Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.05.2019 року у справі №127/10518/18

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 127/10518/18-ц

провадження № 61-10225св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Родіонова Наталія Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2019 року у складі судді Бойко В. М. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Родіонової Н. В., про переведення прав і обов`язків покупця.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що відповідно до договору дарування від 04 липня 2001 року вона набула право власності на

61/100 частину квартири АДРЕСА_1 , що складає 1/40 частину будинку. Право власності зареєстровано за нею комунальним підприємством «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Вінницьке обласне БТІ»). У липні 2017 року їй стало відомо, що за договором купівлі-продажу, укладеним 06 квітня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєструвала у встановленому законом порядку.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 22 січня 2018 року (справа № 127/17450/14) визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н. В., реєстраційний № 859, в частині купівлі ОСОБА_3 61/100 частки квартири та скасовано в цій частині його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис № 19847687. 09 лютого 2018 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С. А. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 39/100 частини квартири АДРЕСА_1 , про що було зроблено запис за

№ 24815013 і зазначено форму власності квартири АДРЕСА_1 - приватна, вид спільної власності - спільна часткова.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 , на порушення свого обов`язку, передбаченого статтею 362 ЦК України, не повідомила її, як співвласника, про намір продати свою частку сторонній особі, не довела до її відома ціну й інші умови такого продажу, чим порушила її переважне право купівлі частки, що продається, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила перевести на неї права і обов`язки покупця квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним

06 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , із змінами, внесеними постановою апеляційного суду Вінницької області від 22 січня 2018 року. На підтвердження свого наміру та можливостей перевела на депозитний рахунок суду грошову суму договірної вартості продажу спірної частки квартири в розмірі 31 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня

2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, що в силу вимог частини четвертої статті 267 ЦК України, за наявності відповідного клопотання сторони у спорі, є підставою для відмови у позові. Крім того, враховуючи, що постановою апеляційного суду Вінницької області від 22 січня 2018 року (справа № 127/17450/14) визнано частково недійсним договір купівлі-продажу, а саме в частині продажу частки позивача та скасовано в цій частині його державну реєстрацію, то правові підстави для переведення на позивача прав і обов`язків покупця за таким договором відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2019 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на час укладення договору купівлі-продажу від 06 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірна квартира не перебувала у спільній частковій власності, оскільки продавець мала у власності всю квартиру, що виключає виконання нею вимог статті 362 ЦК України і не свідчить про вчинення продажу квартири з порушенням переважного права купівлі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2019 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема судами попередніх інстанцій не було застосовано вимоги частин першої, другої статті 362 ЦК України та частини першої статті 356 ЦК України, з урахуванням чого суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неперебування спірної квартири у спільній частковій власності на час укладення договору купівлі-продажу від 06 квітня 2017 року та відсутності порушення прав позивача, як співвласника квартири, що спростовуються належними доказами, які підтверджують факт набуття позивачем права власності на 61/100 частину спірної квартири у липні 2001 року на підставі договору дарування та належну його реєстрацію у липні 2001 року. Такі обставини встановлені, крім іншого, й судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме постановою апеляційного суду Вінницької області

від 22 січня 2018 року. Висновки суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені судом на підставі припущень та не спростовують доводів позивача про те, що про порушення її переважного права на купівлю спірної частки нерухомого майна вона дізналася лише у липні 2017 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній вище справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2019 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2019 року й витребувано матеріали справи № 127/10518/18-ц із Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного Суду від 15 липня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування, укладеного 04 липня 2001 року із ОСОБА_4 , набула право власності на 61/100 частину квартири АДРЕСА_1 , що складає 1/40 частину будинку.

Відповідно до вказаного договору, 61/100 частина квартири АДРЕСА_1 , що складає 1/40 частину будинку, належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого адміністрацією підприємства Вінницький інструментальний завод 08 вересня 1997 року та зареєстрованого у Вінницькому обласному бюро технічної інвентаризації 15 вересня 1997 року у реєстровій книзі № 327 за реєстровим № 228/30207.

Право власності ОСОБА_1 на 61/100 частину квартири АДРЕСА_1 , що складає 1/40 частину будинку зареєстровано 19 липня 2001 року КП «Вінницьке обласне БТІ» у реєстровій книзі № 327 за реєстровим № 228/30207.

06 квітня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 . Продаж вказаної квартири відповідно до пункту 9 договору купівлі-продажу вчинено за 31 000 грн.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 22 січня 2018 року (справа № 127/17450/14) позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_1 , приватних нотаріусів Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С. А., ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, внесення змін у вказаний договір та скасування реєстрації права власності задоволено частково.

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , посвідчений 06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н. В., реєстраційний № 859, в частині купівлі ОСОБА_3 61/100 частки квартири АДРЕСА_1 та скасовано в цій частині його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

№ запису 19847687.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що згідно з відомостями Вінницького міського бюро технічної інвентаризації станом на 29 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на праві спільної сумісною власності в розмірі

31/100 частини, що складає 2/125 частини будинку та за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04 липня 2001 року в розмірі 61/100 частин, що складає 1/40 частини будинку.

Отже, ОСОБА_1 з 2001 року і по даний час є власником 61/100 частин квартири АДРЕСА_1 , що складає

1/40 частину будинку, а тому за договором купівлі-продажу від 14 липня 2014 року, ОСОБА_2 не могла придбати у сім`ї Колесових цілу квартиру, право власності на яку в цілому останні не набували, то, відповідно,

ОСОБА_2 не могла відчужити за договором купівлі-продажу від 06 квітня 2017 року квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3

09 лютого 2018 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С. А. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 39/100 частини квартири АДРЕСА_1 , про що було зроблено запис про право власності за № 24815013, й зазначено форму власності квартири АДРЕСА_1 - приватна, вид спільної власності - спільна часткова.

За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 на час укладення договору купівлі-продажу від 06 квітня 2017 року між

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_2 , якій належало 39/100 частин, та ОСОБА_1 , якій з

2001 року належало 61/100 частини.

Проте, докази повідомлення ОСОБА_2 іншого співвласника спірної квартири ОСОБА_1 про намір продати свою частку у матеріалах справи відсутні.

06 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності у справі № 127/10518/18 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно із частиною першою та другою статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо договір купівлі-продажу частки підлягає нотаріальному посвідченню, доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця згідно зі статтею 84 Закону України «Про нотаріат» або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка). Справжність підпису на заяві учасника спільної часткової власності повинна бути засвідчена нотаріально (пункт 5.2 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).

Суб`єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно. При цьому під здійсненням переважного права необхідно вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.

Частиною 4 статті 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд першої інстанції, встановивши, що договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н. В. 06 квітня 2017 року та в цей же день ОСОБА_3 отримала ключі від вказаної квартири й мала можливість вільно користуватись квартирою, в тому числі в присутності позивача, що позивачем не заперечувалось, дійшов висновку про відмову в поновленні строку для звернення до суду, вважаючи, що перебіг строку позовної давності для ОСОБА_1 почався 07 квітня 2017 року, а до суду остання звернулась 4 травня 2018 року, тобто поза межами річного строку, визначеного частиною четвертою статті 362 ЦПК України, не навівши при цьому поважних причин для поновлення строку для звернення до суду. Також суд врахував заяву ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня

2009 рок № 14 «Про судове рішення по цивільній справі» роз`яснив, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, позов має бути доведеним і підлягати задоволенню, тобто порушене право підлягатиме захисту, але у захисті такого порушеного права має бути відмовлено за пропуском строку для звернення до суду з позовом, а у випадку недоведеності позову, такий позов підлягає залишенню без задоволення без врахування строку звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Оскільки ОСОБА_10 здійснила продаж частки квартири АДРЕСА_1 без виконання обов`язку, передбаченого частиною другою статті 362 ЦК України, письмово повідомити іншого співвласника ОСОБА_1 про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких вона її продає, що є порушенням переважного права купівлі частки у спільній частковій власності останньої, встановленого статтею 362 ЦК України, та свідчить про наявність правових підстав для переведення прав і обов`язків покупця на позивача, то колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно відмовлено в позові за спливом строку для звернення до суду з позовом.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції правильне по суті і законне, таке рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А.Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун