Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.10.2025 року у справі №6-5250/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 6-5250/11

провадження № 61-3338св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Головного управління юстиції у Полтавській області, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (стягувач), ОСОБА_1 (боржник),

заявник - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

заінтересована особа - ОСОБА_1 (боржник),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П., та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяв

У березні 2016 року Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Головного управління юстиції у Полтавській області (далі - Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ) звернувся до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого листа.

Подання Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ мотивоване тим, що 22 квітня 2016 року Дніпровський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 6-5250/11 на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року, якою задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), та видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 387/10 від 04 лютого 2011 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оригінал якого було втрачено після направлення його разом з копією постанови стягувачу простою кореспонденцією.

Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮпросив суд видати дублікат виконавчого листа № 6-5250/10, виданого 22 грудня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 598 203,52 грн та 6 382,03 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом.

У грудні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у справі № 6-5250/11.

Заяву АТ «Сенс Банк» мотивувало тим, що 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером ПАТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Згідно з рішенням єдиного акціонера ПАТ «Укрсоцбанк» від 15 вересня 2019 року № 5/2019, затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків ПАТ «Укрсоцбанк», яке зазначено у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті - з 15 жовтня 2019 року. Згідно з пунктом 1 Передавального акта від 15 жовтня 2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків ПАТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акта загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера - ПАТ «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року.

Заявник просив суд прийняти заяву про заміну стягувача у порядку статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», замінити стягувача у виконавчому листі № 6-5250/11, виданому 22 квітня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення грошових коштів за кредитним договором, з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк» у зв`язку з переходом до АТ «Альфа-Банк» прав кредитора за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду міст Києва від 04 квітня 2016 року, постановленою у складі судді Гончарука В. П, подання Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04 лютого 2011 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у сумі 598 203,52 грн, а також третейський збір у сумі 6 382,03 грн.

Задовольняючи подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції встановив, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа завершено, виконавчий лист направлено стягувачу простою кореспонденцією. Оскільки відомості про місцезнаходження виконавчого листа відсутні, суд дійшов висновку, що його втрачено та вбачав підстави для видачі дубліката.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року, постановленою у складі судді Гончарука В. П., заяву АТ «Альфа-Банк», заінтересовані особи: АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 , про заміну стягувача задоволено.

Замінено стягувача щодо виконання виконавчого листа № № 6-5250/11, виданого 22 квітня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 387/10 від 04 лютого 2011 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, із ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника - АТ «Альфа-Банк».

Задовольняючи заяву АТ ««Альфа-Банк»» про заміну стягувача у виконавчому листі, суд першої інстанції врахував положення статей 512 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», указав, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року - без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про видачу дубліката виконавчого листа, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи містять копію виклику ОСОБА_1 у судове засідання і не містить доказів вручення такої повістки.

Частиною третьою статті 309 ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, передбачено, що порушення норми процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи по суті. При цьому положення процесуального закону щодо обов`язкового скасування судового рішення, на яке посилається апелянт, на той час не діяло. За таких умов, при вирішенні цієї апеляційної скарги апеляційний суд дослідив, чи призвело процесуальне порушення до неналежного вирішення питання по суті спору.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги по суті питання, апеляційний суд констатував відсутність підстав для її задоволення, оскільки боржник не спростував висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд вважав, що порушення процедури виклику боржника до суду в силу частини третьої статті 309 ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду заяви судом першої інстанції, не може бути підставою для задоволення скарги. Також апеляційний суд вказав, що питання сплину чи не сплину строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, в тому числі і його переривання, взагалі не було предметом розгляду суду, оскільки процесуальний закон станом на квітень 2016 року не пов`язував вирішення даного питання зі сплином чи не сплином такого строку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 6-5250/11, виданого 22 квітня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 387/10 від 04 лютого 2011 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з ПАТ «Укрсоцбанк», на правонаступника - АТ «Альфа-банк» (код ЄДРПОУ:23494714, адреса місцезнаходження:03159, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100).

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про заміну стягувача у виконавчому листі, суд апеляційної інстанції встановив, що боржник не повідомлений судом першої інстанції належним чином про розгляд заяви банка про заміну стягувача. Крім того, суд встановив, що виконавчий документ було повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 22 червня 2018 року, отже, строк пред`явлення до виконання виконавчого документа не сплив, ураховуючи, що із заявою про заміну стягувача банк звернувся до суду 17 грудня 2020 року.

Короткий зміст касаційних скарг

У березні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо видачі дубліката виконавчого листа), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У березні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо заміни стягувача), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

19 березня 2025 рокуухвалою Верховного Суду, задоволено клопотання ОСОБА_1 , поновленопроцесуальний строк для подачі касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо видачі дубліката виконавчого листа), витребувано матеріали справи із Дніпровського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

01 квітня 2025 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання ОСОБА_1 , поновлено процесуальний строк для подачі касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо заміни стягувача), витребувано матеріали справи із Дніпровського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги

У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

18 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо видачі дубліката виконавчого листа) містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 4 пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до наступного:

- суд апеляційної інстанції розглянув його апеляційну скаргу у судовому засіданні в режимі відеоконференції за участі його адвоката, однак були відсутні докази про його належне сповіщення про час, дату, місце судового засідання;

- суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, мав застосувати положення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України у редакції, яка діяла на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а не положення ЦПК України у редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції;

- суд апеляційної інстанції допустив порушення норм цивільного процесуального закону, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо заміни стягувача) містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 4 пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України.

Заявник вважає, що заява банку про заміну стягувача фактично не була вирішена судом. До спірних правовідносин слід застосувати положення частини другої статті 446 ЦПК України, оскільки правовідносини виникли щодо виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Видача дубліката у цій справі не є підставою для застосування частини першої статті 446 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та замінюючи стягувача у виконавчому провадженні, не звернув увагу, що банк просив суд замінив стягувача у виконавчому листі, чим порушив вимоги ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції неправильно оцінив подані заявником (банком) докази належного направлення боржнику заяви про заміну стягувача з додатками, які не відповідали частині другій статті 183 ЦПК України, чим порушив ЦПК України та речення 4 пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам про те, що строк повторного пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання закінчився у 2014 році та судом не поновлювався.

Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа задоволено; видано виконавчий лист на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04 лютого 2011 року у справі № 387/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 598 203,52 грн та витрат пов`язаних з вирішенням спору третейським судом у сумі 6 382,03 грн.

Дніпровський районний суд міста Києва 22 грудня 2011 року видав виконавчий лист №6-5250/11, який пред`явлено до виконання.

25 вересня 2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 6-5250/11 Автозаводським ВДВС Кременчуцького РУЮ завершено, виконавчий лист направлено стягувачу простою кореспонденцією.

Відомості про місцезнаходження виконавчого листа відсутні.

Розгляд подання Автозаводського ВДВС Кременчуцького РУЮ про видачу дубліката виконавчого листа здійснювався у 2016 році Дніпровським районним судом міста Києва.

Матеріали справи містять копію виклику ОСОБА_1 у судове засідання, однак не містить доказів вручення такої повістки.

10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Згідно з рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року.

Протоколом від 15 жовтня 2019 року № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» вирішено затвердити Передавальний акт (пункт 2.1. протоколу).

15 жовтня 2019 року, відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини четвертої статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління Національного банку України від 27 червня 2008 року № 189 «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», затверджено Передавальний акт, згідно з яким АТ «Альфа-Банк» як правонаступник набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Згідно з пунктом 1 Передавального акта від 15 жовтня 2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» а саме з 15 жовтня 2019 року.

Матеріали справи за заявою АТ «Альфа-Банк» про заміну стягувача містять опис вкладень у цінний лист (а.с.79), в якому у графі «кому» зазначено АТ «Укрсоцбанк».

У той же час на звороті а. с. 79 міститься квитанція АТ «Укрпошта», відповідно до якої вказаний цінний лист направлявся саме на адресу ОСОБА_1 .

Встановлено, що заява про заміну сторони виконавчого провадження з доданими матеріалами направлена саме ОСОБА_1 .

Виконавчий лист № 6-5250/11, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 22 грудня 2011 року, повернуто стягувачу постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 22 червня 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 4 пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо видачі дубліката виконавчого листа) підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо заміни стягувача) підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанови суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідають.

Щодо заміни сторони у справі / стягувача у виконавчому документі

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони,

а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, вказаних у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), «реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Отже, обов`язковою умовою для процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про заміну стягувача на його правонаступника у справі, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про заміну стягувача на його правонаступника у справі суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Колегія суддів бере до уваги, що суд апеляційної інстанції встановив, що АТ «Альфа-Банк» звернулося у межах трирічного строку після повернення виконавчого листа № 6-5250/11 стягувачу без виконання, а тому заява АТ «Альфа-Банк»про заміну стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк»уважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

У справі, яка переглядається, заявник АТ «Альфа-Банк» просив суд замінити стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк» у виконавчому листі № 6-5250/11 (а. с. 46-48).

Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності переходу майна, прав та обов`язків первісного кредитора до АТ «Альфа-Банк» на підставі Передавального акта, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», відповідно до Закону України «Про спрощену процедуру реорганізації та капіталізації банку», постанови Національного банку України від 27 червня 2008 року № 189, це є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким актом прав і обов`язків сторін.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк», тобто відбулося матеріальне правонаступництво, однак не врахував, що АТ «Альфа-Банк» просило суд замінити стягувача у виконавчому листі № 6-5250/11, дублікат якого державним виконавцем повернуто стягувачу без виконання, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, помилково замінив стягувача у виконавчому провадженні, а не у виконавчому листі (у справі), чим порушив вимоги частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Тому резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції слід змінити, вказавши, що внаслідок матеріального правонаступництва майна, прав та обов`язків ПАТ «Укрсоцбанк», слід замінити стягувача у виконавчому листі (у справі) № 6-5250/11 з ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа-Банк».

Доводи касаційної скарги про те, що суд порушив вимоги частини другої статті 446 ЦПК України та мав застосувати положення частини першої статті 446 ЦПК України, колегія суддів спростовує з огляду на таке.

Згідно зі статтею 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

У справі, яка переглядається, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року у справі № 6-5250/11 видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04 лютого 2011 року у справі № 387/10 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 598 203,52 грн та витрат, пов`язаних з вирішенням спору у Третейському суді у сумі 6 382,03 грн.

Дніпровський районний суд міста Києва 22 грудня 2011 року видав виконавчий лист №6-5250/11, який було пред`явлено до виконання та в подальшому повернуто стягувачу без виконання.

Таким чином, оскільки Дніпровський районний суд міста Києва постановив ухвалу про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04 лютого 2011 року у справі № 387/10, видав виконавчий лист на виконання цього рішення, то розгляд питання щодо заміни стягувача під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 6-5250/1, віднесено до повноважень Дніпровського районного суду міста Києва.

Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі № 824/20/19 (провадження № 61-13392ав24).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд апеляційної інстанції дав оцінку. При цьому суд касаційної інстанції у силу вимог статті 400 ЦПК України є судом права, а не факту, і не має повноважень для переоцінки доказів.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 3 частиною третьою статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

21 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року.

Обґрунтовуючи підстави апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки відсутня розписка про одержання ним судової повістки або відомості про відмову в її отриманні, повідомлення про вручення.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Згідно з частиною другою статті 370 ЦПК України 2004 року заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.

Із матеріалів справи вбачається, що розгляд подання про видачу дубліката виконавчого листа в суді першої інстанції був призначений на 04 квітня 2016 року, відбувся у відкритому судовому засіданні без участі заявника ВДВС, стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» та боржника ОСОБА_1 .

Відомості про повідомлення ОСОБА_1 судом першої інстанції про дату, час і місце судового розгляду, у матеріалах справи відсутні, що було встановлено судом апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Доказів використання судом першої інстанції інших засобів зв`язку для поінформування відповідача матеріали справи не містять.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Переглядаючи 23 січня 2025 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та залишаючи ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року без змін, суд апеляційної інстанції встановив, що боржник належним чином не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, однак при цьому апеляційний суд застосував положення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України 2004 року, вказавши, що ця редакція закону не передбачала обов`язкової підстави скасування рішення суду у разі відсутності доказів вручення судової повістки.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, передбачено обов`язкову підставу для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Подібні правові висновки містять постанови Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/16977/16-ц (провадження № 61-26007св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 524/7446/13-ц (провадження № 61-43517св18) та інш.

Таким чином, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції, якою задоволено заяву про заміну стягувача підлягає зміні, з викладенням її резолютивної частини у редакції цієї постанови.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про видачу дубліката виконавчого листа, підлягає скасуванню, справу в цій частині слід направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо заміни стягувача) задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо видачі дубліката виконавчого листа) задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо заміни стягувача) змінити, викласти її резолютивну частину у такій редакції:

«Замінити стягувача у виконавчому листі № 6-5250/11, виданому 22 квітня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04 лютого 2011 року у справі № 387/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом, з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714)».

Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року (щодо видачі дубліката виконавчого листа) скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець