Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.10.2025 року у справі №755/1217/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 755/1217/20

провадження № 61-5815св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідачі: Київська міська рада, державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмик Михайло Васильович, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівський бульвар 4»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської міської ради, державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М. В., Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівський бульвар 4» (далі - ОСББ «Русанівський бульвар 4»), про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на допоміжні приміщення будинку.

2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності.

3. Співвласники будинку АДРЕСА_1 прийняли рішення про створення ОСББ «Русанівський бульвар, 4».

4. 20 квітня 2017 року на загальних зборах ОСББ «Русанівський бульвар, 4» було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячних внесків для фінансування та забезпечення об`єднання та для виконання статутних завдань господарчого забезпечення діяльності останнього.

5. 24 жовтня 2017 року будинок АДРЕСА_1 було передано з балансу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» в управління ОСББ «Русанівський бульвар, 4» з усією технічною документацією по акту приймання-передачі.

6. У липні 2019 року позивачу стало відомо, що 31 січня 2018 року за територіальною громадою міста Києва зареєстровано на праві власності нежитлове приміщення в літ. «А», загальною площею 564,9 кв. м, а саме: нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А», площею 320,3 кв. м та частини 1-го поверху в літ. «А» площею 244,6 кв. м.

7. Звернувшись до правління ОСББ «Русанівський бульвар 4», він отримав відповідь, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» 31 січня 2018 року звернулося до державного реєстратора департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Кузьмика М. В. із заявою про реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста Києва та 05 лютого 2018 року державний реєстратор департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмик М. В. прийняв рішення про реєстрацію права власності із відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення в літ «А» загальною площею 564,9 кв. м за територіальною громадою міста Києва із додатковими відомостями: нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А» (площею 320,3 кв. м) та частини 1-го поверху в літ. «А» (площею 244,6 кв. м).

8. Позивачу, як співвласнику будинку

АДРЕСА_1 , відомо, що у будинку відсутнє нежитлове приміщення загальною площею 564,9 кв. м, яке складається з нежитлового приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м та частини 1-го поверху площею 244,6 кв. м, що підтверджується поверховим планом підвалу та 1-го поверху будинку.

9. Позивач вважає, що рішення Київської міської ради від 02 грудня

2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» не є підставою виникнення права власності територіальної громади міста Києва на приміщення частини підвалу будинку, площею 320,3 кв. м, співвласником якого він є, оскільки вказане рішення не

є документом, на підставі якого виникає право власності.

10. Так, вищезазначеним рішенням затверджено переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, у додатку № 4 до цього рішення під номером 633 значиться житловий будинок загальною площею 6 534,00 кв. м та площею нежилих приміщень 1 121,90 кв. м первісною вартістю 10 700,00 грн та залишковою вартістю 2 486,00 грн. Однак зазначені показники загальної площі та площі нежилих приміщень не є підтвердженням виникнення права власності територіальної громади міста Києва на приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. як окремого об`єкта нерухомого майна, оскільки у підвалі будинку розташовані технічні приміщення, в яких прокладені загальнобудинкові трубопроводи холодного, гарячого водопостачання, централізованого опалення та каналізації, тобто обладнання, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, та відповідно до частини другої статті 382 ЦК України є спільною сумісною власністю співвласників будинку.

11. Статус підвального приміщення будинку як допоміжного та, відповідно, об`єкта спільної сумісної власності співвласників будинку підтверджується, зокрема, актом Будівельної лабораторії Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» від 12 вересня 2018 року № 200/27 обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку на Русанівському бульварі м. Києва із фото фіксацією, який відображає спосіб

і порядок його використання, а саме: розташування у підвалі загальнобудинкового трубопроводу холодного, гарячого водопостачання, централізованого опалення та каналізації, тобто обладнання, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.

12. Приналежність приміщень підвалу на праві спільної сумісної власності співвласникам будинку також підтверджується тим, що вони утримуються за рахунок внесків співвласників будинку попри те, що відповідачі неправомірно вважають їх окремими об`єктами нерухомості та власністю територіальної громади, але витрат на утримання цієї власності ніколи не несли і не несуть, що доводить відсутність підтвердження виконання обов`язку власника майна, передбаченого статтею 322 ЦК України щодо його утримання. Користування, утримання та ремонт підвалу здійснюється коштами співвласників ОСББ.

13. Крім того, на переконання позивача, не є підставою для виникнення права власності на підвальні приміщення будинку

АДРЕСА_1 і рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва»

в частині додатку № 4 до рішення, у позиції № 633 якого значиться об`єкт комунальної власності - житловий будинок

АДРЕСА_1 , оскільки з моменту передачі у власність шляхом приватизації хоч однієї квартири у багатоквартирному будинку орган місцевого самоврядування перестає бути одноосібним власником будинку, а набуває статусу «колишнього власника» відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

14. Також позивач зауважував, що Київській міській раді станом на час прийняття рішення від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та затвердженням пунктом першим цього рішення переліку об`єктів комунальної власності було відомо, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності 94-м власникам квартир та 3-м власникам нежитлових приміщень, у тому числі і йому ( ОСОБА_1 ) із моменту приватизації квартири 30 грудня 1997 року.

15. Оскільки Київська міська рада не мала права надавати будинку в цілому та підвальним приміщенням будинку АДРЕСА_1 статусу об`єкта комунальної власності, рішення від 02 грудня 2010 року

№ 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення будинку до додатку № 4 до рішення, позиція № 633 вищезазначеного будинку порушує право власності позивача, за захистом якого він змушений звернутися до суду.

16. Із урахуванням вищенаведеного позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати неправомірними дії КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» щодо оформлення права власності територіальної громади міста Києва на нежитлове приміщення в літ «А» загальною площею 564,9 кв. м. за територіальною громадою міста Києва в частині реєстрації права на нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати неправомірними та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М. В.

від 05 лютого 2018 року, індексний номер 39511785, про реєстрацію права власності із відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення в літ «А» загальною площею 564,9 кв. м. за територіальною громадою міста Києва в частині реєстрації права на нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

17. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.

19. Щодо заявленої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначив про відсутність підстав для скасування вказаного рішення в частині внесення до переліку об`єктів комунальної власності будинку АДРЕСА_1 , оскільки неправомірність дій відповідача може бути встановлена лише в частині включення до таких об`єктів конкретних нежилих приміщень, що є допоміжними, а не самого будинку

в цілому, так як цього просить позивач. Більше того, у позовній заяві позивач зазначав, що згідно із додатком № 4 доданого рішення під номером 633 значиться житловий будинок загальною площею 6 534,00 кв. м. та площею нежилих приміщень 1 121,90 кв. м., натомість зазначені показники не

є підтвердженням виникнення права власності територіальної громади міста Києва саме на приміщення частини підвалу в літ «А» площею 320,3 кв. м. як окремого об`єкта нерухомості.

20. Також на переконання районного суду не підлягала задоволенню вимога про визнання неправомірними дій відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» щодо оформлення права власності територіальної громади міста Києва на нежитлове приміщення, оскільки розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09 жовтня

2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунального господарства міста Києва», яким спірне нежитлове приміщення передано на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», не оскаржувалося.

21. Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 лютого 2018 року районний суд зауважив, що останні не підлягають задоволенню, оскільки судом не було встановлено порушення державним реєстратором процедури державної реєстрації права власності, а документи, які посвідчують право власності територіальної громади міста Києва на нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ,

в судовому порядку не оскаржувалися.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

22. Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є

ОСОБА_2 , задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня

2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М. В.

від 05 лютого 2018 року, індексний номер 39511785, про реєстрацію права власності із відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення в літ. «А» загальною площею 564,90 кв. м. за територіальною громадою міста Києва в частині реєстрації права власності на приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М. В. відмовлено.

Стягнуто з Київської міської ради на користь держави судовий збір

у розмірі 4 204,00 грн.

Стягнуто з Київської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати

у розмірі 15 000,00 грн.

23. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що оскільки спірне приміщення підвалу, площею 320,3 кв. м, є допоміжним приміщенням, призначеним для побутового обслуговування мешканців будинку, є місцем загального користування і складовою частиною житлового будинку, а відтак, Київська міська рада, приймаючи рішення

від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до комунальної власності територіальної громади міста Києва, вийшла за межі наданих законом повноважень, оскільки таке приміщення

є допоміжним та перебуває у спільній сумісній власності співвласників будинку.

24. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

25. Також суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки за встановлених у справі обставин, враховуючи те, що за відповідачем незаконно зареєстровано право комунальної власності в частині підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. в житловому будинку, апеляційний суд вважав за можливе захистити права та інтереси позивача шляхом визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Київської міської ради у відповідній частині.

26. При цьому, на переконання апеляційного суду, вимоги позивача про визнання незаконним у повному обсязі пункту №633 додатку № 4 зазначеного рішення Київської міської ради щодо включення будинку АДРЕСА_1 до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) задоволенню не підлягають, оскільки, виходячи із предмета спору предметом оцінки є лише законність включення саме допоміжних приміщень будинку (підвалу) до об`єктів комунальної власності, а не будинку в цілому з урахуванням того, що з матеріалів справи вбачається, що у багатоквартирному будинку станом на час прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради залишались неприватизовані квартири.

27. Відтак, колегія суддів вважала, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання незаконним у повному обсязі пункту №633 (щодо будинку у цілому) додатку № 4 зазначеного рішення Київської міської ради.

28. Також колегія суддів апеляційного суду вважала помилковим висновок місцевого суду щодо того, що вимога про скасування рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Кузьмика М. В. від 05 лютого 2018 року не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення державним реєстратором процедури державної реєстрації права власності.

29. А відтак, враховуючи те, що у справі встановлено, що внаслідок реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірне нерухоме майно права позивача як співвласника багатоквартирного будинку були порушені, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М. В. від 05 лютого

2018 року про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення в літ. «А» загальною площею 564,9 кв. м, за територіальною громадою міста Києва

в частині реєстрації права власності на приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

30. Водночас колегія суддів зауважила, що державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмик М. В. не

є належним відповідачем у цій справі.

31. Більше того, на переконання апеляційного суду, позовні вимоги про визнання неправомірними дій КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» щодо оформлення права власності територіальної громади міста Києва на спірне нежитлове приміщення за територіальною громадою міста Києва також не підлягали задоволенню, оскільки задоволення вищезазначених вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

32. У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської радина постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у вказаній справі.

33. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

34. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

35. У касаційній скарзі Київська міська рада просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

36. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного від 03 квітня 2018 року у справі № 917/927/17, від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

37. Також підставою касаційного оскарження судового рішення вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

38. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

39. На переконання заявника, оскаржуване у судовому порядку рішення Київської міської ради є законним та не підлягає скасуванню, оскільки останнім не порушуються права та законні інтереси позивача. Більше того, Київською міською радою за вищезазначеним рішенням не набувалося право комунальної власності на спірне майно, а лише було змінено суб`єкта права власності з районних рад міста Києва на Київську міську раду, а відтак, оскільки рішення Київської міської ради №208/1642 від 27 грудня 2001 року про належність до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району житлового будинку разом із підвалом не оскаржувалось, відсутні підстави для скасування рішення Державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 лютого 2018 року.

40. Також, як зауважує Київська міська рада, задовольняючи вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв.м. в житловому будинку, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не просив суд визнати незаконним та скасувати рішення саме в частині підвалу.

41. У змісті касаційної скарги заявник звертає увагу суду на те, що

у приміщеннях підвального поверху були розташовані складські приміщення кафе, що, своєю чергою, підтверджено у висновку експерта. А відтак, оскільки спірне нежитлове приміщення одразу будувалося як таке, використання якого мало інше призначення (складське приміщення кафе), останнє не підпадає під правовий режим допоміжного приміщення, що свідчить про помилковість висновків апеляційного суду щодо характеру такого приміщення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

42. У червні 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив ОСББ «Русанівський бульвар 4» на касаційну скаргу, в якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

43. Також у червні 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на касаційну скаргу, аналогічного змісту.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 за життя був співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло

від 30 грудня 1997 року (Т.1, а.с.17).

45. Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Києва. В додатку № 4 за № 633 вказано характеристики будинку: загальна площа будинку 6 534,00 кв. м., площа нежитлових приміщень - 1 121,9 кв. м. (Т.1, а.с.81).

46. Відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», за період з

22 липня 1992 року по 01 грудня 2010 року у будинку АДРЕСА_1 було приватизовано 93 квартири та три нежитлові приміщення. Загальна площа приватизованих квартир, без урахування площ балконів, становить 4 576,4 кв. м., площа приватизованих нежитлових приміщень -524,1 кв. м. (Т.3, а.с.205-206)

47. 11 травня 2017 року співвласниками квартир у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було створене ОСББ «Русанівський бульвар, 4» (Т.1, а.с.37-46).

48. Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 24 жовтня 2017 року, будинок

АДРЕСА_1 було передано з балансу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на баланс ОСББ «Русанівський бульвар, 4».

49. Технічні характеристики будинку: кількість поверхів - 9, загальна площа будинку - 5 277,17 кв. м., ( окрім нежитлових приміщень комунальної власності - 565,2 кв. м. (нежитлове приміщення на першому поверсі - 262,1 кв. м., нежитлове підвальне приміщення - 303,1 кв. м.) нежитлове приміщення приватної форми власності - 562,1 кв. м. (нежитлове приміщення на першому поверсі - 311,61 кв. м., нежитлове підвальне приміщення - 212,5 кв. м.) Бойлер та головний розподільчий щит знаходяться у підвальному приміщенні. Загальна площа квартир - 4 660,47 кв. м., окрім квартир комунальної власності -

133,9 кв. м.

50. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер майна 1477267280000): нежитлове приміщення, літ. «А», загальна площа 564,9 кв. м. (нежитлові приміщення частини підвалу в літ «А» (площею 320,3 кв. м.) та частини І-го поверху в літ «А» (площею 244,6 кв. м.), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису: 24677359), 31 січня

2018 року рішенням державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) Кузьмика М. В. зареєстровано на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

51. Підстава виникнення права власності: перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва відповідно до рішення Київради 02 грудня 2010 року №284/5096, серія та номер: 284/5096, виданий 02 грудня 2010 року, видавник - Київська міська рада; довідка, серія та номер: б/н, видана 30 листопада 2017 року, видавник - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», довідка, серія та номер: 1216-17, видана 09 листопада 2017 року, видавник - ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; лист, серія та номер: 30-08/1688, виданий 13 лютого 2017 року, видавник - Регіональне відділення фонду державного майна по місту Києву (Т.1, а.с.67).

52. Як вбачається з технічного плану нежитлового приміщення 1 поверху будинку, площею 244,6 кв. м. (Т.2, а.с.73), зазначене нежитлове приміщення знаходиться у лівій частині будинку, підвальне приміщення, площею 320,3 кв. м. розташоване у правій частині будинку, вказані приміщення не мають між собою спільного перекриття та будь-якого сполучення (Т.2, а.с.74).

53. Апеляційним судом зі змісту Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 29 березня 2021 року № 11/21, складеного малим приватним підприємством «Виробнича фірма «Науктехпроект» на замовлення ОСОБА_1 , встановлено, що 05 лютого 2018 року державним реєстратором Кузьмиком М. В. зареєстровано право власності на нежитлові приміщення в літері «А» за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 564,9 кв. м. за територіальною громадою міста Києва. Згідно з технічним паспортом № 1216-17 від 09 листопада 2017 року до складу цих приміщень входять приміщення першого поверху, площею

244,6 кв. м. і приміщення підвалу, площею 320,3 кв. м.

54. Фактично приміщення першого поверху площею 244,6 кв. м. і приміщення підвалу площею 320,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ,

є окремими групами приміщень, не пов`язаними між собою, вони розташовані в різних частинах будівлі, не мають спільного перекриття між собою, і ніякого сполучення між собою не мають. В приміщенні першого поверху площею

244,6 кв. м. розташовано Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва. Приміщення підвалу площею 320,3 кв. м. на час проведення натурального обстеження, використовується ОСББ «Русанівський бульвар 4» тільки в якості технічного приміщення (висновок по першому питанню).

55. Згідно з інвентаризаційною справою від 1964 року на домоволодіння АДРЕСА_1 весь перший поверх (окрім тамбурів, сходових клітин, комор, сміттєзбірників трьох під`їздів) займали приміщення кафе. В підвальному поверсі в приміщеннях І, ІІ, ІІІ був розташований тепловий пункт житлового будинку. У всіх інших приміщеннях підвального поверху були розташовані складські приміщення кафе. Приміщення кафе, розташовані на першому поверсі та в підвальному поверсі, були пов`язані між собою двома сходовими клітинами. Одна сходова клітина з`єднувала приміщення № 12 першого поверху з приміщенням № 17 підвального поверху. Друга сходова клітина з`єднувала приміщення № 41 першого поверху з приміщенням № 23 підвального поверху.

56. При проведені натурального обстеження встановлено, що на першому та підвальному поверхах відсутнє кафе. Фактично за період з 1964 року по

25 березня 2021 року в приміщеннях першого та підвальних поверхів житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проведено реконструкцію. За результатами реконструкції змінено функціональне призначення приміщень, один єдиний об`єкт - кафе, розділено на кілька частин. На першому поверсі розташовані нежитлові приміщення іншого, ніж кафе, призначення (висновок по другому питанню).

57. Також вищевказаним висновком встановлено, що приміщення підвалу площею 320,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , є технічними допоміжними приміщеннями, призначеними для обслуговування житлового будинку (висновок про третьому питанню) (Т.1, а.с. 5-35).

58. Відповідно до свідоцтва про смерть від 02 березня 2023 року серія

НОМЕР_1 , ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.3, а.с.37).

59. Правонаступниками померлого ОСОБА_1 є: дочка -

ОСОБА_2 та син - ОСОБА_4 (Т.3, а.с.116).

60. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі правонаступників померлого позивача ОСОБА_1 : ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

61. Відповідно до заяви від 27 серпня 2024 року ОСОБА_4 відмовився від позову у порядку пункту 1 частини першої статті 49 ЦПК України,

62. Правонаступник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та позовну заяву.

Позиція Верховного Суду

63. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

64. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

65. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

66. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

67. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

68. Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

69. Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

70. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

71. Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

72. Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

73. Визначення поняття допоміжні приміщення викладене у змісті статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

74. Відтак, допоміжне приміщення - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

75. Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

76. Також змістом статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

77. З урахуванням вищевикладеного, за різних випадків одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного, або ж виступати самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим у власників квартир право власності на такі приміщення не виникає.

78. Змістом статті 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

79. Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень

у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

80. Відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених

у змісті рішення від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого

в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

81. Всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.

82. Відповідно до висновків, викладених у змісті Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

83. Відповідно до статті 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (у редакції на момент прийняття рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року), спільне майно власників квартир складається з неподільного і загального майна. Неподільне майно перебуває

у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно -

у спільній частковій власності.

84. Аналіз вищезазначеного дозволяє дійти висновку, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень

у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

85. Положеннями частини другої статті 382 ЦК України, в свою чергу, встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень

у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

86. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року

у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) зауважила, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

87. Відтак, як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , вказував, що нежитлове приміщення підвалу (площею 320,3 кв. м), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням, що належить мешканцям багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності.

88. Визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на приміщення підвалу, де розташоване технічне обладнання будинку, своєю чергою, унеможливлює належне технічне обслуговування будинку та порушує право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку.

89. Апеляційний суд, встановивши, що приміщення підвалу площею

320,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради у складі нежитлового приміщення загальною площею 564,9 кв. м. (нежитлові приміщення частини підвалу в літ «А» (площею 320,3 кв. м.) та частини І-го поверху в літ «А» (площею 244,6 кв. м.), є технічними допоміжними приміщеннями, призначеними для обслуговування житлового будинку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Київська міська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень при прийнятті оспорюваного рішення

від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» у частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) саме підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м, який розташований в житловому будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , до комунальної власності територіальної громади м. Києва, оскільки вищезгадане приміщення є допоміжним, перебуває

у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та використовується останніми тільки в якості технічного приміщення.

90. Відтак, оскільки приміщення підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. призначене для побутового обслуговування мешканців будинку та

є допоміжним, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

91. Водночас, з урахуванням того, що звертаючись до суду позивач порушив вимогу про визнання незаконним у повному обсязі пункту №633 додатку № 4 зазначеного рішення Київської міської ради щодо включення будинку АДРЕСА_1 до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633), апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги вцілому, оскільки, виходячи із предмету даного позову, у справі яка є предметом касаційного перегляду суд досліджував виключно законність включення саме допоміжного приміщення будинку (підвалу) до об`єктів комунальної власності, а не будинку в цілому, що свідчить про обґрунтованість висновку апеляційного суду про часткове задоволення позову.

92. Із урахуванням вищезазначеного, доводи касаційної скарги щодо виходу апеляційним судом за межі позовних вимог на увагу не заслуговують.

93. Більше того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги стосовно першочергового призначення допоміжних приміщень, оскільки, як вже зазначалось колегією суддів, зі змісту будівельно-технічної експертизи, наявної у матеріалах справи, вбачається, що при проведенні натурного обстеження експертом встановлено, що приміщення підвалу, площею 320,3 кв. м. на час проведення обстеження використовується ОСББ «Русанівський бульвар 4» виключно в якості технічних приміщень, доказів на підтвердження зворотного матеріали справи не містять.

94. Також, з урахуванням встановленого у справі факту порушення внаслідок реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірне нерухоме майно прав позивача, обґрунтованим є висновок апеляційного суду щодо наявності правових підстав для визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М. В. від 05 лютого 2018 року про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення в літ. «А» загальною площею 564,9 кв. м, за територіальною громадою міста Києва безпосередньо в частині реєстрації права власності на приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

95. Більше того, такий висновок апеляційного суду щодо наявності підстав скасування рішення державного реєстратора узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у змісті постанови від 02 червня

2021 року у справі № 761/7369/18 (провадження № 61-2959св21), що, своєю чергою, свідчить про безпідставність доводів касаційної скарги у відповідній частині.

96. Доводи касаційної скарги в частині неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного від 03 квітня 2018 року у справі № 917/927/17, від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19, на які посилається заявник

у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані у справі, що переглядається, оскільки сформульовані за інших фактичних обставин.

97. ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

98. У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

99. Підсумовуючи, апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги частково, правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, всебічно дослідив наявні

у справі докази та надав їм належну оцінку, зокрема, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, оскільки встановлені у справі обставини, а також надані позивачем на їх підтвердження докази підтверджують, що приміщення підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. призначене для побутового обслуговування мешканців будинку та

є допоміжним, а відтак, оспорюване рішення Київської міської ради про передачу майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва має наслідком порушення прав, зокрема, позивача як співвласника багатоквартирного будинку, а відтак підлягають захисту судом.

100. Доводи касаційної скарги, в свою чергу, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів

і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

101. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до положень ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися безпосередньо в оцінку доказів, оскільки він не здійснює новий розгляд справи. Зазначене узгоджується, зокрема, зі змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

103. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.

104. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 409 410 415-419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович