ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1455/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року (головуючий - Сітайло Л. Г., судді - Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 08 жовтня 2019 року (суддя Чонгова С. І.) у справі

за позовом Київської обласної ради

до: 1. Ірпінської міської ради, 2. Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, 3. Комунального побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради

про визнання протиправними і скасування рішень, витребування нерухомого майна,

(за участю представника позивача - Титикало Р.С.)

Історія справи

Фактичні обставини справи, встановлені судами

1. Рішенням виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів від 25.03.1997 №96/7 погоджено місце розташування земельної ділянки МПТМ "Ірпіньтепломережа" для будівництва двоповерхового адміністративного будинку на 30 робочих місць по вул. Паризької Комуни, 9; надано дозвіл МПТМ "Ірпіньтепломережа" на використання проектно-вишукувальних робіт для вищезазначеного будівництва, проектно-кошторисну документацію виконати та погодити в установленому порядку.

2. Рішенням Ірпінської міської ради від 22.01.2002 №353-29-ХХІІІ на підставі відповідного листа Комунального підприємства "Ірпіньтепломережа" (далі - КП "Ірпіньтепломережа") прийнято в комунальну власність міста Ірпеня незавершене будівництвом виробничо-адміністративне приміщення по вул. Паризької Комуни, 11. На виконання вказаного рішення складено акт приймання-передачі незавершеного будівництвом об'єкта від 17.05.2007, який затверджений рішенням виконкому Ірпінської міської ради Київської області від 22.05.2007 №91 та одночасно вирішено передати зазначений об'єкт у повне господарське відання Комунальному побутовому підприємству "Теплоенергопостач" (далі - КПП "Теплоенергопостач", відповідач-3).

3. Рішенням Ірпінської міської ради від 14.03.2008 №1476-42-V передано у повне господарче відання КПП "Теплоенергопостач" майно, яке знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Ірпеня (далі - спірне рішення -1).

4. Рішенням Київської обласної ради від 29.12.2008 №410-21-V передано КП "Ірпіньтепломережа" з усіма його активами, пасивами, лімітами, фондами тощо із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області у власність територіальної громади міста Ірпінь.

5. Іншим своїм рішенням від 28.07.2009 №557-25-V Київська обласна рада визнала таким, що втратило чинність з моменту прийняття своє рішення від 29.12.2008 №410-21-V. Одночасно даним рішенням передано КП "Ірпіньтепломережа" з усіма його активами і пасивами, лімітами, фондами, планами фінансово-господарської діяльності тощо, за винятком окремих об'єктів (серед яких спірне майно відсутнє), із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня (пункт 8 рішення).

6. 24.11.2009 Київська обласна рада рішенням №612-28--V внесла зміни до власного рішення від 28.07.2009 №557-25-V, визнавши пункт 8 цього рішення (щодо передачі КП "Ірпіньтепломережа") таким, що втратив чинність.

7. 28.02.2013 Київською обласною радою прийнято рішення №572-30-VI "Про передачу майна з балансу Комунального підприємства "Ірпіньтепломережа" на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" та передано відповідне майно згідно з переліком, який становить комплекс будівель і споруд по вул. Паризької Комуни (Ярославській), 11 у м. Ірпені, у тому числі адмінбудинок площею 753,4 кв.м.

7.1. 24.01.2014 за №288955132109 на підставі свідоцтва про право власності від 08.02.2014 №17544818 проведено державну реєстрацію права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області на адміністративно-виробничі будівлі загальною площею 3652 кв.м. по вул. Паризької Комуни (Ярославській), 11 у м. Ірпені. У складі майна значиться адмінбудівля літ. "Г" без зазначення площі.

8. Рішенням Ірпінської міської ради від 30.11.2017 №2948-43-УІІ затверджено проект землеустрою та надано в постійне користування КПП "Теплоенергопостач" земельну ділянку площею 0,6113 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури в м. Ірпінь, по вул. Ярославська, 9. (далі - спірне рішення-2). 11.12.2017 відбулася державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою за КПП "Теплоенергопостач".

9. Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 27.02.2018 №50/16 уточнено адресу нерухомого майна КПП "Теплоенергопостач" відповідно до адреси земельної ділянки - вул. Ярославська, 9. (далі - спірне рішення-3).

10. 16.03.2018 за №25275685 проведено державну реєстрацію права повного господарського відання КПП "Теплоенергопостач" на нерухоме майно комплекс будівель і споруд по вул. Ярославській, 9, до складу якого включено адмінбудинок літ. "З" площею 717, 3 кв.м.

Короткий зміст позовних вимог

11. У червні 2019 року Київська обласна рада (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Ірпінської міської ради (далі - відповідач-1) Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (далі - відповідач-2), КПП "Теплоенергопостач" (далі - відповідач-3) про:

(1) визнання протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 14.03.2008 №1476-42-V, та скасування рішення державного реєстратора №40151965 від 16.03.2018;

(2) визнання протиправним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 30.11.2017 №2948-43-ІІ, та скасування рішення державного реєстратора №38755663 від 15.12.2017;

(3) визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 27.02.2018 №50/16;

(4) витребування із незаконного володіння відповідача-1 та відповідача-3 на користь позивача об'єкт нерухомого майна, а саме: адміністративно-виробничі будівлі загальною площею 3 652 кв.м., які складаються з: гараж літ. А. склад літ. Б. М. ГСМ літ. В. літ. І, огорожа №1, замощення І, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 11 (Ярославська, 9) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2889551321109).

12. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майновий комплекс по вул. Ярославській, 11 у м. Ірпені є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі позивача, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 08.02.2014 №17544818, на підставі якого проведеною державну реєстрацію права комунальної власності позивача, а тому відповідач-1 не мав права розпоряджатися цим майном шляхом передачі його у господарське відання відповідача-3, надавати відповідачу-3 в користування земельну ділянку для обслуговування цього майна та змінювати адресу майна.

12.1. Позивач також зазначає про те, що спірний майновий комплекс завжди перебував на балансі КП "Ірпіньтепломережа", яке з цих підстав ще у 2008 році оскаржило державну реєстрацію права власності відповідача-1 на цей комплекс у справі № 13/230-08, а у 2013 році спірне майно передано позивачем, як власником, на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" (далі - КП "Друкар"). При цьому рішення позивача про передачу КП "Ірпіньтепломережа" (разом з усіма активами) з власності територіальних громад Київської області у власність територіальної громади міста Ірпінь до його фактичного виконання втратило чинність на підставі іншого рішення позивача від 28.07.2009 №557-25-V (зі змінами, внесеними рішенням від 24.11.2009 №612-28-V).

12.2. У зв'язку з чим спірне майно незаконно вибуло з володіння позивача поза його волею, а отже підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідачів на підставі статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій

13. Рішенням Господарського суду Київської області від 08 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року, в позові відмовлено повністю.

14. Суди попередніх інстанцій виходили з таких аргументів: (1) рішення позивача від 29.12.2008 №410-21-V та від 28.07.2009 №557-25-V щодо передачі КП "Ірпіньтепломережа" (з усіма активами) у власність територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради не визнані недійсними і не скасовані у судовому порядку; (2) позивач не надав документів набуття ним у власність спірного майна на час прийняття рішення від 28.02.2013 №572-30-VI про передачу майна з балансу КП "Ірпіньтепломережа" на баланс КП "Друкар"; (3) позивач не довів порушення норм земельного законодавства при прийнятті відповідачем-1 спірного рішення-2, як і не обгрунтував, які саме його права чи законні інтереси порушені внаслідок прийняття відповідачем-2 спірного рішення-3. Отже, за висновком судів позивач не є власником спірного майна, а отже його права та інтереси спірними рішеннями відповідачів не порушені.

14.1. Одночасно судами зауважено, що Ірпінська міська рада відкрито користувалась і розпоряджалась спірним майном протягом сімнадцяти років, а КП "Теплоенергопостач", отримавши у повне господарське відання майновий комплекс по вул. Ярославській, 9, закінчив будівництво адміністративної будівлі та провів технічну інвентаризацію будівель комплексу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача який подав касаційну скаргу (узагальнено)

16. Факт перебування спірного майна у власності позивача підтверджується наявними у справі доказами, а саме: рішенням Київської обласної ради від 28.02.2013 №572-30-VI про передачу майна з балансу КП "Ірпіньтепломережа" на баланс КП "Друкар"; складеним на виконання цього рішення актом приймання-передачі майна від 01.06.2013 (на виконання рішення від 28.02.2013); свідоцтвом позивача про право власності від 08.02.2014 №17544818, на підставі якого 24.01.2014 здійснено державну реєстрацію спірного нерухомого майна за позивачем. Отже, зробивши всупереч наданим доказами протилежний висновок про недоведеність позивачем права власності на спірне майно, суди у порушення приписів статей 321, 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) поклали на позивача тягар доведення законності виникнення права власності на майно.

17. Позиція судів щодо чинності рішень позивача від 29.12.2008 №410-21-V та від 28.07.2009 №557-25-V про передачу спірного майна відповідачу-1 суперечить висновкам Конституційного Суду України в рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009, яким надано роз'яснення щодо права органу місцевого самоврядування скасовувати прийняті ним рішення в межах наданих Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень.

18. У порушення положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суди не врахували преюдиційні обставини щодо незаконності реєстрації за відповідачем-1 права власності на спірне майно, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 06.08.2008 у справі № 13/230-08 за позовом КП "Ірпіньтепломережа" до Виконкому Ірпінської міської ради.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. У статті 393 ЦК України унормовано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

19.1. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. Позивачем за позовом, поданим на підставі статті 393 ЦК України, може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушено внаслідок видання незаконного акту.

20. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

20.1. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння, а метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

21. Саме вказані способи захисту права власності були обрані Київською обласною радою, яка у позові зазначала, що є власником комплексу будівель і споруд по вул. Паризької Комуни, 11 у м. Ірпені, який перебував на балансі належного позивачу КП "Ірпіньтепломережа". Отже, за змістом заявленого позову та стверджуваних позивачем обставин спірне майно завжди було власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області, тобто саме позивач вважає себе особою, що створила (побудувала) спірне майно.

22. Набуття речового права на спірне майно позивач обґрунтовував: (1) відміною прийнятого ним у 2008 році власного рішення про передачу КП "Ірпіньтепломережа" у власність Ірпінської міської ради, (2) передачею в 2013 році спірного майна з балансу КП "Ірпіньтепломережа" на баланс КП "Друкар"; (3) оформленням свідоцтва про право власності на майно від 08.02.2014 №17544818 та здійсненням на його підставі державної реєстрації права комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області на комплекс адміністративно-виробничих будівель загальною площею 3 652 кв.м. по вул. Паризької Комуни, 11.

23. У свою чергу суди попередніх інстанцій, вирішуючи даній спір, виходили з того, що: (1) незавершене будівництвом приміщення по вул. Паризької Комуни, 11 ще в 2002 році прийнято у власність територіальної громади міста Ірпеня; (2) первинні рішення позивача про передачу КП "Ірпіньтепломережа" у власність Ірпінської міської ради не визнані недійсними та не скасовані у судовому порядку, а позивач не надав документів щодо підстав набуття у власність спірного майна на час прийняття ним у 2013 році рішення про передачу майна з балансу КП "Ірпіньтепломережа" на баланс КП "Друкар", а отже не мав права приймати у власність і розпоряджатися спірним майном.

24. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд звертає увагу на таке.

25. Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, власник не зобов'язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

26. Підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б).

26.1. Відповідно до норм ЦК України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об'єкт будівництва (стаття 331), переробка речі (стаття 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (стаття 333), набувальна давність (стаття 344) та інші. Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334) та у порядку правонаступництва (стаття 107).

27. Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

27.1. Таким чином, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібне виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

28. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 74, 76, 77, 86 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

29. Верховний Суд звертає увагу, що до предмету доказування у даному спорі перш за все входить доведення позивачем наявності у нього відповідного речового права, на захист якого подано позов, тобто лише встановивши наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення права з боку відповідачів і відповідно ухвалює рішення на його захист чи відмову позивачу у захисті, встановивши необґрунтованість заявленого позову.

30. Всупереч вимогам процесуального закону суди попередніх інстанцій не встановлювали та не досліджували, чи є позивач носієм речового права власності на спірне майно (як первісний набувач), коли саме це право останнім набуто на підставі яких первинних документів, оскільки відсутність у особи, яка звернулась до суду, відповідного права або інтересу є безумовним наслідком відмови в задоволенні позову за недоведеністю. Проте, не з'ясувавши цих обставин, суди одразу вдалися до оцінки правомірності волевиявлення сторін спору та правової оцінки прийнятих ними розпорядчих актів, які стосуються спірного майна.

31. При цьому необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

31.1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, зазначених у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

31.2. Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).

32. Так само, як і державна реєстрація, не породжує виникнення права власності і видача свідоцтва про право власності. Відповідне свідоцтво лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 925/797/17).

33. Крім того, поза увагою судів лишився викладений в позовній заяві та апеляційній скарзі довід позивача про існування ще у 2008 році судового спору у справі №13/230-08, внаслідок чого суди не з'ясували, чи має відношення прийняте в межах цієї справи рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2008 до предмету спору у даній справі, з урахуванням змісту та правової підстави для прийняття спірного рішення Ірпінської міської ради від 14.03.2008 №1476-42-V (про передачу майна у повне господарче відання КПП "Теплоенергопостач").

34. Отже, суди попередніх інстанцій припустилися порушення вимог частини 1 статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів судом на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та частини 5 статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34.1. Верховний Суд бере до уваги й те, що за положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

35. Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. У силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

38. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

39. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в пунктах 29-33 цієї Постанови, всебічно, повно і об`єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

40. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Київської обласної ради задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року і рішення Господарського суду Київської області від 08 жовтня 2019 року у справі № 911/1455/19 скасувати.

3. Справу № 911/1455/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.