Постанова

Іменем України

01 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 524/188/18

провадження № 61-38051св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг", приватний виконавець Говоров Павло Володимирович, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову до суду, посилаючись на те, що він має намір звернутися до суду з позовом про звільнення від арешту належного йому на праві власності транспортного засобу -автомобіля марки "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, який безпідставно та незаконно у нього вилучений та тимчасово затриманий.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 11 січня 2018 року інспектором роти № 2 батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП лейтенантом поліції Гречаним В. В. відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу -автомобіля марки "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за адресою: проїзд Ярославський у м. Кременчуці, про що складений акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Зі слів інспектора роти № 2 батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП лейтенанта поліції Гречаного В. В., йому відомо, що зазначений автомобіль тимчасово затриманий у зв'язку з оголошенням його в розшук виконавчою службою.

Зазначав, що він не є боржником за виконавчим провадженням.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов про звільнення з-під арешту належного йому автомобіля, застосувавши декілька видів забезпечення позову, а саме:

- заборонити до вирішення позову по суті приватному виконавцю Говорову П. В., Лазоренку І. В., який представився директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" (далі - ТОВ "Неос Лізинг"), або будь-яким іншим особам вчиняти з належним йому на праві власності та тимчасово затриманим транспортним засобом - автомобілем марки "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, який поміщений на зберігання на штрафний спеціальний майданчик за адресою: проїзд Ярославський у м. Кременчуці;

- заборонити керівнику батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП, інспектори якого здійснили вилучення належного йому вказаного вище транспортного засобу та тимчасове поміщення його на спеціальний майданчик, а також працівникам підприємства Інформресурси, які здійснюють охорону тимчасово вилученого транспортного засобу на спеціальному майданчику, видавати до вирішення позову по суті, вчиняти будь-які дії щодо належного йому автомобіля, включаючи видачу його приватному виконавцю Говорову П. В., або Лазоренку І. В., який представився директором ТОВ "Неос Лізинг", або будь-яким іншим особам;

- передати тимчасово вилучений автомобіль іншій особі на зберігання, яка має свій автомобіль та має додаткове місце у своєму гаражі для зберігання належного йому та тимчасово вилученого автомобіля, - ОСОБА_6, який не має свого інтересу у вирішенні спору і має свій автомобіль для власних потреб.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2018 року у складі судді Предоляк О. С. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову частково задоволено.

Заборонено до вирішення позову по суті приватному виконавцю Говорову П. В., Лазаренку І. В. - директору юридичної особи - ТОВ "Неос Лізинг", будь-яким іншим особам вчиняти з належним на праві власності ОСОБА_1 та тимчасово затриманим транспортним засобом - легковим автомобілем марки "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, який поміщений на зберігання на штрафний спеціальний майданчик за адресою: проїзд Ярославський у м. Кременчуці, будь-які дії щодо цього транспортного засобу.

Заборонено керівнику батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП, а також працівникам підприємства Інформресурси, які здійснюють охорону тимчасово вилученого транспортного засобу на спеціальному майданчику, до вирішення позову по суті вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу - легкового автомобіля марки "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, включаючи видачу його приватному виконавцю Говорову П. В., директору юридичної особи ТОВ "Неос Лізинг" Лазаренку І. В.

У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Неос Лізинг" задоволено частково, ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2018 року в частині заборони до вирішення позову по суті приватному виконавцю Говорову П. В., будь-яким іншим особам вчиняти з належним на праві власності ОСОБА_1 та тимчасово затриманим транспортним засобом - легковим автомобілем марки "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, який поміщений на зберігання на штрафний спеціальний майданчик за адресою: проїзд Ярославський у м. Кременчуці, будь-які дії щодо транспортного засобу; заборони керівнику батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП, а також працівникам підприємства Інформресурси, які здійснюють охорону тимчасово вилученого транспортного засобу на спеціальному майданчику до вирішення позову по суті вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу - легкового автомобіля марки "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, включаючи видачу його приватному виконавцю Говорову П. В., директору юридичної особи - ТОВ "Неос Лізинг" Лазаренку І. В., скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині заборони до вирішення позову по суті приватному виконавцю Говорову П. В., будь-яким іншим особам вчиняти з належним на праві власності ОСОБА_1 та тимчасово затриманим транспортним засобом - легковим автомобілем марки "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, який поміщений на зберігання на штрафний спеціальний майданчик за адресою: проїзд Ярославський у м. Кременчуці, будь-які дії щодо транспортного засобу; заборони керівнику батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП, а також працівникам підприємства Інформресурси, які здійснюють охорону тимчасово вилученого транспортного засобу на спеціальному майданчику, до вирішення позову по суті вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу - легкового автомобіля марки "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, включаючи видачу його приватному виконавцю Говорову П. В., директору юридичної особи - ТОВ "Неос Лізинг" Лазаренку І. В. відмовлено.

В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову в частині заборони до вирішення позову по суті приватному виконавцю Говорову П. В., будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного транспортного засобу, а також в частині заборони керівнику батальйону УПП в м. Кременчукі ДПП та працівникам підприємства Інформресурси, які здійснюють охорону тимчасово вилученого транспортного засобу на спеціальному майданчику, вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу, включаючи видачу його приватному виконавцю Говорову П. В., директору юридичної особи - ТОВ "Неос Лізинг" Лазаренку І. В., та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, а заява ОСОБА_1 про забезпечення позову передбачає заборону виконавцю вчиняти будь-які дії зі спірним автомобілем в межах виконавчого провадження.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить, у тому числі, забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії будь-яким особам, не визначаючи коло цих осіб, що не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості. Вимоги ОСОБА_1 зазначені в заяві про забезпечення позову значно виходять за межі позову, який він має намір пред'явити, та суперечать чинному законодавству України.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції в іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині заборони до вирішення позову по суті директору юридичної особи ТОВ "Неос Лізинг" Лазаренку І. В. вчиняти будь-які дії з належним на праві власності ОСОБА_1 та тимчасово затриманим транспортним засобом - легковим автомобілем "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, який поміщений на зберігання на штрафний спеціальний майданчик за адресою: проїзд Ярославський у м. Кременчуці, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні його заяви про забезпечення позову, а саме в частині заборони приватному виконавцю Говорову П. В., керівнику батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП, та працівникам підприємства Інформресурси, які здійснюють охорону тимчасово вилученого транспортного засобу на спеціальному майданчику, а також іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо спірного транспортного засобу.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що він не є боржником за виконавчим провадженням, а транспортний засіб, на який накладений арешт та який був тимчасово вилучений у нього, належить йому на праві власності, що призвело до порушення його прав як власника.

Вказував на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що доводи апеляційної скарги ТОВ "Неос Лізинг" зводились до того, що його заява про забезпечення позову не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 08 травня 2018 року у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із пунктом 5 частини 1 та частини 3 статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (~law18~).

На стадії виконавчого провадження виконавчий документ виданий на підставі рішення суду, прирівнюється до напису нотаріуса.

Постановами про арешт майна боржника та про розшук майна боржника від 12 грудня 2017 року приватним виконавцем Говоровим П. В. при примусовому виконанні виконавчого напису № 4310, який виданий 24 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, накладено арешт на транспортний засіб "Porsche Cayenne", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на оголошено його в розшук (а. с. 39-42).

Згідно з актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 11 січня 2018 року, інспектор роти № 2 батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП здійснено огляд та тимчасове затримання автомобіля "Porsche Cayenne", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, шляхом доставленням для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: проїзд Ярославський у м. Кременчуці. Огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснено у зв'язку зі статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" (а. с. 23).

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що заборона приватному виконавцю Говорову П. В., керівнику батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП та працівникам підприємства Інформресурси, які здійснюють охорону тимчасово вилученого транспортного засобу на спеціальному майданчику, вчиняти будь-які дії щодо спірного транспортного засобу призведе до зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, що є недопустимим.

Отже, обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо виходу апеляційним судом за межі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Так, згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ~law20~ суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

Не є виходом за межі доводів апеляційної скарги, якщо особа, яка подала скаргу, заявляє вимогу про скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення або змінює рішення чи навпаки, оскільки в цьому разі суд використовує надані йому законом повноваження.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі ТОВ "Неос Лізинг" просило повністю скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та закрити провадження у справі, у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, не допустив порушення принципу диспозитивності й вимог частини 4 статті 367 ЦПК України.

Установивши, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції у відповідній частині.

Інші доводи ОСОБА_1, наведені в обґрунтування касаційної скарги, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк