Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.02.2022 року у справі №263/13178/18
Ухвала КЦС ВП від 15.07.2020 року у справі №263/13178/18

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 263/13178/18

провадження № 61-13898св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Служба у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, про усунення перешкод

у спілкуванні з дітьми, їх вихованні, та визначення способу участі батька

у вихованні дітей та спілкування з ними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 червня 2004 року між ним та відповідачем зареєстрований шлюб, від якого вони мають двох дітей: неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 червня 2017 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу діти за домовленістю сторін залишилися проживати разом з матір`ю.

ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, у тому числі засобами телекомунікаційного зв`язку, та можливості брати участь у їхньому вихованні, особливо у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , оскільки син

є дорослішим за доньку, а тому вони мають змогу частіше бачитися та спілкуватися за домовленістю між собою. Під час поодиноких зустрічей

з дітьми у присутності відповідачки чи колишньої тещі - ОСОБА_6 він неодноразово висловлював бажання, щоб такі зустрічі відбувалися без присутності відповідачки та її родичів, а також проходили за місцем його проживання з можливістю залишення дітей на ночівлю за місцем проживання батька.

Після марних спроб вирішити розбіжності щодо його участі у вихованні дітей 12 січня 2018 року він звернувся до Служби у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради із заявою про визначення його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_5 . Згідно з висновком Служби у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, затвердженого рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 11 квітня 2018 року

№ 212, йому встановлено такий порядок спілкування з донькою: щотижня

у вівторок та четвер з 16.00 год. до 20.00 год. та з 16.00 год. п`ятниці до 13.00 год. суботи у разі згоди дитини, за погодженням з матір`ю дитини. Органом опіки та піклування не враховано його бажання та не вирішено можливість проводити оздоровлення дитини батьком протягом 14 днів кожні півроку.

Після встановлення органом опіки та піклування порядку спілкування та участі у вихованні ним доньки відповідач продовжує вчиняти усі можливі дії для ухилення від його виконання, а зважаючи на те, що зазначеним рішенням визначено попереднє погодження матері на його спілкування з донькою, то відсутність такої згоди ОСОБА_2 фактично унеможливлює виконання рішення органу опіки та піклування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від

29 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не створювати ОСОБА_1 перешкоди

у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі не створювати перешкод батькові у вільному спілкуванні з дітьми засобами телефонного, Інтернет або іншого телекомунікаційного зв`язку.

Встановлено способи участі батька у спілкуванні та вихованні неповнолітніх дітей, а саме:

- щотижня у четвер з 16.00 год. до 20.00 год. побачення та спілкування ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей - ОСОБА_2 ;

- через кожний тиждень 1 вихідний день, з 16.00 год. п`ятниці до 18.00 год. суботи, побачення та спілкування ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька;

- через кожний рік, взимку у період канікул тривалістю не менше 7 днів, спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з усіма разом або

з кожним окремо), без присутності матері дітей, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей, за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочину та про подальше місце перебування дітей, починаючи черговість батька з 2020 року;

- через кожний рік, влітку у період канікул тривалістю на менше 45 днів поспіль, спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з усіма разом або

з кожним окремо), без присутності матері, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей, починаючи черговість батька з 2021 року;

- щорічно навесні, у період канікул тривалістю не менше 4 днів, спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей, за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей, починаючи з 2020 року;

- щорічно восени, у період канікул тривалістю не менше 3 днів, спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей, за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей, починаючи з 2020 року;

- щорічно у дні народження батька - ОСОБА_1 - 5 червня, з 16.00 год. до 18.00 год. наступного дня, без відриву від навчання та дитячого садочка;

- через кожний рік у дні народження дітей - 1 серпня та 17 березня спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, з 16.00 год. до 20.00 год., починаючи з 2020 року;

- у разі хвороби дітей, побачення ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити

у присутності матері за місцем проживання дітей з матір`ю, без обмеження часу відвідування до 20.00 год.

- щорічно у непарний рік у перший день Пасхальних вихідних, побачення та спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою -

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з усіма разом або

з кожним окремо), без присутності матері, з ночівлею дітей з 16.00 год. першого дня Пасхальних вихідних до 18.00 год. наступного дня за місцем проживання батька дітей, починаючи з 2021 року;

- щорічно в непарний Новий рік, починаючи з 2019 року, побачення та спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з усіма разом або кожним окремо), без присутності матері, з 16.00 год. 31 грудня до 18.00 год. наступного дня з ночівлею дітей за місцем проживання батька, починаючи

з 2021 року;

Покладено на ОСОБА_1 обов`язок змінити ставлення до виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб більш поступливого виконання своїх прав та обов`язків, через повагу до гідності дитини та її інтересів.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, щоміж сторонами склалися стійкі неприязні відносини, унаслідок чого батьки неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 не можуть самостійно налагодити конструктивне та толерантне спілкування та погодити участь ОСОБА_1 у вихованні дітей, що призводить до систематичних сварок та викликів поліції, а тому суд вважав наявними підстави для визначення конкретних способів участі позивача у вихованні дітей через призму пріоритету їх інтересів. Не погоджуючись з висновком органу опіки та піклування від 15 січня 2019 року № 13-31-01 у частині запропонованих способів участі батька у вихованні дітей, суд зазначив, що орган опіки та піклування взяв до уваги лише вік дітей, відношення старшого сина до батька та позицію матері дітей, яка наполягала на тому щоб зустрічі батька з дітьми відбувалися виключно у її присутності, без урахування інших істотних обставин, зокрема усталеного розпорядку життя сторін та їх дітей. Вирішуючи питання щодо участі ОСОБА_1

у вихованні малолітньої доньки, суд взяв до уваги, що вона сприймає батька, прихильна до нього, а тому вважав недоцільним встановлювати обмеження батькові дитини. Ураховуючи, що неповнолітній син під час заслуховування

у суді висловив свою прихильність до матері та небажання спілкуватися

з батьком, суд урахував його думку, однак зазначив, що вона не може бути достатньою для позбавлення батька можливості спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, оскільки не відповідатиме інтересам самої дитини.

Суд відмовив позивачеві у встановленні зустрічей та спілкуванні з дітьми щонеділі, з 16.00 год. п`ятниці до 18.00 год. суботи, без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька з посиланням на те, що такий спосіб буде порушувати рівність батьків на виховання та спілкування

з дітьми, а тому визначив такі зустрічі та спілкування батька з дітьми через кожний тиждень. Щодо спільного відпочинку батька з дітьми, кожної зими

у період шкільних канікул, суд з урахуванням прав та інтересів матері на спільний відпочинок з дітьми взимку, вважав необхідним визначити таке право позивача через кожний рік. Аналогічні висновки суд зробив при вирішенні вимоги ОСОБА_1 про визначення йому права на відпочинок з дітьми літом протягом 45 днів. З урахуванням права батька на зимовий відпочинок у 2020 році, літній відпочинок з дітьми повинен бути забезпечений з 2021 року, а святкування днів народження дітей з батьком - через кожний рік.

Суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення спілкування та побачень з дітьми у дні народження їх бабусі ОСОБА_10 - 31 жовтня та двоюрідної сестри ОСОБА_11 - 05 вересня, а також покладення на ОСОБА_2 додаткових обов`язків щодо повернення дітей до місця їх проживання

в Україні або за адресою проживання батька дітей у разі існування у нього наміру провести щорічний відпочинок з дітьми у період їх канікул та повідомлення батька дітей про їх хворобливий стан, вказавши, що такі вимоги покладають зайвий тягар на матір дітей та не передбачені приписами статті 159 СК України.

Короткий зміст рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційні скарги неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції в частині усунення перешкод у спілкуванні

з неповнолітнім сином ОСОБА_3 та визначення способу участі у його вихованні скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , визначення способу участі батька у вихованні неповнолітнього ОСОБА_3 та спілкування з ним відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи позов ОСОБА_1 в частині вимог про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу участі батька у вихованні сина ОСОБА_8 суд першої інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений

у постанові від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17 (провадження

№ 61-7540св18) про те, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, суд має виходити передусім з інтересів дитини, з урахуванням конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

Доводи апеляційної скарги неповнолітнього ОСОБА_3 про не врахування судом першої інстанції його інтересів під час вирішення справи

є переконливими, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині.

У частині визначення способу та порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою апеляційний суд вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки при вирішенні цього питання суд дотримався розумного балансу щодо участі обох батьків у вихованні доньки ОСОБА_5 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року постанову апеляційного суду від 02 червня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд виходив із того, що за відсутності належних та достовірних доказів на підтвердження того, що батько неналежним чином виконував батьківські обов`язки, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з неповнолітнім сином та визначення способу участі батька у його вихованні, помилково ототожнив тимчасове небажання дитини спілкуватися з батьком, викликане образою на поведінку батька по відношенні до матері, з тим, що таке бажання неповнолітнього сина відповідає найкращим інтересам дитини.

Крім того, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою неповнолітнього ОСОБА_3 та вирішуючи її по суті, не звернув увагу, що спір у справі виник із відносин,

у яких він особисто не бере участь ( ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 (колишньої дружини та матері дітей) про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми). Отже, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу неповнолітнього ОСОБА_3 , неправильно застосував норми матеріального права.

Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи щодо вирішення позовних вимог про усунення ОСОБА_1 перешкод

у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_7 та визначення способу участі у її вихованні, зокрема, визначаючи тривалість відпочинку позивача

з малолітньою донькою у період канікул, зокрема зимових та літніх, суди не урахували віку дитини та оцінки обставин у справі, особливо, що стосується літнього відпочинку, оскільки зміна звичного для малолітньої дитини способу життя, тривале її розлучення з матір`ю та близькими для неї особами, за відсутності усталеного зв`язку з батьком, може призвести до психоемоційного напруження, і мати зворотній ефект у налагодженні стосунків між батьком та дочкою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька

у вихованні дітей та спілкування з ними скасовано.

Позов ОСОБА_1 в частині визначення способу участі батька

у вихованні дітей та спілкування з ними задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні та вихованні неповнолітніх сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_7 : у вівторок та четвер з 16.00 год. до 20.00 год. зі згоди дітей та у п`ятницю з 16.00 год. до 13.00 год. суботи з ночівлею зі згоди дітей.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати

з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 528,60 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо наявності у позивача права на участь у вихованні дітей та спілкування із ними.

Разом з тим апеляційний суд не погодився з мотивами суду першої інстанції щодо відхилення висновку органу опіки та піклування Маріупольської міської ради від 15 січня 2019 року № 13-31-01. Доказів тому, що на час розгляду справи апеляційним судом ставлення ОСОБА_1 до дітей або дітей до позивача змінилися, не надано.

Враховуючи тривалий розгляд справи судами різних інстанцій та її виняткову важливість для сторін і їх дітей, апеляційний суд прийняв до розгляду новий доказ у справі: висновок спеціаліста за результатом психологічного дослідження ОСОБА_12 від 12 травня 2021 року, за яким вона відноситься до свого батька ОСОБА_1 як до людини, поруч з якою вона не відчуває себе у безпеці; на теперішній час психологічний зв`язок між дитиною та її батьком відсутній.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного судуу частині встановлення йому способу участі у спілкуванні та вихованні дітей, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду; здійснити розподіл судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що апеляційний суд в порушення частини п`ятої статті 411 ЦПК України не взяв до уваги висновки у постанові Верховного суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року.

При новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції залучено до участі

у справі як третю особу його сина, оскільки на день подання до суду апеляційної скарги він досяг 14 років, та частково задовольнив скаргу неповнолітнього ОСОБА_3 , що суперечить висновку Верховного суду

у постанові від 14 квітня 2021року.

Суд апеляційної інстанції в порушення положень ЦПК України взяв до уваги новий доказ - висновок спеціаліста за результатом психологічного дослідження ОСОБА_12 від 12 травня 2021року, який не був предметом дослідження в суді першої інстанції, а був поданий відповідачем при новому розгляді. Суд апеляційної інстанції прийняв зазначений доказ за відсутності доданих до клопотання від 24 червня 2021 року про його долучення до справи доказів неможливості подання даного доказу до суду першої інстанції

з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Даний доказ був поданий до суду апеляційної інстанції відповідачем з клопотанням, до якого не були долучені докази відправлення цього доказу на адресу інших учасників справи в порушення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України.

Зміст касаційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними, тому в іншій частині судове рішення в касаційному порядку не переглядається.

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду відзив, у якому просила оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Відзив ОСОБА_2 мотивовано, зокрема тим, що твердження скаржника, що судом порушені положення частини п`ятої статті 411 ЦПК України та син не міг бути залучений до участі у справі як третя особа, є помилковим. Системний аналіз статті 18 СК України, статті 47 ЦПК України, статей 5,

9 Європейської конвенції про здійснення прав дітей дозволяє зробити висновки, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких він (вона) особисто бере участь. Ця справа безпосередньо стосується особистих немайнових прав і законних інтересів неповнолітнього ОСОБА_8 , а тому апеляційний суд правильно залучив його до участі в справі як третю особу, оскільки на день подання до суду апеляційної скарги він досяг 14 років та

в справі приймала участь вона - його законний представник. Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 241/742/13-ц.

У жовтні 2021 року ОСОБА_3 подав до суду відзив, у якому просив оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 квітня

2021 року у справі № 263/13178/18).

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України).

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою

є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати

з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171СК України)

У частинах першій - третій статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися

з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої - другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного

з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У статті 152 СК України передбачено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Тлумачення наведених норм СК України дає підстави для висновку, що спори у справах щодо способу участі одного з батьків у спілкуванні та вихованні дитини є спорами між батьками (особами, які їх замінюють), які вирішуються лише за участю спеціального суб?єкта - органу опіки та піклування. Тому справи щодо способу участі одного з батьків у спілкуванні та вихованні дитини згідно закону не вважаються такими, у яких діти особисто беруть участь.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою

з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частин п?ята статті 411 ЦПК України).

Апеляційний суд під час нового розгляду справи не врахував висновків Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2021 року, в зв`язку з якими скасовано постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року, відповідно до якого спір у цій справі виник із відносин, у яких неповнолітній ОСОБА_3 особисто не бере участь, та повторно помилково розглянув по суті апеляційну скаргу неповнолітнього ОСОБА_3 , поданої ним як особою, яка не брала участі у справі. Тому у разі з`ясування, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, апеляційному суду необхідно було закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, а не переглядати оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими

в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок: «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення

у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 402 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними скасувати.

Справу № 263/13178/18 в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Донецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук