Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 366/2367/13-ц

провадження № 61-26св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспортбудінвест»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відкрите акціонерне товариство «Іванківрибсільгосп»,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року у складі судді Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспортбудінвест» (далі - ТОВ «Укрспортбудінвест»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відкрите акціонерне товариство «Іванківрибсільгосп» (далі - ВАТ «Іванківрибсільгосп»), про стягнення заборгованості з орендної плати та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2011 року між ним і ТОВ «Укрспортбудінвест» було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, за умовами якого він передав у строкове, платне користування ТОВ «Укрспортбудінвест» об`єкти нерухомого майна, які входять до складу цілісного майнового комплексу з переробки товарної риби та продуктів тваринництва і розташовані по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 .

У порушення умов вказаного договору з квітня 2013 року ТОВ «Укрспортбудінвест» припинило сплачувати орендну плату, на його вимоги звільнити об`єкт оренди і погасити існуючу заборгованість з орендної плати товариство не реагувало, мотивуючи це тим, що він не є власником об`єкту оренди, оскільки право власності на це майно в установленому законом порядку не зареєстрував.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ТОВ «Укрспортбудінвест» звільнити об`єкти нерухомого майна, які входять до складу цілісного майнового комплексу з переробки товарної риби та продуктів тваринництва і розташовані по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 , і повернути їх йому, стягнути з ТОВ «Укрспортбудінвест» на його користь заборгованість з орендної плати у розмірі 60 000,00 грн та неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 1 328,76 грн.

20 серпня 2013 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову, в якій, окрім раніше пред`явлених вимог, просив суд на підставі частини першої статті 220 ЦК України визнати дійсним договір купівлі-продажу від 29 січня 2009 року, укладений між ним і ВАТ «Іванківрибсільгосп», та визнати за ним право власності на наступні об`єкти нерухомості: на нежитлові будівлі і споруди по АДРЕСА_1 : коптильний завод (коптильний цех) (літера «А») загальною площею 1 129,60 кв. м, адмінбудинок (літера «А») загальною площею 353,20 кв. м, будинок контрольно-пропускного пункту (літера «Б») загальною площею 251,20 кв. м, нежитлове приміщення (літера «В») загальною площею 680,40 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Г») загальною площею 707,10 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Д») загальною площею 509,10 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Е») загальною площею 678,00 кв. м, вбиральня (літера «Ж») нежитлове приміщення (літера «З») загальною площею 179,60 кв. м, нежитлове приміщення (літера «І») загальною площею 259,30 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Л») загальною площею 301,10 кв. м, нежитлове приміщення (літера «М») загальною площею 760,80 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Н») загальною площею 8,40 кв. м, нежитлове приміщення (літера «О») загальною площею 10,30 кв. м, нежитлове приміщення (літера «П») загальною площею 17,70 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Р») загальною площею 437,60 кв. м, нежитлове приміщення (літера «С») загальною площею 135,60 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Т») загальною площею 73,70 кв. м, нежитлове приміщення (літера «У») загальною площею 26,70 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Ф») загальною площею 8,20 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Х») загальною площею 4,0 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Ч») загальною площею 6,0 кв. м, погріб (літера «Ш»), навіс (літера «Я»), огорожа (М-8), водонапірна башта (І), водонапірна башта (ІІ), естакада (ІІІ), вимощення (ІV), водопровід (V), каналізація (VІ), газопровід (VІІ); та на нежитлові будівлі і споруди по АДРЕСА_2 : нежитлове приміщення (літера «А») загальною площею 894,20 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Б») загальною площею 59,50 кв. м, нежитлове приміщення (літера «В») загальною площею 888,50 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Г») загальною площею 456,40 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Д») загальною площею 18,60 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Е») загальною площею 10,30 кв. м, вбиральня (літера «Ж»), напірна башта (І), силосна яма (ІІ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові будівлі і споруди по АДРЕСА_1 : коптильний завод (коптильний цех) (літера «А») загальною площею 1 129,60 кв. м, адмінбудинок (літера «А») загальною площею 353,20 кв. м, будинок контрольно-пропускного пункту (літера «Б») загальною площею 251,20 кв. м, нежитлове приміщення (літера «В») загальною площею 680,40 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Г») загальною площею 707,10 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Д») загальною площею 509,10 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Е») загальною площею 678,00 кв. м, вбиральня (літера «Ж») нежитлове приміщення (літера «З») загальною площею 179,60 кв. м, нежитлове приміщення (літера «І») загальною площею 259,30 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Л») загальною площею 301,10 кв. м, нежитлове приміщення (літера «М») загальною площею 760,80 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Н») загальною площею 8,40 кв. м, нежитлове приміщення (літера «О») загальною площею 10,30 кв. м, нежитлове приміщення (літера «П») загальною площею 17,70 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Р») загальною площею 437,60 кв. м, нежитлове приміщення (літера «С») загальною площею 135,60 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Т») загальною площею 73,70 кв. м, нежитлове приміщення (літера «У») загальною площею 26,70 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Ф») загальною площею 8,20 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Х») загальною площею 4,0 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Ч») загальною площею 6,0 кв. м, погріб (літера «Ш»), навіс (літера «Я»), огорожа (М-8), водонапірна башта (І), водонапірна башта (ІІ), естакада (ІІІ), вимощення (ІV), водопровід (V), каналізація (VІ), газопровід (VІІ); та на нежитлові будівлі і споруди по АДРЕСА_2 : нежитлове приміщення (літера «А») загальною площею 894,20 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Б») загальною площею 59,50 кв. м, нежитлове приміщення (літера «В») загальною площею 888,50 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Г») загальною площею 456,40 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Д») загальною площею 18,60 кв. м, нежитлове приміщення (літера «Е») загальною площею 10,30 кв. м, вбиральня (літера «Ж»), напірна башта (І), силосна яма (ІІ).

Зобов`язано ТОВ «Укрспортбудінвест» звільнити нежитлові будівлі і споруди, розташовані по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 та повернути їх ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Укрспортбудінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 60 000,00 грн та пеню у розмірі 1 328,76 грн, а всього 61 328,76 грн.

Судові витрати покладено на ТОВ «Укрспортбудінвест».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договорукупівлі-продажу від 29 січня 2009 року і відбулося повне виконання умов цього договору, але одна із сторін, а саме ВАТ «Іванківрибсільгосп», ухиляється від його нотаріального посвідчення, що відповідно до статті 220 ЦК України є підставою для визнання цього правочину дійсним. Оскільки ТОВ «Укрспортбудінвест» не визнається право позивача як власника спірних об`єктів нерухомості, суд вважав, що таке право підлягає захисту шляхом визнання права власності на вищевказані об`єкти нерухомості.

Встановивши, що ТОВ «Укрспортбудінвест» свої зобов`язання за договором оренди цілісного майнового комплексу від 26 грудня 2011 року зі сплати орендної плати виконувало неналежним чином, суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати з урахуванням пені, передбаченої цим договором.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрспортбудінвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ВАТ «Іванківрибсільгосп», про стягнення заборгованості з орендної плати та визнання права власності на нерухоме майно.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що зі змісту рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року вбачається, що суд вирішив питання про права і обов`язки лише учасників справи, якими є ОСОБА_1 , ТОВ «Укрспортбудінвест» і ВАТ «Іванківрибсільгосп». Таким чином, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 суд не вирішував. Оскільки апеляційна скарга подана ОСОБА_2 після спливу більш як п`яти років з дня постановлення оскаржуваного рішення місцевого суду, а також враховуючи, що заявник не є учасником цієї справи і суд першої інстанції не вирішував питання про його права, свободи, інтереси чи обов`язки, то у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрспортбудінвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ВАТ «Іванківрибсільгосп», про стягнення заборгованості з орендної плати та визнання права власності на нерухоме майно призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки ухвалою Господарського суду Київської області від 01 липня 2013 року його було визнано ініціюючим кредитором із безспірними грошовими вимогами у розмірі 1 077 778,00 грн,введено процедуру розпорядження майном ВАТ «Іванківрибсільгосп» і призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 розпорядником майна ВАТ «Іванківрибсільгосп».

Лише 05 вересня 2018 року, під час ознайомлення із відзивом на його апеляційну скаргу у справі про банкрутство ВАТ «Іванківрибсільгосп», він дізнався про існування рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року, тому 05 жовтня 2018 року, у межах строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, подав апеляційну скаргу на це судове рішення. Оскільки рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на нерухоме майно, яке входило до майнового комплексу, власником якого було ВАТ «Іванківрибсільгосп», то у подальшому це майно не буде включено до ліквідаційної маси, що беззаперечно порушує його права та інтереси як ініціюючого кредитора ВАТ «Іванківрибсільгосп».

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові будівлі і споруди по АДРЕСА_1 , які зазначені вище.

Зобов`язано ТОВ «Укрспортбудінвест» звільнити нежитлові будівлі і споруди, розташовані по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 та повернути їх ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Укрспортбудінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 60 000,00 грн та пеню у розмірі 1 328,76 грн, а всього 61 328,76 грн.

Судові витрати покладено на ТОВ «Укрспортбудінвест».

Не погодившись із рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року, ОСОБА_2 05 жовтня 2018 року подав апеляційну скаргу на це рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року на підставі частини другої статті 358 ЦПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрспортбудінвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ВАТ «Іванківрибсільгосп», про стягнення заборгованості з орендної плати та визнання права власності на нерухоме майно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України, зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За змістом вищезазначених норм, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Відповідно до частин другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 01 липня 2013 року у справі № Б8/129-11 за заявою ОСОБА_2 про банкрутство ВАТ «Іванківрибсільгосп» визнано безспірним грошові вимоги заявника у розмірі 1 077 778,00 грн, введено процедуру розпорядження майном ВАТ «Іванківрибсільгосп» та призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

При цьому, рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року, ухваленого після постановлення ухвали господарського суду, за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлові будівлі і споруди по АДРЕСА_1 , які належали ВАТ «Іванківрибсільгосп».

Вказані обставини унеможливлюють включення нежитлових будівель і споруд по АДРЕСА_1 до складу ліквідаційної маси та задоволення вимог ініціюючого кредитора ВАТ «Іванківрибсільгосп» - ОСОБА_2

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_2 права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, є передчасним, суперечить змісту статті 352 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого спору.

Вказані обставини призвели до обмеження реалізації права ОСОБА_2 на доступ до правосуддя, передбаченого вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та права на апеляційне оскарження судового рішення.

З огляду на викладене безпідставним є посилання апеляційного суду на частину другу статті 358 ЦПК України, оскільки наявний виняток, передбачений пунктом 1 цієї норми права, а саме, якщо суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка падала апеляційну скаргу.

З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк