Історія справи

Постанова

Іменем України

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 686/5292/21

провадження № 61-721св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Споживче товариство «Домашній хліб»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Споживчого товариства «Домашній хліб Поділля», яка підписана представником Куцмидою Вадимом Ігоровичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Споживчого товариства «Домашній хліб» (далі - СТ «Домашній хліб», товариство) про поновлення на роботі.

Позов мотивований тим, що він є одним із засновників СТ «Домашній хліб». Іншими засновниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

17 лютого 2010 року засновано СТ «Домашній хліб» та обрано позивача головою товариства.

З 20 лютого 2012 року та станом на момент подачі позову головою товариства є ОСОБА_2 .

Наказом голови СТ «Домашній хліб» № 24 к/б від 01 червня 2011 року позивача призначено на посаду директора товариства.

У період з 16 листопада 2020 року і на час пред`явлення позову до суду позивач хворів і був тимчасово непрацездатним.

08 лютого 2021 року він отримав поштове відправлення, у якому містився лист № 27 від 02 лютого 2021 року, зі змісту якого вбачається, що позивача звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; копія наказу № 16-11/20 від 16 листопада 2020 року про скорочення посади директора СТ «Домашній хліб» з 16 листопада 2020 року та затвердження змін до штатного розпису; копія наказу № 15-12/20 від 15 грудня 2020 року, яким внесені зміни до наказу № 16-11/20 від 16 листопада 2020 року; копія наказу № 29-01/21 від 29 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з 29 січня 2021 року у зв`язку із скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та грошової компенсації та копія наказу № 9 типової форми П-4 від 29 січня 2021 року про припинення трудового договору.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно мало місце у період його тимчасової непрацездатності.

Крім того, був порушений порядок звільнення на підставі скорочення штату працівників.

Документи стосовного його звільнення позивач отримав лише 08 лютого 2021 року.

Відповідачем не виконані вимоги статті 49-2 КЗпП України, а саме: не вручено повідомлення про наступне звільнення; не запропоновано роботи на інших вакантних посадах (не надано вакантних посад або не повідомлено про відсутність таких); не доведено до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення позивача.

Позивач просив поновити його на посаді директора СТ «Домашній хліб».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 травня 2021 року позовну заяву задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до СТ «Домашній хліб» про поновлення його на роботі на посаді директора СП «Домашній хліб» залишено без задоволення.

Вирішено вважати звільненим ОСОБА_1 з посади з 13 лютого 2021 року, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію з 29 січня 2021 року по 13 лютого 2021 року.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 звільнений з посади директора СТ «Домашній хліб» у зв`язку зі скороченням штату під час його тимчасової непрацездатності, тому наслідки порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України, слід усунути шляхом зміни дати звільнення на 13 лютого 2021 року - перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, а також слід виплатити позивачу грошову компенсацію за період з 29 січня 2021 року по 13 лютого 2021 року. Суд першої інстанції зробив висновок, що підстави для поновлення позивача на роботі відсутні, оскільки звільнення відбулося відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора СТ «Домашній хліб».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що звільнення позивача з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в порушення частини третьої статті 40 КЗпП України мало місце в період його тимчасової непрацездатності. Разом з тим, суд не дав належної оцінки доказам та не з`ясував, чи мали місце порушення процедури вивільнення працівника, передбаченої статтею 49-2 КЗпП України, на що також посилався позивач як на підставу позову.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вручення позивачу письмового попередження про звільнення відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України. Згідно зі штатним розписом СТ «Домашній хліб», затвердженим на період з 01 вересня 2020 року, на час звільнення позивача у товаристві була вакантна посада укладальника хлібобулочних виробів, як вбачається з повідомлення, яке позивач не отримав у визначені законом строки. Відтак в порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП України ця посада не пропонувалася ОСОБА_1 до його звільнення. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що відповідач при звільненні позивача не виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо його працевлаштування, чим порушив право позивача на працю, відтак звільнення ОСОБА_1 не можна визнати законним.

Позивачем не заявлялася вимога про стягнення з відповідача на його користь грошової компенсації, тому суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в цій частині, вийшов за межі заявлених позовних вимог, що суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2022 року СТ «Домашній хліб Поділля» подало касаційну скаргу за підписом представника Куцмиди В. І. , у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 травня 2021 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам та не з`ясував, чи мали місце порушення процедури вивільнення працівника, передбаченої статтею 49-2 КЗпП України, а також про те, що відповідач при звільненні позивача не виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо його працевлаштування та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. 16 листопада 2020 року СТ «Домашній Хліб» надіслано ОСОБА_1 повідомлення про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату згідно статті 49-2 КЗпП України за двома відомими адресами позивача ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) рекомендованими листами з повідомленням про вручення. У повідомленні зазначено про скорочення посади директора товариства, про звільнення позивача з посади директора СТ «Домашній хліб» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та запропоновано шляхом переведення на іншу посаду зайняти вакантну посаду укладальник хлібобулочних виробів з посадовим окладом згідно штатного розпису 5 050 грн. Таким чином, відповідачем було звільнено ОСОБА_1 з дотриманням положень статті 49-2 КЗпП України. Натомість ОСОБА_1 не надав згоди на переведення його на іншу вакантну посаду в СТ «Домашній Хліб», чим фактично відмовився від запропонованої посади. Дійсно поштові відправлення за трек-номерами 3100001038821, 3100001038813, в яких містилися повідомлення про наступне звільнення з пропозицією зайняти наявну вакантну посаду, не були вручені ОСОБА_1 та були повернуті СТ «Домашній Хліб». Водночас жодним нормативно правовим актом не передбачено обов`язку власника або уповноваженого ним органу фізично вручити повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації. Статтею 49-2 КЗпП України лише передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу попередити про наступне вивільнення та запропонувати іншу роботу, що фактично і було зроблено СТ «Домашній Хліб». Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу.Із листків непрацездатності, наданих СТ «Домашній хліб» ОСОБА_1 після отримання останнім наказу про звільнення, а саме 08 лютого 2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному та не з`являвся на роботу, таким чином, будь - яким іншим способом, ніж надіслання поштових відправлень, попередити позивача про наступне вивільнення та запропонувати іншу наявну вакантну посаду виявилося неможливо, оскільки від отримання листів надісланих поштою він ухилявся, на телефонні дзвінки не відповідав. Позивача було повідомлено про надходження рекомендованих поштових відправлень (трек- номери 3100001038821, 3100001038813), однак він не з`явився за їх одержанням протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення, а також не отримав його і після повторного повідомлення, що свідчить про ухилення позивача від отримання поштових відправлень, надісланих СТ «Домашній Хліб». Обов`язок щодо отримання кореспонденції покладається виключено на отримувача цієї кореспонденції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 686/5292/21 з суду першої інстанції.

У квітні 2022 року справа № № 686/5292/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у задоволенні клопотання СТ «Домашній хліб Поділля», яке підписано представником Куцмидою В. І., про розгляд справи за участю представника відповідача відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року зазначено, що підставою касаційного оскарження указаного судового рішення відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 331/8965/15-ц, від 25 лютого 2020 року у справі № 310/9675/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, стосовно того, чи виконав власник вимоги частини другої статті 40 КЗпП України та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, шляхом надсилання поштового повідомлення з пропозицією зайняти вакантну посаду на адресу проживання працівника, яке не було вручено працівнику (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Наведені в касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 є одним із засновників СТ «Домашній хліб», головою товариства є ОСОБА_2 .

Наказом голови СТ «Домашній хліб» № 24 к/б від 01 червня 2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора товариства, яка передбачена штатним розписом підприємства.

Відповідно до пункту 33 статуту СТ «Домашній хліб» правління споживчого товариства самостійно визначає структуру управління і штати, встановлює форми, систему і розміри оплати праці.

31 серпня 2020 року головою СТ «Домашній хліб» Будним М. І. затверджено штатний розпис СТ «Домашній хліб» з 01 вересня 2020 року, згідно якого до посад адміністрації входять: голова товариства, директор, виконавчий директор та інші посади, зазначені в штатному розписі.

16 листопада 2020 року головою СТ «Домашній хліб» Будним М. І. затверджено штатний розпис СТ «Домашній хліб», згідно якого до адміністративних посад товариства входять: голова товариства, виконавчий директор, юрисконсульт, інженер з охорони праці, інспектор з кадрів та секретар. Посаду директора виключено зі штатного розпису.

Наказом голови СТ «Домашній хліб» № 16-11/20 від 16 листопада 2020 року з 16 листопада 2020 року скорочено посаду директора СТ «Домашній хліб», затверджено відповідні зміни до штатного розпису та прийнято рішення вручити ОСОБА_1 , посада якого підлягає скороченню, повідомлення про наступне звільнення згідно зі статтею 49-2 КЗпП, тобто не пізніше 16 грудня 2020 року, та запропонувати ОСОБА_1 роботу на інших вакантних посадах (за наявності).

Наказом № 15-12/20 від 15 грудня 2020 року «Про внесення змін до наказу № 16-11/20 від 16 листопада 2020 року «Про скорочення штату» внесено зміни до пункту 3 наказу № 16-11/20 від 16 листопада 2020 року «Про скорочення штату», викладено його в наступній редакції: «Вручити ОСОБА_1 , посада якого підлягає скороченню, повідомлення про наступне звільнення згідно зі статтею 49-2 КЗпП, тобто не пізніше двох місяців з моменту вручення повідомлення. Запропонувати ОСОБА_1 , посада якого підлягає скороченню, роботу на інших вакантних посадах (за наявності)». Інші положення наказу № 16-11/20 від 16 листопада 2020 року залишилися без змін.

16 листопада 2020 року СТ «Домашній хліб» надіслано ОСОБА_1 відповідне повідомлення про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату згідно зі статтею 49-2 КЗпП України за двома відомими адресами позивача ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) рекомендованими листами з повідомленням про вручення (трек-номери поштових відправлень - 3100001038821, 3100001038813).

Як вбачається з повідомлення, яке позивач не отримав у визначені законом строки, згідно штатного розпису СТ «Домашній хліб», затвердженого на період з 01 вересня 2020 року, на час звільнення позивача у товаристві була вакантна посада - укладальник хлібобулочних виробів, як вбачається з повідомлення, яке позивач не отримав у визначені законом строки.

Згідно даних Укрпошти щодо відстеження ці поштові відправлення (трек-номери 3100001038821, 3100001038813) не були вручені під час доставки ОСОБА_1 і були повернуті відправнику.

Наказом голови СТ «Домашній хліб» № 29-01/21 від 29 січня 2021 року у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП звільнено ОСОБА_1 з посади директора СТ «Домашній Хліб» з 29 січня 2021 року. Вирішено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку згідно статті 44 КЗпП та грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки згідно статті 83 КЗпП.

ОСОБА_1 в період з 16 листопада 2020 року по 12 лютого 2021 року перебував на лікарняному.

У вересні 2021 року СТ «Домашній хліб» змінило назву на СТ «Домашній хліб Поділля».

Позиція Верховного Суду

У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений також статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі № 331/8965/15-ц (провадження № 61-12017св19), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що «відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з вищезазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 (провадження № 61-1863св20), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що «…законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

У справі, що переглядається:

суд апеляційної інстанції встановив, що 16 листопада 2020 року СТ «Домашній хліб» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату згідно зі статтею 49-2 КЗпП України за двома відомими адресами позивача ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) рекомендованими листами з повідомленням про вручення (трек-номери поштових відправлень - 3100001038821, 3100001038813);

як вбачається з повідомлення, позивачу запропоновано шляхом переведення на іншу посаду зайняти вакантну посаду укладальника хлібобулочних виробів з посадовим окладом згідно штатного розпису 5 050 грн;

згідно даних Укрпошти щодо відстеження ці поштові відправлення (трек-номери 3100001038821, 3100001038813) не були вручені під час доставки ОСОБА_1 і повернуті відправнику.

Персональне попередження необхідно не тільки для забезпечення організації вивільнення працівників, а й для освідомлення працівником свого майбутнього становища щодо забезпечення роботою та джерелами для життя і можливого пошуку працівником іншої роботи самостійно. Під персональним попередженням про майбутнє звільнення слід розуміти не лише повідомлення, а достовірне отримання працівником такої інформації.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що повідомлення, направлене СТ «Домашній хліб» позивачем не отримано, зробив правильний висновок, що відповідач при звільненні позивача не виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо його працевлаштування, чим порушив право позивача на працю.

Отже, суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права та без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 331/8965/15-ц, від 25 лютого 2020 року у справі № 310/9675/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а тому судовий збір за подачу касаційної скарги прокладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Споживчого товариства «Домашній хліб Поділля» залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук