Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 390/1426/16-ц

провадження № 61-31595св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування в особі Кіровоградської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2017 року у складі судді Терещенко Д.В. та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Єгорової, С. М., Письменного О. А., Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення способу участі у вихованні онука ОСОБА_4

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у її сина ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народився ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Після смерті сина позивачки відповідач почала чинити їй перешкоди у спілкуванні з онуком.

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідачки, органів опіки і піклування з метою вирішення питання щодо її участі у вихованні онука та можливості спілкування з ним за своїм місцем проживання без участі матері дитини.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визначити час її участі у спілкування і вихованні онука ОСОБА_4 , а саме: кожні два місяці забирати онука на 7 діб за місцем її проживання та в період літніх канікул - на 15 діб за місцем її проживання за узгодженням з ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні онука відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не заперечує проти спілкування баби та онука, але за умов попередньої домовленості і на території, яку визначить вона. Враховуючи наявність неврологічного захворювання у малолітнього ОСОБА_4 , значну віддаленість місця проживання баби, суд дійшов висновку, що їхні побачення мають проводитися за місцем проживання дитини у присутності матері, з урахуванням стану здоров`я та бажання дитини, що на даному етапі відповідатиме інтересам дитини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2017 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування в особі Кіровоградської районної державної адміністрації, про визначення способу участі у вихованні онука задоволено частково.

Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні її онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким вона має право один раз протягом доби щомісяця спілкуватися з дитиною, з можливістю спільного відпочинку у літній період за присутності матері на території, яку визначить мати дитини - ОСОБА_6

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тривалість часу, проведеного дитиною з бабою та дідом, є важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність спірних правовідносин і безпідставно вважав, що встановлення іншого порядку і способу участі баби у вихованні онука, ніж той, який запропоновано позивачем, буде виходом за межі позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач після смерті чоловіка створила нову сім`ю та чинить перешкоди у спілкуванні баби з онуком. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідачки, органу опіки та піклування з метою вирішення питання щодо її участі у вихованні онука та можливості спілкування з ним за місцем її проживання без участі ОСОБА_2 Врахований судом апеляційної інстанції висновок Органу опіки та піклування в особі Кіровоградської державної адміністрації від 16 грудня 2016 року щодо обов`язкової участі матері та визначення нею місця побачень баби з онуком порушує законні права та інтереси позивачки та малолітнього ОСОБА_4 Судами не з`ясовано підставу виникнення у малолітнього ОСОБА_4 логоневрозу та можливість позитивного впливу з боку позивача на перебіг указаного неврологічного захворювання шляхом виключення факторів, що зумовлюють його виникнення. Апеляційним судом не з`ясовано фактичну можливість перебування позивача за місце проживання ОСОБА_4 та його матері у с. Федорівка Кіровоградського району Кіровоградської області протягом доби, зважаючи на те, що вона проживає у м . Первомайськ Миколаївської області .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідачка та третя особа відзив на касаційну скаргу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року цивільну справу № 390/1426/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_2 , є рідною бабою малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 без реєстрації.

Батько малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 5).

Позивач ОСОБА_1 характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має всі необхідні умови для проживання, виховання, розвитку та навчання дитини (а. с. 6, 12, 70, 72).

Відповідач ОСОБА_2 проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та двома дітьми, в тому числі малолітнім ОСОБА_4 , у с. Федорівка Кіровоградського району, мають добрі умови проживання (а. с. 94).

ОСОБА_4 проходить лікування в невропатолога з діагнозом логоневроз, неврологічний синдром (а. с. 93).

Згідно з висновком Органу опіки та піклування в особі Кіровоградської державної адміністрації від 16 грудня 2016 року доцільно надавати ОСОБА_1 можливість бачити свого онука ОСОБА_4 за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 не частіше одного разу на півроку, на території, яку визначить відповідач (а. с. 64-65).

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позовом, норми сімейного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла такого висновку.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (Рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, п. 82).

Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.

За змістом статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Апеляційним судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач створює перешкоди у спілкуванні баби з онуком, у зв`язку з чим суд вважав необхідним визначити порядок і спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні онука відповідно до вимог статей 257, 159 СК України. Апеляційним судом ураховано вік дитини, його психоемоційний стан, прихильність до сторін, психологічну прив`язаність й бажання позивача бути бабусею у житті дитини і те, що таке спілкування не перешкоджатиме розвитку хлопчика.

Також суд взяв до уваги рекомендації щодо порядку і способу участі баби у вихованні онука, запропоновані органом опіки і піклування, шляхом періодичних їх зустрічей за присутності матері, на території, яку визначить мати дитини - ОСОБА_6 , та з урахуванням її погодження.

Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених у судовому порядку доказів, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення апеляційного суду.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк