Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 521/15883/16-ц

провадження № 61-5321св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «СК Джонсон»,

представник відповідача - Яковенко Олександр Олександрович ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_2 , на рішення Малиновського районного суду

м. Одеси від 20 квітня 2017 року в складі судді Мазун І. А. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року в складі колегії суддів:

Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СК Джонсон» (далі - ТОВ «СК Джонсон») про визнання угоди недійсною, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 1997 року по 04 серпня 2016 року він працював у ТОВ «СК Джонсон» та сумлінно виконував свої трудові обов`язки. Відповідно до наказу ТОВ «СК Джонсон» від 08 серпня 2016 року позивача було звільнено із займаної посади за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України) на підставі угоди про припинення трудових відносин між позивачем та ТОВ «СК Джонсон», датованої 05 серпня 2016 року.

Позивач зазначав, що його звільнення є незаконним, оскільки підписана ним угода про припинення трудових відносин не відповідала його волевиявленню, йому не було надано змоги ознайомитися зі змістом угоди до моменту її підписання, а керівництво ТОВ «СК Джонсон» примусило його підписати таку угоду із застосуванням морального тиску та без надання належних пояснень.

Вищевказані обставини його звільнення призвели до погіршення здоров`я та, як наслідок, звернення за медичною допомогою, лікування.

Окрім цього позивач стверджував, що на день звернення до суду, всупереч вимогам законодавства, йому не було повернуто його трудову книжку.

У зв`язку з чим, вважав своє звільнення незаконним та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_5 просив суд: визнати угоду від 05 серпня 2016 року про припинення трудових відносин недійсною; скасувати виданий ТОВ «СК Джонсон» наказ від 08 серпня 2016 року №74-ок про звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП України; поновити його на роботі у ТОВ «СК Джонсон» на посаді менеджера зі збуту з 08 серпня 2016 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 218 517,80 грн; стягнути на відшкодування моральної та майнової шкоди 456 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено, що підписання ним угоди про припинення трудових відносин відбулося під тиском відповідача та що чинним трудовим законодавством передбачено відкликання працівником своєї заяви при припиненні трудового договору за угодою сторін, оскільки така можливість передбачена лише при звільненні працівника за власним бажанням. Крім того, звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, а тому суди не вбачали підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано статтю 43 Конституції України, статтю 231 ЦК України та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року в справі № 6-1269цс16 до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У квітні 2018 року ТОВ «СК Джонсон»подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що з 27 червня 1997 року ОСОБА_5 працював на посаді торгового представника у ТОВ «СК Джонсон».

З 01 листопада 2005 року ОСОБА_5 переведено на посаду менеджера зі збуту комерційної служби.

ОСОБА_5 написано заяву від 04 серпня 2016 року про звільнення із займаної посади за угодою сторін з 08 серпня 2016 року.

05 серпня 2016 року між ТОВ «СК Джонсон» та ОСОБА_5 підписано угоду про припинення трудових відносин, за змістом якої сторони домовилися припинити трудові відносини між ними на умовах, викладених в угоді, а саме на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України з 08 серпня 2016 року.

06 та 07 серпня 2016 року ОСОБА_5 на електронну адресу

ТОВ «СК Джонсон» надіслано дві заяви про продовження трудових відносин, додатково дві заяви, датовані 05 та 06 серпня 2016 року.

Наказом від 08 серпня 2016 року № 74-ок ОСОБА_5 звільнено з посади менеджера зі збуту комерційної служби з 08 серпня 2016 року за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

08 серпня 2016 року копію наказу від 08 серпня 2016 року №74-ок про звільнення направлено ОСОБА_5 , за змістом супровідного листа до копії наказу про звільнення ОСОБА_5 запропоновано прийти за отримання трудової книжки чи надати згоду на надіслання трудової книжки за узгодженою адресою. Копію наказу про звільнення ОСОБА_5 отримано особисто, про що свідчить відповідний запис.

Розрахунок при звільненні з ОСОБА_5 проведено 08 серпня 2016 року.

10 серпня 2016 року ОСОБА_5 за актом приймання-передачі передано

ТОВ «СК Джонсон» корпоративний комп`ютер та обладнання до нього.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Слід зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємств, установ, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України 2004 року), встановивши, що позивачем не надано доказів щодо застосування до нього тиску, та урахувавши, що позивачем підписано угоду власноручно, копію наказу отримано та проведено з ним розрахунок при звільненні, дійшов обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивача відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення позивача на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська