Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 758/4861/16-ц

провадження № 61-7182св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", яка підписана представником Лютою Віталіною Василівною, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року у складі судді: Гребенюк В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) про визнання договорів у частині недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 27 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір про надання споживчого кредиту № 11387766000, згідно із яким ПАТ "УкрСиббанк" надав позивачу кредит в іноземній валюті на суму 80 000 доларів США, строком до 27 серпня 2018 року, кредитні кошти надано на споживчі цілі. 27 серпня 2008 року з метою забезпечення зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 11387766000 укладено договір іпотеки № 92747.

13 лютого 2012 року між відповідачами укладено договір факторингу № 2, згідно із яким ПАТ "УкрСиббанк" передано право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1138776600 від 27 серпня 2008 року ТОВ "Кей-Колект".

Позивач вказував, що договір факторингу № 2 та договір відступлення прав вимоги укладені з порушенням вимог закону, оскільки ТОВ "Кей-Колект" є небанківською фінансовою установою, а тому не може бути фактором за правом вимоги до боржника - фізичної особи.

ОСОБА_1 просив:

визнати недійсним договір факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року, який був укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" в частині передачі права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1138776600 від 27 серпня 2008 року;

визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 13 лютого 2012 року, який був укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" в частині передачі прав вимоги за договором іпотеки № 92747 від 27 серпня 2008 року ТОВ "Кей-Колект";

стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду міста Києва області від 09 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року, який укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект", в частині передачі права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1138776600 від 27 серпня 2008 року. Визнано недійсним договір відступлення вимоги за договорами іпотеки від 13 лютого 2012 року, який укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект", в частині передачі права вимоги за договором іпотеки № 92747 від 27 серпня 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що договір факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року та договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки укладені з порушенням вимог закону, зокрема, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", оскільки ТОВ "Кей-Колект" є небанківською фінансовою установою, а тому не може бути фактором за правом вимоги до боржника фізичної особи, а визнання недійсним договору факторингу в частині передачі права вимоги за кредитним договором тягне за собою визнання недійсним договору відступлення вимоги за договором іпотеки. Крім цього, відповідно до частини другої статті 1Конвенції УНІДРУА "Про міжнародний факторинг" у фактора відсутнє право на придбання права вимоги до фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання.

Визнання недійсним договору факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року в частині передачі права вимоги за кредитним договором № 1138776600 від 27 серпня 2008 року ТОВ "Кей-Колект" тягне за собою визнання недійсним договору відступлення вимоги за договором іпотеки від 13 лютого 2012 року, укладеним із ОСОБА_2 27 серпня 2008 року за № 92747.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ПАТ "УкрСиббанк" подало касаційну скаргу, яка підписана представником Лютою В. В., в якій просить оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково застосували до правовідносин за договором факторингу, сторони якого знаходяться в одній країні положення конвенції УНІДРУА "Про міжнародний факторинг", а чинне, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавство не встановлює жодних обмежень стосовно складу осіб, щодо яких може здійснюватися відступлення права вимоги. незастосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм, що підлягали застосуванню до спірних відносин, невірним тлумаченням норм, що були застосовані, а також неврахуванням в оскаржених рішеннях правових позицій Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 344/6145/16-ц; постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 758/4197/17; постанова Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі №569/1805/17; постанова Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 522/19477/16).

У квітні 2019 року ТОВ "Кей-Колект" подало касаційну скаргу в якій просить оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди прийняли оскаржені рішення з порушенням статті 1079 ЦК України, а розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03 квітня 2009 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" не встановлює вимог, які мали бути додержавні відповідачами і, відповідно, не могли впливати на правомірність оскаржуваних договорів. ТОВ "Кей-Колект" наголошувало, що ні ЦК України, ні Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, щодо яких може здійснюватися відступлення права вимоги.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Кей-Колект".

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" та відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "УкрСиббанк" про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційних скаргах, з таких мотивів.

Суди встановили, що 27 серпня 2008 року між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11387766000, згідно із яким банк надав йому (позивачу) кредит в іноземній валюті на споживчі цілі в розмірі 80 000 доларів США, строком до 27 серпня 2018 року.

27 серпня 2008 року з метою забезпечення зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту укладено договір іпотеки № 92747.

13 лютого 2012 року між відповідачами укладено договір факторингу № 2, згідно із яким ПАТ "УкрСиббанк" передано право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1138776600 від 27 серпня 2008 року ТОВ "Кей-Колект" і відповідно до пункту 1.5 цього договору передання прав клієнта за договором забезпечення, що були посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладенням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно з виписки з додатку № 1 "Перелік первинних договорів" договору факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року ПАТ "УкрСиббанк" відступив ТОВ "Кей-Колект" право вимоги за договором № 11387766000 від 27 серпня 2008 року, укладеного з позивачем.

13 лютого 2012 року між відповідачами укладено та нотаріально посвідчено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, згідно з яким ПАТ "УкрСиббанк" відступлено право вимоги за договором іпотеки № 92747 від 27 серпня 2008 року ТОВ "Кей-Колект".

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Тлумачення глави 73 ЦК України свідчить, що за договором факторингу може відступатися право грошової вимоги до будь-якого боржника. Тобто, додаткових вимог щодо правового статусу боржника не закріплюється, а тому ним може бути будь-який учасник цивільних відносин.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 61-64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 (провадження № 11-1172апп18) вказано, що "скаржник обґрунтовує неправомірність відступлення права вимоги за його іпотечним договором з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі договору факторингу посиланням на положення підпункту "а" пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, стверджуючи, що кредит, на забезпечення якого був укладений вказаний договір, отримувався на придбання нерухомого майна для особистого та сімейного використання. Відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. казана Конвенція ратифікована Законом України від 11 січня 2006 року 3302-IV "Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг", однак не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки відповідно до пункту 1 статті 2 цієї Конвенції вона застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав. Разом з тим договори факторингу від 24 травня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Кристалбанк" та від 25 травня 2017 року між ПАТ "Кристалбанк" та ТОВ "ФК "Форінт" укладені між юридичними особами в межах здійснення господарської діяльності лише на території України".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 462/2980/17 (провадження № 61-11405св18) зроблено висновок, що "ні ЦК України, ні Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, щодо яких може здійснюватися відступлення права вимоги. Апеляційний суд помилково вважав, що до спірних правовідносин може бути застосовано норми підзаконного акту - розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231, згідно з яким до фінансової послуги факторингу було віднесено набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне у майбутньому, до боржників, суб'єктів господарювання, за договором, на якому базується таке відступлення. Положення зазначеного підзаконного акту суперечить положенням статті 1079 ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України, та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", які в силу вимог статті 4 ЦК України мають вищу юридичну силу над підзаконними актами".

За таких обставин, не встановивши підстав для недійсності правочину, суди зробили неправильний висновок про визнання недійсними договору факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року в частині передачі права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1138776600 від 27 серпня 2008 року та договору відступлення вимоги за договорами іпотеки від 13 лютого 2012 року в частині передачі права вимоги за договором іпотеки № 92747 від 27 серпня 2008 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ПАТ "УкрСиббанк" було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 653,63 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 2 204,84 грн. ТОВ "Кей-Колект" було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 653,63 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 2 204,84 грн. Тому з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачів ТОВ "Кей-Колект" та ПАТ "УкрСиббанк" підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" задовольнити.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", підписану представником Лютою Віталіною Василівною, задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект ", публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", про визнання недійсним договору факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року, який укладено між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", в частині передачі права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №1138776600 від 27 серпня 2008 року та про визнання недійсним договору відступлення вимоги за договорами іпотеки від 13 лютого 2012 року, який укладено між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", в частині передачі права вимоги за договором іпотеки № 92747 від 27 серпня 2008 року, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 3
858,47 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" 3 858,47 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук