Постанова

Іменем України

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 199/4994/18

провадження № 61-8395св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2018 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем 04 квітня 2018 року укладено договір позики, за яким він надав ОСОБА_2 у борг грошові кошти у сумі 12 000 доларів США, що еквівалентно 312 000,00 грн, з терміном повернення до 04 травня 2018 року, про що свідчить власноруч написана відповідачем розписка.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 у встановлені у договорі строки борг не повернув, просив стягнути з нього на свою користь 312 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 04 квітня 2018 року в розмірі 312 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, у встановлений строк кошти не повернув.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, та застосував правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Він був змушений написати розписку під впливам тяжкої обставини - вчинення ним 27 квітня 2018 року дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля, який належить позивачу, а також через погрози з боку останнього.

Вважає, що сама лише розписка, написана ним під тиском, не є договором позики.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 через свого представника Бєліка А. С. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Витребувано із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 199/4994/18.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року відмовлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 квітня 2018 року між сторонами укладений договір позики, відповідно до якого відповідач взяв в борг у позивача 12 000 доларів США, що еквівалентно 312 000,00 грн, надавши власноруч написану ним розписку, в якій зобов`язався повернути вищевказану суму до 04 травня 2018 року.

Станом на дату звернення з позовом ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконав, отримані ним кошти не повернув.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 464/3790/16-ц.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, умови якого ОСОБА_2 не виконав, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за цим договором.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що розписка була написана ним піж впливом тяжкої обставини, під психологічним тиском, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не були предметом позову у даній справі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук