Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 529/1160/17

провадження № 61-40814св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Петро-Давидівська сільська рада Диканського району,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області на постанову апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Абрамова П. С., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Петро-Давидівська сільська рада Диканського району про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що під час проведення обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення селянського (фермерського) господарства площею 57,3 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району встановлено, що на вказану земельну ділянку видано державний акт на право постійного користування серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Під час обстеження виявлено, що станом на 08 червня 2017 року земельна ділянка площею 46,3 га (рілля) із загальної земельної ділянки площею 57,3 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Петро-Давидівської сільської ради засіяна соєю та самовільно використовується відповідачем без відповідних дозвільних документів, що посвідчують право власності, право користування (оренди), державну реєстрацію речового права на земельну ділянку, оформлені згідно з діючим законодавством.

Тому, за наслідками цієї перевірки ОСОБА_2 було притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 51-1 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 170,00 грн, що в подальшому було визнано законним.

У зв`язку з самовільним зайняттям відповідачем вказаної земельної ділянки територіальній громаді було завдано шкоду, яка складає 74 236,68 грн.

З урахуванням наведеного просив стягнути з ОСОБА_2 вказану суму заподіяної шкоди територіальній громаді, зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку і стягнути з відповідача ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 200,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 2406200, символ 611 «Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару землі) без спеціального дозволу» шкоду заподіяну територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 74 236,68 грн.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства площею 46,3 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області та повернути цю земельну ділянку у володіння та користування держави в особі головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з приведенням її у придатний для використання стан.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, що згідно статті 1166 ЦК України є підставою для відшкодування шкоди, завданої територіальній громаді Петро-Давидівської сільської ради Диканського району, розмір якої обраховано згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року, рішення Диканського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що суб`єктом спірних правовідносин щодо законності чи незаконності користування спірною земельною ділянкою є саме СФГ «Райдуга», а не фізична особа ОСОБА_1 , отже вимога про зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 звільнити спірну ділянку не може вважатись обґрунтованою та підлягаючою примусовому виконанню на підставі судового рішення, оскільки остання не знаходяться в користуванні такої особи, а юридично перебуває у фермерського господарства, засновником та керівником якого є ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року заступник прокурора Полтавської області подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спадкодавець ОСОБА_2 з моменту отримання спірної земельної ділянки та до часу смерті використовував її на праві постійного користування та відповідно до вимог статей 92, 125, 126, пункту 6 Перехідних положень ЗК України право власності чи право постійного користування не оформив. Тому у СФГ «Райдуга» і у ОСОБА_1 відсутні правові підстави успадкувати спірну земельну ділянку.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказував, що спірна земельна ділянка була отримана у постійне користування для створення фермерського господарства, а тому суб`єктом спірних правовідносин є ФГ «Райдуга», а не заявлений відповідач.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 25 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 529/1160/17 та витребувано її з Диканського районного суду Полтавської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року справу № 529/1160/17 призначено судді-доповідачеві ОСОБА_3 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно з рішенням 3 сесії 23 скликання Диканської районної ради від 02 вересня 1998 року ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 57,3 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 56,3 га, з них ріллі 46,3 га, сіножаті - 5,6 га, пасовищ - 4.4 га, боліт - 1 га біля с. Жадани із земель запасу на території Петро-Давидівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 57,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується копією Державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 , виданого 25 листопада 1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів № 43.

Після отримання земельної ділянки у постійне користування, ОСОБА_2 створено фермерське господарство. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи СФГ «Райдуга» зареєстровано 26 листопада 1998 року про що в цей же день зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 47.

Згідно статуту СФГ «Райдуга» в редакції 1998 року засновником останнього є ОСОБА_2 - батько відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу засідання членів господарства від 29 березня 2005 року, введено ОСОБА_1 (члена господарства) засновником СФГ «Райдуга» з внесенням змін і доповнень до статуту господарства, державна реєстрація яких проведена 16 червня 2005 року, з яких вбачається, що засновниками селянського фермерське господарство є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно наказу від 18 серпня 2014 року № 1 звільнено з посади голови СФГ «Райдуга» ОСОБА_2 та призначено головою господарства ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб`єктного складу їх учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Позовні вимоги мотивував тим, що під час проведення перевірки земельної ділянки площею 57.3 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Петро-Давидівської сільської ради, встановлено самовільне використання останньої ОСОБА_1 .

Суд установив, що після отримання земельної ділянки у постійне користування, ОСОБА_2 створено фермерське господарство.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції, яка діяла на час надання земельної ділянки і створення фермерського господарства, після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування, або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі рішення 3 сесії 23 скликання Диканської районної ради від 02 вересня 1998 року ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 57,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується копією державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 , виданого 25 листопада 1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів № 43.

Перевіряючи дотримання судами норм процесуального права щодо суб`єктної юрисдикції Верховний Суд звертає увагу на те, що землекористувачем спірної земельної ділянки з 1998 року і поданий час є СФГ «Райдуга», яке користується спірною ділянкою, є платником як єдиного податку, так і сільськогосподарського податку, а тому спір у цій справі пов`язаний з наданням у користування земельної ділянки існуючому фермерському господарству на підставі закону і здійснення такого використання.

Спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що суб`єктом спірних правовідносин щодо законності чи незаконності користування спірною земельною ділянкою є саме СФГ «Райдуга», а не фізична особа ОСОБА_1 .

Разом з цим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції помилково не застосував положення пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції).

З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу слід роз`яснити про його право на судовий захист у порядку, встановленому господарським процесуальним законом.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Пунктом першим частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа - Петро-Давидівська сільська рада Диканського району, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, закрити.

Повідомити заступнику прокурора Полтавської області, що розгляд вказаної справи віднесений до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун