Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2019 року у справі №204/6608/18

Постанова

Іменем України

09 січня 2020 року

м. Київ

справа №204/6608/18

провадження №61-19087св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 22 лютого 2019 року у складі судді Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернувся до ОСОБА_1 з позовом, у якому просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 20 066,27 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 16 лютого 2011 року між банком та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

3. Позичальник ОСОБА_1 допустив утворення заборгованості, яку позивач просив стягнути у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 22 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване безпідставністю позовних вимог.

6. Місцевий суд указав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні вимог статей 77, 78 ЦПК України на підтвердження умов укладеного між сторонами кредитного договору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 22 лютого 2019 року залишено без змін.

8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року, АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Касаційна скарга мотивована тим, що суди прийшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог, чим позбавили позивача на повернення отриманих відповідачем кредитних коштів та процентів за користування кредитом

11. Касаційна скарга містить посилання на те, що при розгляді даної справи не може бути врахована позиція Верховного Суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб.

12. У даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору.

13. Заперечень щодо Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, відповідачем не надано.

14. Аргументом касаційної скарги також указано те, що судові рішення, ухвалені у даній справі суперечать практиці суду касаційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

15. Відповідач відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

17. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. 16 лютого 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на підставі особистої заяви останнього, згідно з умовами якого, він отримав від позивача кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів у розмірі 300 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

19. Згідно анкети-заяви від 16 лютого 2011 року ОСОБА_1 , ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, виявив бажання оформити на своє ім`я картку, і зазначено види банківських послуг: карта «Універсальна», пенсійна карта, картка «Gold», зарплатна карта, ідентифікація з паспортом, дебетова особиста карта, ощадкнижка (депозит).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

20. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

21. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

22. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

23. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

24. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

25. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з

ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі

20 066,27 грн, із яких: 13 625,57 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 7 814 грн заборгованість по пені, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 931,73 грн.

26. Позивачем не заявлено вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом.

27. На підтвердження доводів позовної заяви банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг

ПАТ КБ «ПриватБанк» від 16 лютого 2011 року, розрахунок заборгованості за станом на 16 липня 2018 року, довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

28. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

29. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

30. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

31. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

32. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

33. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

34. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

35. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

36. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

37. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

38. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

39. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

40. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

41. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

42. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

43. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

44. У ході судового розгляду суди попередніх інстанції встановили, що позивач в обґрунтування позову зазначив, що надав відповідачеві кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів в сумі 300 грн, але в розрахунку заборгованості позивачем не зазначено заборгованості відповідача по тілу кредиту, тоді не зрозумілим є те, яким чином були нараховані проценти, пеня і штрафи.

45. Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

46. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

47. Матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 за кредитним договором від 03 червня 2014 року кредитних коштів у розмірі 300 грн.

48. Встановивши, що з письмових доказів, наданих стороною позивача, неможливо встановити розмір кредитного ліміту встановленого на картку, суд вірно зазначив про неможливість визначення розміру заборгованості за договором, оскільки його розрахунок виходить безпосередньо з розміру наданого банком кредиту.

49. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про недоведення позивачем заявленого ним позову підтверджено письмовими доказами у справі та не спростовано доводами касаційної скарги.

50. При вирішенні даної справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, ухвалені у справі судові рішення відповідають критеріям законності і обґрунтованості.

51. Посилання в касаційній скарзі на те, що виписка по картковому рахунку, згідно із якою відповідач після отримання карти неодноразово здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, й часткового погашення заборгованість по кредиту, підтверджує отримання відповідачем кредитної картки і користування встановленим на ній кредитним лімітом кредиту та згоду з умовами кредитування, колегія суддів не бере до уваги, оскільки не містить відомостей про факт отримання 16 лютого 2011 року ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 300 грн.

52. Щодо доводів касаційної скарги про неможливість застосування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, то слід зазначити, що частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

53. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

54. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська