Постанова

Іменем України

09 січня 2018 року

м. Київ

справа № 565/256/15-ц

провадження № 61-2914св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» на рішення апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 рокуу складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» (далі - ПАТ «Фортуна-Банк») про стягнення процентів за користування чужими коштами в розмірі 609,27 доларів США та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України станом на 10 червня 2015 року та просить визнати протиправними дії відповідача при неповерненні депозиту позивачу.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору строкового банківського вкладу на 375 днів у доларах США з щомісячною сплатою процентів № 12м/840-598 з поповненням депозиту від 19 квітня 2013 року ОСОБА_1 передав, а відповідач прийняв вклад в сумі 200 доларів США. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року в справі № 565/1179/14-ц повернено позивачу 3 370, 57 доларів США. Зазначене рішення суду не виконане. Відповідач безпідставно користується депозитними коштами та відсотками з 22 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року. Позивач здійснив розрахунок заборгованості з приєднанням відсотків до тіла депозиту.

Загальна сума вкладу по договору станом на 19 квітня 2014 року складає 3 200 доларів США. По закінченні строку вкладу йому не видано, та не виконується судове рішення про стягнення коштів по договору банківського вкладу. Відповідачем було запропоноване виконання судового рішення у гривні, однак позивач не погодився і наполягав на поверненні вкладу у валюті вкладу - доларах США. Вважає, що проценти за користування коштами повинні бути стягнуті, виходячи із облікової ставки НБУ. Просив позов задовольнити.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Фортуна-Банк» про визнання дій протиправними та стягнення процентів за користування чужими коштами і трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Фортуна-Банк» на користь ОСОБА_1 за період із

23 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року включно: 201,22 доларів США процентів (із вирахуваною сумою податку на доходи фізичних осіб та військового збору) на банківський вклад, що еквівалентно станом на

24 червня 2015 року 4 330,25 грн та 69,60 доларів США, що еквівалентно станом на 24 червня 2015 року 1 497,79 грн, як три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору банківського вкладу від 19 квітня 2013 року № 12м/840-598 (строкового банківського вкладу на 375 днів в доларах США з щомісячною сплатою процентів).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Фортуна-Банк» в дохід держави судовий збір в розмірі 108,25 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в результаті неповернення суми депозиту після закінчення строку дії договору та несвоєчасного виконання рішення суду, позивач має право на стягнення з банку відсотків річних передбачених умовами договору період з 23 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року включно.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Апеляційну скаргу ПАТ «Фортуна-Банк» задоволено частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 червня 2015 року в частині стягнення з ПАТ «Фортуна-Банк» на користь

ОСОБА_1 процентів на депозит та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період із 23 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року та із 20 січня 2015 року по 10 червня

2015 року з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору скасовано.

Стягнуто із ПАТ «Фортуна-Банк» на користь ОСОБА_1 9,73 доларів долара США процентів за вкладом, що еквівалентно 264,31 грн за курсом НБУ станом на 06 грудня 2017 року та 29,19 долара США три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору банківського вкладу від 19 квітня 2013 року № 12м/840-598 за період із

01 жовтня 2014 року по 19 січня 2015 року що еквівалентно 792,93 грн за курсом НБУ станом на 06 грудня 2017 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки вина відповідача після перерахування вказаних коштів за виконавчим листом на рахунок виконавчої служби не встановлена, то до стягнення підлягають за період з 01 жовтня 2014 року по 19 січня 2015 року, включно проценти за депозитом у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу, а також три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Правових підстав для зарахування процентів, присуджених згідно із рішенням суду апеляційної інстанції, до суми депозиту в еквіваленті до долара США не встановлено.

28 грудня 2017 року ПАТ «Фортуна-Банк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року в частині стягнення 9,73 доларів США, що еквівалентно 264,31 грн та в частині стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов?язання по договору банківського вкладу в розмірі 29,19 долара США, що еквівалентно 792,93 грн, та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі постанови правління НБУ від 26 січня 2017 року; 55-рш/БТ «Про віднесення АТ «Фортуна-Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27 січня 2017 року прийнято рішення № 320 про запровадження з 27 січня 2017 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Фортуна-Банк». Судом не враховано положення Закону України у відповідності до якого з 21 лютого 2017 року у АТ «Фортуна-Банк» не виникають додаткових зобов'язань перед позивачем у зв'язку з початком ліквідації банку.

Крім того, суду апеляційної інстанції надано докази про те, що проценти за вкладом в розмірі 9,73 долара США, що еквівалентно 264,31 грн за курсом НБУ станом на 06 грудня 2017 року за період з 01 жовтня 2014 року по 19 січня 2015 року були сплачені скаржником, що підтверджується виписками, які містяться в матеріалах справи.

Вирішуючи спори про стягнення 3 % річних на суму заборгованості зі сплати процентів, суди не врахували, що вони повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов'язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про «закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом…» є протиправне, антиконституційне, ґрунтується на внесенні змін до статті 1060 ЦК України 14 травня 2015 року, що не діяло при заключенні договору депозиту і не може бути змінено. Тобто строк дії договору банківського вкладу діє до повного виконання договору депозиту.

Відзив на касаційні скарги до суду не подано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ «Фортуна-Банк» підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак повністю оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Судами встановлено,що 19 квітня 2013 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № 12м/840-598 з правом поновлення, відповідно до умов якого позивач вніс 200 доларів США на 375 днів, а 12 серпня 2013 року поповнив його ще на 3000 доларів США.

Зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського вкладу, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

Вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити виплату банківського вкладу після закінчення строку дії договору, однак кошти виплачено вчасно не було, хоч виконання зазначеної операції банком не було обмежено.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року, що набрало законної сили, з ПАТ «Фортуна-Банк» на користь ОСОБА_1 стягнуто депозит з нарахованими на нього відсотками на загальну суму 3 370,57 доларів США за період з 29 квітня 2014 року по 01 серпня 2014 року та з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року (тобто після закінчення дії договору).

На виконання вказаного рішення 20 січня 2015 року ПАТ «Фортуна-Банк» перераховано на рахунок державної виконавчої служби 50 491,14 грн, а 18 лютого 2015 року вказані кошти перераховано на рахунок ОСОБА_1

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просив суд стягнути на його користь з ПАТ «Фортуна-Банк» відсотки за договором банківського вкладу по момент повернення вкладу та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання.

Задовольняючи частково вказані позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті неповернення суми депозиту після закінчення строку дії договору та несвоєчасного виконання рішення суду, позивач має право на стягнення з банку відсотків річних передбачених умовами договору в період з 23 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року включно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів на депозит та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд апеляційної інстанції виходив з того, щооскільки вина відповідача після перерахування вказаних коштів за виконавчим листом на рахунок виконавчої служби не встановлена, то до стягнення підлягають за період з 01 жовтня 2014 року по 19 січня 2015 року, включно проценти за депозитом у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу, а також три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, з висновком суду першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна, оскільки вони суперечать закону.

Встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 21 лютого 2017 року № 89-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Фортуна-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21 лютого 2017 року прийнято рішення № 665 про початок процедури ліквідації АТ «Фортуна-Банк» з 22 лютого 2017 року та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фортуна-Банк» з делегуванням необхідних повноважень.

Процедура ліквідації АТ «Фортуна-Банк» запроваджена строком на два роки з 22 лютого 2017 року по 21 лютого 2019 року включно.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), який є спеціальним законом у таких правовідносинах. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому запроваджена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а від так вказаний закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить Закону.

Метою Закону є захист прав і законних інтересів вкладників, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (частина друга стаття 1 Закону).

Відповідно до Закону Фонд гарантування безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку, в тому числі вчиняє будь-які дії та приймає рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частина друга статті 37, пункт 1 та пункт 8 частини першої статті 48 Закону).

В силу частини третьої статті 46 Закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

До витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, належать витрати щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п. 2.4. Розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2).

Статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи норми Цивільного кодексу України, не врахував положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у відповідності до якого з 21 лютого 2017 року, у АТ «Фортуна-банк» не виникає додаткових зобов'язань перед позивачам у зв'язку з початком ліквідації проблемного банку. Тому підстав для нарахування процентів та застосування наслідків прострочення грошового зобов'язання, передбаченого статтею 625 ЦК України у суду попередніх інстанцій не було.

У зв'язку з викладеним, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі і не можуть бути підставою для задоволення його позовних вимог.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» про стягнення процентів за користування чужими коштами в розмірі 609,27 доларів США та 3 % річних та визнання протиправними дії при неповерненні депозиту відмовити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило