Постанова

Іменем України

08 липня 2019 року

м. Київ

справа № 522/17048/15-ц

провадження № 61-33246св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Дельта Банк»на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року у складі судді Домусчі Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Черевка П. М., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про поділ спільного майна подружжя, про визнання права власності, про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 04 червня 2006 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 , який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Піщанського районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 01. Дітей від шлюбу не мають.

За час шлюбу сторони придбали таке майно: спальний гарнітур, вартістю 3 700,00 грн, стіл кухонний, вартістю 400,00 грн, великий стіл та чотири стільці, вартістю 800,00 грн, холодильник LG, вартістю 3 800,00 грн, мікрохвильова піч, вартістю 1 200,00 грн, соковижималку, вартістю 500 грн, кухонний комбайн, вартістю 500,00 грн, ноутбук «Lenovo», вартістю 6 000,00 грн, пилосос, вартістю 500,00 грн, а всього на суму 17 400,00 грн. Крім того, сторонами придбана квартира АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу від 20 лютого 2008 року. Вказана квартира придбана сторонами за кредитні кошти, які отримані відповідачем на підставі кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 11301975000, згідно з умовами якого Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») надав відповідачу грошовий кредит у сумі 269 569,00 грн. Зазначена квартира складається із житлової кімнати, площею 14,5 кв. м, житлової кімнати, площею 9,9 кв. м, кухні, площею 6,1 кв. м, туалету, площею 0,9 кв. м, загальна площа квартири складає 31,4 кв. м, житлова площа - 24,4 кв. м.

Сторони припинили шлюбні відносини. ОСОБА_2 вигнав її зі спільної квартири, змінив замки на вхідних дверях, у зв`язку з чим 18 лютого 2015 року вона змушена звернутися до правоохоронних органів, та проживати у сусідів ОСОБА_5, а зараз орендує інше житло. ОСОБА_2 перешкоджає їй в користуванні власністю, порушує її права співвласника, тому вона вважає за необхідне встановити порядок користування спірною квартирою.

Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; поділити спільне з ОСОБА_2 майно, виділивши їй у натурі таке майно: спальний гарнітур, вартістю 3 700,00 грн, великий стіл та чотири стільця, вартістю 800,00 грн, холодильник LG, вартістю 3 800 грн, а всього на суму 8 300,00 грн; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; виділити ОСОБА_2 у натурі таке майно: стіл кухонний, вартістю 400,00 грн, мікрохвильову піч, вартістю1 200,00 грн, соковижималку, вартістю 500,00 грн, кухонний комбайн, вартістю500,00 грн, ноутбук Lenovo, вартістю 6 000,00 грн, пилосос, вартістю500,00 грн, а всього на суму 9 100,00 грн; усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , вселити її у вказану квартиру.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 . Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , та складається з житлової кімнати площею 14, 5 кв. м, житлової кімнати площею 9,9 кв. м, кухні площею 6,1 кв. м, туалету площею 0,9 кв. м, загальна площа квартири 31,4 кв. м, житлова - 24,4 кв. м, таким чином: виділено ОСОБА_1 у користування житлову кімнату, площею 9,9 кв. м, ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 14,5 кв. м, залишено у спільному користуванні туалет площею 0,9 кв. м, та кухню площею 6,1 кв. м. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності, а тому частки сторін у ній є рівними. Права ПАТ «Дельта Банк» як іпотекодержателя внаслідок поділу предмета іпотеки - спірної квартири не порушені, оскільки переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки зберігається. Сторони не надали доказів на підтвердження факту придбання побутового майна за період спільного проживання, його вартості та існування на момент розгляду справи, а тому суд позбавлений можливості провести поділ такого майна. Відповідачем чиняться перешкоди позивачу в користуванні спірною квартирою, що є підставою для забов`язання відповідача усунути такі перешкоди та вселити позивачу у квартиру.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У серпні 2017 року АТ «Дельта Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення статей 57, 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), оскільки позивач не надала доказів участі у придбання спільної квартири, погашення нею заборгованості за кредитним договором, тоді як відповідач зазначав, що він особисто погашав заборгованість за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості та квитанціями. Оскаржувані судові рішення порушують права АТ «Дельта Банк» як іпотекодержателя спірної квартири, оскільки на момент укладення іпотечного договору єдиним власником квартири був відповідач, тоді як за рішенням судів право власності на частину предмета іпотеки перейшло до ОСОБА_1 , тобто фактично відбулося відчуження частини предмета іпотеки та заміна боржника, на що банк згоди не давав.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Дельта Банк» не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що 04 червня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

Згідно з договором купівлі-продажу, укладеного 20 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , останній купив квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із двох житлових кімнат, загальною площею 31,4 кв. м, житловою - 24,4 кв. м. Продаж здійснено за 269 569,00 грн.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу право власності на квартиру 26 лютого 2008 року зареєстровано на ім`я ОСОБА_2

20 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 1130197500, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 53 380,00 дол. США, строком до 20 лютого 2029 року зі сплатою відсотків, комісії у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.4 договору про надання споживчого кредиту від 20 лютого 2008 року № 11301975000 передбачено, що кредит наданий позичальнику для його особистих потреб, а саме на придбання квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

20 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладений договір іпотеки, згідно з пунктом 1.1 якого іпотекодавець передав у іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р. Ю. та зареєстровано у реєстрі за № 300.

20 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки від 20 лютого 2008 року № 181277, згідно з умовами якого остання виступила поручителем за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 20 лютого 2008 року № 1130197500.

08 грудня 2011 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зокрема за кредитним договором від 20 лютого 2008 року № 1130197500 та всіма договорами забезпечення за ним.

Згідно з розрахунком банку заборгованість позичальника за кредитним договором від 20 лютого 2008 року № 1130197500 станом на 27 травня 2015 року складає 2 519 799,95 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов`язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки.

Разом з цим, положеннями Закону України «Про іпотеку»не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Із урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ «Дельта Банк» як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуваними рішеннями порушено права АТ «Дельта Банк» є безпідставними, оскільки після визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини спірної квартири іпотека не припинилася, позивач набула статусу іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій не порушують прав заявника, а отже, касаційна скарга АТ «Дельта Банк» є необґрунтованою.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик