Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 761/17775/15-ц

провадження № 61-4420св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року у складі судді: Осаулова А. А., та рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у складі суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 02 вересня 2006 року по 26 вересня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2015 року було розірвано. Під час перебування у шлюбі сторонами придбано автомобіль марки «MITSUBISHI GALANT 2.4 I», державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований на ім'я відповідача. З жовтня 2014 року відповідач проживає окремо та користується автомобілем без згоди позивача. Добровільно поділити вказаний автомобіль сторонами не вдалось, тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила: визнати автомобіль MITSUBISHI GALANT 2.4 I, двигун НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_2 спільною сумісною власністю подружжя; у порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини указаного автомобіля у розмірі 139 000 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано транспортний засіб марки «MITSUBISHI GALANT 2.4 I», номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Поділено указане майно та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «MITSUBISHI GALANT 2.4 I», номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю - 278 000 грн. У порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини транспортного засобу марки «MITSUBISHI GALANT 2.4 I», державний номерний знак НОМЕР_1, у розмірі - 139 000 грн за рахунок продажу вказаного майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль було придбано сторонами за час шлюбу, згоди щодо поділу автомобіля, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 сторонами не досягнуто, а тому позивач має право власності на 1/2 частину автомобіля «MITSUBISHI GALANT 2.4. І» та на компенсацію вартості 1/2 його частини у сумі 139 000 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «MITSUBISHI GALANT 2.4 I», номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, у сумі 139 000 грн та судовий збір в розмірі 1 390 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спірний автомобіль MITSUBISHI GALANT 2.4 I», державний номерний знак НОМЕР_1, був спільним сумісним майном подружжя, відповідач 29 квітня 2015 року здійснив його відчуження без згоди позивача під час їх окремого проживання, доказів того, що кошти отримані від продажу автомобіля були використані в інтересах сім'ї та на її потреби відповідач суду не надав, таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача грошова компенсація вартості 1/2 частини проданого автомобіля у розмірі 139 000 грн. При цьому, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування визначеної вартості спірного автомобіля, або звіту про визначення ринкової вартості спірного автомобіля на момент його відчуження.

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що довідка ТОВ «Експерт-інжинірінг сервіс» від 03 серпня 2015 року про визначення ринкової вартості автомобіля «MITSUBISHI GALANT 2.4 I» не може бути належним та допустимим доказом, оскільки складена в порушення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Окрім цього, транспортний засіб відчужено в період перебування сторін у шлюбі, а тому відсутні підстави для включення спірного автомобіля до маси спільного майна подружжя, як такого, що відсутнє на час розгляду справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року справа призначена до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що автомобіль «MITSUBISHI GALANT 2.4 I», державний номерний знак НОМЕР_1, набутий в період шлюбу за спільні кошти подружжя, а тому цей автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та відноситься до неподільних речей.

Суди, на підставі інформаційно-аналітичної довідки ТОВ «Експерт-інжинірінг сервіс» від 03 серпня 2015 року щодо ринкової вартості автомобіля «MITSUBISHI GALANT 2.4 I», державний номерний знак НОМЕР_1 встановили, що станом на 03 серпня 2015 року, вартість вказаного автомобіля становила 278 000 грн.

Суди, на підставі відповіді Головного управління в м. Києві Управління Державної автомобільної інспекції МВС України від 14 вересня 2015 року, встановили, що 29 квітня 2015 року автомобіль «MITSUBISHI GALANT 2.4 I», державний номерний знак НОМЕР_1, було перереєстровано на громадянина ОСОБА_6

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.

Встановивши, що спірний транспортний засіб «MITSUBISHI GALANT 2.4 I», державний номерний знак НОМЕР_1 є спільним майном подружжя, відчужено відповідачем без згоди іншого з подружжя, суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості ? частини автомобіля у сумі 139 000 грн.

Аргумент касаційної скарги про те, що визначення ринкової вартості автомобіля визначено в порушення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є необґрунтованими. Оскільки належних та допустимих доказів на спростування визначеної довідкою ТОВ «Експерт-інжинірінг сервіс» від 03 серпня 2015 року ринкової вартості спірного автомобіля на час розгляду справи відповідачем не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки оскаржене рішення апеляційного суду залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.М.Коротун

В.П. Курило