Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 663/2837/16-ц

провадження № 61-1488св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В.,

від 12 грудня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки зі спільного майна в натурі.

Позовна заява мотивована тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Скадовської районної державної нотаріальної контори Херсонської області 03 жовтня 1994 року за № 3970, зареєстрованого Скадовським бюро технічної інвентаризації за № 172, належить на праві власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша частина будинку належить відповідачу, яка користується всім спільним майном. Зазначала, що у 2009 році відповідач приватизувала земельну ділянку для обслуговування жилого будинку площею 0,2321 на своє ім`я.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд виділити їй у власність 1/2 частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в натурі відповідно до часток кожного співвласника в спільній частковій власності, а також визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка була надана відповідачу у власність для обслуговування спірного будинку, та визначити порядок користування нею.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Скадовського районного суд Херсонської області, у складі судді Клімченка М. І., від 19 вересня 2019 року позов задоволено.

Виділено в натурі частки зі спільного майна по АДРЕСА_1 у відповідності до додатку № 1 висновку експерта від 26 січня 2018 року

№ 150/17. У загальному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено: туалет літ. «Д», вартістю 9 224 грн, душ літ. «З», вартістю 8 659 грн, водопровідну свердловину № 1 вартістю 17 947 грн, вимощення № ІІ вартістю 3 917 грн, вимощення № І вартістю 1 990 грн, разом загальною вартістю 41 737 грн. Виділено ОСОБА_2 у власність у жилому будинку літ. «А» приміщення - 1-2 житлова, площею 19,1 кв. м, вартістю 46 907 грн. Виділено ОСОБА_1 у власність у жилому будинку літ. «А» приміщення:

1-1 коридор, площею 5,8 кв. м, вартістю 14 244 грн, 1-3 житлова, площею

6,2 кв. м, вартістю 15 226 грн, 1-4 житлова, площею 8,0 кв. м, вартістю

19 647 грн, 1-5 передпокій, площею 9,1 кв. м, вартістю 23 331 грн. Для ізолювання часток жилого будинку ОСОБА_2 необхідно виконати наступні роботи по реконструкції: добудувати прибудову літ. «а2» (фактичне існують тільки стіни, основа для підлоги та підвал) у складі допоміжних приміщень, для можливості створення двох об`єктів, здатних самостійно функціонувати у складі необхідних житлових та допоміжних приміщень, демонтувати дверний блок і закласти отвір з приміщення 1-1

у приміщення 1-2, демонтувати віконний блок, розібрати кладку, встановити дверний блок з приміщення 1-2 у приміщення прибудови літ. «а2», відновити закладені віконні блоки у житловій кімнаті 1-2, а саме: розібрати кладку, встановити віконні блоки. Розподіл горища жилого будинку здійснено згідно поділу житлового будинку, графічно відображеного у додатку № 1 висновку експертизи від 26 січня 2018 року № 150/17. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,2321 га по АДРЕСА_1 . Здійснено виділ частки в натурі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у відповідності до додатку № 2 висновку експерта від 26 січня 2018 року № 150/17 наступним чином: ОСОБА_2 виділено у користування земельну ділянку, площею 0,1166 га, що дорівнює її ідеальній частці, в тому числі площа загального користування становить 0,00245 га, що припадає на площу загального користування під туалетом літ. «Д», душем літ. «З», під водопровідною свердловиною № 1. Ділянка, що виділяється, складається з однієї ізольованої ділянки з проходом з АДРЕСА_1 , площею 0,1142 га, та частки ділянки загального користування 0,00245 га (0,00245 га з ділянки площею 0,0049 га). Ділянка, площею 0,1142 га (додаток № 2 до висновку експерта від 26 січня 2018 року

№ 150/17) з геометричними розмірами по периметру (по правій межі за годинниковою стрілкою) по існуючій огорожі 65,79 м, 3,5 м; по лінії розподілу 5,84 м; по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А» 7,55 м, по осі перегородки у житловому будинку літ. «А» 6,0 м; по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А» 0,24 м; по зовнішній стіні прибудови літ. «а» 3,0 м, 3,55 м, по зовнішній стіні прибудови літ. «а2» 2,45 м, 3,7 м; по лінії розподілу 8,0 м, 1,18 м; по зовнішній стіні кухні літ. «Б» 7,35 м, 4,0 м, 6,15 м, по лінії розподілу 40,3 м, по задній межі 21,2 м. Виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку, площею 0,1166 га, що дорівнює її ідеальній частці, в тому числі площа загального користування становить 0,00245 га, що припадає на площу загального користування під туалетом літ. «Д», душем літ. «З», під водопровідною свердловиною №1. Ділянка, що виділяється складається з двох окремо виділених ділянок з площами 0,0485 га, 0,0656 га та частки ділянки загального користування 0,00245 га (0,00245 га з ділянки площею 0,0049 га). Ділянка під частиною житлового будинку з проходом з АДРЕСА_1 , площею 0,0485 га (додаток № 2 висновку експерта

від 26 січня 2018 року № 150/17) з геометричними розмірами по периметру (по лівій межі проти годинникової стрілки) по лівій межі 3,53 м, по фасадної існуючої огорожі 31,99 м, по лінії розподілу 5,84 м; по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А» 7,55 м, по осі перегородки у житловому будинку літ. «А» 6,0 м; по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А» 0,24 м; по зовнішній стіні прибудови літ. «а» 3,0 м, 3,55 м, по лінії розподілу 1,0 м,

3,35 м, 5,7 м, 3,2 м, 1,41 м, 2,35 м, 5,15 м, 6,7 м, 1,4 м, 6,45 м, 3,7 м, 3,35 м. Ділянка біля задньої межі площею 0,0656 га (додаток № 2 висновку експерта від 26 січня 2018 року № 150/17) з геометричними розмірами по периметру (по лівій межі за годинниковою стрілкою) по лівій межі 46,47 м; по задній межі 14,5 м; по лінії розподілу 40,3 м; по зовнішній стіні кухні літ. «Б» 6,15 м, 4,0 м; по лінії розподілу 1,0 м, 1,5 м, 8,86 м. У загальному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено земельну ділянку, площею 0,0049 га, під туалетом літ. «Д», душем літ. «З», водопровідною свердловиною літ. №1 з геометричними розмірами по периметру (по зовнішній стіні самочинно побудованій прибудови літ. «а2» за годинниковою стрілкою) по зовнішній стіні прибудови літ. «а2» 2,45 м, по лінії розподілу

1,0 м, 3,35 м, 5,7 м, 3,2 м, 1,41 м, 2,35 м, 5,15 м, 6,7 м, 1,4 м, 6,45 м, 3,7 м,

3,35 м, по лівій межі 4,7 м, по лінії розподілу 8,86 м, 1,5 м, 1,0 м; по зовнішній стіні кухні літ. «Б» 7,35 м, по лінії розподілу 1,18 м, 8,0 м, по зовнішній стіні прибудови літ. «а2» 3,7 м (таблиця № 8 та додаток № 2 висновку експерта від 26 січня 2018 року № 150/17). Земельні ділянки виділено співвласникам у особисте користування з правом безперешкодного доступу другого співвласника до конструктивних елементів на період їх ремонту та обслуговування. Частини будівель не повинні розділятися огорожами, які затемнюють вікна. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не дійшли згоди щодо варіантів визначення порядку користування житловим будинком та прилеглою земельною ділянкою, отже варіант визначення порядку користування спірним нерухомим майном згідно висновку експерта від 26 січня 2018 року № 150/17 є таким, що враховує інтереси обох сторін, відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. Судом враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували нерухоме майно по АДРЕСА_1 в рівних частинах, отже районний суд дійшов висновку про можливість залишення у загальному користуванні сторін спірних надвірних будівель.Також судом взято до уваги самочинно збудовані господарські будівлі, які не увійшли до загального майна при поділі, оскільки об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) приміщення, не підлягають поділу. Також суд першої інстанції зазначив, що

ОСОБА_2 у 2002 році на підставі договору дарування незаконно набула право власності на частину будинку, належного ОСОБА_1 , що встановлено судом у справі № 2119/2-100/2011, а також у 2009 році оформила право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку на своє ім`я, що порушує право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Районний суд не взяв до уваги висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2019 року № 178/19, оскільки ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами, що прибудова літ. «а2», погріб, сараї літ. Ж, К, туалет літ. «Д», душ літ. «З», водопровідна свердловина, хвіртка № 1, огорожа № 3, ворота № 4, огорожа № 5 та № 6 належать їй на праві особистої власності. Крім того, суд зазначив, що вказаною експертизою не вирішувалось питання щодо розподілу земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2019 року скасовано. У позові ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що у висновках судових будівельно-технічних та земельно-технічних експертиз зазначено про те, що реальний поділ в натурі спільного будинку сторін із дотриманням Державних будівельних норм та правил в частині дотримання мінімально необхідної площі для однокімнатної квартири обом співвласникам неможливий, оскільки такий поділ можна провести лише у випадку здійснення прибудови однією із сторін. Реальні технічні параметри спільного будинку сторін на час ухвалення рішення судом першої інстанції не надавали можливості провести його поділ між сторонами в натурі з дотриманням чинних будівельних норм, передбачених законом, а тому підстави для задоволення позовної вимоги про виділ в натурі частки у майні відсутні. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що сторони не позбавлені права на реальний поділ спільного об`єкту нерухомості у разі проведення у встановленому порядку прибудови до будинку та введення її в експлуатацію. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що визнання за позивачем права власності на земельну ділянку на підставі статті 120 ЗК України є безпідставним, оскільки на підставі рішення суду у справі № 2119/2-100/2011 відбулось не набуття права власності позивачем на частину будинку, а відновлення її успадкованого права, яке не передбачало набуття у власність частини земельної ділянки при будинку, оскільки спадкодавець мала її у користуванні, а не у власності, а позовна вимога щодо відновлення права користування земельною ділянкою позивачем не заявлялась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, не звернув увагу на те, що варіанти поділу будинку були запропоновані експерту за згодою співвласників з урахуванням існуючої практики, а тому у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для висновку про неможливість поділу будинку між сторонами в натурі. Крім того, заявник не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції у частині визнання за позивачем права власності на земельну ділянку на підставі статті 120 ЗК України. На думку заявника, судом першої інстанції було правильно встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку набуто відповідачем у порядку приватизації під час незаконного володіння частиною будинку позивача.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по

АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане державним нотаріусом Скадовської районної державної нотаріальної контори Херсонської області 03 жовтня 1994 року за № 3970.

ОСОБА_2 є власником іншої 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 і на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане державним нотаріусом Скадовської районної державної нотаріальної контори Херсонської області 03 жовтня 1994 року за № 3970.

На підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 11 серпня 2009 року серії ЯБ №064329, виданого згідно рішення Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області

від 20 серпня 2004 року № 184, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,2321 га у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Згідно висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 26 січня 2018 року № 150/17 запропоновано один варіант реального поділу будинковолодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою по

АДРЕСА_1 у відповідності до часток співвласників.

В судовому засіданні відповідач та її представник ОСОБА_3 заявили клопотання про призначення додаткової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на те, що висновком попередньої експертизи не було враховано споруди та побудови, які були особисто побудовані ОСОБА_2 .

Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2019 року № 178/19 запропоновано також один варіант поділу житлового будинку АДРЕСА_1 без врахування споруд та побудов, які побудовані ОСОБА_2 у 2002 році.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 25 червня 2015 року у справі № 2119/2-100/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 13 серпня 2015 року, визнано недійсним доручення від 28 жовтня 2002 року, видане від імені

ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , яке засвідчене секретарем виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області Барановою А. В., зареєстроване в реєстрі за № 4742. Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 03 грудня 2002 року між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстровано в реєстрі за № 4336.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до положень статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК Українивизначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, передбачено статтею 364 ЦК України.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Співвласник має право навиділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша-третя статті 364 ЦК України).

При виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Системний аналіз статей 181, 183, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено відокремлений об`єкт нерухомого майна, який за розміром відповідатиме розміру частки співвласника у праві власності.

Самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахункучасток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55(далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм.

Відповідно до пункту 5.10 Державних будівельних норм та правил «Будинки та споруди. Житлові будинки. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства України від 26 березня 2019 року № 87, площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14 кв. м.

За змістом статті 47 Житлового кодексу УРСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Згідно зі статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини першої статті 102 ЦПК Українивисновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Установивши, що висновком судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи від 26 січня 2018 року № 150/17 визначена технічна можливість виділення кожному із співвласників частини будинку у відповідності до розміру часток із зобов`язанням здійснити будівельні роботи по реконструкції будинку для можливості створення двох самостійних об`єктів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виділення співвласникам в натурі приміщень відповідно до належних їм часток у спірному житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, право власності на які підтверджено, а також земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, що відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також інтересам обох сторін.

При поділі господарських будівель та споруд судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували нерухоме майно по АДРЕСА_1 в рівних частинах, що складалося з житлового будинку та надвірних будівель, а саме: жилий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», сараї літ. «В», «Г», туалет літ. «Д», водопровід, огорожа. Суд взяв до уваги, що у 2002 році ОСОБА_2 , користуючись спадковим майном на власний розсуд, зруйнувала сараї літ. «В», «Г» та зробила цегляним туалет літ. «Д» й добудувала самочинні споруди (які не увійшли до загального складу майна, що підлягають поділу). Суд обґрунтував відхилення висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2019 року № 178/19, вказавши про те, що відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що самочинно побудовані господарські будівлі та споруди, належать їй на праві особистої власності.

При цьому суд першої інстанції правильно визначив порядок користування спірною земельною ділянкою, виходячи з розміру часток співвласників у спільній частковій власності, а також дійшов обґрунтованого висновку про можливість визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку й надвірних споруд, врахувавши принцип єдностіюридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, а також те, що відповідачем було оформлено у 2009 році право власності на всю спірну земельну ділянку у порядку приватизації під час незаконного володіння частиною будинку, належною позивачу, на підставі договору дарування, визнаного недійсним рішенням суду, що набрало законної сили (справа № № 2119/2-100/2011).

Правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи на підставі оцінки кожного здобутого доказу окремо і всіх доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, взявши до уваги технічну можливість виділу співвласникам їх часток у спільній частковій власності, суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Апеляційний суд на вищезазначені вимоги закону уваги не звернув, відмовляючи у задоволенні позовних вимог залишив спір невирішеним, не врахував, що між сторонами склались неприязні стосунки, а можливість вирішити спір (поділити нерухоме майно) у добровільному порядку відсутня. Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що житлова площа виділених співвласникам часток у майні відповідає нормам чинного законодавства України, а відповідач не погоджувалась з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 26 січня 2018 року № 150/17 та рішенням суду першої інстанції лише у частині поділу господарських будівель та споруд, а також земельної ділянки.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасувати.

Рішення Скадовського районного суд Херсонської області від 19 вересня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн 50 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович