Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 709/769/19

провадження № 61-13720св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Придніпровська сільська рада Чорнобаївського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 червня 2020 року у складі судді Чубая В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у складі колегії суддів:

Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Придніпровської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтований тим, що у серпні 2018 року померла її двоюрідна сестра ОСОБА_3, яка постійно проживала у с. Коврай Чорнобаївського району Черкаської області. Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,49 га, яка розташована в адміністративних межах Придніпровської сільської ради Чорнобаївського району.

Вона є спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 за правом представлення відповіднодо частини 4 статті 1266 ЦК України, оскільки її батько ОСОБА_4, який був рідним дядьком ОСОБА_3 і рідним братом матері останньої, помер раніше ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач не змогла вчасно подати заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 у зв'язку із тяжкою хворобою, оскільки 25 листопада 2018 року вона впала і травмувала грудну клітину і ліву ногу. Тяжкий фізичний стан позивача у зв'язку із травмою тривав з 25 листопада 2018 року до 05 березня 2019 року. У цей період вона весь час лежала та потребувала сторонньої допомоги.

Просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 червня 2020 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, в позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску нею строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 з 31 серпня 2018 року до 28 лютого 2019 року. Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства "Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської районної ради" (далі - КНП "Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської районної ради") від 03 квітня 2019 року № 243 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні з 18 листопада до 28 листопада 2018 року. Належних доказів отримання позивачем 25 листопада 2018 року травми та у зв'язку з цим неможливості пересуватись протягом трьох місяців у матеріалах справи немає. Пояснення позивача та показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є належними доказами хвороби позивача, оскільки такі обставини повинні підтверджуватись відповідними письмовими доказами (медичними довідками, виписками із історії хвороби, записами у медичній картці тощо).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 червня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суди дійшли помилкового висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини.

Позивач вважає, що поважність пропуску нею строку підтверджується даними медичної картки, медичними довідками, що підтверджують її діагноз, час звернення до лікувального закладу 12 листопада 2018 року та амбулаторного лікування, час перебування на лікуванні (з 18 листопада до 28 листопада 2018 року), а також показаннями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5, які підтверджували, що з листопада 2018 року до березня 2019 року позивач хворіла, оскільки впала.

Крім того, показання свідків є також належним та допустимим доказом, проте суди не взяли до уваги показання свідків.

Суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щоу серпні 2018 року померла ОСОБА_3.

05 лютого 2019 року ОСОБА_2 (відповідач у справі) звернулася до Чорнобаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3.

Згідно з довідкою Чорнобаївської державної нотаріальної контори від 26 червня 2019 року № 509-01/16 до нотаріальної контори подана лише заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом позову є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з хворобою.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довела поважність причин пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визначення позивачу додаткового строку для її прийняття.

Верховний Суд погоджується з цими висновками, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Верховний Суд зазначає, що згідно з процесуальним законом обов'язок доказування підстав позову (обставин) покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень, а їх недоведеність є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить із змісту позовної заяви, встановлених судами обставин справи та оцінених доказів, а також висновків та мотивів відмови у позові.

Суди встановили, що датою смерті ОСОБА_3 є серпень 2018 року, то часом відкриття спадщини є ІНФОРМАЦІЯ_3.

Верховний Суд виходить з того, що згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для позивача, як спадкоємця майна та майнових прав ОСОБА_3, шестимісячний строк для подання заяв про прийняття спадщини визначався періодом з 31 серпня 2018 року до 28 лютого 2019 року.

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, до обов'язку позивача належало повідомити суд про поважні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили їй звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Суди встановили, що належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, позивач не надала.

Суди надали належну правову оцінку довідці КНП "Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської районної ради" від 03 квітня 2019 року № 243, відповідно до якої позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 18 листопада до 28 листопада 2018 року, отримувала консервативне лікування (а. с. 20), а також відповіді на адвокатський запит від 16 грудня 2019 року № 170/2 про те, що ОСОБА_1 12 листопада 2018 року зверталась до ФАП с.

Першотравневе, протягом 20 хвилин їй було призначено стаціонарне лікування, від якого вона відмовилась, та лікування проходила амбулаторно (а. с. 89).

Належних доказів отримання позивачем 25 листопада 2018 року травми та у зв'язку з цим неможливості пересуватись протягом трьох місяців позивач суду не надала.

Надані позивачем докази не підтверджують поважних причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною 1 статті 1270 ЦК України строк.

Під час розгляду справи позивач вказувала, що вона зверталась до нотаріальної контори протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини, проте, їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю у неї свідоцтва про смерть спадкодавця.

Суди дійшли правильного висновку, що ці твердження не підтверджені відповідними доказами, тому суд не може взяти їх до уваги.

Також суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано зазначив, що для подання заяви про прийняття спадщини не обов'язково їхати до нотаріальної контори, оскільки законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв'язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування.

Доводи касаційної скарги, що показання свідків є також належним та допустимим доказом, проте суди не взяли до уваги показання свідків, є необгрунтованими, оскільки показання свідків оцінюються судом в сукупності з іншими матеріалами справи, яким суди надали відповідну правову оцінку, суди обгрунтовано виходили з того, що наявність хвороби, її тривалість має підтверджуватися письмовими доказами у справі.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Крім того, доводи касаційної скарги, що суди застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18, є необгрунтованими, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18, викладено правовий висновок про те, що враховуючи перенесені позивачем пологи 28 квітня 2016 року, погіршення стану її здоров'я в післяпологовий період, перебування на стаціонарному лікуванні в Інституті очних хвороб і тканинної терапії імені В. П. Філатова з 30 січня до 14 лютого 2017 року та незначний період пропуску строку для подання нотаріусу заяви на прийняття спадщини, суд вважає зазначені позивачем причини поважними, та такими, що пов'язані з об'єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Постанова Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18, постановлена у подібних правовідносинах, але за різних обставин, які встановлені судами.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 червня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко