту та відносин між матір`ю та сином, однак ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дитини поки не з`являлася.

54. За обставин справи, що переглядається, вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що залишення дитини у матері не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав відповідачки є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дитини, що є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

55. З 17 липня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_15 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2023 року.

56. Під час перебування сторін у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_1 .

57. За взаємною згодою батьків, неповнолітній ОСОБА_6 з лютого 2022 року, у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф в Україну, виїхав разом з матір`ю на проживання до Чеської Республіки, де періодично проживав до 28 жовтня

2022 року.

58. 28 жовтня 2022 року неповнолітній ОСОБА_6 повернувся за згодою матері в Україну до батька ОСОБА_4 , де почав проживати з ним за адресою:

АДРЕСА_2 .

59. За час проживання неповнолітнього ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_4 , відповідачка приїзджала з Чеської Республіки на територію України, під час яких зверталась до органів поліції щодо неналежних умов проживання неповнолітньої дитини з батьком, негативного впливу на неповнолітню дитину батька, а також необхідністю спілкування із сином.

60. 16 листопада 2022 року ОСОБА_2 повернулась до Чеської Республіки, де має постійне місце праці та проживання.

61. 26 квітня 2023 року до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшло звернення ОСОБА_2 про те, що її чоловік ОСОБА_4 та його співмешканка ОСОБА_16 негативно впливають на її сина ОСОБА_1 та повідомила, що з жовтня 2022 року її син почав проживати з батьком ОСОБА_4 за адресою: кв. АДРЕСА_2 , однак відмовлявся спілкуватись з матір`ю. 25 квітня 2023 року ОСОБА_2 приїхала за місцем проживання до ОСОБА_4 , щоб поспілкуватись із сином та побачила, що умови його проживання є неналежними. Окрім того, зазначила, що ОСОБА_4 та його співмешканка ОСОБА_16 зловживають алкогольними напоями, наркотичними речовинами, ведуть аморальний спосіб життя, що негативно відображається на ОСОБА_7 та під їх впливом останній може почати їх вживати, на контакт з матір`ю не йде (лист Тернопільського РУП ГУНП у Тернопільській області від 27 квітня 2023 року №5367/06/24/10-23, адресований Управлінню сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради).

62. 02 травня 2023 року комісією служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_9 за адресою: кв. АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт та з`ясовано, що під час бесіди ОСОБА_6 повідомив, що у нього хороші стосунки з батьком. Також з`ясовано, що мати не цікавиться сином протягом семи місяців та неповнолітній ОСОБА_1 не бажає зустрічатись з матір`ю через її поведінку, манеру спілкування.

63. Аналогічні акти обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_9 представниками зазначеного управління було складено 23 травня 2023 року, 01 серпня 2023 року, 25 вересня 2023 року за адресою: кв. АДРЕСА_2 , згідно з якими комісією встановлено, що у квартирі, де проживає дитина прибрано, наявні необхідні речі побуту, побутова техніка та приготовлена їжа, для неповнолітнього ОСОБА_7 наявна окрема кімната, ліжко, стіл, шафа, одяг, телевізор, комп`ютер, телефон. Під час бесіди з дитиною з`ясовано, що у нього хороші стосунки із батьком та співмешканкою батька, заперечує будь-яке насильство щодо нього. Зі слів дитини мати не приходить до нього, не приймає участі у його вихованні та виїхала за межі України.

64. Крім цього головним спеціалістом служби у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей 02 травня 2023 року проведено бесіду з неповнолітнім ОСОБА_1 , який повідомив, що мати 25 квітня 2023 року влаштувала скандал з ним та ОСОБА_16 . ОСОБА_1 заперечив факти наведені у зверненні своєї матері та повідомив, що зустрічався із нею у школі 28 квітня 2023 року, в подальшому зустрічатись з нею не бажає через її поведінку (акт проведення профілактичної бесіди з неповнолітнім від 02 травня 2023 року).

65. Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03 травня 2023 року № 125, складеною лікарем КНП «Тернопільський обласний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР, при обстеженні ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння не виявлено.

66. 01 травня 2023 року, 16 травня 2023 року, 31 травня 2023 року

ОСОБА_2 зверталась із зверненнями на урядову лінію про бездіяльність працівників Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у справі вилучення її дитини із сім`ї наркозалежного батька, який проживає за адресою: кв. АДРЕСА_2 , та повідомила, що

26 квітня 2023 року вона зверталась до вищезазначеного Управління із проханням вилучити її дитину ОСОБА_1 із сім`ї батька, але отримала відмову. Повідомляла, що її дитина ОСОБА_1 потерпає від психологічного домашнього та економічного насильства, а саме маніпуляція, психологічний тиск, створення неналежного психоемоційного середовища для розвитку дитини, налаштування проти матері, неналежний догляд та піклування, примушування до розповсюдження наркотиків. Кривдником є батько та мачуха із якими проживає неповнолітня дитина. Заявниця підозрює, що дитина також почала вживати наркотичні речовини. Зазначені звернення перевірялись уповноваженими органами, створеними ними комісіями.

67. Також, як вбачається з інформації, викладеної у листі ГУНП в Тернопільській області від 05 грудня 2023 року № Л-148/3, адресованій ОСОБА_2 , остання упродовж 2022-2023 років неодноразово зверталась до органів Національної поліції з приводу неправомірних дій ОСОБА_4 , який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння не впускав її з дитиною додому

(05 вересня 2022 року); негативно впливає на сина разом із своєю співмешканкою ОСОБА_17 (26 березня 2023 року); погрожував фізичною розправою (06 червня 2023 року, 17 листопада 2023 року, 18 листопада

2023 року), систематично вчиняв стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_7 психологічне та економічне насильство (24 листопада 2023 року).

68. 23 травня 2023 року комісією у складі представника комунального закладу Тернопільської міської ради «Тернопільський міський центр соціальних служб», інспектора сектору ювенальної поліції ВП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, дільничного офіцера поліції ВПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 за місцем його перебування: кв. АДРЕСА_2 , у якому зазначено, що дитина не повідомляє про небезпеку та просить допомоги; фізичних та поведінкових ознак, що можуть свідчити про жорстоке поводження із дитиною не встановлено; фактів, що можуть свідчити про те, що з дитиною вступали у статеві зносини та/або вчинялись розпусні дії не встановлено; ознак погіршення стану здоров`я на момент виявлення дитини не встановлено; дитина не має ознак недогляду чи занедбаності, не можливо визначити фактів залучення дитини до протиправної діяльності, дитину не залишено у безпорадному стані, дитина не була очевидцем злочину/правопорушення проти життя, здоров`я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканості особи, дину не було залишено під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп`яніння, перебуванням під дією психоактивних речовин, вираженого психічного розладу. Також вказано, що під час бесіди ОСОБА_6 зазначив, що не бажає, щоб турбували його та батька, оскільки у нього негативні емоції від постійного відвідування спеціалістів за місцем проживання. У висновку вказано, що ознаки небезпеки для дитини відсутні. Аналогічний акт даною комісією також складено 07 листопада 2023 року.

69. Як вбачається з актів проведення бесіди від 13 червня 2023 року з неповнолітнім ОСОБА_5 , складених спеціалістом служби у справах дітей, «..під час бесіди з неповнолітнім з`ясовано, що хлопець проживав разом із батьками за адресою: АДРЕСА_3 . Під час війни він разом із матір`ю покинув країну та виїхав до родини в Чеську Республіку. За період перебування у Чехії у хлопця склались не дружні стосунки із матір`ю. У жовтні 2022 року ОСОБА_6 у супроводі сторонніх осіб повернувся на Україну із цього періоду він проживає разом із батьком. Неповнолітній повідомив, що батько піклується про нього, цікавиться його навчанням та вподобаннями (малюванням). Зі слів ОСОБА_7 з`ясовано, що він категорично відмовляється спілкуватись із матір`ю та проживати разом із нею, мотивуючи тим, що вона постійно його ображає, принижує його та батька…» «… ОСОБА_1 розповідає, що мати часто агресує до нього, без об`єктивних на це підстав (як вербально так і фізично (шарпала за волосся). Неповнолітній також зауважує, що останнім часом не може знайти із матір`ю точки дотику та спілкування, оскільки мати часто його ображає, при спілкуванні у месенджерах. ОСОБА_1 висловив чітке бажання проживати із батьком, мотивуючи це тим, що він із ним може швидше знайти порозуміння та компромісні рішення. ОСОБА_1 характеризує свої стосунки із співмешканкою батька, як «нормальні»… ОСОБА_1 погоджується заново почати спілкування із матір`ю у « ОСОБА_18 » та повідомляти їй за допомогою месенджера стан свої справ…».

70. Як вбачається з інформації Тернопільського ліцею № 21 - спеціалізована мистецька школа ім. І.Герети Тернопільської міської ради, викладеної у характеристиці від 27 квітня 2023 року № 02/12-116, довідках від 18 травня

2023 року, 27 листопада 2023 року № 02/12-325, ОСОБА_1 з березня по жовтень 2022 року був на дистанційному навчанні, оскільки перебував із матір`ю за кордоном в Чехії. З листопада 2022 року відвідує змішане навчання в ліцеї. Доглянутий, з повагою відноситься до дорослих. З любов`ю відгукується про кожного із своїх батьків. Вихованням в Україні займається батько. Мати, коли приїзджала за кордону телефонувала. За період проживання матері в Україні батьківські збори відвідувала вона, батько також приходив до школи, цікавлячись успіхами дитини. Протягом навчального семестру у 2023 році мати ОСОБА_1 не цікавилась навчанням, успішністю та станом відвідування сином навчальних занять. Батько, ОСОБА_4 , успішністю та відвідуванням уроків сина цікавиться систематично. ОСОБА_2 не зверталась із заявою щодо залучення спеціалістів для налагоджування стосунків із сином ОСОБА_5 .

71. Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 28 квітня 2023 року № 129 «Про виконання батьківських обов`язків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_1 », комісія вирішила рекомендувати матері ОСОБА_2 налагодити стосунки з малолітнім сином

ОСОБА_1 , а також виконувати батьківські обов`язки та приділяти належну увагу синові ОСОБА_1 .

72. Згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 серпня 2023 року № 255 «Про виконання батьківських обов`язків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_1 », комісія вирішила рекомендувати матері ОСОБА_2 налагодити стосунки із малолітнім сином ОСОБА_12 , цікавитись його навчанням у школа а також, рекомендувати батькам належним чином виконувати батьківські обов`язки стосовно ОСОБА_1 .

73. Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24 січня 2024 року № 41 «Про розгляд звернення ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 », комісія вирішила рекомендувати ОСОБА_2 вжити заходів щодо налагодження стосунків із сином, надано консультацію ОСОБА_2 щодо необхідності звернення стосовно вирішення питання встановлення способу участі у вихованні дитини.

74. Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 17 листопада 2023 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною другою статті 125 КК України, та призначено йому остаточне покарання із застосуванням частини першої статті 70 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. ОСОБА_4 відбуває призначене судом покарання у державній установі «Коломийська виправна колонія №41» та був затриманий працівниками ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області для відбуття вироку 08 лютого 2024 року.

75. Згідно з актом бесіди від 08 лютого 2024 року з неповнолітнім ОСОБА_12 , він повідомив, що не бажає проживати з матір`ю, не бажає з нею спілкуватись, оскільки вона писала йому образливі слова. В ході розмови ОСОБА_7 запропоновано в телефонній розмові поспілкуватись з матір`ю, на що неповнолітній погодився. Після розмови з матір`ю ОСОБА_6 погодився жити з нею за адресою: АДРЕСА_4 .

76. 08 лютого 2024 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Управління молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у якій зазначила, що неповнолітній ОСОБА_1 буде проживати з нею за адресою: АДРЕСА_4 .

77. Як вбачається з інформації, викладеної у листі Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області № 2322, 10 лютого 2024 року о 20:32 год. надійшло повідомлення від ОСОБА_16 , жительки АДРЕСА_3 , про те, що ОСОБА_19 стукав у двері до заявниці. Поліцейськими на місці події виявлено ОСОБА_2 , яка стояла у під`їзді та чинила психологічний тиск на свого сина ОСОБА_9 , ображала його, виражалась нецензурною лайкою, намагалась потрапити у квартиру де він проживає. Неповнолітній повідомив, що не хоче жити з матір`ю ОСОБА_2 , так як вона його ображає, не годує, вчиняє щодо нього домашнє насильство, тому він втікає з дому. Аналогічна інформація відображена у повідомленні УПП в Тернопільській області ДПП від 10 лютого 2024 року та зазначено, що стосовно відповідачки винесено тимчасовий заборонний припис серії АА №438117 строком на п`ять діб, складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень за статтями 173 173-2 184 КУпАП.

78. 12 лютого 2024 року комісією у складі начальника управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, заступника начальника управління - начальника служби, начальника відділу соціально-правового захисту дітей складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 за місцем його перебування: кв. АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 , згідно з яким зазначено: дитина повідомляє та просить допомоги, в розмові з дитиною з`ясувалось, що він просить вирішити питання про його влаштування. Комісією було прийнято рішення про влаштування ОСОБА_9 в сім`ю класного керівника ОСОБА_3 . У висновку щодо рівня безпеки дитини вказано, що існує небезпека, що зумовлює необхідність вжиття негайних дій у межах сім`ї, зокрема проведення оцінювання потреб дитини та її сім`ї.

79. 12 лютого 2024 року із заявою на адресу начальника Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради надійшла заява неповнолітнього ОСОБА_1 , згідно з якою, у зв`язку із застосуванням до його матері тимчасового заборонного припису, просить тимчасово влаштувати його у сім`ю його класного керівника ОСОБА_3 , з якою у нього склались довірливі стосунки.

80. 12 лютого 2024 року на адресу начальника управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, надійшла заява від

ОСОБА_3 (класного керівника) про тимчасове влаштування неповнолітнього ОСОБА_1 у її сім`ю, у зв`язку з відбуванням батьком

ОСОБА_4 покарання та застосування до матері ОСОБА_2 тимчасового заборонного припису на п`ять діб.

81. Згідно з наказом начальника управління служби у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей від 12 лютого 2024 року № 34 «Про тимчасове влаштування ОСОБА_1 », тимчасово влаштовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім`ю ОСОБА_3 за адресою: кв. АДРЕСА_5 , на одну житлову площу.

82. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12 лютого 2024 року № 69 «Про відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав», вирішено тимчасово влаштувати ОСОБА_1 в сім`ю класного керівника ОСОБА_3 , доручити службі у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради підготувати проєкт рішення про відібрання ОСОБА_1 від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав.

83. Згідно з висновком органу опіки та піклування Тернопільської міської ради «Про відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та його влаштування», затвердженим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 14 лютого 2024 року № 257, орган опіки та піклування вважає за доцільне відібрати ОСОБА_9 від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав і влаштувати в сім`ю ОСОБА_3 .

84. Як вбачається з вказаного висновку органу опіки і піклування, «…12 лютого 2024 року проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_1 . Висновок щодо рівня безпеки дитини небезпечно. Оскільки дитина категорично відмовляється проживати спільно із матір`ю ОСОБА_2 та у зв`язку із застосуванням до неї тимчасового заборонного припису...».

85. Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 607/3801/24, яка залишена без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 170,00 грн.

86. Як вбачається із зазначеної постанови «…10 лютого 2024 року о 20:32 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вчинила відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , домашнє психологічне насильство, тобто умисні дії, які виразились в образах та вчиненні психологічного тиску, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого». Крім цього, вказаній постанові зазначено, що «…у судовому засіданні 11 квітня 2024 року потерпілий ОСОБА_1 у присутності представника Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради та особи, до сім`ї якої дитина тимчасово влаштована ОСОБА_3 , повідомив, що ОСОБА_2 вчиняла відносно нього домашнє насильство психологічного характеру, неодноразово ображала його та висловлювалась в його сторону нецензурною лайкою. Пояснив, що образи виразились у тому, що ОСОБА_2 називала його наркоманом, хоча він не вживає наркотичні засоби, а також постійно ображала його батька. При цьому, він відчував емоційну невпевненість та навіть боявся, що ОСОБА_2 може його вдарити, оскільки такі дії мали місце раніше. Зазначив, що психологічний тиск він відчував, коли ОСОБА_2 сказала, що або він їде з нею додому, або нехай його забирають у притулок…».

87. Крім цього, як вбачається із постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, яку винесено за результатами розгляду апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності: «…суд виходить з того, що характер поведінки ОСОБА_2 щодо свого сина, який відображений матеріалами відеофіксації, а також пояснення неповнолітнього ОСОБА_1 , в сукупності з іншими доказами у справі свідчить про те, що такі дії носять тривалий характер, а словесні образи, висловлені у нецензурній формі спрямовані на обмеження волевиявлення потерпілого і спрямовані на те, щоб викликати побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинити емоційну невпевненість і можуть завдати шкоди психічному здоров`ю особи, яка в силу свого неповнолітнього віку та неприязних стосунків з матір`ю реально сприймає висловлені нею у такий спосіб погрози…».

88. Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 05 червня 2024 року у справі № 607/4284/24, провадження по адміністративні й справі відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 184 КУпАП, закрито у зв`язку із відсутністю в її діях складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

89. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 12 лютого 2024 року, складеного спеціалістом служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою:

кв. АДРЕСА_5 , та встановлено, що умови проживання задовільні, відповідають санітарно-гігієнічним умовам, у квартирі наявні усі необхідні речі побуту, побутова техніка, для ОСОБА_7 виділена окрема кімната, ліжко для сну та відпочинку, місце для навчання.

90. Згідно з Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_3 станом на 02 березня 2024 року до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.

91. Відповідно до висновку про стан здоров`я від 22 березня 2024 року, у

ОСОБА_3 медичні протипоказання щодо опіки та створення прийомної сім`ї відсутні. Крім цього, ОСОБА_3 на обліку в КНП «Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня» не перебуває та в КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та інших психоактивних речовин не зверталась (довідки № 99 від 04 березня 2024 року, від 22 березня 2024 року).

92. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого

03 червня 2024 року приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_5 , а також зареєстрована та проживає у зазначеному житлі, що стверджується довідкою ДП «Люкс-2» від 01 березня

2024 року № 130.

93. Відповідно до довідки № 09 від 05 березня 2024 року Тернопільського ліцею № 21 Спеціалізована мистецька школа ім. І. Герети Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 працює у зазначеному навчальному закладі на посаді вчителя математики та отримує дохід.

94. В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_1 висловив своє бажання залишитись проживати у сім`ї свого класного керівника ОСОБА_3 , з якою у нього склались довірливі стосунки, оскільки він не бажає проживати із своєю матір`ю після вчинення щодо нього 10 лютого 2024 року домашнього насильства, яке виразилось у словесних образах, нецензурній лайці та погрозах. Вказав, що із матір`ю у нього склались неприязні відносини, виникають часті конфлікти. Також пояснив, що причиною того, що він переїхав із Чехії до України та став проживати із батьком були постійні з`ясування стосунків матері із батьком, в яких він не бажав брати участь.

Позиція Верховного Суду

95. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

96. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

97. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

98. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

99. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

100. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

101. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

102. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

103. У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

104. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

105. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

106. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

107. При цьому положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.

108. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

109. Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

110. У частині першій статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

111. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

112. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

113. Основними підставами для відібрання дитини є: ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо.

114. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

115. Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

116. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

117. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня

2018 року у справі № 402/428/16-ц.

118. Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

119. Указана норма включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хокканен проти Фінляндії»

від 23 вересня 1994 року).

120. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

121. При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

122. Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

123. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

124. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

125. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

126. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

127. Судами попередніх інстанцій встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово залишився без батьківського піклування, оскільки його батько ОСОБА_4 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, а щодо матері ОСОБА_2 було видано тимчасовий заборонний припис у зв`язку із вчиненням нею домашнього психологічного насильства відносно свого сина ОСОБА_1 .

128. Органом опіки було проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_9 та складено висновок щодо рівня безпеки дитини «небезпечно». Встановлено, що дитина категорично відмовляється проживати спільно з матір`ю ОСОБА_2 .

129. З огляду на наявність заяви неповнолітнього ОСОБА_1 та його класного керівника ОСОБА_20 про тимчасове влаштування дитини у сім`ю останньої, управлінням служби у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей вирішено тимчасово влаштувати ОСОБА_1 в сім`ю класного керівника ОСОБА_3 .

130. Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради, перевіривши обставини видачі відносно матері неповнолітнього ОСОБА_9 - ОСОБА_2 тимчасового заборонного припису у зв`язку з вчиненням нею домашнього психологічного насильства відносно неповнолітнього сина, притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, врахувавши психологічний стан дитини та категоричне небажання проживати з матір`ю, оцінивши майновий стан та соціальну поведінку його близької особи, яка виявила бажання залишити неповнолітнього ОСОБА_9 на виховання у своїй сім`ї, надав висновок про доцільність відібрання ОСОБА_21 від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав і влаштування його в сім`ю ОСОБА_3 (висновок органу опіки та піклування Тернопільської міської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 14 лютого 2024року № 257).

131. В судовому засіданні як суду першої, так і апеляційної інстанції неповнолітній ОСОБА_1 висловив своє чітке і категоричне бажання залишитися проживати у сім`ї свого класного керівника ОСОБА_3 , з якою у нього склались довірливі стосунки. Зазначив, що він не бажає проживати із своєю матір`ю після вчинення щодо нього 10 лютого 2024 року домашнього насильства, яке виразилось у словесних образах, нецензурній лайці та погрозах. Акцентував увагу на тому, що з матір`ю у нього склались неприязні відносини, виникають часті конфлікти.

132. Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну та обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, врахували фактичні обставини справи та поведінку сторін у них, зокрема не вчинення відповідачкою жодних значимих дій для налагодження психоемоційного контакту із сином після його тимчасового влаштування в сім`ю класного керівника, у зв`язку із чим дійшли загалом мотивованого висновку про наявність правових підстав для тимчасового відібрання дитини від ОСОБА_2 , із зобов`язанням Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради вжити заходів, направлених на налагодження відносин та встановлення психологічного контакту між неповнолітнім ОСОБА_5 та його матір`ю ОСОБА_2 , усунення негативного впливу на дитину конфлікту між її батьками.

133. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на те, що на час розгляду справи та вирішення питання про відібрання дитини зазначене спрямоване на забезпечення дотримання в першу чергу найкращих інтересів дитини.

134. У контексті доводів касаційної скарги щодо відсутності доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, що могло б бути підставою для відібрання від неї дитини, колегія суддів зауважує наступне.

135. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що орган опіки та піклування неодноразово проводив заходи, спрямовані на відновлення психоемоційного контакту між ОСОБА_2 та неповнолітнім ОСОБА_5 , рекомендував матері налагодити стосунки із сином, приділяти йому належну увагу, цікавитись його навчанням у школі. Більш того, у ході проведення бесіди 08 лютого 2024 року запропоновано ОСОБА_1 поспілкуватися з матір`ю, на що він погодився, а після такої розмови погодивсяжити із нею. Однак, з огляду на обставини, які мали місце 10 лютого 2024 року (вчинення відповідачкою домашнього психологічного насильства відносно сина), а також результати проведеної оцінки рівня безпеки дитини після їх виникнення, було прийнято рішення про тимчасове влаштування дитини у сім`ю особи, з якою в неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки (класний керівник).

136. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що після прийняття рішення про тимчасове відібрання дитини, ОСОБА_2 не здійснила жодних спроб для налагодження контакту із сином ОСОБА_13 , не спілкувалася з ним, не зверталася до органу опіки і піклування, наданим судом апеляційної інстанції додатковим часом для порозуміння та налагодження контактуіз сином не скористалася.

137. Після ухвалення рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дитини (30 серпня 2024 року, 28 лютого 2025 року) не з`явилася. На засіданні комісії, яке відбулося 28 лютого 2025 року, неповнолітній ОСОБА_1 повідомив, що він отримав від матері

ОСОБА_2 08 жовтня 2024 року кошти у сумі 1 270,00 грн за увесь період часу перебування його у сім`ї ОСОБА_3 10 жовтня 2024 року він надіслав матері на месенджер «Viber» фото із зображенням кофти, яку він собі придбав. 25 грудня 2024 року він надіслав привітання матері із ОСОБА_22 . Проте, матір не відреагувала на повідомлення та не відповіла. Жодних спроб щодо встановлення контакту та відносинз ним ОСОБА_2 не приймає, не телефонує, не пише, не цікавиться його побутом, навчанням. ОСОБА_3 на засіданні комісії повідомила, що ОСОБА_2 до Тернопільського ліцею № 21-спеціалізована мистецька школа ім. І. Герети не зверталася щодо надання інформації про успішність у навчанні неповнолітнього ОСОБА_9 , на батьківських зборах була відсутня.

138. З урахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відносини, які склалися між мамою та сином, виходять за межі «суперечок дитини підліткового віку з мамою, щодо способу життя який хоче вести дитина», а свідчать про неналежне поводження ОСОБА_2 з дитиною та наявність тимчасової небезпеки у разі залишення ОСОБА_7 з матір`ю для його благополуччя та психічного здоров`я.

139. Верховний Суд уже зауважував, що відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 703/297/16-ц, від 12 червня 2023 року у справі № 461/2084/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 679/306/22).

140. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (частина третя статті 170 СК України).

141. Щодо посилань заявниці на не можливість передачі дитини ОСОБА_3 , оскільки вона не є їх родичкою, колегія суддів зауважує наступне.

142. Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок № 866).

143. Згідно з пунктом 31 Порядку № 866 дитина, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитина, розлучена із сім`єю, тимчасово може бути влаштована у сім`ю родичів, знайомих.

144. Дитина, в якої є родичі або інші особи, з якими в неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) та які бажають залишити її на виховання у своїй сім`ї, може перебувати в їх сім`ї до прийняття рішення про влаштування дитини. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім`ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки, є наказ служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини, виданий на підставі: заяви особи про надання згоди на тимчасове влаштування в її сім`ю дитини, а також копія паспортного документа або посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або довідки про звернення за захистом в Україні; акта обстеження умов проживання особи; згоди дитини (якщо вона може висловити свою думку) у вигляді її письмової заяви, написаної власноручно в присутності посадової особи, яка приймає документи, про що робиться відмітка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати; письмової згоди всіх повнолітніх членів сім`ї, що проживають разом із особою, яка надала згоду на тимчасове влаштування в її сім`ю дитини для проживання на одній житловій площі, написаної власноручно в присутності посадової особи, яка приймає документи, про що на заяві робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати.

145. З огляду на відсутність інших родичів, які виявили бажання залишити неповнолітнього ОСОБА_9 на виховання у своїй сім`ї, а також висловлене таке бажання класним керівником ОСОБА_7 , з якою у нього склалися близькі та довірливі стосунки, згоду на це дитини, відповідність умов проживання потребам дитини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо дотримання органом опіки та піклування положень пункту 31 Порядку № 866 при влаштуванні дитини у сім`ю ОСОБА_3 під контролем органу опіки та піклування.

146. Враховуючи тимчасовий порядок влаштування неповнолітнього ОСОБА_7 до сім`ї ОСОБА_3 , а саме до налагодження психологічного контакту та його стосунків із матір`ю, а також зобов`язання Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради вжити заходів, направлених на налагодження відносин та встановлення психологічного контакту між неповнолітнім ОСОБА_5 та його матір`ю ОСОБА_2 ,усунення негативного впливу на дитину конфлікту між її батьками, загалом правильним слід вважати висновок судів попередніх інстанцій, що такий захід є необхідним способом захисту прав та інтересів неповнолітнього ОСОБА_9 , максимально направленим на забезпечення його здорового та гармонійного розвитку у комфортному та психологічно стабільному оточенні.

147. Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій невідповідності ОСОБА_3 вимогам пункту 39 Порядку № 866 є безпідставними, оскільки положення зазначеного пункту стосуються осіб, в сім`ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. ОСОБА_2 не позбавлялася батьківських прав відносного свого сина ОСОБА_1 , та таких вимог у справі, що переглядається в касаційному порядку, не заявлено.

148. Аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 стягнуті відповідно до положень частини четвертої статті 170 СК України. Їх розмір відповідає законодавчо визначеному прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку, що є необхідним і достатнім для забезпечення його гармонійного розвитку. Крім того, з огляду на доводи відповідачки про її належне матеріальне забезпечення для виховання сина, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про відсутність обставин, які б свідчили про не можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти на утримання своєї дитини у законодавчо встановленому мінімальному розмірі.

149. Питання про стягнення аліментів із батька дитини не було предметом позову у справі, що переглядається, а тому, з огляду на положення частини другої статті 400 ЦПК України, зазначене виходить за межі касаційного перегляду справи.

150. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів, зводяться в загальному до переоцінки доказів.

151. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

152. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

153. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі

№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

154. Крім того, безпідставними є посилання заявниці на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.

155. Характер доводів касаційної скарги ОСОБА_2 свідчить про необхідність здійснення переоцінки обставин та наданих сторонами доказів на обґрунтування заявлених вимог, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України виходить за межі касаційного перегляду справи.

156. Доводи заявниці щодо неналежного суб`єктного складу були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано зазначив, що батько дитини перебуває у місцях позбавлення волі, був залучений до участі у справі та висловив свою позицію щодо необхідності захисту прав його неповнолітньої дитини шляхом тимчасового влаштування у сім`ю ОСОБА_3 .

157. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

158. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

159. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Семченко Г. С., що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Семченко Галина Сергіївна, залишити без задоволення.

2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович