Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №183/5382/23
Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №183/5382/23

Постанова

Іменем України

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 183/5382/23

провадження № 61-11897св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналися ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року у складі судді: Оладенко О. С., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст позову

02 травня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 проходив військову службу, з 08 лютого 1999 року, знаходиться на пенсії та отримує пенсію за 27 років календарної вислуги відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства оборони України, є ветераном Збройних Сил України.

ОСОБА_3 на підставі пункту 8 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили:

зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро як орган приватизації на пільгових умовах (незалежно від розміру загальної площі безоплатно), оформити передачу у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартири, яка використовується на умовах найму, розташованої на території військового містечка, за адресою: кв. АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір;

у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_3 проходив військову службу, з 08 лютого 1999 року, знаходиться на пенсії та отримує пенсію за 27 років календарної вислуги відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства оборони України, є ветераном Збройних Сил України та на підставі пункту 8 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду. Тому право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби;

юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України). Враховуючи, що цей спір стосується проходження позивачем військової служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме забезпечення військовослужбовців житлом, а відповідачі у цих правовідносинах виконують публічно-владні управлінські функції, спір, що виник між сторонами, є адміністративно-правовим, а тому дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства;

у постанові Велика Палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у справі №488/1176/14-а від 29 серпня 2018 року, а також у справі №806/5217/15 від 23 січня 2019 року щодо розгляду справ про зобов`язання прийняття рішення про надання службового житла/погодження списку розподілу службового житла за правилами цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства. Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

суд першої інстанції зробив правильний висновок, що право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. У постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 Велика Палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у справі № 488/1176/14-а від 29 серпня 2018 року, а також у справі № 806/5217/15 від 23 січня 2019 року щодо розгляду справ про зобов`язання прийняття рішення про надання службового житла/погодження списку розподілу службового житла за правилами цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду вказала, що для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства. Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів;

колегія суддів, враховуючи, що даний спір стосується проходження позивачем військової служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме забезпечення військовослужбовців житлом, а відповідачі у цих правовідносинах виконують публічно-владні управлінські функції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір, який виник між сторонами, є адміністративно-правовим, а тому дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а отже відсутні правові підстави для відкриття провадження у справі;

доводи апеляційної скарги, що спір повинен розглядатися виключно у порядку цивільного судочинства, так як КЕВ м. Дніпра виступає та реалізує свої повноваження як власник державного житлового фонду, як орган приватизації, тобто перебуває із позивачами у приватноправових відносинах, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачі реалізують своє право на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла, яке передбачене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства оборони України, як ветеран Збройних Сил України та на підставі пункту 8 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (у зв`язку з проходженням військової служби);

доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадяни України, які мають право на приватизацію на загальних підставах, що не врахував суд першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в позовній заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як і ОСОБА_3 просять зобов`язати КЕВ м. Дніпра оформити передачу їм у власність квартиру на пільгових умовах, тобто враховуючи військову службу ОСОБА_3 . Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аргументи учасників справи

09 серпня 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, у якій просить:

скасувати оскаржені рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивач ОСОБА_3 перебуває на пенсії та отримає пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а має право на отримання у власність житла на пільгових умовах згідно Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

позивачем направлено до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку для подання доказів, проте ця заява не була розглянута судом апеляційної інстанції;

посилання судів на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 є необґрунтованим, оскільки у цій справі позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, а відповідачем - військова частина. У справі, що переглядається, позивачами є фізичні особи, а саме пенсіонер Міністерства оборони України, ветеран військової служби та члени його сім`ї, а відповідачем - КЕВ м. Дніпро як орган приватизації. Позивачі не є військовослужбовцями, не перебувають на військовій службі. У справі № 362/643/21 підставами позову є протиправна поведінка житлової комісії військової частини, яка виразилась у відмові розглянути рапорт, не зарахуванні позивача на квартирний облік через те, що він не надав необхідні документи. У справі, що переглядається, підставами позову є реалізація позивачами прав на отримання житла у власність, яке знаходиться у користуванні на умовах найму та в якому вони мешкають, шляхом звернення із заявою до КЕВ м. Дніпро, як органу приватизації, та протиправна поведінка, яка виразилась у зволіканні, після отримання заяви за законодавчо встановленим переліком документів, в оформленні/передачі житлового приміщення/квартири у власність. Спір між сторонами виник за фактом порушення прав позивачів після звернення позивачів із заявою та невжиття у подальшому дій відповідачем, як органом приватизації, щодо оформлення передачі у власність житла;

у справі, що переглядається, має місце спір про право цивільне і стосуються захисту житлових прав особи. У таких спорах орган приватизації яким є КЕВ м. Дніпро реалізує свої повноваження як власник державного житлового фонду, тобто, перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватно-правових відносинах.

28 серпня 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 , в якій просили:

скасувати оскаржені судові рішення;

передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заява про приєднання до касаційної скарги мотивована тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 погоджуються та повністю підтримують касаційну скаргу ОСОБА_2 , вважають її обґрунтованою та погоджуються із викладеними в ній доводами та посиланнями на допущені порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

06 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року повернуто справу на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 серпня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_3 посилався на те, що він проходив військову службу, з 08 лютого 1999 року, знаходиться на пенсії та отримує пенсію за 27 років календарної вислуги відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства оборони України, є ветераном Збройних Сил України.

ОСОБА_3 вважає, що на підставі пункту 8 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду.

Позиція Верховного Суду

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див.: п. 13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20).

Ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги, зокрема, право на безоплатне отримання у власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду (пункт 8 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) зазначено: «у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті). Забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом: надання службових жилих приміщень військовослужбовцям; надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби; надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення; участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням); надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України; надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі; оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу (пункт 1.3 затвердженої Наказом № 737 Інструкції, яка на час звернення позивача з рапортом від 5 лютого 2018 року діяла у редакції від 17 червня 2016 року). […] Отже, у спірних правовідносинах, як за Інструкцією, затвердженою Наказом № 737, так і за Інструкцією, затвердженою Наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) зазначено: «для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)). Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23 червня 2018 року). Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів. Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції, затвердженої Наказом № 737, оскаржив діяння відповідача, житлова комісія якого не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців). З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) зазначено: «юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України). Спори про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг). Тому такі спори слід розглядати за правилами адміністративного судочинства».

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом позивачі посилалися на те, що ОСОБА_3 проходив військову службу, з 08 лютого 1999 року знаходиться на пенсії та є ветераном Збройних Сил України. Позивачі зазначали, що ОСОБА_3 на підставі пункту 8 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду. У зв`язку із цим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро як орган приватизації на пільгових умовах (незалежно від розміру загальної площі безоплатно), оформити передачу у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартири, яка використовується на умовах найму, розташованої на території військового містечка, за адресою: кв. АДРЕСА_1 ;

при відмові у відкритті провадження суди зазначили, що право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби, тому спір, що виник між сторонами, є адміністративно-правовим, і справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства;

встановивши, що ОСОБА_3 набув право на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла у зв`язку з проходженням військової служби, суди обґрунтовано вважали, що цей спір є публічно-правовим і його належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суди зробили правильний висновок про відмову у відкритті провадження.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені із порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу, ОСОБА_2 , до якої приєдналися ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення, оскаржені рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400 406 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналися ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук