Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2018 року у справі №490/3083/17

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 490/3083/17

провадження № 61-24670св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - південний округ публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 лютого 2018 рокув складі судді Яворської Ж. М.,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до південного округу публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі - південний округ ПАТ «Миколаївобленерго») про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 до південного округу ПАТ «Миколаївобленерго» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди повернуто позивачу для подання до належного суду.

Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_2подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, пропустивши строк для її подачі, встановлений частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та відсутність клопотання про його поновлення, та несплатою судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 лютого 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження, установленого частиною четвертою статей 357, 358 ЦПК України.

У березні 2018 рокуОСОБА_2подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Крім того, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року він міг отримати тільки 28 листопада 2017 року, оскільки ухвалу суду першої інстанції йому було направлено 24 листопада 2017 року, тому строк на апеляційне оскарження він не пропустив.

У червні 2018 року акціонерне товариство «Миколаївобленерго» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що заявник не усунув недоліки зазначені в ухвалі Апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року, строк на усунення яких закінчився 29 січня 2018 року.

Встановлено, що згідно з витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення з ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року ОСОБА_2 було вручено 29 листопада 2017 року, тому останній день подання апеляційної скарги є 04 грудня 2017 року.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до положень статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, апеляційний суд належним чином не з'ясував причини пропуску заявником строку апеляційного оскарження та підстав для його поновлення, що є порушенням наведених вище норм права.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі такої пільги не мають, оскільки зазначена пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.

Спеціальним законом передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору з метою захисту своїх порушених прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України 2004 року, стаття 2 ЦПК України).

Саме таке тлумачення норм Закону України «Про судовий збір» і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку про те, що апеляційний суд неправильно витлумачив вказані вище норми та безпідставно поклав на ОСОБА_2, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку із чим підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу - передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 лютого 2018 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване судове рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. І.Журавель

В. М.Коротун

В. П.Курило