Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2019 року у справі №183/1913/16

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 183/1913/16

провадження № 61-13023св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська,

треті особи: Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - КЕВ м. Дніпропетровська, КЕВ м. Дніпра), треті особи: Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинення дій.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .

13 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до КЕВ м. Дніпропетровська щодо передання у приватну власність цієї квартири, яку вони займають на підставі ордера від 22 листопада 2006 року. Листом КЕВ м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року № 3077, ОСОБА_2 відмовлено в приватизації зазначеної квартири, оскільки військове містечко в смт Гвардійське належить до переліку «закритих» і яке не підпадає під приватизацію житлового фонду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року визнано противоправною бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська, яка полягала в нерозгляді по суті вказаної заяви про передання в приватну власність цієї квартири в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та зобов`язано начальника КЕВ м. Дніпропетровська розглянути та прийняти рішення по суті заяви.

У подальшому КЕВ м. Дніпропетровська прийняло рішення від 29 квітня 2015 року № 1806, від 27 квітня 2015 року № 1779 та від 01 квітня 2016 року № 1182, якими знову відмовлено у приватизації квартири. Зазначені рішення відповідача позивачі вважають неправомірними і такими, що не відповідають законодавству.

На підставі вказаного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили визнати незаконними відповіді КЕВ м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року № 3077, від 01 квітня 2016 року № 1182 , рішення КЕВ м. Дніпропетровська від 27 квітня 2015 року № 1779 та від 29 квітня 2015 року № 1806; зобов`язати КЕВ м. Дніпропетровська як орган приватизації вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується ними на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року у складі судді Майної Г. Є. позов задоволено.

Визнано незаконними відповіді та рішення КЕВ м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року № 3077, від 27 квітня 2015 року № 1779, від 29 квітня 2015 року № 1806 та від 01 квітня 2016 року № 1182 про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано КЕВ м. Дніпропетровська як орган приватизації вжити всіх належних та достатніх заходів щодо передання у власність квартири, яка використовується ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на умовах найму на території військового містечка за адресою: АДРЕСА_3 , згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що смт Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області не включено до Переліку «закритих військових містечок», які мають у своєму складі житловий фонд. При цьому зазначено, що оскільки відповідач всупереч положенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зволікає з винесенням відповідного рішення або вчиненням інших дії, суд має право зобов`язати розглянути заяву про передання житла в приватну власність, вчинити певні дії, а в разі необґрунтованої відмови скасувати рішення органу приватизації, зобов`язати вчинити певні дії.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року рішення місцевого суду скасовано в частині визнання незаконними відповідей від 17 жовтня 2014 року № 3077 та від 01 квітня 2016 року № 1182 та зобов`язання КЕВ м. Дніпропетровська як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 , згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року скасовано та у задоволенні цих позовних вимогвідмовлено.

В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вказані відповіді від 17 жовтня 2014 року та від 01 квітня 2016 року відповідач надав на звернення позивача в межах Закону України «Про звернення громадян» і не є правочином у розумінні закону, тобто не мають правових наслідків, не породжують для сторін прав чи обов`язків і мають роз`яснювальний характер.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частинізобов`язання КЕВ м. Дніпропетровська як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири, апеляційний суд виходив з того, що здійснення дій щодо приватизації житла є виключною компетенцією органу приватизації, яким в межах цих правовідносин є КЕВ м. Дніпропетровська.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання вчинити дії та в цій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними відповідей від 17 жовтня 2014 року № 3077 та від 01 квітня 2016 року № 1182 рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і в касаційному порядку у вказаній частині не переглядається.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не врахував, що обов`язок органу приватизації передбачений у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду». Тому, оскільки КЕВ м. Дніпропетровська зволікає з винесенням відповідного рішення, він має бути зобов`язаний розглянути заяву про передання житла у приватну власність та вжити визначених законодавством заходів щодо його приватизації.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу КЕВ м. Дніпра зазначає, що апеляційний суд правильно врахував, що немає підстав для зобов`язання відповідача вжити заходів щодо приватизації житла позивачів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .

15 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до КЕВ м. Дніпропетровська із заявою про передання їй та членам її родини квартири у приватну власність відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Листом КЕВ м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року № 3077 ОСОБА_2 відмовлено в приватизації цієї квартири.

Підставою відмови в приватизації спірного житла зазначено те, що житловий фонд військових містечок селищ Гвардійське, Черкаське у комунальну власність територіальних громад не передано. Згідно із Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військові містечка є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і КЕВ м. Дніпропетровська. Управлінням військовим майном, згідно з законом здійснює Міністерство оборони. Відповідно до листа квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 05 вересня 2013 року військове містечко, в якому мешкає ОСОБА_2 , включене до числа закритих, які не підпадають під приватизацію житлового фонду. Інших документів щодо надання повноважень КЕВ м. Дніпропетровська розпоряджатися житловим фондом військових містечок не надходило.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року визнано противоправною бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська, яка полягала в нерозгляді по суті заяви ОСОБА_2 від 15 жовтня 2014 року № 2536 про передання в приватну власність квартири АДРЕСА_1 , що займає ОСОБА_2 спільно з членами родини на підставі ордера від 22 листопада 2006 року № 162, виданого ОСОБА_1 , в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Зобов`язано начальника КЕВ м. Дніпропетровська розглянути та прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_2 від 15 жовтня 2014 року № 2536.

На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та на підставі повторних заяв позивачів КЕВ м. Дніпропетровська в подальшому ухвалені рішення від 27 квітня 2015 року № 1779, від 29 квітня 2015 року № 1806 про відмову в приватизації житла та надано відповідь від 01 квітня 2016 року № 1182 про неможливість приватизації квартири.

Установлено, що підстави ухвалення рішень № 1779 від 27 квітня 2015 року та від 29 квітня 2015 року № 1806 про відмову в приватизації спірного житла наведеним підставам аналогічні у відповіді КЕВ м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року № 3077.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду,в оскаржуваній частині не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Встановлено, що позивачі, які зареєстровані та проживають в спірному житловому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не брали, житлові чеки не використовували.

Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність із законодавством нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Частинами першою - четвертою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передання квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передання квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передання житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передання у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення КЕВ м. Дніпропетровська про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в оформленні передання у приватну власність та приватизації спірної квартири прийняті без урахування норм законодавства і порушують їх право на отримання житла у власність.

При цьому суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про зобов`язання КЕВ м. Дніпропетровська як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири, дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий обов`язок органу приватизації передбачений у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду». Тому, якщо зазначений орган зволікає з винесенням відповідного рішення, він має бути зобов`язаний розглянути заяву про передання житла у приватну власність та вжити визначених законодавством заходів щодо його приватизації.

Проте апеляційний суд, зазначаючи, що здійснення дій щодо приватизації житла є виключною компетенцією органу приватизації, залишив поза увагою те, що зазначений орган зволікає з винесенням відповідного рішення та вчиненням інших дії, отже, суд має право зобов`язати розглянути заяву про передання житла в приватну власність, вчинити певні дії, а в разі необґрунтованої відмови - скасувати рішення органу приватизації, зобов`язати вчинити певні дії.

Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Апеляційний суд не навів умотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, в частині позовних вимог щодо зобов`язання КЕВ м. Дніпропетровська як органу приватизації вжити всіх належних та достатніх заходів щодо передання у власність квартири позивачам.

Доводи відповідача про неможливість приватизації житла позивачів з причин розташування будинку АДРЕСА_2 є необґрунтованими з наступних підстав.

19 серпня 2013 року начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України затверджено Перелік закритих військових містечок № 14492/С, згідно з яким смт Черкаське та смт Гвардійське віднесено до закритих військових містечок.

Також установлено, що відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 квітня 2011 року № 215, та наказу Міністра оборони України від 03 липня 2013 року № 448 визначення «закрите військове містечко» та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок, виключено.

Згідно з Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 406/2011 «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України» начальник Генерального штабу не може скасувати своїм розпорядженням наказ Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року № 569, який є чинним.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що затверджений начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України «Перелік закритих військових містечок» від 19 серпня 2013 року № 14492/С суперечить наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року № 569 «Про безоплатну передачу військового майна у комунальну власність територіальних громад», який має вищу юридичну силу і на теперішній час є чинним.

При цьому встановлено, що зазначений Перелік не зареєстрований належним чином в Міністерстві юстиції України, тому він не може вважатися таким, що набрав чинності і може бути застосованим.

На підставі наявних у справі доказів суд обґрунтовано вважав, що смт Гвардійське має статус відкритого військового містечка.

У зв`язку з цим суд правомірно визнав безпідставним посилання відповідача на статтю 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з якою не підлягають приватизації, у тому числі, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Доводи відповідача про те, що смт Гвардійське є закритим військовим містечком і цей житловий фонд не підлягає приватизації, спростовуються установленими судом першої інстанції обставинами та нормами матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання КЕВ м. Дніпропетровська як органу приватизації вжити передбачених законом заходів щодо приватизації квартири ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення у вказаній частині відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі а рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині - скасувати.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивачів слід стягнути 661,44 грн (551,20 грн *120 %) судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 , згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 скасувати.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 залишити в силі.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 661 (шістсот шістдесят одну) грн 44 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило